Постанова

від 08.10.2012 по справі 5011-69/4612-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2012 № 5011-69/4612-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Тарасенко К.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Газсервіс» на рішення Господарського суду м.Києва від 03.07.2012р. у справі №5011-69/4612-2012 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Дочірнього підприємства «Києво-Святошинське управління по

експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного

товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Газсервіс»

про стягнення 46 257,09 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва №5011-69/4612-2012 від 03.07.2012р. задоволений позов ДП «Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» до ТОВ «Восток-Газсервіс» про стягнення 46 257,09 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, його необґрунтованість, просить його скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає їх такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.12.2010р. сторонами укладено договір № 140583-ПГ/10 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався передати, а відповідач - споживач прийняти для власних виробничих потреб в 2010-2011 роках природний газ, та оплатити його на умовах договору. Оплата за газ проводиться виключно грошовими коштами до 25 числа місяця , що передує місяцю поставки газу , в розмірі 100% вартості обсягу газу , який зазначений в заявці споживача та запланований для поставки на наступний місяць

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що сума до сплати за 1000 куб.м. природного газу складає 2 856,6528 грн. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 14,174 тис.м 3 на загальну суму 44 027,98 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 31.01.2011 року та від 28.02.2011 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, але відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 37 815,48 грн. Просить стягнути суму боргу з урахуванням 2 957,17 грн. пені, 2 265,47 грн. інфляційних втрат, 571,89 грн. 3% річних та 7% штрафу у сумі 2 789,88 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу не надходило, відповідач у визначений строк оплату за отриманий газ здійснив не в повному обсязі, в зв'язку з чим сума боргу з урахуванням річних, інфляційних втрат підлягає задоволенню. Крім того, стягнув пеню та штраф відповідно до договору за неналежне виконання зобов'язань. Суд відхилив посилання відповідача на несплату НАК «Нафтогаз України», як власника будівлі, вартості спожитого газу, що є предметом спору у даній справі, з огляду на те, що договором встановлено обов'язок саме відповідача здійснювати оплату поставленого позивачем газу.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що суд безпідставно відхилив клопотання про залучення в якості третьої особи НАК «Нафтогаз України» що є власником будівлі та на опалення якого використовується газ. З огляду на розірвання НАК «Нафтогаз України» договору підряду № 6/07 за відповідним рішенням суду без вирішення питання про погашення заборгованості за спожитий газ, у випадку задоволення судом позовних вимог ТОВ «Восток-Газсервіс» вимушений звернутися із відповідною позовною заявою до НАК «Нафтогаз України». Крім того, суд не виніс ухвали щодо допущення до участі у справі третіх осіб, чим допустив порушення. Суд не надав вірної оцінки та не звернув уваги на те, що за договором підряду з НАК «Нафтогаз України» у м. Боярка будівництво здійснювалось за рахунок останнього, однак в зв'язку з розірвання договору підряду залишилось не вирішенням питання з оплати на опалення побудованих приміщень (справа № 8/136) що призвело до неможливості здійснить оплату позивачеві.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.27 ГПК України господарський суд, вирішуючи питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі, виносить ухвалу. В ухвалі повинно бути зазначено, на стороні позивача чи відповідача допущено чи залучено третю особу, на яких підставах її допущено чи залучено. Якщо суд відхиляє заяву про вступ чи залучення третьої особи, ухвала про відхилення не виноситься, а про відхилення заяви та мотиви відхилення суд зазначає в рішенні за результатами розгляду справи по суті.

Пунктом 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (ст.27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

З рішення Господарського суду № 8/136 від 19.08.2011р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2012р. вбачається, що НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Восток-Газсервіс» про розірвання договору підряду № 06/07 від 09.03.05 з виконання робіт «під ключ» на об'єктах міжнародного метрологічного центру, в зв'язку з тим, що відповідач допустив при виконані умов договору істотні порушення. Разом з тим, ТОВ «Восток-Газсервіс» подало зустрічний позов про спонукання прийняти виконані за договором роботи, визначені у переданих НАК «Нафтогаз України» актах виконаних робіт.

Тобто, правовідносини, що виникли у сторін за договором підряду з будівництва та оздоблення об'єкту жодним чином не стосуються договору на постачання газу та зобов'язань з його оплати.

Відповідачем не доведена необхідність залучення в якості третьої особи НАК «Нафтогаз України» до участі у справі та вплив на права, інтереси та обов'язки щодо однієї із сторін по даній справі. Вимоги відповідача до НАК «Нафтогаз України» повинні вирішуватись окремо, тому дії та висновки суду першої інстанції є правомірними.

Сторони у даній справі погодили, що на підставі укладеного договору про постачання природного газу для потреб промислових споживачів, позивач передає, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ.

Пунктом 6.5. договору сторони визначили, що в разі невиконання споживачем умов договору щодо здійснення оплати, споживач, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня , від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення строку платежу понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості.

Отже, господарський суд дійшов правильних висновків щодо задоволення позову в повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Восток-Газсервіс» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-69/4612-2012 від 03.07.2012р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Тарасенко К.В.

ОСОБА_1