Постанова

від 19.10.2016 по справі 910/12560/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 910/12560/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства В«Дарницький вагоноремонтний заводВ»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2016р. у справі № 910/12560/16 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства В«КиївгазВ»

до Державного підприємства В«Дарницький вагоноремонтний заводВ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Інтер Енерго ТрейдВ»

про стягнення 32 928,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2016р. у справі № 910/12560/16 позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство В«Дарницький вагоноремонтний заводВ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2016 року у справі № 910/12560/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надану Відповідачем додаткову угоду № 1 до Договору від 20.07.2015 року № 34510/07/15/15/01-П, як підставу зміни відповідача правонаступником у справі, зазначивши, що вона не стосується спірного періоду оскільки сторони змінили замовника з 01.12.2015 року.

Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно вважає правомірним застосування Позивачем штрафу, як санкції за порушення Відповідачем умов Договору.

Скарга обґрунтована тим, що судом не надано оцінки доводам Відповідача, викладеним у відзиві, стосовно можливості зменшення розміру неустойки на суму нарахованої йому пені за період прострочення з 18.08.2015 року по 31.11.2015 року, внаслідок чого Відповідач був позбавлений права на зменшення розміру санкції.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_5 (головуючий), ОСОБА_6, ОСОБА_1

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у визначеному складі суду апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.11.2016 року.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 19.11.2016 року, не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третьої особи є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

20.07.2015 між Публічним акціонерним товариством В«КиївгазВ» (газорозподільне підприємство), Державним підприємством "Дарницький вагоноремонтний завод" (замовник) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Інтер Енерго ТрейдВ» (постачальник) було укладено Договір на розподіл природного газу №34510/07/15/15/01-П, відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбаченому умовами цього договору (п. 1.1., 1.2. договору).

За умовами пункту 2.1. договору встановлено, що договірні обсяги транспортування природного газу ГРМ замовника визначаються в Додатку №2 до договору.

Відповідно до п. 2.9. договору акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

Як передбачено в пунктах 4.1., 4.2. договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м. (далі - тариф), встановленими для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами становить 183,60 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. природного газу.

Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати виключно грошовими коштами в такому порядку:

- авансовий платіж замовник здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю транспортування газу у розмірі 100% вартості послуг, передбачених договором на місяць транспортування газу;

- остаточний розрахунок протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених газорозподільному підприємству послуг за звітний місяць.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 року до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. договору).

Судом першої інстанції зазначено, що у подальшому, в зв'язку з реорганізацією Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод", між Публічним акціонерним товариством В«УкрзалізницяВ» в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" та Публічним акціонерним товариством В«КиївгазВ» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору на розподіл природного газу №34510/07/15/15/01-П від 20.07.2015 року, якою сторони замінили замовника з 01.12.2015 року.

Вказану додаткову угоду судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги судом першої інстанції, оскільки вона не стосується спірного періоду надання послуг за Договором на розподіл природного газу №34510/07/15/15/01-П від 20.07.2015 року.

Тому й доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги надану Відповідачем додаткову угоду № 1 до Договору від 20.07.2015 року № 34510/07/15/15/01-П, як підставу зміни відповідача правонаступником у справі, зазначивши, що вона не стосується спірного періоду оскільки сторони змінили замовника з 01.12.2015 року є безпідставними.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 32928,20 грн. заборгованості, з якої: 22084,49 грн. - пеня, 4108,66 грн. - штраф, 1569,88 грн. - 3% річних та 5165,17 грн. - інфляційні втрати (відповідно до заяви позивача від 05.09.2016 року про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконанувались умови Договору на розподіл природного газу №34510/07/15/15/01-П від 20.07.2015 року в частині своєчасної та повної сплати за послуги з транспортування газу.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач, в період з липня 2015 року по вересень 2015 року включно, надав відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами на загальну суму 58695,08 грн., що підтверджується актами прийому-передачі послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами: №КГ000000539 від 31.07.2015 на суму 17972,42 грн.; №КГ000007202 від 30.09.2015 на суму 21727,40 грн. та №КГ000004628 від 31.08.2015 на суму 18995,26 грн., які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Втім, відповідач у порушення умов договору та чинного законодавства України, оплату за надані послуги не здійснив, внаслідок чого на момент звернення Публічним акціонерним товариством "Київгаз" до суду з даним позовом у відповідача виникла заборгованість у розмірі 58695,08 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості послуг з транспортування природного газу за Договором на розподіл природного газу №34510/07/15/15/01-П від 20.07.2015 року.

Разом з тим, під час розгляду справи основний борг в сумі 58695,08 грн. був у повному обсязі погашений відповідачем, про що свідчить платіжне доручення №2088 від 28.07.2016, у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством "Київгаз" зменшено розмір позовних вимог.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 договору, замовник сплачує на користь газорозподільного підприємства крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати за надані послуги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 22084,49 грн. за період з 06.08.2015 по 28.07.2016, а також штраф у розмірі 7% від суми заборгованості в загальній сумі 4108,66 грн.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку пені, суд зазначає що він є невірним з огляду на наступне.

В силу статті 1 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій встановлює Закон України В«Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

При цьому в абзаці 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Тому, судом першої інстанції вірно вказано про безпідставність посилань позивача на положення Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" та нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Крім того, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, періоду нарахування пені, не передбачено. Отже, пеня повинна нараховуватись з урахуванням приписів даної норми.

Також, позивачем при визначенні початку періоду заборгованості за послуги, надані в серпні 2015 року, не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням викладеного, за перерахунком суду першої інстанції з відповідача підлягає до стягнення 10740,18 грн. пені, а в решті позовних вимог в цій частині позивачу належить відмовити.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені на суму, нараховану за період прострочення з 18.08.2015 року по 31.12.2015 року.

Свою заяву відповідач обґрунтовує нагальною потребою проведення дій пов'язаних з процесом завершення процедури реорганізації ДП В«Дарницький ВРЗВ» та підготовки процедури правонаступництва.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає: уразі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснено в п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи ту обставину, що розмір пені є значно меншим, ніж розмір заборгованості, що існувала до звернення позивачем до суду, підстав для зменшення розміру пені суд не вбачає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно вважає правомірним застосування Позивачем штрафу, як санкції за порушення Відповідачем умов Договору колегією суддів не приймається з огляду на те, що сторони в п. 6.2.1. договору погодили можливість застосування штрафу у разі порушення замовником строків оплати, а тому нарахування Публічним акціонерним товариством "Київгаз" даного виду неустойки є правомірним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1569,88 грн. за період з 06.08.2015 по 28.07.2016, а також 5165,17 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2015 року по травень 2016 року включно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 1563,85 грн. 3% річних та 4628,69 грн. інфляційних втрат, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду заборгованості за послуги, надані в серпні 2015 року, про що зазначалося вище.

Позивачем також не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (абз. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ).

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«КиївгазВ» є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в частині стягнення 10740,18 грн. пені, 4108,66 грн. штрафу, 1563,85 грн. 3% річних, 4628, 69 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року у справі № 910/12560/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного підприємства В«Дарницький вагоноремонтний заводВ» , викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства В«Дарницький вагоноремонтний заводВ» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року у справі № 910/12560/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства В«Дарницький вагоноремонтний заводВ» на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року у справі № 910/12560/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року у справі № 910/12560/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12560/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Ю.Б. Михальська

ОСОБА_1