Рішення

від 18.10.2016 по справі 910/10135/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016Справа №910/10135/16

За позовом Обслуговуючого кооперативу «Севастопольський»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Дауда

про визнання недійсним договору

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

ОСОБА_3 (керівник);

від відповідача - ОСОБА_4 (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обслуговуючий кооператив «Севастопольський» (далі - ОСОБА_5) звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 Дауда про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 30.04.2009, укладеного між ОСОБА_6 та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході розгляду справи №760/4721/15-ц Солом'янським районним судом м.Києва за позовом кооперативу до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення безпідставно займаного нежилого приміщення, позивачу стало відомо про договір про спільну діяльність від 30.04.2009, яким відповідач обґрунтовував правомірність свого перебування у займаних приміщеннях на території ОСОБА_5. Так, предметом спірного договору є об'єднання спільних зусиль та майна сторін для досягнення загальної мети реконструкції будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, просп.. Червонозоряний, 8-Б (територія ОСОБА_5), об'єкта адміністративного призначення №ПО-1/791 з підвальними приміщеннями та в'їзної групи, обладнаної металевими воротами (№ПО-2/791) згідно доданої схеми. Пунктом 8.1.2 спірного договору передбачено, що після закінчення ремонтних робіт відповідач стає власником будівлі приміщення адміністративного призначення №ПО-1/791.

Позивач вказує, що спірний договір не відповідає вимогам закону та положенням ОСОБА_5, зокрема відсутнє вільне волевиявлення зі сторони позивача на укладення зазначеного договору, оскільки з боку позивача договір підписано Головою ОСОБА_7 ОСОБА_8, проте підпис не належить зазначеній особі і є підробленим. Крім того передача приміщення будівлі у власність відповідача суперечить положенням п. 4.2 чинної на час підписання договору редакції ОСОБА_5, відповідно до якого прийняття таких рішень віднесено до виключної компетенції загальних зборів ОСОБА_5, натомість Загальні збори таких рішень не приймали.

Також вказує, що відповідачем не виконувались роботи з облаштування в'їзної групи відповідно до схеми, доданої до договору, оскільки в'їзна група у зазначеному місці облаштована лише у 2012 році ПП «ДОК», і рішенням господарського суду від 30.08.2013 у справі№910/12061/13, яке набрало законної сили встановлено факт виконання ПП «ДОК» робіт з облаштування в'їзної групи та стягнуто вартість виконаних робіт.

На підставі викладеного просить задовольнити позов та визнати спірний договір недійсним.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, додатково вказали, що на час укладання спірного договору в'їзна група ОСОБА_5 мала інше розташування і не знаходилась у місці, визначеному на схемі, доданій до договору, у зазначеному місці в'їзну групу побудовано лише у 2012 році ПП «ДОК». Відтак, акт приймання робіт від 23.01.2011 не свідчить про подальше схвалення позивачем спірного договору, оскільки роботи з облаштування в'їзної групи здійснено лише в 2012 році іншою особою, а не відповідачем. Також представник позивача вказав, що спірний договір про спільну діяльність не реєструвався у встановленому законом порядку в органах податкової служби, що до думку позивач свідчить про підроблення зазначеного договору заінтересованими сторонами.

Додатково представник позивача зазначив, що оскільки Загальними зборами ОСОБА_5 не приймалось рішення про відчуження нерухомого майна кооперативу, зокрема на підставі спірного договору, спірний договір головою ОСОБА_7 не підписувався, відповідно позивач не має власного примірника зазначеного договору. Крім того, згідно довідки Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 23.07.2014 30.03.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію на підставі заяви колишнього Голови ОСОБА_7 ОСОБА_9 про те, що у період з 28 по 30.03.2013 невідомою особою під час проникнення до приміщення ОСОБА_7 викрадено документи кооперативу, серед яких, на думку представників позивача і міг знаходитись зазначений примірник договору. У зв'язку з вказаним зазначають що ОСОБА_7 дізнався про спірний договір в ході розгляду справи Солом'янським районним судом м. Києва 14.05.2015, відповідно позивач звернувся до суду в межах позовної давності.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказавши, що спірний договір відповідає вимогам закону, зокрема укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, скріплений печатками сторін та містить усі істотні умови. Крім того, підписанням акта приймання виконаних робіт від 23.01.2011 позивач схвалив укладення зазначеного договору. Також, вказаний акт свідчить про реальне виконання сторонами зазначеного договору.

Крім того, відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності, в якій відповідач вказав, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, перебіг якого розпочався з моменту укладення договору - 30.04.2009, оскільки позивач, як сторона спірного договору повинен був дізнатись по порушення свого права з моменту укладення договору.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Судом, під час розгляду справи, в судовому засіданні 05.07.2016, було зобов'язано представників сторін надати оригінали спірного договору з додатками для огляду. Представник позивача пояснив, що позивач не має у власному розпорядженні оригіналу договору, оскільки чинний на час укладення договору Голова ОСОБА_7 не підписував такого договору. Крім того вказав, що у випадку існування вказаного договору, підпис, на якому було підроблено заінтересованими особами, вказаний примірник ймовірно було викрадено з іншими документами, про що колишній Голова ОСОБА_7 заявляв до правоохоронних органів.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2016, пояснив, що вимогу суду сприйняв як рекомендацію надати договір на огляду і не має при собі вказаного документу, та вказав, що надасть договір в наступне засідання.

Також, в судовому засіданні 11.08.2016 позивач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання чи виконаний підпис у спірному договорі зі сторони позивача особою, зазначеною у договорі.

З метою вирішення питання щодо призначення експертизи, а також з метою огляду оригіналу договору, суд ухвалою від 11.08.2016 повторно зобов'язав відповідача надати оригінал спірного договору для огляду. Проте представник відповідача договір не надав, вказавши, що оригінал договору вибув з володіння відповідача, а також вказавши на те, що відповідач має підстави вважати, що спірний договір може бути втрачено під час проведення експертизи.

Враховуючи викладене, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду щодо надання оригіналу договору та відповідно за відсутності предмету дослідження судом відхилено клопотання позивача про проведення експертизи, а розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.04.2009 між Обслуговуючим кооперативом «Севастопольський» (сторона-1) та ФОП ОСОБА_1 (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах спільно діяти для досягнення спільної мети реконструкції будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, просп..Червонозоряний, 8-Б (територія ОК «Севастпольський») (далі - Бідівля) об'єктів адміністративного призначення №ПО-1/791 з підвальним приміщенням, що знаходиться під ним та в'їзної групи обладнаної металевими воротами (згідно схеми - додатку №1до договору).

Статтями 6, 7 вказаного договору визначено. що грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене чи набуте сторонами в результаті спільної діяльності становлять їх спільну часткову власність. Внесок сторони 1 - Будівля, грошова оцінка, якого становить 35000 грн. Внесок сторони 2 - особисті знання, навички та уміння, ділові зв'язки, грошові кошти та будівельні матеріали, грошова оцінка вказаного внеску становить 35000 грн.

Пунктами8.1.1- 8.1.3 договору передбачено, що після закінченн будівельно-ремонтних робіт право власності на об'єкти розподіляється таким чином: сторона 1 є власником в'їзної групи, обладнаної металевими воротами № ПО-2/791, а сторона 2 є власником приміщення об'єкта адміністративного призначення № ПО-1/791, включаючи підвальне приміщення, що знаходиться під ним. По закінченню робіт сторони підписують відповідні акти приймання робіт та приймання-передавання приміщень.

Вказаний договір було укладено з відповідачем, як з фізичною особою-підприємцем, що підтверджується поясненнями представника відповідача, а також наявністю на спірному договорі та додатках до нього відбитків печатки відповідача.

Зі сторони позивача договір підписано Головою правління ОСОБА_8

Відповідно до норм ст.ст.1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно положень ст.1132, ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Отже спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність (договором простого товариства) та передбачає після його закінчення перехід права власності на належне позивачу приміщення.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про кооперацію» у редакції, чинній на час укладання договору статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність та повинен містити відомості, зокрема про порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких зокрема належить прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Положенням ОСОБА_5 у редакції, чинній на час укладення договору, зокрема п.п.4.1, 4.2 встановлено, що Вищим органом управління ОСОБА_5 є Загальні збори членів ОСОБА_5, до компетенції яких, в тому числі належить прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Як вбачається з пояснень представників позивача, Загальні збори ОСОБА_5 не приймали рішень щодо можливості відчуження нерухомого майна кооперативу, зокрема на підставі спірного договору, на користь відповідача.

Відповідачем також не надано суду доказів скликання Загальних зборів ОСОБА_5 та наступного прийняття такого рішення. Наявний в матеріалах справи витяг з протоколу №9 правління ОК «Севастопольський» про надання згоди набуття відповідачем права власності на майно кооперативу судом до уваги не приймається, оскільки правління кооперативу є виконавчим органом ОСОБА_5 (п.4.11 ОСОБА_5) та не наділене повноваженнями на прийняття рішень про відчуження майна кооперативу.

Крім того, статтею 1135 ЦК України визначено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Наказом ДПА України від 30.09.2004 №571 «Про затвердження форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Порядку його складання та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності» у редакції, чинній на час укладення договору затверджено Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності, пунктами 1.3, 1.4 якого визначено, що уповноважений платник подає до податкового органу за своїм місцем реєстрації Звіт про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Податкові органи ведуть облік договорів на підставі завірених уповноваженим платником копій цих договорів, які після їх укладення направляються уповноваженим платником до державного податкового органу за його місцезнаходженням.

Отже, вказаними нормами законодавства передбачено, що договір про спільну діяльність без створення юридичної особи підлягає обов'язковій реєстрації в органах державної податкової служби.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що керівництво спільною діяльністю, передбаченої договором, а також ведення спільних справ, бухгалтерського та податкового обліку покладено на сторону 2.

Разом з тим, як вбачається з листа ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві (за місцем реєстрації відповідача як ФОП), станом на 15.09.2016 договір про спільну діяльність між ОК «Севастопольский» та ФОП ОСОБА_1 не перебуває на податковому обліку.

Крім того матеріали справи містять нотаріально посвідчені пояснення Голови правління ОСОБА_5 на час укладення спірного договору ОСОБА_8, згідно яких ОСОБА_8 спірного договору від імені ОСОБА_5 не підписував, про існування вказаного договору не знав і Загальними зборами рішень про укладення вказаного договору не приймалось.

Враховуючи неможливість дослідження оригіналу договору та вирішення питання щодо проведення почеркознавчої експертизи для встановлення відповідності підпису ОСОБА_8 наявному у договорі підпису у зв'язку з ненаданням відповідачем оригіналу вказаного договору без обґрунтування неможливості його надання та враховуючи пояснення представника позивача в судовому засіданні про наявність спірного договору у відповідача, суд приймає надані пояснення ОСОБА_8 в якості належного та допустимого доказу, як пояснення посадової особи відповідача відповідно до положень ст. ст. 30, 32 ГПК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

Відповідно до пункту 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Отже, враховуючи відсутність рішення Загальних зборів позивача про надання згоди на відчуження майна кооперативу, прийнятого у порядку, встановленому нормами чинного законодавства та ОСОБА_5, а також, оцінюючи у сукупності пояснення позивача щодо не підписання спірного договору уповноваженим представником та факт відсутності реєстрації спірного договору в органах ДФС України, суд приходить до висновку, що спірний договір укладено поза межами волевиявлення позивача, без дотримання порядку, встановленого нормами чинного законодавства та установчих документів позивача, не відповідає внутрішній волі позивача, не спрямований на настання реальних наслідків та, відповідно, є недійсним правочинами в силу положень ст. 215 ЦК України.

Доводи відповідача про подальше схвалення позивачем спірного договору шляхом підписання акта приймання виконаних робіт судом оцінюються критично, оскільки як встановлено судом в'їзну групу до ОСОБА_5 побудовано у 2012 році ПП «ДОК», що підтверджується наявними в матеріалах справи договором підряду, актом прийняття виконаних робіт та рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2013 у справі №910/12061/13 про стягнення з позивача на користь ПП «ДОК» вартості виконаних робіт з встановлення в'їзної групи. При цьому сторони не надали суду доказів існування інших в'їзних груп до ОСОБА_5. Відтак, акт від 23.01.2011 не підтверджує реальне виконання робіт за договором, як не містить і інформації які саме роботи проведено та в якому обсязі, тому не може бути доказом наступного схвалення позивачем спірного договору.

Також суд відхиляє посилання відповідача на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.07.2015 як на доказ правомірного набуття відповідачем права власності на майно, отримане на підставі спірного договору, відповідно відповідності зазначеного договору вимогам закону, оскільки судом спірний договір в ході розгляду справи не досліджувався, оцінка договору не надавалась, судом лише встановлено недоведеність існування спірного приміщення, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні позову.

Щодо зробленої відповідачем заяви про застосування позовної давності та відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними договору та додаткової угоди до нього, щодо вказаних вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність, незалежно від того, на захист яких саме прав пред'явлений позов про визнання правочину недійсним.

За твердженнями позивача ОСОБА_6 дізнався про порушення своїх прав у травні 2015 році, на підтвердження чого надав суду копію заяви ОСОБА_1 про залучення доказів до матеріалів справи №760/4721/15-ц, яка подана до Солом'янського районного суду м. Києва.

Разом з тим, оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що Загальними зборами ОСОБА_5 не приймалось рішень щодо відчуження майна кооперативу на підставі спірного договору, пояснень щодо не підписання Головою правління кооперативу спірного договору а також факту відсутності примірників спірного договору та акту приймання виконаних робіт у позивача, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необізнаність про факт укладення спірного договору позивача до ознайомлення з матеріалами справи Солом'янського районного суду м. Києва у травні 2015 року, у зв'язку з чим приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності при зверненні до суду у травні 2016 року.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема відповідності спірного договору вимогам закону та установчим документам ОСОБА_5.

На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про спільну діяльність від 30.04.2009 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Севастопольський» (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 8-Б; ідентифікаційний код 21591005) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Даудом (03148, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Стягнути з ОСОБА_1 Дауда (03148, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обслуговуючого кооперативу «Севастопольський» (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 8-Б; ідентифікаційний код 21591005) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 24.10.2016

Суддя Я.В. Маринченко