Рішення

від 24.10.2016 по справі 482/808/16-ц

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.10.2016

Справа № 482/808/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2016 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді - Ітріна М.В., секретаря судового засідання Пазюк І.О., за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Україна» (далі - Підприємство) про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ :

31 травня 2016 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. В обґрунтування свої вимог зазначив, що з 08 жовтня 2015 р. працював у Підприємстві на посаді агронома. 11 квітня 2016 р. на підставі п. 1 с. 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін був звільнений з роботи, проте трудову книжку отримав лише 23 травня 2016 р. Крім того, Підприємством до цього часу не виплачено йому заробітну плату за відпрацьований період з 01 квітня 2016 р. по 11 квітня 2016 р., що складає 1 749,99 грн та компенсація невикористану відпустку за відпрацьований період роботи в сумі 1 409,40 грн, а також йому повинні сплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, що на момент звернення до суду становить 5 666,78 грн.

З посиланням на ці обставини та статті 116, 117, 233 КЗпП просив стягнути на його користь з Підприємства вказані грошові суми, а також витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн.

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

В ході розгляду справи позивач збільшив вимоги в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 11 квітня 2016 р. по 28 вересня 2016 р., а в грошовому виразі з 5 666,78 грн до 20 167,07 грн.

Представники відповідача заявлені вимоги не визнали і просили відмовити в їх задоволенні з посиланням на таке.

До 01 січня 2016 р. оклад позивача на посаді агронома становив 1 600 грн, а після вказаної дати і до часу звільнення 1 650 грн, а не 3 500 грн. В день звільнення позивача з роботи, тобто 11 квітня 2016 р., йому була нарахована заробітна плата за період з 01.04.2016 р. по 11.04.2016 р. за відпрацьовані 7 робочих днів у розмірі 549,99 грн, компенсація за невикористану відпустку у період роботи з 08.10.2015 р. по 11.04.2016 р. у розмірі 697,19 грн. В день звільнення ОСОБА_1 отримав трудову книжку у відділі кадрів, але до бухгалтерії за отриманням заробітної плати та невикористаної відпустки умисно не звернувся, хоча його про це попереджали. Отримав розрахунок лише 23 травня 2016 р. Стверджують, що в цей день позивач отримав заробітну плату за березень місяць, відпрацьований час у квітні місяці та компенсацію за невикористану відпустку. Проте, касиром помилково видано замість належних 2 580,27 грн (1 452,27 грн зарплата за березень місяць, 549,99 грн зарплата за квітень місяць і 697,19 грн компенсації відпускних) 3 049 грн.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 94 КЗпП, ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Відповідно до ст. 115 ст. 24 Закону України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).

Положенням ст. 117 КЗпП визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 08 жовтня 2015 р. на підставі трудового договору працював у відповідача на посаді агронома з посадовим окладом 1 600 грн, який з 01 січня 2016 р. збільшено до 1 650 грн.

11 квітня 2016 р. позивач був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, тобто за угодою сторін. Вказаний розмір посадового окладу підтверджується штатним розписом Підприємства, який позивачем не спростовано.

Судом встановлено, що на момент звільнення Підприємство заборгувало позивачу заробітну плату у розмірі - 525 грн, що утворилася за період з 01 квітня 2016 р. по 11 квітня 2016 р. (1 650 грн сер. міс. зарплата : 22 роб. дня в місяці * 7 відпрацьованих днів), яка має бути стягнута в безспірному порядку.

Крім того, з часу звільнення позивача з роботи, а саме 12 квітня 2016 р. і до 28 вересня 2016 р., тобто до уточнення позовних вимог в частині збільшення минуло 116 робочих днів (квітень 14, травень 19, червень 20, липень 21, серпень 22, вересень (по 28 включно) 20 робочих днів). Середньоденна заробітна плата позивача відповідно до середньомісячної заробітної плати, що передувала звільненню складала - 75,0 грн.

За такого, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1995 року № 100) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за вказаний період затримки розрахунку при звільненні в розмірі - 8 700 грн (75 грн х 116 роб. днів).

За правилами ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Виходячи з абзацу 2 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1995 року № 100) працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Так, ОСОБА_1 працював на Підприємстві з 08 жовтня 2015 року по 11 квітня 2016 року включно, що становить 183 робочих дня.

Таким чином, за відпрацьований період часу позивачем не використано 12 днів відпустки (183 * 24 : 354).

Одноденна середня заробітна плата складає 54,70 грн (8 150 грн за повні 5 робочих місяців : 149 відпрацьованих днів).

Отже компенсація за невикористану відпустку строком 12 днів складає - 656,40 грн (12 днів відпустки * 54,70 грн).

За правилом пункту 2 ч. 1 ст. 79 ЦПК України судовими витратами є витрати на правову допомогу.

Так, у розгляді справи в якості представника позивача приймав участь фахівець в галузі права ОСОБА_2 У справі відбулося вісім судових засідань загальною тривалістю 6 годин.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, який не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 травня 2016 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 1 450 грн.

За такого, підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1 500 грн, які заявлені позивачем, що не перевищують 40 відсотків встановленого законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі представника у судовому засіданні (580 грн за 1 год. * 6 = 3 480 грн), плата яких підтверджена відповідною квитанцією.

Суд критично оцінює та не бере до уваги твердження представника відповідача щодо здійснення повного розрахунку з позивачем 23 травня 2016 р. з посиланням на видатковий касовий ордер, оскільки в цьому бухгалтерському документі чітко зазначено про отримання останнім заробітної плати лише за березень 2016 р., а не за квітень місяць та компенсацію відпускних.

Наказ Підприємства про притягнення до дисциплінарної відповідальності касира ОСОБА_5 за внесення невірних відомостей до касового ордеру від 23 травня 2016 р. та покази свідків у справі на стороні відповідача не спростовують відсутність розрахунку з позивачем на час звільнення з роботи.

Крім того, вказаний документ підписаний не лише касиром, але й головним бухгалтером Підприємства та його керівником.

Заяви представника відповідача про умисну неявку позивача на Підприємство за розрахунком з метою отримання в подальшому значно більшої грошової суми через судове рішення є голослівним, оскільки не підтверджується жодним належним та допустимим доказом.

Про вказане свідчить і відсутність письмового повідомлення Підприємства позивачу щодо необхідності отримання останнім нарахованих сум при звільненні, як того вимагає ст. 116 КЗпП.

Вищезгадані обставини в сукупності свідчать про наявність вини Підприємства у несвоєчасному розрахунку позивача при звільненні.

В силу ст. 88 ЦПК України і виходячи з того, що за законом позивач звільнений від сплати судового збору, з Підприємства на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 551,20 грн, які повинен був сплатити позивач при зверненні до суду з вказаним позовом.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Україна» (адреса: 56600, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 37, код ЄДРПОУ 03764181) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі - 525 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 8 700 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 656,40 грн, без урахування утримання податку й інших обов'язкових платежів, а також витрати на правову допомогу в сумі - 1 500 грн, а всього - 11 381,40 (одинадцять тисяч триста вісімдесят один гривень 40 коп.) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Україна» (адреса: 56600, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 37, код ЄДРПОУ 03764181) на користь Держави судовий збір у розмірі - 551,20 (п'ятсот п'ятдесят один гривень 20 коп.) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий