Рішення

від 24.10.2016 по справі 916/1602/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 916/1602/16

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Шаратов Ю.А., Желєзна С.П.

розглянувши справу №916/1602/16

за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача-1 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача-2 Відділ освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: 1) Одеська загальноосвітня школа №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області; Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників

від прокуратури: Кірющенко А.В. на підставі посвідчення

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: ОСОБА_3 за довіреністю

від відповідача-2: Хворостянна К.П. за довіреністю

від третіх осіб: Єфімова Н.О. директор на підставі наказу; Мудрова Я.В. за довіреністю

Суть спору: Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до ФОП ОСОБА_1 та Відділу освіти Приморської районної державної адміністрації Одеської області з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №0631, розташованого за адресою АДРЕСА_1 в Одеській загальноосвітній школі №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, загальною площею 95,4 кв.м., укладений між Відділом освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_1, а також зобов'язати ФОП ОСОБА_1 звільнити та передати за актом приймання -передачі Відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради орендоване нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_1 в Одеській загальноосвітній школі №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, загальною площею 95,4 кв.м.

При цьому у позові Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 прокуратура посилається на порушення вимог ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна", ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна" ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту", ч.2 ст.44 Закону України „Про загальну середню освіту", п.3.19. Державних санітарних правил та норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України 14.08.2001 N 63.

Відповідач -1 надав до суду відзив на позов від 19.07.2016р. за вх.№18034/16, згідно з яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що, по-перше, Одеська міська рада в особі уповноваженого органу - Департаменту комунальної власності ОМР не тільки не заперечувала проти продовження строку дії оскаржуваного договору, а й погоджувала відповідні зміни до даного договору, чим в свою чергу засвідчувала відсутність будь-яких порушених прав та інтересів Одеської міської ради. Окрім того, згідно з п.2.2. договору орендоване відповідачем -1 нерухоме майно належить на праві власності Відділу освіти (відповідач-2), а тому твердження прокуратури щодо захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування втрачає будь-який сенс, оскільки орган чиї права міг би порушувати оскаржуваний договір зазначається у позові як відповідач -2 у справі.

По -друге, прокуратура взагалі не має права на звернення з даним позовом в особі органу місцевого самоврядування, оскільки згідно з рішенням Конституційного суду України під органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради, як органи місцевого самоврядування не наділені жодними делегованими повноваженнями органів виконавчої влади.

По-третє, із системного аналізу ст.18, ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту" (у редакції, що була чинною на момент укладення договору), ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна", ч.1 ст.44 Закону України „Про середню освіту", приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням не підлягають та не можуть бути об'єктами оренди заклади освіти, як цілісні майнові комплекси, а не складові частини таких об'єктів освіти.

По-четверте, згідно з ч.ч.1,4 ст.61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Вимогами пп.2 п.8 Постанови КМУ „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.2010р. №796 передбачено надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Згідно з листами директора ЗОШ №118 від 27.04.2006р. №42 та від 19.03.2015р. №106 приміщення, яке є предметом договору оренди не використовується в навчально-виховному процесі та здача його в оренду не перешкоджає навчально-виховному процесу в цілому.

По-п'яте, згідно висновку санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №211-542 від 28.03.2007р. розміщення салону-перукарні за адресою АДРЕСА_2 є можливим, що спростовує посилання прокуратури не невідповідність договору оренди положенням п.3.19 Державних санітарних правил та норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України 14.08.2001 N 63.

Також відповідач-1 надав до суду заяву про застосування строків позовної давності від 19.07.2016р. за вх.№2-3824 та додаткові пояснення до заяви про застосування строків позовної давності від 03.08.2016р. за вх.№19320/16 згідно з якими відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом строку позовної давності, з посиланням при цьому на те, що Одеська міська рада, та як наслідок Одеська місцева прокуратура №3 пропустили строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги про визнання договору оренди недійсним, оскільки уповноважений орган позивача погоджував відповідні зміни до оскаржуваного договору, та як наслідок знав про наявність вказаного договору та міг вжити усіх належних заходів щодо порушення прав. Окрім того, відповідач -1 посилається на те, що відповідачем-2 надані докази на підтвердження того, що ЗОШ №118 відноситься до комунальної власності, та як наслідок фінансується з комунального бюджету, а тому положення ст.18, ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту", ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна" не стосуються виниклих правовідносин.

У додаткових поясненнях до заяви про застосування строків позовної давності та відзиву на позов від 15.08.2016р. за вх.№20087/16 відповідач -1 пояснює наявність висновку СЕС м. Одеси від 28.03.2007р. №211-542 положеннями Закону України „Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення" та Постановою головного державного санітарного лікаря України від 23.04.2001р. №51. Поряд з цим, закінчення строків дії вищевказаного Висновку СЕС м. Одеси від 28.03.2007р. №211-542 відповідач-1 пояснює тим, що постановою головного державного санітарного лікаря України від 28.02.2002р. №8 скасовано постанову головного державного санітарного лікаря України від 23.04.2001р. №51 і в подальшому будь-яких нормативних актів з даного питання не приймалося.

Відповідач -2 відзив на позов на не надав, а у судових засіданнях представник відповідача -2 надавав усні пояснення, згідно з якими відповідач-2 погоджував надання в оренду приміщення школи. При цьому, вказане приміщення є частиною вестибулю, має окремий вхід та не потрібно школі для використання у навчально-виховному процесі.

Під час розгляду справи на підставі відповідного клопотання відповідача-1 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ЗОШ №118, про що 20.07.2016р. виніс відповідну ухвалу.

Також суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 Департамент комунальної власності ОМР, про що 03.08.2016р. виніс відповідну ухвалу.

Ухвалою від 03.08.2016р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача-1.

У поясненнях на відзив відповідача від 22.08.2016р. за вх.№20540/16 Заступник керівника місцевої прокуратури №3 посилається на те, що передане в оренду приміщення не являється окремим приміщенням, а є частиною цілісного майнового комплексу Одеської загальноосвітньої шкоди №118, задіяною у навчально-виховному процесі. Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Посилання на п.8 Постанови КМУ від 27.08.2010р. №796 суперечить вимогам Конституції України та Закону України „Про освіту".

ФОП ОСОБА_1 не має ліцензії на здійснення діяльності у сфері освіти, а надання будь-яких послуг ФОП ОСОБА_1 не визначено планами школи та відділу освіти Приморської районної адміністрації. Умови договору оренди також не містять положень щодо надання будь-яких освітніх послуг в орендованому приміщенні.

Загальний строк позовної давності в даному випадку треба обчислювати саме з 22.04.2016р., оскільки саме 22.04.2016р. між відділом освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради і ФОП ОСОБА_1 укладено додатковий договір №8 про внесення змін до договору оренди не житлового приміщення №0632, яким строк оренди продовжено до 04.04.2017р. Окрім того, про порушення чинного законодавства позивач дізнався після надходження до прокуратури звернення голови громадської організації „Соціальний контроль" Абрамова Є.М. від 22.04.2016р. №19958вх-16.

Позов подано прокурором в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, оскільки Одеська загальноосвітня школа №118 відноситься до освітніх закладів комунальної власності. Освітні ж заклади, засновані на комунальній власності, за Законом України „Про освіту" мають статус державного навчального закладу. Тому, укладення договору оренди, яким передано в оренду майно, що знаходиться у власності територіальної громади та має статус державного, з порушенням законодавства є порушенням інтересів держави, що є підставою прокурорського реагування.

У пояснювальній записці від 20.09.2016р. №402 третя особа (ЗОШ №118) повідомляє про те, що працює директором школи з 17.04.2009р. Вказаний договір погоджувався школою і продовжувався у зазначені строки без порушень. Орендар зробив фасад школи з АДРЕСА_3, асфальтував двір школи з боку АДРЕСА_2. Постійно здійснює допомогу щодо ремонту каналізації, електроремонтну, допомагає в організації поточного ремонту школи.

У письмових поясненнях від 21.10.2016р. за вх.№25845/16 третя особа (ЗОШ №118) посилається на те, що на сьогоднішній день в школі навчається 520 учнів. Навчальних приміщень вистачає для організації навчально-виховного процесу. Орендарем ОСОБА_1 орендується приміщення, яке не застосовується в навчально-виховному процесі. Раніше з боку АДРЕСА_3 був вхід до шкоди. Багато років з метою небезпеки входу учнів до шкоди він не функціонує. Орендоване приміщення має окремий вхід і від основного приміщення, де навчаються діти відгороджено стіною, але має двері, які можуть забезпечувати аварійних вихід. Орендар ОСОБА_1 не порушує зобов'язань договору оренди і багато допомагає школі в побутових питаннях, ремонтних роботах. Окрім того, третя особа вважає, що вимоги ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту" не містять обмежень щодо можливості використання частини приміщень.

У письмових поясненнях від 21.09.2016р. за вх.№22938/16 третя особа (Департамент комунальної власності Одеської міської ради) просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, з посиланням при цьому на те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради у межах своєї компетенції погоджував додаткові угоди до договору оренди, якими продовжувався строк дії договору без зміни його істотних умов. Істотні умови були погоджені сторонами договору від час його укладення, та на той момент Департамент не погоджував його укладення.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.10.2016р., 24.10.2016р.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників прокуратури, відповідачів та третіх осіб оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третіх осіб, суд встановив:

25.04.2006р. між Відділом освіти Приморської райадміністрації (Орендодавець, відповідач-2) і ФОП ОСОБА_1 (Орендар, відповідач-1) укладений договір оренди нежитлового приміщення №0631, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення у закладі ЗОШ №118 загальною площею 97,62 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 з метою розміщення побутового обслуговування населення (салон-перукарня).

Відповідно до умов п.1.2. цей договір діє з 01.05.2006р. до 01.05.2009р.

Вступ Орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди Акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Передача приміщення в оренду не спричиняє передачі Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається РВО. (п.2.2. договору).

Додатком до цього договору є Розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1), згідно з яким орендна плата з 01.05.2006р. становить 862,84 грн. з ПДВ та Акт приймання-передавання приміщення (додаток №2).

При цьому, згідно з листом ОЗОШ №118 від 27.04.2006р. №42 приміщення за договором оренди не використовується в навчально - виховному процесі.

З 01.01.2007р. розмір орендної плати змінений сторонами і становить 1120,76 грн. з ПДВ, про що зазначено у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1).

Також судом встановлено, що приміщення, яке передано в оренду відповідачу-1 є частиною вестибулю школи. Вказане приміщення переобладнано відповідачем-1 під салон -перукарню, із здійсненням при цьому окремого входу в це приміщення, про що свідчить витяг з Технічного паспорту на салон-перукарню, який виготовлений КП „ОМИТІ та РОН" станом на 18.01.2007р. та Висновок на проект будівництва №211-542 від 28.03.2007р., який дійсний 4 роки, тобто до 28.03.2011р.

27.04.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно з якою термін дії договору оренди продовжується до 30.04.2012р., а у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати з 01.05.2009р. становить 1583,91 грн. з ПДВ.

01.05.2012р. між сторонами укладено додаткове погодження до договору оренди, згідно з яким термін дії договору оренди продовжений до 31.03.2015р. та у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати з 01.05.2009р. становить 2329,27 грн.

При цьому вказане додаткове погодження узгоджено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

06.04. 2015р. між сторонами укладено додаткове погодження до договору оренди, згідно з яким строк дії договору оренди продовжений до 05.04.2016р. та у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати з 06.04.2015р. становить 3154,01 грн.

При цьому вказане додаткове погодження узгоджено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 22.04.2014р. №200П, а згідно з листом ОЗОШ №118 дане приміщення не використовується у навчальній діяльності школи і здача цього приміщення в оренду не перешкоджатиме навчально-виховному процесу в цілому.

22.04.2016р. між сторонами укладений додатковий договір №8 про внесення змін до договору оренди, згідно з яким термін дії договору оренди продовжений до 04.04.2017р., п.2.2. договору щодо порядку розрахунків викладений у новій редакції та у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати становить 4557,85 грн. з ПДВ,

При цьому, вказаний додатковий договір також погоджений Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 24.05.2016р. №262-П.

Департамент освіти та науки Одеської міської ради також не заперечує проти пролонгації цього договору, про що свідчить лист Департаменту освіти та науки від 12.04.2016р. №1531.

Також у матеріалах справи наявний лист ОЗОШ №118 від 24.03.2016р. №117 згідно з яким приміщення за договором оренди не використовується у навчальній діяльності школи, являє собою частину непрохідного вестибулю і здача цього приміщення в оренду не перешкоджає навально-виховному процесу закладу освіти.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України. які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі-закон).

У ч.4 ст.4 ЦК України встановлено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.2.1. постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.2.9. постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вище встановлено господарським судом, об'єктом оренди, за оспорюваним прокуратурою договором оренди, є частина вестибулю будівлі ЗОШ №118. В свою чергу ЗОШ №118 заснована Одеською міською радою і є комунальною бюджетною установою. Будівля школи знаходиться на балансовому обліку Відділу освіти Приморської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України „Про освіту", в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору оренди, навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Діяльність навчального закладу розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст.29 Закону України „Про освіту" встановлено, що структура освіти включає загальну середню освіту.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України „Про освіту" основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Згідно з ч.1, абз.4 ч.4 ст.61 Закону України „Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України „Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

У ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

При цьому, вимоги ч.5 ст.63 ЗУ „Про освіту" у вказаній редакції були чинним, як на момент укладення договору оренди, так і на момент укладення додаткових угод до договору оренди 27.04.2009р., 01.05.2012р., 06.04.2015р., 22.04.2016р. Вказані вимоги є чинними є на момент вирішення даного спору судом.

Відповідно до ст.44 Закону України „Про загальну середню освіту", в редакції, що була чинною на момент укладення договору, та є чинною на момент вирішення спору, матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України. Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організацій навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, у будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні,

приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення - вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо (п.3.12.). Здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям та іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не повідано з навчально-виховним процесом, не дозволяється (п.3.19.).

Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2011рр. та розповсюджуються на загальносвітні навчальні заклади заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

З правового аналізу зазначених норм слідує, що об'єкти освіти і науки, які фінансуються з бюджету, зобов'язані використовуватись лише за цільовим призначенням, тобто з метою їх використання, в тому числі і на умовах оренди та отримання прибутку, є виключно навчально-виховний процес.

Поняття навчально -виховного процесу визначено у Положенні про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 563 від 01.08.01, як система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Між тим, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 06.06.2016р. свідчить, що основними видами діяльності відповідача -1 є надання послуг перукарнями та салонами краси (96.02), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Отже, приміщення ЗОШ №118 було надано в оренду для здійснення відповідачем-1 підприємницької діяльності і ця діяльність не пов'язана з навчально-виховним процесом.

Поряд з цим, 27.08.2010р. Постановою КМУ №796 затверджений Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальним закладами, іншим установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форм власності, згідно з пп.2 п.8 якого надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

При цьому, вимоги вищевказаного Переліку набрали чинності під час дії укладеного між сторонами договору оренди і саме на ці вимоги посилається відповідач -1 у справі, як на наявність законодавчого дозволу на укладення оспорюваного договору оренди.

З такими доводами не погоджується господарський суд, оскільки вказана постанова не спростовує вимог п.5 ст.63 Закону України „Про освіту". Тобто, використовувати та передавати в оренду приміщення загальноосвітніх навчальних закладів можливе лише за умови пов'язаності з навчально-виховним процесом та тимчасового невикористання самим орендодавцем в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності.

В даному випадку обставини справи свідчать лише про наявність однієї умови, що надає можливість передати в оренду приміщення ЗОШ №118, - це тимчасове невикористання приміщення в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності.

Таким чином, оспорюваним договором оренди змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під салон-перукарню, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем, а тому укладений між відповідачами договір оренди суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України „Про освіту", та згідно ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України є недійсним.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, як в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди, так і в частині застосування наслідків недійсності правочину.

Посилання відповідача -1 на те, що згідно з висновком санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №211-542 від 28.03.2007р. можливим є розміщення салону-перукарні за адресою АДРЕСА_2 господарський суд до уваги не приймає, оскільки вказаний висновок стосується проекту ТВ про збереження та можливість експлуатації приміщень пере обладнаних під салон -перукарню за адресою: АДРЕСА_2.

Посилання відповідача -1 на те, що органи прокуратури не мають права на представництво інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування, господарський суд виходить з наступного.

Визначення поняття орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження наведено в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999р. №1-10/99. Згідно з цим рішенням під таким органом слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади.

Статтями 113-120 Конституції України визначені виконавчі органи та їх функції, а статями 140 -146 - органи місцевого самоврядування.

У ст.143 Конституції України зазначено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Відповідно до ст.5 Закону України „Про освіту" державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюються з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освіти.

У ст.11 ЗУ „Про освіту" встановлено, що до органів управляння освіти в Україні належать місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

Отже, Одеській міській раді, яка є позивачем у даній справі, Законом надані повноваження органу управління освіти і в даному випадку прокурором пред'явлено позов саме у сфері освітньої діяльності з метою забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері освіти.

Щодо заяви відповідача - 1 про застосування строків позовної давності, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у ч. 1 ст. 261 ЦК України , тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, у разі наявності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний орган.

Як встановлено господарським судом, рішенням Одеської міської ради від 26.01.2007р. №907-V затверджений Статут загальноосвітньої школи №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області у новій редакції. Відповідно до вимог цього Статуту засновником навчального закладу є Одеська міська рада, якою здійснюється управління навчальним закладом. У п.5.6. цього Статуту встановлено, що основні фонди навчального закладу не можуть бути предметом безкоштовного використання, застави, внеском до статутного фонду інших юридичних осіб, а також не можуть бути продані, здані в оренду, передані або відчужені у будь-який спосіб без згоди Засновника.

02.08.2012р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради узгоджено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №0631 від 28.04.2006р., яке укладено між сторонами 01.05.2012р.

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджено рішенням Одеської міської ради №384-VІ від 28.02.2011р. Департамент комунальної власності наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста. Основними завданнями та функціями Департаменту є погодження передачі в оренду майна, орендодавцями якого виступають виконавчі органи Одеської міської ради, а також комунальні та інші підприємства, організації, установи, яким майно комунальної форми власності передане у повне господарське відання або оперативне управління.

Отже, з 02.08.2012р., тобто саме з дати погодження Департаментом додаткової угоди до оспорюваного договору оренди позивач у справі дізнався про порушення вимог чинного законодавства України та з 03.08.2012р. почався пербіг строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання недійним договору оренди. Закінчився перебіг цього строку відповідно 03.08.2015р.

Проте з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди, як такого, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства України Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся лише 14.06.2016р., тобто із пропуском строку позовної давності, який встановлений вимогами ст.257 ЦК України.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Відповідну заяву про застосування строків позовної давності подано відповідачем-1 у справі.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання Заступника керівника Одеської місцевої прокурори №3 на те, що лише після звернення Громадської організації „Соціальний контроль" прокуратура дізналася про порушення вимог чинного законодавства України укладеним між сторонами договором оренди господарський суд до уваги не приймає, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який в даному випадку має повноваження щодо управління освітою, тобто Одеської міської ради, а тому і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган місцевого самоврядування.

При цьому аналогічний висновок міститься у Постановах Верховного Суду України від 11.05.2016р. по справі №3-387гс16, від 13.04.2016р. по справі №3-224гс16, від 30.09.2015р. по справі №3-374гс15, від 25.03.2015р. по справі №3-21гс15.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Посилання Заступника керівника Одеської місцевої прокурори №3 на те, що позовна давність не поширюється на вимоги про визнання недійсним договору оренди також не приймаються до уваги господарським судом, оскільки в даному випадку Одеська міська рада виступає позивачем не як власник приміщення, права якого порушено (ст.391 ЦК України), а як орган уповноважений законом управляти освітою.

На підставі ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Заступника керівника Одеської місцевої прокурори №3.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити Заступнику керівника Одеської місцевої прокурори №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 26 жовтня 2016 р.

Головуючий - Г.Є. Смелянець

Суддя Ю.А. Шаратов

Суддя С.П. Желєзна