Постанова

від 17.10.2012 по справі 5011-21/3238-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2012 № 5011-21/3238-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Управляюча компанія «Лік» на рішення господарського суду м. Києва від 31.05.2012р. у справі № 5011-21/3238-2012 (суддя Шевченко Е.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРФ Конструкціон» в особі філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Лік»

про розірвання договору

зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Лік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРФ Конструкціон»

про стягнення 23 350,80грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.05.2012р. у справі № 5011-21/3238-2012 первісний позов ТОВ «АРФ Конструкціон» задоволено частково, відповідача зобов'язано повернути позивачу наступне майно: холодильник Nord -1 шт., калькулятор - 1шт., калькулятор настільний - 4 шт., мишка + коврик - 1шт., принтер - 1 шт., диван магнум потрійний б/в - 1 шт., конференц стіл б/в - 1 шт., крісло керівника Надир - 1 шт., крісло керівника Оріон - 2 шт., крісло Магнум - 2 шт., стелаж - 8 шт., стіл кутовий тумбоваий - 5 шт., стіл робочий з тумбою - 2 шт., стійка ресепшен - 1 шт., стіл письмовий 1600*600*750 - 1 шт., стіл письмовий кутовий 1600*1200*750* - 2 шт., тумба-помічник - 1 шт., шафа з антресолями - 1 шт.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить його змінити.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причина суду не відома, враховуючи розписку про обізнаність сторін щодо розгляду справи 17.10.12, відсутність будь-яких клопотань про відкладення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 22.06.2011р. між філією позивача та відповідачем укладено договір суборенди нежилого приміщення № 62, за умовами якого відповідач передав у тимчасове платне користування позивачеві нежиле приміщення загальною площею 58,80 кв.м., що розташоване у будівлі літ. «А» за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-А. Строк суборенди згідно договору був встановлений з 01.07.2011р. по 31.12.2011р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди, мотивуючи вимоги тим, що позивач після 31.12.2011р. продовжував користуватися приміщенням і заперечень від відповідача не надходило, отже договір є переукладеним на той самий строк і на тих самих умовах. Однак протягом січня місяця 2012р., він був обмежений в повноцінному користуванні орендованим приміщенням (відсутність води внаслідок винних дій відповідача по відключенню приміщення від водопостачанні; періодичне відключення електричної енергії), а з 01.02.2012р. відповідачем було надано працівниками охорони території наказ про заборону допуску до орендованого приміщення працівників позивача, дане приміщення було опечатане відповідачем разом з майном позивача (офісні меблі, комп'ютерна техніка, господарсько-фінансові та бухгалтерські документи). Керуючись п. 9.2. договору, він направив відповідачеві листа про розірвання договору. Оскільки в добровільному порядку договір розірваний не був, позивачем заявлена відповідна вимога. Також на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України позивач просить витребувати у відповідача майно, яке залишилось в орендованому приміщенні та ним не повертається.

В свою чергу відповідачем подано зустрічну позовну заяву про стягнення основної заборгованості в розмірі 23 350,80 грн. за договором суборенди нежилого приміщення №62 від 22.06.2011р., суму пені в розмірі 449,92 грн., суму 3% річних в розмірі 220,12 грн., суму інфляційних збитків в розмірі 69,63 грн.

Частково задовольняючи первісний позов господарський суд виходив з того, що позивач за первісним позовом скористався своїм правом на односторонню відмову, передбачену п. 6.5. договору. Отже, договір суборенди №62 від 22.06.2011р. є розірваним з 22.03.2012р. Крім того, в приміщенні, що орендувалося позивачем, залишилось його майно, а саме: холодильник Nord -1 шт., калькулятор - 1шт., калькулятор настільний - 4 шт., мишка +коврик - 1шт., принтер - 1 шт., диван магнум потрійний б/в - 1 шт., конференц стіл б/в - 1 шт., крісло керівника Надир - 1 шт., крісло керівника Оріон - 2 шт., крісло Магнум - 2 шт., стелаж - 8 шт., стіл кутовий тумбовий - 5 шт., стіл робочий з тумбою - 2 шт., стійка ресепшен - 1 шт., стіл письмовий 1600*600*750 - 1 шт., стіл письмовий кутовий 1600*1200*750* - 2 шт., тумба-помічник - 1 шт., шафа з антресолями - 1 шт. Майно підлягає поверненню.

Щодо вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача провести інвентаризацію майна та фінансово-господарських, бухгалтерських документів, належних позивачеві за первісним позовом, суд їх відхилив як безпідставні та такі, що не засновані на будь-яких договірних відносинах або вимогах закону.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд вказав, що згідно матеріалів справи оплата згідно договору суборендим сплачена в повному обсязі по січень 2012р. включно. При чому, за січень 2012р. сплачено 9 294,90 грн., так як вказано в додатковій угоді № 3 від 01.01.2012р., яка відповідачем за зустрічним позовом так і не була підписана. З огляду на те, що в лютому та березні 2012р. відповідач за зустрічним позовом не користувався приміщенням, яке згідно Договору прийняв у суборенду, на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України він є таким, що звільняється від плати за цей період.

Відповідач за первісним позовом, просить змінити резолютивну частину рішення, виключивши з неї пункт щодо повернення майна, оскільки позивачем не надано первинних документів на підтвердження належності майна позивачеві. Складені позивачем оборотно-сальдові відомості не містять вказівки щодо місцезнаходження майна, не є документами, що підтверджують право власності, а свідчать про перебування майна на бухгалтерському обліку, не має документів що б свідчили про ввезення майна в приміщення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За змістом ст. 283 ГК України ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено місцевим судом згідно з п. 6.5. договору позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши відповідача за один місяць до передбачуваної дати закінчення строку суборенди та здійснивши всі розрахунки за цим договором. Позивач за первісним позовом направив відповідачеві за первісним позовом листа від 13.02.2012р., в якому просив згідно п. 9.2., п.9.5. договору достроково розірвати договір з 20.02.2012р., вказуючи на те, що він обмежений в повноцінному користуванні орендованим приміщенням (відсутність будь-якої води внаслідок дій відповідача за первісним позовом по відключенню приміщення від водопостачання; періодичного відключення електричної енергії). За повідомленням Укрпошти, лист вручено представнику відповідача 21.02.2012р.

Оскільки відповідач не оспорює та не заперечує щодо отримання повідомлення та дотримання позивачем процедури розірвання договору суборенди, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що договір, укладений сторонами є розірваним з 22.03.2012р.

Щодо майна, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Договір суборенди не містить вказівки про те, що приміщення обладнане меблями, акт приймання-передачі приміщення також не вказує на те, що приміщення було обладнане майном, перелік якого зазначив позивач.

Стаття 594 ЦК України визначає, що притримання відноситься до речово-правових способів забезпечення виконання зобов'язань і має речовий характер. Кредитор здійснює притримання речі, що належить на праві власності боржникові. При цьому ретентор здійснює володіння річчю, але не має права користування нею, а власнику належать лише право розпорядження. Таким чином, право притримання за своєю правовою суттю є правом володіння чужою річчю. Притримання - це право, а не обов'язок кредитора, а тому скористатися ним чи ні - цілком залежить від одностороннього волевиявлення кредитора.

Доводи відповідача стосовно ненадання первинних документів на майно не приймаються до уваги, оскільки в спростування вимог, відповідач не надав доказів належності майна йому або іншим особам, а балансова відомість свідчить про обрахування майна за позивачем, отже, можливо зробить висновок про те, що майно належить позивачеві.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Управляюча компанія «Лік» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-21/3238-2012 від 31.05.2012 - без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

ОСОБА_1