cpg1251
Справа № 815/3648/16
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РР Україна» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2016 року № 0000371401, від 08.04.2016 року № 0000171401, № 0000161401,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «РР Україна» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «РР України» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому, урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2016 року № 0000371401, від 08.04.2016 року № 0000171401 та № 0000161401.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі висновків акту «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «РР Україна», код ЄДРПОУ 37477280 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.012014 року по 01.02.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 01.02.2016 року» № 885/15-52-14-02/374477280 від 17.03.2016 року, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 08.04.2016 року № 0000171401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 170 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 грн.), № 0000161401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 150 261,04 грн. (за основним платежем - 120 208,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 052,21 грн.), від 06.06.2016 року № 0000371401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, пені на суму 195 857,65 грн. (за податковим зобов'язанням - 120 208,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 648,82 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.
Представники позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та в письмових поясненнях до позову.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Судом встановлено, що в період з 01.03.2016 року по 11.03.2016 року, на підставі направлень від 29.02.2016 року №№ 95-98, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, відповідно до наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 29.02.2016 року № 114 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «РР Україна», код ЄДРПОУ 37477280 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.012014 року по 01.02.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 01.02.2016 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «РР Україна», код ЄДРПОУ 37477280 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.012014 року по 01.02.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 01.02.2016 року» № 885/15-52-14-02/374477280 від 17.03.2016 року, відповідно до висновку якого перевіркою, зокрема, встановлено порушення ведення позивачем податкового обліку: п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидента у сумі 120 208,83 грн., у т.ч. за 2014 рік в сумі 120 208,83 грн.; п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України: підприємством не надано Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, за формою, затвердженою Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року № 872 «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства», за 2014 рік.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.04.2016 року № 0000171401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 170 грн. (за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 грн.) та № 0000161401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 150 261,04 грн. (за основним платежем - 120 208,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 052,21 грн.) (а.с. 53-54) та від 06.06.2016 року № 0000371401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, пені на суму 195 857,65 грн. (за податковим зобов'язанням - 120 208,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 648,82 грн.) (а.с. 28).
При цьому, рішенням ДФС України від 01.08.2016 року обидва податкових повідомлення - рішення від 08.04.2016 року № 0000171401 та № 0000161401 залишено без змін. (а.с. 61а-65).
Таким чином, за актом перевірки № 885/15-52-14-02/37477280 від 17.03.2016 року позивачу фактично було виписано три податкових повідомлення - рішення №0000171401 від 08.04.2016 року, №0000161401 від 08.04.2016 року та №0000371401 від 06.06.2016 року.
Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «РР Україна» оскаржило їх у судовому порядку, вимагаючи визнання їх скасування.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
Як вбачається з акту перевірки, збільшення позивачу зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб обґрунтовано тим, що ТОВ «РР УКРАЇНА» в 2014 році проведено нарахування доходу на користь нерезидента Russian Fishing USA LLC, який, на думку відповідача, не є беніфіціарним (фактичним) отримувачем (власником) нарахованого йому доходу, та не є платником податку в країні своєї реєстрації, без сплати податку на доходи нерезидента.
Суд з даними висновками відповідача не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п. 103.3. ст. 103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Тим самим, чинним Податковим кодексом України передбачено, що не є беніфіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу особа, яка є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу, тобто нарахований платником податку на території України підлягає перерахуванню такою особою по ланцюгу іншій особі, кінцевому отримувачу доходу.
Відповідно до вимог Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, концепція фактичного володаря застосовується виключно до пасивних доходів, таких як дивіденди, проценти та роялті.
Зокрема в Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал термін «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу» не застосовується, але у статтях 10 «Дивіденди», 11 «Проценти» та 12 «Роялті» вживаються конструкції «фактичний володар», «особа, яка фактично має право на проценти», тощо, які, суд вважає, можна застосувати по аналогії до спірних відносин. Конвенція застосовує концепцію відмови від будь-яких формальних правил визначення бенефіціарного отримувача доходу з посиланням на те, що цей статус може встановлюватися лише при аналізі фактичних обставин кожної окремої справи.
Тлумачення терміну «бенефіціарний власник» також міститься у офіційних коментарях, підготовлених Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) до Модельної конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування, яка сьогодні використовується під час укладення таких конвенцій між державами у всьому світі.
Згідно з Коментарем до Модельної конвенції Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку про уникнення подвійного оподаткування, «бенефіціарним власником» вважається особа, яка має повне право використовувати та отримувати вигоду і не має жодних договірних зобов'язань або зобов'язань за законом щодо передачі отриманих коштів на користь іншої особи.
При цьому, під час проведення перевірки відповідачем не отримано доказів того, що Russian Fishing USA LLC, на користь якого нараховано позивачем дохід, має будь-які договірні зобов'язання про перерахування нарахованого йому доходу на користь іншій особі, є його агентом чи посередником. Невідома така інформація і самому позивачу, тому суд виходить з того, що Russian Fishing USA LLC є бенефіціарним власником нарахованих йому доходів.
Відповідно до п. 2.1 Агентського договору №А-003/2013 від 01.09.2013 року (далі за текстом - Агентський договір), укладеного між TOB «РР Україна» та Russian Fishing USA LLC, TOB «PP Україна», як комерційний агент (посередник) Russian Fishing USA LLC, за винагороду надає послуги із укладення від імені та в інтересах Russian Fishing USA LLC договорів, метою яких є розповсюдження продукції Russian Fishing USA LLC серед необмеженого кола кінцевих споживачів на території України.
З метою реалізації зобов'язань за вказаним Агентським договором, TOB «РР Україна» має право, відповідно до п.2.3. названого Агентського Договору, здійснювати пошук кінцевих споживачів продукції на території України, укладати з ними договори, приймати грошові кошти в інтересах Russian Fishing USA LLC за укладеними договорами тощо.
Відповідно до п. 1.1 Агентського договору: «Продукція Принципала - програмне забезпечення як послуга і програмні продукти Принципала. Програмний продукт - програмне забезпечення, призначене для невизначеного кола споживачів і поставляється на умовах «Як є», зі стандартними для всіх споживачів функціями. Програмне забезпечення як послуга - програмне забезпечення на вимогу - бізнес-модель використання програмного забезпечення, при якому Принципал розробляє веб-додаток і самостійно керує ним, надаючи споживачам доступ до програмного забезпечення через мережу Інтернет.».
Як пояснила представник позивача, за відомостями, наявними у позивача, Russian Fishing USA LLC є одноособовим правоволодільцем програмного забезпечення, що розповсюджується від імені та в інтересах Russian Fishing USA LLC TOB «PP Україна» на території України. Russian Fishing USA LLC не є агентом чи посередником будь-якої третьої особи в частині прав на програмний продукт, що розповсюджується TOB «РР Україна» та не здійснює перерахування отриманого доходу жодній іншій особі, а також в повній мірі самостійно розпоряджається отриманим нею доходом в тому числі, але не обмежуючись під час сплати податків та зборів в країні свого резидентства.
Під час проведення перевірки контролюючим органом не виявлено невідповідності складеної сторонами первинної документації, підтвердження подальшої виплати Russian Fishing USA LLC винагороди, отриманої від TOB «РР Україна», будь-яким третім особам податковим органом також не зафіксовано, таким чином Russian Fishing USA LLC є кінцевим бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої нульової ставки податку.
Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів, і не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (пункт 103.3 статті 103 Кодексу).
Вказані положення узгоджуються з приписами чинних договорів про уникнення подвійного оподаткування, зокрема, застосуванням в статтях 10 «Дивіденди», 11 «Проценти» та 12 «Роялті» таких договорів словосполучення «якщо одержувач фактично має право на них». Водночас легальне визначення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу» як в ПК України, так і в міжнародних договорах відсутнє.
Вищий адміністративний суд України, надаючи тлумачення терміна беніфіціарного власника доходу, у своєму рішенні від 24.03.2014 року №К/800/52155/13 виходить із того, що «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як-то «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України фактично виходить з того, що для визнання особи фактичним отримувачем доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.
Отже, суд вважає, що передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (в рамках угоди або серії угод) з джерелом їх походження в України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що Russian Fishing USA LLC є посередником чи агентом щодо доходу, не визначає самостійно долю нарахованого доходу, та має будь-які договірні чи законні зобов'язання з виплати більшої частини чи усього нарахованого доходу на користь будь-якої іншої особи, тобто докази того, що Russian Fishing USA LLC не є беніфіціарним власником нарахованого доходу.
Також суд вважає необхідним зазначити, що підтвердженням того, що Russian Fishing USA LLC є особою, яка отримуючи вигоду від нарахованого доходу, самостійно визначає подальшу долю доходу, підтверджує те, що Russian Fishing USA LLC самостійно сплачує на території США податки з отриманого ним доходу із походженням його з України, що підтверджується зокрема лист казначейської служби США від 22.06.2016 року за формою 6166, тобто є податковим резидентом на території США та сплачує передбачені законодавством США податки та збори. Суд вважає, що зазначений факт, додатково підтверджує безпідставність повторного нарахування податку з нарахованого позивачем доходу, з якого в 2014 році фактично було сплачено податок на території США, що є порушенням вимог Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал.
Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 160 Податкового кодексу України.
У п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Згідно із п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Згідно із ч. ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1, п. «а» ч. 2 ст. 8 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, ратифікованої Законом України від 26.05.1995 року № 180/95-ВР, для цілей цієї Конвенції термін «Резидент Договірної держави» означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в ній на підставі свого місця проживання, місця перебування, громадянства, місця корпоратизації чи будь-якого іншого аналогічного критерію. Однак цей термін не включає в себе будь-яку особу, яка належить до оподаткування в цій Державі тільки щодо прибутків з джерел, що знаходяться в цій Державі, або розташованого там майна. Доходи одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковується лише в цій Державі. Доход резидента Договірної Держави від оренди морських або повітряних суден, що використовується в міжнародних перевезеннях орендарем, оподатковується тільки в цій Державі.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем подано до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що довідка про податкову резидентність нерезидента, на користь якого було виплачено дохід, датована 22.06.2016 року, натомість нарахування доходу здійснювалося протягом 2014 року, а перевірку було закінчено 17.03.2016 року, а також тим, що позивачем не надано доказів наявності міжнародної угоди між Україною та Сполученими штатами Америки, тим, що позивачем не надано доказів того, що нерезидент є беніфіціарним власником нарахованого доходу, а також посиланням на те, що кожен акціонер має можливість розпоряджатися коштами підприємства. Суд не погоджується із зазначеними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Так, відповідач посилається на те, що довідка повинна бути складена на дату нарахування доходу нерезиденту і підтверджує це вимогами абз. 1 п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України.
Натомість, відповідно до абз. 1 п. 103.2. ст. 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Конструкція абз. 1 п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України свідчить про те, що конструкція «на час виплати доходу нерезиденту» застосовується до порядку визначення розміру зменшеної ставки податку, передбаченої відповідним міжнародним договором України.
Особливості надання сертифіката (довідки) про резидентність передбачені пунктом 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України - подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Зокрема п. 103.6. ст. 103 Податкового кодексу України в диспозитивному порядку передбачає право, а не обов'язок, платника податків або контролюючого органу витребувати відповідну довідку.
Відповідно п. 103.6. ст. 103 Податкового кодексу України уразі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.
В той же час, відповідно до п. 103.8. ст. 103 Податкового кодексу України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
Отже п. 103.8. ст. 103 Податкового кодексу України, чітко передбачає право платника податку отримати довідку після закінчення звітного (податкового) року, в якому нараховувася дохід нерезиденту, що фактично Позивачем зроблено і було. При цьому, чинний податковий кодекс України не передбачає обов'язку платника податків зберігати довідки, що стосуються попередніх періодів, після отримання довідки за рік, в якому здійснювалося нарахування доходу нерезиденту.
Позивач на дату нарахування доходу нерезиденту мав абсолютну впевненість в тому, що нерезидент є платником податку на території США та сплатив усі передбачені законом податки та збори навіть станом на 25.02.2014 року, що підтверджується відповідним сертифікатом, що наявний у матеріалах справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №2а-1033/10/2170 від 03.11.2014 року, постанові Вищого адміністративного суду України №2а-548/10/1070 від 29.09.2014 року.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що позивачем нараховувався дохід нерезиденту щомісяця, і за логікою відповідача довідка про резидентність має отримуватися на кожну дату нарахування доходу, що повністю суперечить чинному законодавству, адже чинним Податковим кодексом України не передбачено норми, яка б визначала чітко, якою датою повинна бути датована відповідна довідка. А у зв'язку із тим, що довідка повинна підтверджувати, що нерезидент був зареєстрований платником податків на момент нарахування доходу, то абсолютно очевидно, що вона може бути датована значно пізніше дати нарахування доходу.
У положеннях Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства визначених у статті 4 та 56.21 ст.56 Кодексу передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на те, що нарахування доходу здійснювалися протягом 2014 року, а акт перевірки складено 17.03.2016 року, що унеможливлює застосування довідки про податкову резидентність, датовану 22.06.2016 року, є необґрунтованими та такими що суперечать презумпції правомірності рішення платника податків.
Суд також звертає увагу на вимоги п. 103.11. ст. 103 Податкового кодексу України, які передбачають, що у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України. У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не надсилається.
Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що навіть якщо із позивача буде стягнуто суму відповідного податку, то вона в будь-якому порядку підлягатиме поверненню позивачу із державного бюджету, що також підтверджував і сам представник відповідача. При цьому, позивач не визнає обов'язку сплачувати відповідний податок до державного бюджету, адже на момент розгляду цієї справи є очевидним право на застосування податкової пільги в вигляді нульової ставки податку, а також підтверджено, що на дату нарахування доходу позивач був впевнений в податковій резидентності нерезидента США та отримав довідку після закінчення податкового року, в порядку передбаченому п. 103.8. ст. 103 Податкового кодексу України.
При цьому, суд наголошує, що згідно вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування, що нерезидент не є беніфіціарним власником нарахованого доходу законом покладається на відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Так, в акті перевірки відповідач послався також на те, що нерезидент, якому нараховано дохід не є його беніфіціарним власником. Разом з тим, суд також критично відноситься до даних тверджень відповідача, оскільки не може вважатися доказом того, що нерезидент не є беніфіціарним власником посилання відповідача на те, що акціонери відповідача можуть розпоряджатися грошовими коштами підприємства, адже такий висновок суперечить вимогам чинного законодавства України.
Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства не мають права розпоряджатися грошовими коштами товариства, а виключно прибутком після оподаткування загального доходу товариства, який є власністю виключно товариства, шляхом отримання його частки в вигляді дивідендів.
Отже відповідачем не доведено, що акціонер нерезидента має право розпоряджатися нарахованим позивачем доходом, натомість позивачем надано до суду доказ реєстрації за нерезидентом прав інтелектуальної власності на знак «Russian Fishing» під яким нерезидент розповсюджує власний програмний продукт за допомогою агентських послуг позивача.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.06.2016 року № 0000371401, від 08.04.2016 року № 0000171401, № 0000161401, у зв'язку з чим, їх слід визнати протиправними та скасувати повністю, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РР Україна» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2016 року № 0000371401, від 08.04.2016 року № 0000171401, № 0000161401, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.06.2016 року № 0000371401.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 08.04.2016 року № 0000171401 та № 0000161401.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РР Україна» (код ЄДРПОУ 37477280) сплачений судовий збір у розмірі 5 194 грн. 36 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 жовтня 2016 року.
Постанова у повному обсязі виготовлена 24 жовтня 2016 року.
Суддя С.О. Cтефанов
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2016 |
Оприлюднено | 01.11.2016 |
Номер документу | 62247113 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Стефанов С. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні