Рішення

від 20.10.2016 по справі 910/16528/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2016Справа №910/16528/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/16528/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА";

до приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1";

про стягнення 363 586,99 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.10.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1" (далі-відповідач) про стягнення 363 586,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016р. порушено провадження у даній справі №910/16528/16 та призначено її розгляд на 06.10.2016р.

04.10.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

06.10.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача надати відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У судовому засіданні 06.10.2016р. представник позивача надав суду витребувані докази та не заперечував стосовно відкладення розгляду справи.

Судом відхилено клопотання представника відповідача про зобов'язання позивача надати відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки до позовної заяви додані докази направлення вказаних документів на адресу відповідача. Також, судом зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не надав.

З метою повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи та у зв'язку з неявкою представника відповідача, господарський суд відклав розгляд справи на 20.10.2016р.

У судове засідання 20.10.2016р. представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2016 подав відзив на позовну заяву, надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

Дослідивши у судовому засіданні 20.10.2016 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову 203 336,95 грн., оскільки судові витрати не включаються до ціни позову.

Зважаючи на те, що неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до приписів ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.10.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА" (далі - позивач, виконавець) та Приватним акціонерним товариством "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір надання комплексних послуг з монтажу, моніторингу та дистанційного технічного обслуговування № 211 від 23.01.2012 (далі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується відповідно до умов цього Договору, виконати роботи по монтажу та введенню в експлуатацію автоматизованої системи моніторингу на будівельному майданчику замовника по вул. Лютеранській,14В у відповідності з погодженим сторонами робочим проектом встановлення системи моніторингу, а також надати замовнику послуги з оренди апаратних та програмних засобів та технічного обслуговування з метою належного функціонування системи моніторингу, а також складати щомісячний звіт за результатами вимірювань системи моніторингу, що входить до складу послуг, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти, роботи та послуги і оплатити виконавцю їх вартість.

Відповідно до п. 2.4 Договору, щомісячна вартість послуг з оренди обладнання системи моніторингу та дистанційного обслуговування за цим Договором становить 16 377,00 грн., окрім того ПДВ (20%) 3 275,40 грн., усього загальна вартість з ПДВ складає 19 652,40 грн.

Згідно з п. 2.6 Договору, замовник щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за звітним здійснюватиме оплату вартості послуг, згідно п. 2.4 чинного Договору на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в розділі № 12 чинного Договору.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що вартість підготовки щомісячного звіту за результатами вимірювань системи складає 1 400,00 грн., крім того ПДВ (20%) 280 грн., усього загальна вартість одного звіту з ПДВ складає 1 680,00 грн.

Згідно з п. 2.8 Договору, замовник щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за звітним здійснюватиме оплату вартості послуг, згідно п. 2.7 чинного Договору. Підставою для оплати вартості послуг згідно п. 2.7 замовником слугуватиме наданий виконавцем на погодження замовнику належно оформлений друкований звіт у двох екземплярах, по одному для кожної із сторін та передача замовнику погодженого звіту в його електронній версії в форматі pdf.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, замовник зобов'язується своєчасно та належним чином прийняти від виконавця роботи та оплатити їх вартість згідно умов чинного Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами свої обов'язків (п. 11.5 Договору).

Позивач зазначає, що починаючи з грудня 2013 року, відповідач не належним чином виконує взяті на себе обов'язки за Договором в частині оплати вартості підготовки щомісячного звіту за результатами вимірювань та в частині оренди обладнання системи моніторингу та дистанційного обслуговування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 159 993,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

В процесі розгляду справи відповідачем було сплачено основний борг, що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи, в зв'язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 81 469,78 грн., 3% річних в розмірі 13 447,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 108 419,93 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що позивачем вірно здійснено зазначені нарахування.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 13 447,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 108 419,93 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 7.6 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату вартості наданих послуг згідно з п. 2.4 та п. 2.6 чинного Договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суму пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 81 469,78 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 203 336,95 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Обґрунтовуючи суму понесених судових витрат, представник позивача надав суду платіжне доручення № 221 від 22.08.2016 на суму 7 400,00 грн. з призначенням платежу: за послуги згідно акту виконаних робіт. Акт виконаних робіт та Договір про надання правової допомоги № 62/16 від 01.08.2016.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про те, що останні не підтверджують понесення витрат саме на оплату послуг адвоката, оскільки кошти в розмірі 7 400,00 грн. сплачені на рахунок фізичної особи-підприємця, а не адвоката.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 62-А; ідентифікаційний код: 32851642) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17; ідентифікаційний код: 36085403) 3 % річних в розмірі 13 447 грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 108 419 грн. 93 коп., пеню в розмірі 81 469 грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 050 грн. 06 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.10.2016р.

Суддя А.І. Привалов