Ухвала

від 25.10.2016 по справі 826/14885/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року м. Київ К/800/15344/15,

К/800/16257/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Горбатюка С.А.,

Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та гаражного автокооперативу «Дніпро» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом гаражного автокооперативу «Дніпро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Гаражний автокооператив «Дніпро» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 09 липня 2014 року №Ю-12/26-50-17-05.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №12/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09 липня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09 липня 2014 року №Ю-12/26-50-17-05 про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування єдиного внеску у розмірі 109 221,89 грн. за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2014 року.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09 липня 2014 року №12/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та гаражний автокооператив «Дніпро» звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просять: відповідач - рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, позивач - скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем у квітні 2014 року на підставі наказу від 15 квітня 2014 року №985 проведено позапланову виїзну перевірку ГАК «Дніпро» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 29 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 06 травня 2014 року №70/17-05-19/24090663.

В ході перевірки відповідачем виявлено порушення позивачем пунктів 1, 2 частини 2 статті 6 та пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого донараховано єдиного внеску (ЄСВ нараховано на ФОП за заставкою 37,66 % - 237 767,31 грн., за ставкою 34,7% - 9 773,60 грн. та ЄСВ утриманого з ФОП за ставкою 3,6% - 22 728,69 грн. та за ставкою 2,6% - 732,32 грн.) на загальну суму 271 001,92 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 21 травня 2014 року винесено вимогу №Ю-8/26-50-17-05 про сплату боргу на суму 271 001,92 грн. та прийнято рішення №8/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 135 500,96 грн.

При цьому за результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 липня 2014 року №5876/10/26-15-10-09-25 скасовано вимогу від 21 травня 2014 року №Ю-8/26-50-17-05 в частині єдиного внеску в сумі 7 010,07 грн. та рішення від 21 травня 2014 року №8/26-50-17-05-20 в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 3 505,04 грн.

З урахуванням вказаного рішення ГУ Міндоходів у м. Києві відповідачем 09 липня 2014 року винесено вимогу №Ю-12/26-50-17-05 про сплату боргу на суму 263 991,85 грн. та рішення №12/26-50-17-05-20 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 131 995,92 грн., які залишені без зміни рішенням Державної фіскальної служби України від 07 серпня 2014 року №1209/6/99-99-10-01-07-15.

Вважаючи, що вимога від 09 липня 2014 року №Ю-12/26-50-17-05 та рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 09 липня 2014 року №12/26-50-17-05-20 є протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування; у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями частини 4 статті 8 Закону визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, зокрема: розмір єдиного внеску за умови належності страхувальника до 2 класу професійного ризику виробництва складає 36,77%, а розмір єдиного внеску за умови належності страхувальника до 33 класу професійного ризику виробництва складає 37,66%.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 2 статті 12 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Положеннями статті 13 Закону визначено, що органи доходів і зборів мають право, зокрема, проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

При цьому пунктом 3.4 Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30 листопада 2010 року №30, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24 грудня 2010 року за №1337/18632 (далі - Порядок №30) визначено, що віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва здійснюється за основним видом економічної діяльності згідно з Розподілом видів економічної діяльності за класами професійного ризику виробництва (додаток до Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2012 року № 237).

Відповідно до пунктів 3.5 - 3.7 Порядку №30 страхувальник у разі незгоди з установленим класом професійного ризику виробництва протягом десяти робочих днів після отримання виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців звертається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду з проханням про перегляд установленого класу професійного ризику виробництва. При цьому страхувальник подає робочому органу виконавчої дирекції Фонду заяву про зміну класу професійного ризику виробництва та розміру єдиного внеску за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, у якій зазначається основний вид економічної діяльності.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду після отримання заяви від страхувальника приймає рішення про віднесення його до відповідного класу професійного ризику виробництва згідно із заявленим основним видом економічної діяльності та не пізніше наступного робочого дня після прийняття заяви надсилає органу доходів і зборів в електронному вигляді повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва із зазначенням основного виду економічної діяльності та розміру єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону про єдиний внесок.

У разі отримання від органу доходів і зборів відомостей про внесення змін до відомостей про страхувальника, які стосуються зміни основного виду економічної діяльності, робочий орган виконавчої дирекції Фонду у разі необхідності проводить перевірку достовірності поданих страхувальником відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) та приймає рішення про віднесення страхувальника до нового класу професійного ризику виробництва.

Зміна класу професійного ризику виробництва здійснюється робочим органом виконавчої дирекції Фонду один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику виробництва встановлюється з початку поточного року.

Згідно з пунктом 3.10 Порядку №30 страхувальники один раз на рік до 25 січня року, наступного за звітним, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням (місцем проживання) відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності (далі - відомість розподілу) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду щорічно, на підставі відомості розподілу, здійснюється перегляд з початку поточного року належності страхувальника до класу професійного ризику виробництва за основним видом економічної діяльності.

У разі зміни основного виду економічної діяльності за даними відомості розподілу, що тягне за собою зниження класу професійного ризику виробництва, робочим органом виконавчої дирекції Фонду здійснюється перевірка страхувальника щодо достовірності поданих ним відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний).

У разі прийняття рішення щодо зміни класу професійного ризику виробництва на підставі даних відомості розподілу або за результатами перевірки робочий орган виконавчої дирекції Фонду не пізніше наступного робочого дня надсилає органу доходів і зборів в електронному вигляді повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва із зазначенням основного виду економічної діяльності та розміру єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону про єдиний внесок, і дати зміни класу професійного ризику виробництва.

Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до листа управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві від 12 березня 2015 року №04-08/1137-14, у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року та з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року позивача було віднесено до 33 класу професійного ризику виробництва, у той час як з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року та з 01 січня 2014 року ГАК «Дніпро» віднесено до 2 класу професійного ризику виробництва.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про необхідність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 липня 2014 року №Ю-12/26-50-17-05 за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2014 року на суму 109 221,89 грн., як таку, що прийнята без урахуванням класу професійного ризику виробництва ГАК «Дніпро» та скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій у повному обсязі (у з в'язку з неможливістю виокремити розмір нарахованих ГАК «Дніпро» штрафних санкцій за вказаний період).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та гаражного автокооперативу «Дніпро» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом гаражного автокооперативу «Дніпро» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: