Постанова

від 06.08.2012 по справі 36/420

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2012 № 36/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012

у справі № 36/420 (ОСОБА_2Ю.)

за позовом ТОВ "УніКредитЛізинг"

до ТОВ "ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техбудмеханіка"

про солідарне стягнення 985378,12 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 36/420 від 13.02.2012 частково задоволений позов ТОВ «УніКредит Лізинг». Стягнуто солідарно з ТОВ «ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж» та ТОВ «Техбудмеханіка» на користь позивача 560 560 грн. 91 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 86 652 грн. 58 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 35 321 грн. 85 коп., 13 650 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено .

Відповідач 1, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати в частині задоволених вимог.

Представник позивача, в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

В судове засідання представники відповідачів не з'явились, причина суду не відома. Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.02.2008р. ТОВ «УніКредит Лізинг» та ТОВ «ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж» уклали договір фінансового лізингу № 425-LD, за умовами якого позивач зобов'язався придбати екскаватор гусеничний, вартістю еквівалентної 155 000доларів США, у ТОВ «Індустрія Груп» та передати його відповідачу 1.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем1 в повному обсязі не сплачені лізингові платежі, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 560 560,91грн. та за неналежне виконання зобов'язань, відповідно нарахована пеня в розмірі 53 204,07грн., інфляційні втрати 86 652,58грн., а також 35 321,85 грн. річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що з акту приймання - передачі вбачається, що відповідач 1 прийняв екскаватор гусеничний, відповідач зобов'язання з оплати виконав не в повному обсязі, сума боргу становить 560 560,91грн., таким чином відповідач 1 є таким що припустився прострочення, а тому вимога про стягнення суми боргу з урахуванням інфляції та річних є обґрунтованою. Між тим, суд першої інстанції, задовольнив клопотання відповідача 1 про застосування строку позовної давності відносно пені відмовив у задоволенні позову у цієї частині. Відмовляючи в частині позову щодо відшкодування збитків, господарський суд відхилив доводи позивача про те, що відповідач 1 повернув предмет лізингу в несправному стані, з посиланням на те, що в акті повернення екскаватора зазначено одні несправності та відсутність запчастин, тоді як в дефектному акті, складеному зі спливом трьох місяців, зазначені інші відомості, тому позивачем не доведено причинно-наслідковій зв'язок між діями відповідача 1 та понесених позивачем збитків з ремонту екскаватора.

Покладаючи на відповідачів обов'язок щодо солідарного виконання зобов'язання, господарський суд обґрунтував це тим, що відповідач 2 є поручителем відповідно до укладеного трьохстороннього договору поруки №425/SUR. Двічі направлені на адресу відповідача 2 повідомлення про існування заборгованості залишені без відповіді. Вимога про сплату боргу не задоволена.

Заперечуючи проти рішення відповідач звертає увагу на те, що судом не надано належної правової оцінки факту односторонньої відмови від договору та не здійснено застосування наслідків такої відмови. Крім того, сума сплачених лізингових платежів в повному обсязі покриває збитки, оскільки до моменту розірвання договору було відшкодовано 309 486 грн. ( 61 388,45 доларів США), а отже ця сума повинна бути повернута позивачем відповідачу 1.

Апелянтом, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, подана заява про зарахування зустрічних позовних вимог, яка обґрунтована тим, що договором передбачено обов'язок лізингодавцю утримати комісію за організацію та сума відсотків за користування предметом лізингу, а також повернути сплачені по договору кошти, між тим, позивач не виконав умови договору, відтак вартість відшкодування предмета лізингу не є винагородою лізингодавцю. Просить зарахувати суму сплаченого відповідачем 1 відшкодування вартості предмету лізингу, що підлягає поверненню позивачем та становить 483 112,64 грн., в рахунок погашення заборгованості з оплати несплачених лізингових відсотків по періодичним платежам за період з 15.12.2008 по 28.09.2009 в сумі 76 743,04грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Стаття 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтями 180 ГК України та ст. 628 ЦК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

В силу ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Як випливає з п.12.2 договору, у разі невиконання зобов'язань зі сплати лізингових платежів у позивача виникає право направити вимогу про усунення порушень, вилучити предмет лізингу, використовувати інші наявні засоби захисту лізингодавцем своїх прав. При цьому, умови договору передбачають, що ці заходи позивачем можуть застосовуватися разом чи окремо та неодноразово.

Самеголовне, що спростовує вимоги апеляційної скарги, це те, що п.12.3 договору надає позивачу право, якщо проголошені несплачені суми належні до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вище визначених сум у строк зазначений у письмовому повідомленні лізингодавця, останній має відмовитись від договору та вимагати повернення предмета лізингу, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Таким чином, всі сплачені кошти правомірно залишаються у позивача, а тому й заява про зарахування зустрічних позовних вимог є недоречною.

Крім того, стаття 601 ЦК України, ч.1 ст. 202 та ч.3 ст. 203 ГК України передбачають, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Залік як спосіб припинення зобов'язання характеризується тим, що при наявності двох зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або виконання яких можна вимагати в той саме час, вони повністю погашають одна одну (при рівності суми зобов'язання) або частково (якщо суми зустрічних зобов'язань різні). Залік можливий, якщо присутні три умови: зустрічність вимог, тобто участь сторін одночасно у двох зобов'язаннях, для того, щоб кредитор за одним зобов'язанням був боржником за іншим зобов'язанням; настання строку виконання за обома вимогами, що заліковуються; однорідність предмета зобов'язання (гроші, речі того самого роду та ін..), з тим, щоб залікові не передувала угода сторін про зміну предмета зобов'язання. Тобто сторони з метою проведення заліку своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог.

Тобто, для припинення зобов'язань зарахуванням необхідна наявність кількох умов: по-перше, зарахування можливе у разі, коли зобов'язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов'язань. При цьому особа, яка виступає кредитором з першого з них, повинна бути боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов'язання повинен бути кредитором з другого з них. По-друге, вимоги, що підлягають зарахуванню, мають бути однорідними. У зв'язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги за грошовими зобов'язаннями або за будь-якими іншими зобов'язаннями, предмет яких визначений родовими ознаками. Різнорідні зобов'язання зарахуванням припинені бути не можуть. По-третє, для зарахування взаємної вимоги важливе значення має час виконання зобов'язань. Зарахування можливе лише у разі, коли строк виконання зобов'язання настав або не вказаний чи визначений моментом затребування.

За таких обставин, заява про зарахування зустрічних вимог по-перше,- не є такою, оскільки фактично є зустрічним позовом, прийняття якого можливо на стадії розгляду справу судом першої інстанції, по-друге,- вимоги сторін не є однорідними.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «ТБМ-Днепр Промисловий Демонтаж» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 36/420 від 13.02.2012 -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

08.08.12 (відправлено)