Постанова

від 28.11.2016 по справі 910/16528/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р. Справа№ 910/16528/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Павлюк А.В. довіреність №1/24-16 від 24.10.2016;

відповідача: Шмагайло О.В. довіреність б/н від 01.10.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 р.

у справі № 910/16528/16 (суддя Привалов А.І.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА"

до приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1";

про стягнення 203336,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1" (далі - відповідач) про стягнення 363 586,99 грн., у тому числі: 159993,00 грн. основного боргу по договору №211 від 23.01.2012 року, 13224,30 грн. 3% річних, 81469,78 грн. штрафних санкцій, 108899,91 грн. інфляційних.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 203336,95 грн., у тому числі: 13447,24 грн. 3% річних, 81469,78 грн. штрафних санкцій, 108419,93 грн. інфляційних. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16528/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА" - 3 % річних в розмірі 13 447 грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 108 419 грн. 93 коп., пеню в розмірі 81 469 грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 050 грн. 06 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1", подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні штрафних санкцій (пені), 3% річних, інфляційних втрат та стягненні вартості послуг після закінчення дії договору №211 від 23.01.2012 року (з 24.01.2015 року).

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, оскільки: незрозуміло, що саме позивач вимагає в частині "штрафних санкцій", штраф чи пеню; позивачем не направлено відповідачу копію позову з доданими до нього документами; договір між сторонами №211 від 23.01.2012 закінчив свою дію з 23.01.2015, тому будь-які нарахування за послуги з цього часу є незаконними; позивач вводить в оману суд стосовно наявності витрат на правову допомогу; просрочка оплат на користь позивача не є виною відповідача; позивач вводить суд в оману стосовно оплати відповідачем послуг позивача після закінчення дії договору; суд залишив без розгляду усну заяву відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо застосування штрафних санкцій; позивач здійснив невірний розрахунок в частині розміру 3% річних, інфляційних та пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 28.11.2016.

28.11.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, доводи відповідача є необґрунтованими.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

23.01.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛДАТА УКРАЇНА", як виконавцем, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1", як замовником, було укладено Договір надання комплексних послуг з монтажу, моніторингу та дистанційного технічного обслуговування № 211 від 23.01.2012 (далі - Договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується відповідно до умов цього Договору, виконати роботи по монтажу та введенню в експлуатацію автоматизованої системи моніторингу на будівельному майданчику замовника по вул. Лютеранській,14В у відповідності з погодженим сторонами робочим проектом встановлення системи моніторингу, а також надати замовнику послуги з оренди апаратних та програмних засобів та технічного обслуговування з метою належного функціонування системи моніторингу, а також складати щомісячний звіт за результатами вимірювань системи моніторингу, що входить до складу послуг, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти, роботи та послуги і оплатити виконавцю їх вартість.

Відповідно до п. 2.4 Договору, щомісячна вартість послуг з оренди обладнання системи моніторингу та дистанційного обслуговування за цим Договором становить 16 377,00 грн., окрім того ПДВ (20%) 3 275,40 грн., усього загальна вартість з ПДВ складає 19 652,40 грн.

Згідно з п. 2.6 Договору, замовник щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за звітним здійснюватиме оплату вартості послуг, згідно п. 2.4 чинного Договору на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в розділі № 12 чинного Договору.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що вартість підготовки щомісячного звіту за результатами вимірювань системи складає 1 400,00 грн., крім того ПДВ (20%) 280 грн., усього загальна вартість одного звіту з ПДВ складає 1 680,00 грн.

Згідно з п. 2.8 Договору, замовник щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за звітним здійснюватиме оплату вартості послуг, згідно п. 2.7 чинного Договору. Підставою для оплати вартості послуг згідно п. 2.7 замовником слугуватиме наданий виконавцем на погодження замовнику належно оформлений друкований звіт у двох екземплярах, по одному для кожної із сторін та передача замовнику погодженого звіту в його електронній версії в форматі pdf.

Пунктом 2.14 Договору сторони погодили, що загальний термін надання послуг складає 36 календарних місяців.

У пункті 2.16 Договору сторони погодили, що у випадку якщо загальний строк надання послуг складатиме більше ніж 36 місяців, щомісячна вартість послуг з 37-го місяця буде визначена додатково, за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, замовник зобов'язується своєчасно та належним чином прийняти від виконавця роботи та оплатити їх вартість згідно умов чинного Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що надані послуги передаватимуться замовнику за відповідними актами виконаних робіт не пізніше 05 числа місяця, що слідує за звітним.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами свої обов'язків (п. 11.5 Договору).

На виконання умов Договору позивачем у період з червня 2012 року по червень 2015 року було виконано робіт та надано послуг на загальну суму 916300,32 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані керівниками обох сторін без зауважень.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати виконував неналежним чином, у період з червня 2012 року по жовтень 2013 року сплатив позивачу 489652,32 грн., що підтверджується банківськими виписками, а з листопаду 2013 року припинив оплату наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з листопада 2013 року по червень 2015 року в загальній сумі 319986,40 грн.

29.07.2015 позивач направив відповідачу претензію за вих.№01/29, у якій вказав на наявність заборгованості по Договору в сумі 319986,40 грн., на яку нарахована пеня в сумі 84317,40 грн. та вимагав сплатити заборгованість у місячний строк.

У відповідь на претензію відповідач 28.07.2015 за вих.№02-085 направив позивачу гарантійний лист, щодо погашення боргу, у якому вказав, що на даний час заборгованість замовника перед виконавцем по Договору складає 319986,00 грн., замовник гарантує погашення боргу рівними частинами впродовж 6 місяців згідно наведеного у листі графіку (з вересня 2015 року по лютий 2016 року) по 53331,00 грн. щомісячно.

Крім цього, з метою погашення боргу між позивачем було наступні Договори про відступлення права вимоги (цесії):

- №14/09-2015-Ц від 14.09.2015, відповідно до якого відповідач, як первісний кредитор, відступив позивачу, як новому кредитору, право вимоги до ТОВ "ПРОМІНВЕСТГРУП", як боржника за договором фінансової допомоги №3014ф від 03.12.2014, в сумі 53331,00 грн.

- №14/10-2015-Ц від 14.10.2015, відповідно до якого відповідач, як первісний кредитор, відступив позивачу, як новому кредитору, право вимоги до ТОВ "ПРОМІНВЕСТГРУП", як боржника за договором фінансової допомоги №3014ф від 03.12.2014, в сумі 53331,00 грн.

- №16/03-2016-Ц від 16.03.2016, відповідно до якого відповідач, як первісний кредитор, відступив позивачу, як новому кредитору, право вимоги до ТОВ "ПРОМІНВЕСТГРУП", як боржника за договором фінансової допомоги №3014ф від 03.12.2014, в сумі 53331,00 грн.

На підставі вказаних Договорів про відступлення права вимоги (цесії) сторонами, відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, були складені акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.09.2015 на суму 53331,00 грн., від 29.10.2015 на суму 53331,00 грн. та від 18.03.2016 на суму 53331,00 грн., якими на вказані суми зменшена заборгованість відповідача перед позивачем.

При цьому, у акті від 18.03.2016 сторони зазначили, що решта грошового зобов'язання відповідача перед позивачем по Договору №211 від 23.01.2012 залишається непогашеною і складає 159993,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до банківської виписки по рахунку позивача, ТОВ "ПРОМІНВЕСТГРУП" сплатило позивачу 319986,00 грн., у тому числі: 30.09.2015 - 53331,00 грн., 11.11.2015 - 53331,00 грн., 18.03.2016 - 53331,00 грн. та 02.09.2016 - 159993,00 грн. Останній платіж з призначенням "повернення частини фін.допомоги по дог.№3014ф від 03.12.2014р. згідно з дог.відступлення права вимоги №25/07-2016-Ц від 25.07.2016 р. без ПДВ".

У зв'язку із викладеним, позивач просив стягнути з відповідача 13447,24 грн. 3% річних, 81469,78 грн. штрафних санкцій (пені), 108419,93 грн. інфляційних.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд міста Києва прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору надання комплексних послуг з монтажу, моніторингу та дистанційного технічного обслуговування № 211 від 23.01.2012, який є змішаним договором, оскільки містить елементи договору про виконання робіт, надання послуг та найму (оренди).

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Доводи відповідача про те, що Договір припинив свою дію 24.01.2015 суперечать фактичним обставинам справи та умовам Договору, зокрема п.2.16, яким передбачено можливість надання послуг більше 36 місяців, та п.11.5, яким встановлено, що Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім цього, у актах здачі-приймання робіт (надання послуг), які складені після 24.01.2015, міститься посилання на вказаний Договір. Також посилання на Договір міститься у актах зарахування зустрічних однорідних вимог. Акти підписані керівниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками товариств.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту наявних у матеріалах справи Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вбачається, що позивачем нараховувалась плата за оренду обладнання системи моніторингу та дистанційне технічне обслуговування, а також плата за підготовку щомісячного звіту за результатами вимірювання системи.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст.752 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт порушення виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг за Договором.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 81469,78 грн., 3% річних в розмірі 13447,24 грн. та інфляційні втрати в розмірі 108419,93 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Позивачем нараховані 3% річних в загальній сумі 13447,24 грн. та інфляційні в загальній сумі 108419,93 грн. Згідно наявного у заяві про зменшення розміру позовних вимог розрахунку, нарахування здійснювалось по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених платежів. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.6 Договору, за несвоєчасну або неповну оплату вартості наданих послуг згідно з п. 2.4 та п. 2.6 чинного Договору, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховані 81469,78 грн. пені. Згідно наявного у заяві про зменшення розміру позовних вимог розрахунку, нарахування здійснювалось по кожному акту окремо, із обмеженням розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ та період нарахування не перевищує встановленого ч.6 ст.232 ГК України обмеження. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності з вимог про стягнення пені та неврахування його усного клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, то вказані доводи є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. У протоколі судового засідання зазначаються, у тому числі, усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу

Зі змісту протоколу судового засідання від 20.10.2016 (а.с. 146) вбачається, що відповідачем у суді першої інстанції на заявлялось усне клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. При цьому відповідачем також не подавалось письмових зауважень з приводу допущених у протоколі неправильностей або неповноти протоколу.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №916/1263/15-г (3-269гс16)).

Як було зазначено вище, матеріали справи містять гарантійний лист відповідача від 28.07.2015 та акти зарахування зустрічних однорідних вимог, у яких відповідач визнавав як наявність заборгованості, так і її розмір, сплата боргу також проводилась зі згоди боржника іншою особою, отже перебіг позовної давності переривався у зв'язку із визнання відповідачем свого боргу.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не направлено відповідачу копії позову з доданими до нього документами, то вони також не відповідають фактичним обставинам, оскільки предметом розгляду у справі була позовна заява від 17.08.2016, копія якої з доданими до неї документами направлена відповідачу 23.08.2016, що підтверджується описом вкладення (а.с.76). При цьому відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відмінність отриманої ним позовної заяви від позовної заяви, яка міститься у матеріалах справи.

Стосовно витрат на правову допомогу, то суд першої інстанції правомірно відмовив у їх стягненні, оскільки надані позивачем докази не підтверджують понесення витрат саме на оплату послуг адвоката, оскільки кошти в розмірі 7400,00 грн. сплачені на рахунок фізичної особи-підприємця, а не адвоката.

Доводи відповідача про відсутність вини у порушенні зобов'язання відхиляються колегією суддів, оскільки факт відсутності вини відповідача не може бути підставою для звільнення від сплати вартості наданих послуг, 3% річних, інфляційних та пені.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16528/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОМІНВЕСТГРУП - 1" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2016 у справі № 910/16528/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/16528/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

Н.М. Коршун