Постанова

від 25.06.2019 по справі 816/858/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

Київ

справа №816/858/16

касаційне провадження №К/9901/24903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 (суддя Ясиновський І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді - Русанова В.Б., Курило Л.В.) у справі за позовом Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Інспекція) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Інспекція звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб у сумі 51112,07 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція посилалась на те, що за результатами проведення нарахування земельного податку з фізичних осіб контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №11259-17, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у сумі 51112,07 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримане Діденком 27.11.2015. Також, Інспекцією була сформована та надіслана ОСОБА_1 податкова вимога № 108-23 від 03.02.2016, якою платника податку було повідомлено, що станом на 02.02.2016 сума податкового боргу ОСОБА_1 за узгодженими податковими зобов`язаннями становить 51112,07 грн. Зазначена податкова вимога була отримана ОСОБА_1 06.02.2016. З огляду на те, що податкове повідомлення-рішення не оскаржувалося платником податку в адміністративному чи судовому порядку, а також на те, що вказана заборгованість не була погашена ОСОБА_1 у добровільному порядку Інспекція звернулась до суду з цим позовом.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 22.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016, позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_1 заборгованість із земельного податку з фізичних осіб у сумі 51112,07 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що прийняте Інспекцією податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №11529-17, яким було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 51112,07 грн., та виставлена у зв`язку з несплатою платником податків узгодженої суми податкових зобов`язань податкова вимога від 03.02.2016 №108-23, на дату ухвалення судових рішень у даній справі ані в адміністративному, ані у судовому порядку оскаржені не були. Водночас, заборгованість у добровільному порядку відповідачем також погашена не була.

ОСОБА_1 оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що не має відношення до земельної ділянки, за користування якою йому було нараховано земельний податок, з огляду на що просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, скасувати повідомлення-рішення від 24.11.2015 №11529-17 юридичної особи №39750004 (Інспекції) та визнати дії цієї юридичної особи протиправними.

У заперечення на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.06.2019 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.06.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 24.05.2013 між ОСОБА_1 (покупцем) та ПП Віка-плюс (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу будівель і споруд, відповідно до умов якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) належні продавцю на праві приватної власності будівлі і споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та сплатив за них грошову суму, визначену в пункті 2.1 цього договору. Земельна ділянка, на якій розташовані будівлі і споруди, площею 1,5313 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості, використовується продавцем на підставі договору оренди, укладеного з Лубенською міською радою, від 05.12.2000, строк оренди до 05.12.2015. Покупець набуває права користування вказаною земельною ділянкою у порядку і на умовах, визначених статтею 377 Цивільного кодексу України (пункт 1.1 договору).

24.11.2015 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №11529-17, яким визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 51112,07 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення 25.11.2015 було направлене ОСОБА_1 листом №3432/Д/16-18-17-02-39 від 24.11.2015 та отримане останнім особисто 27.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення НОМЕР_2.

Також Інспекцією була сформована та надіслана ОСОБА_1 податкова вимога № 108-23 від 03.02.2016, якою платника податку було повідомлено, що станом на 02.02.2016 сума податкового боргу ОСОБА_1 за узгодженими податковими зобов`язаннями становить 51112,07 грн. Вказана податкова вимога була надіслана ОСОБА_1 04.02.2016 та отримана ним особисто 06.02.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення НОМЕР_3.

Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платниками земельного податку, згідно приписів пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування, згідно зі статтею 270 цього Кодексу, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Абзацом 1 пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що під час розгляду та вирішення даної справи податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №11529-17 ОСОБА_1 ані у адміністративному, ані у судовому порядку оскаржено не було, з огляду на що правомірним є висновок судів про те, що визначена у цьому податковому-повідомленні-рішенні сума податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 51112,07 грн. є узгодженою сумою податкового зобов`язання платника податків.

Згідно з абзацом 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно зворотного боку облікової картки ОСОБА_1 , як платника земельного податку з фізичних осіб, станом на дату звернення контролюючим органом до суду у даній справі сума податкового боргу зі сплати земельного податку становила 51112,07 грн. та у добровільному порядку сплачена не була.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів скаржника, що земельна ділянка за користування якою було нараховано податкові зобов`язання йому не належить, що її державна реєстрація не була проведена, відомості про право власності на неї або користування нею - відсутні та, що кадастровий номер був їй визначений, але не присвоєний, Верховних Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що зазначеним доводам скаржника вже була надана правова оцінка при розгляді справи № 816/352/17 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 11529-17 від 24.11.2015 (з яким він звернувся до суду 06.03.2017), за результатом розгляду якої постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.05.2019, у задоволенні позову було відмовлено.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна