Ухвала

від 19.10.2016 по справі 816/858/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 р.Справа № 816/858/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2016р. по справі № 816/858/16

за позовом Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просила: стягнути з відповідача податковий борг по земельному податку з фізичних осіб в сумі 51112,07 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відпоідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Віка-плюс" (продавець) 24 травня 2013 року укладено договір купівлі-продажу будівель і споруд, згідно умов якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) належні продавцю на праві власності будівлі в споруди, які знаходять за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій розташовані будівлі і споруди, площею 1,5313 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, використовується продавцем на підставі договору оренди, укладеного з Лубенською міською радою від 05 грудня 2000 року, строк оренди до 05 грудня 2015. Покупець набуває права користування вказаною земельною ділянкою в порядку і на умовах, визначених статтею 377 Цивільного кодексу України.

24 листопада 2015 року Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 11529-17, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 51 112,07 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення направлене позивачу листом № 3432/Д/16-18-17-02-39 від 24 листопада 2015 року та ним отримано 27 листопада, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7, 8).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час податкове повідомлення - рішення не оскаржено, отже є узгодженим, у зв'язку з чим позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платниками земельного податку, згідно приписів пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, а об'єктами оподаткування, згідно зі статтею 270 Податкового Кодексу України, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового Кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України).

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 зазначеного Кодексу).

Відповідно до вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового Кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, також, згідно положень пункту 56.18 статті 56 Податкового Кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 податкове повідомлення - рішення № 11529-17 від 24 листопада 2015 р. не оскаржував, тобто, сума грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 51112, 07 грн. є узгодженою сумою податкового зобов'язання платника податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Судовим розглядом встановлено, що Лубенською ОДПІ сформовано податкову вимогу № 108-23 від 03 лютого 2016 року, яка отримана відповідачем 06 лютого 2016 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 3750027102018, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12).

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем доказів оскарження податкової вимоги № 108-23 від 03 лютого 2016 року у встановленому законом порядку не надані. В добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

Згідно зворотнього боку облікової картки ОСОБА_1, як платника земельного податку з фізичних осіб, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом сума податкового боргу відповідача зі сплати земельного податку становить 51112,07 грн. (а.с. 34).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2016р. по справі № 816/858/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2016 р.