Рішення

від 13.10.2016 по справі 908/1990/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/69/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 Справа № 908/1990/16

за позовом : Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «МТМ» Дніпровського району ( юридична адреса : 69091 , м. Запоріжжя , бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458 ; фактична адреса : 69065 , м. Запоріжжя , вул. Щаслива ,2а).

до відповідача : Приватне підприємство «Сандао» ( 70417 , Запорізька область , Запорізький район , с. Сонячне , вул. Будівельників , буд.32; код ЄДОРПОУ 20493200).

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Міське комунальне підприємство «Основаніє» ( м. Запоріжжя , вул.. Українська ,29-А).

про стягнення суми.

Суддя : Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 ( дов. № 243/20-19 від 11.07.2016 р.).

Від відповідача - ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 від 14.05.1999 р.) ;

ОСОБА_3 ( директор , НОМЕР_2 від 15.04.1997 р.).

Від третьої особи - не прибув ( письмове клопотання про розгляд без участі повноважного представника).

ВСТАНОВЛЕНО:

Розглядаються позовні вимоги про стягнення суми 51 794 ,14 грн.

Ухвалою від 27.07.2016 р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/69/16 , розгляд господарської справи № 908/1990/16 був призначений на 11.08.2016 р.

Термін вирішення господарського спору продовжувався на 15 днів - до 13.10.2016 р. включно.

Представникам сторін роз'яснені права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні 13.10.2016 р. господарським судом відповідно до вимог статті 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на наступні обставини . Відповідно до частини 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Між Концерном «Міські теплові мережі» ( енергопостачальна організація) та приватним підприємством «Сандао» ( споживач) укладений договір № 407 «Про постачання теплової енергії в гарячій воді» від 01.10.2002 р., відповідно до п.1.2 якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію в гарячій воді, а споживач взяв обов'язок оплатити одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі , що перебуває на балансі споживача за діючими тарифами ( цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору. Позивач зазначив , що теплова енергія відпускалась до викупленого вбудованого нежитлового приміщення розташованого за адресою : м. Запоріжжя , вул. Дніпропетровське шосе ,30.В період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. , з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. , з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. включно було відпущено теплову енергію на 51 794 , 14 грн. Підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання - передачі. Енергопостачальна організація після 7 -го числа місяця , наступного за розрахунковим , надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію , акт надання послуг і податкову накладну . Споживач зобов'язаний оформити акт приймання - передачі теплової енергії і до 25 числа місяця , наступного за розрахунковим , повернути його енергопостачальній організації. Споживач зобовьязаний до 20 числа місяця , наступного за розрахунковим , перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату. Відповідно до ст. 530 ЦК України на адресу споживача були направлені акти приймання - передачі теплової енергії згідно договору № 407 за період з жовтня 2013 р. по квітень 2015 р. , із супровідними листами № 4406/09-3 (4407/09-3) від 01.10.2015 р. ; за період з жовтня 2015 р. по березень 2016 р. із супровідними листами № 2381/09 ( 2382/09) від 22.04.2016 р. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач заперечує проти заявленого позову , посилаючись на наступні обставини. Фактичні господарські відносини між сторонами були припинені з квітня 2007 р. Відсутність постачання та споживання теплової енергії підтверджується наступними документами : - акт від 20.07.2011 р. ; - акт від 15.04.2013 р. ; - акт від 23.10.2014 р. ; - акт від 03.04.2015 р. Відповідач зазначив , що акти приймання - передачі теплової енергії ( акти надання послуг за період з жовтня 2013 р. по березень 2016 р. споживачем не підписувались, оскільки з квітня 2007 р. ПП «Сандао» ( код ЄДРПОУ 204932200) теплову енергію не споживає , а здійснює обігрів приміщення електричними приладами. Відповідач вказує , що згідно пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово - комунальні послуги», договори про надання житлово - комунальних послуг , укладені до набрання чинності цим Законом , мають бути приведені у відповідність із ним до 01.01.2006 р. Договори , що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк , втрачають чинність. Спірний договір укладений 01.10.2002 р. та не приведений у відповідність із зазначеним законом , в договорі відсутні істотні умови. За висновком відповідача , спірний договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 407 від 01.10.2002 р. втратив чинність 01.01.2006 р. на підставі п. 1 Перехідних положень Закону. Також , відповідач вказує , що через приміщення ПП «Сандао» проходять транзитні загально будинкові системи теплопостачання - магістральні та розподільні трубопроводи , стояки подачі та зворотного відводу , які транспортують та постачають теплову енергію мешканцям житлового будинку. Зазначені трубопроводи знаходяться на балансі МКП «Основаніє» , який є правонаступником КП ВРЕЖО № 9. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа направила на адресу господарського суду письмові пояснення в яких зазначила , що МКП «Основаніє» передало комунальному підприємству «Наше місто» житловий та нежитловий фонд , в тому числі і будинок за адресою : м. Запоріжжя , вул.. Дніпровське шосе ,30 та не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду міста Запоріжжя.

Розглянувши матеріали господарської справи № 908/1990/16 , заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В :

01.10.2002 р. між Приватним підприємством «Сандао» ( споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» в особі теплові мережі Ленінського району ( енергопостачальна організація) укладений договір № 407 про постачання теплової енергії в гарячій воді , відповідно до предмету якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах , згідно п. 1.3 , а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі , що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами ( цінами ) , в терміни передбачені договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено , що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді в період з 01.10.2002 р. по 30.09.2003 р.

Розділом ІУ договору передбачено , що енергопостачальна організація вправі обмежувати , або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку визначених Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами , а також у разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання.

Розділом У договору передбачено , що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку розрахунковим способом.

У відповідності до положень п. 5.2 договору встановлення приладів обліку теплової енергії споживачем виконується згідно технічних умов , наданих енергопостачальною організацією на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності , до обсягів теплової енергії , визначеної за фактичними показниками приладів обліку додаються втрати на дільницях тепломережі , що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку , згідно акта стану мережі.

Згідно із приписами п. 5.4 договору показники приладів обліку за звітний період є підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію.

Пунктом 5.6 договору передбачено , що при відсутності приладів обліку , або виході його з ладу , а також прострочення держповірки , відсутність клейма , або свідоцтва , документації , не надання звіту про спожиту теплову енергію , кількість теплової енергії , що відпущена споживачу , визначається енергопостачальною організацію , розрахунковим способом по тепловому навантаженню , визначеному у п. 1.3 договору і фактичного відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітний період.

Розділом УІ договору визначено , що підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг , підписаний обома сторонами. Розрахунок кількості теплової енергії , яка відпущена споживачу , проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку , з урахуванням втрат , або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.

Сторонами погоджено , що договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01 жовтня 2002 по 30 вересня 2003 р. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік , окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Із змісту договору № 407 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 р. слідує , що документ підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.10.2004 р. до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 407 від 01.10.2002 р. внесені зміни у преамбулу договору , змінений п. 11.6 та доданий п. 11.9 до розділу договору ХІ «Інші умови».

Позивачем до матеріалів справи надані наступні рахунки : - жовтень 2013 р. на суму 1752 ,87 грн. ; - листопад 2013 р. - 1981 ,01 грн. ; - грудень 2013 р. - 2 323 ,88 грн. ; - січень 2014 р. - 2 340,61 грн. ; - лютий 2014 р. - 1931 ,43 грн. ; - березень 2014 р. - 1790,23 грн. ; - квітень 2014 р. - 515,98 грн. ; - жовтень 2014 р. - 552 ,14 грн. ; - листопад 2014 р. - 2307,07 ; - грудень 2014 р. - 3634,06 грн. ; - січень 2015 р. - 3577,25 грн. ; - лютий 2015 р. - 3082 ,36 грн. ; - березень 2015 р. - 4251,61 грн. ; - квітень 2015 р. - 1461 ,63 грн. ; - жовтень 2015 р. - 2288,56 грн. ; - листопад 2015 р. - 3271,40 грн. ; - грудень 2015 р. - 3680,65 грн. ; - січень 2016 р. - 4633,82 грн. ; - лютий 2016 р. - 3160 ,09 грн. ; - березень 2016 р. - 3257,49 грн. .

Також , позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії актів приймання - передачі теплової енергії за період з жовтня 2013 р. по березень 2016 р.

На адресу відповідача позивачем направлялись письмові претензії № 5029/09 від 20.10.2015 р. , № 5023/09 від 20.10.2015 р. , № 2383/09 від 22.04.2016 р. , лист № 4406/09-3 від 01.10.2015 р. , № 4407/09-3 від 01.10.2015 р. , № 2381/09 від 22.04.2016 р. , № 2382/09 від 22.04.2016 р.

Оцінивши надані сторонами документальні докази , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень статті 11 Цивільного кодекс у України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб , що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб , що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки . підставами виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема , є : - договори та інші право чини .

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено , що договором є домовленість двох або більше сторін , спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості .

Згідно із вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови , що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду , а також усі ті умови , щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено , що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства.

02.06.2011 р. у справі № 9/5009/2058/11, за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району до Приватного підприємства «Сандао» про стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 1001,18 грн., оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

У задоволенні позову відмовлено повністю.

В рішенні суду у господарській справі № 9/5009/2058/11 зазначено , що листом вих. № 10 від 29.10.2008 р. відповідач відмовився від підписання додаткової угоди до договору , зазначивши , що починаючи з опалювального сезону 2006 - 2007 р.р. ПП «Сандао» здійснює обігрів свого приміщення альтернативними джерелами тепла, та попросив позивача дію договору призупинити. Матеріали справи містять акти зняття у відповідача показників приладів обліку витрат води ( водоміра) від 20.04.2007 р. , 21.04.2008 р. , 16.10.2008 р. , 13.01.2009 р. , 20.10.2010 р. , складені уповноваженими представниками позивача .ОСОБА_2 від 20.10.2010 р. встановлено , що теплоносій на потреби опалення на ПП Сандао» не подається.

Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 9/5009/2058/11 набуло законної сили .

Обґрунтовуючи позовні вимоги в рамках господарського провадження у справі № 908/1990/16 , позивач вказує , що нежитлове приміщення по вулиці Дніпропетровське шосе,30 знаходиться на першому поверсі та в підвалі житлового будинку та має невід'ємну систему опалення. У 2007 році відповідачем було виконане переобладнання системи тепло споживання , а саме - відокремлення системи опалення нежитлового приміщення від будинкової системи з подальшим відключенням від мереж централізованого опалення. Система опалення приміщення відповідача має відокремлену систему опалення на якій встановлено прилад обліку теплової енергії. Споживання теплової енергії відокремленою системою за вказаний період відповідачем не відбувалось.

Проте , позивач вказує , що по підвалу та першому поверху нежитлового приміщення відповідача проходять транзитні трубопроводи будинкової системи опалення та є частиною теплової мережі , що забезпечує транспортування теплової енергії в систему опалення будинку № 30 по вул.. Дніпропетровське шосе. Даний факт підтверджується актами обстеження приміщення відповідача від 15.04.2013 р. та від 28.01.2016 р.

Позивач вказує , що тепловий потік від трубопроводів та стояків домової системи надходить до приміщення відповідача.

За висновками позивача , відповідач споживав теплову енергію з моменту набуття права власності на спірні приміщення.

Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію ,пару , гарячу і перегріту воду споживачеві ( абоненту) ,який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання , а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.

За умовами договору підставою для стягнення з відповідача оплати ( заборгованості) за теплову енергію є докази прийняття та споживання теплової енергії відповідачем.

Станом на день вирішення спору по суті , позивачем не надано жодного документального доказу , що підтверджує факт поставки теплової енергії у період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. , з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. , з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. включно, на адресу відповідача.

У відповідності до вимог ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивач документально не довів заявлені позовні вимоги , у позові відмовляється повністю.

Також , судом спростовуються твердження відповідача , що договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 407 від 01.10.2002 р. є таким , що припинив свою дію.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати з судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог відмовити

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 25.10.2016 р.