Постанова

від 15.12.2016 по справі 916/1602/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р.Справа № 916/1602/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кірющенко А.В., посвідчення № 035593, дата видачі : 07.09.15;

від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений;

від відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: ОСОБА_4, довіреність № 1104, дата видачі : 05.07.16;

від відповідача Відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради: Хворостянна К.П., довіреність № 01-72/2017, дата видачі : 19.07.16;

від третьої особи Одеської загальноосвітньої школи №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області: не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений;

від третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: Бондар О.В., довіреність № 01-36/56, дата видачі : 17.10.16

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2016 р.

по справі № 916/1602/16

за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідачів:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

- Відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2:

1)Одеської загальноосвітньої школи №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області;

2)Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

14.06.2016 року Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся через господарський суд Одеської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) та Відділу освіти Приморської районної державної адміністрації Одеської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №0631, розташованого за адресою АДРЕСА_1 в Одеській загальноосвітній школі №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, загальною площею 95,4 кв.м., укладений між Відділом освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_3, а також зобов'язати ФОП ОСОБА_3 звільнити та передати за актом приймання - передачі Відділу освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради орендоване нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_1 в Одеській загальноосвітній школі №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, загальною площею 95,4 кв.м. Також позивач просив покласти судові витрати на ФОП ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 обґрунтовував порушенням вимог ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна", ч.2 ст.5 Закону України „Про приватизацію державного та комунального майна" ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту", ч.2 ст.44 Закону України „Про загальну середню освіту", п.3.19. Державних санітарних правил та норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України 14.08.2001 N 63, оскільки приміщення ЗОШ №118 було надано відповідачем - 2 в оренду для здійснення відповідачем-1 підприємницької діяльності яка не пов'язана з навчально-виховним процесом.

Ухвалою господарського суду від 20.07.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Одеську загальноосвітню школу №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2016р. (головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді Шаратов Ю.А., Желєзна С.П. ) відмовлено Заступнику керівника Одеської місцевої прокурори №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради у задоволенні позову.

Суд 1 інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог як в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди, так і в частині застосування наслідків недійсності правочину, оскільки оспорюваним договором оренди змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під салон-перукарню, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» та згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є недійсним. Разом з тим, відмовляючи Заступнику керівника Одеської місцевої прокурори №3 у задоволенні позову, судом вказано на пропуск прокурором та Одеською міською радою строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем 1.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Одеської області через господарський суд Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 24.10.16 р. та прийняти нове, яким позов Заступника керівника Одеської місцевої прокурори №3 задовольнити у повному обсязі, оскільки вказане рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також заступник прокурора Одеської області просить стягнути з відповідачів сплачений судовий збір за подачу касаційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що з аналізу ч. 1 ст. 261 ЦК України вбачається, що початок перебігу позовної давності пов'язується не з моментом, коли особі, яка звернулася до суду, стало чи могло стати відомим про існування оспорюваного правочину, а зі встановлення порушень, у даному випадку інтересів держави, у зв'язку з укладенням договору оренди.

Скаржник вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції, стосовно того, що початок перебігу строку позовної давності почався з 03.08.2012р., тобто з дати погодження Департаментом комунальної власності Одеської міської ради додаткового погодження до договору оренди нежитлового приміщення школи № 0631 від 28.04.2006р., яке укладено між сторонами 01.05.2012р., оскільки вказаним додатковим погодженням термін дії договору продовжено до 31.03.2015р. та вказане додаткове погодження втратило свою силу, оскільки закінчився строк, на який його укладено.

Крім того, скаржник зазначає, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не наділений повноваженнями у сфері освітньої діяльності, а Одеською міською радою на надавалось погодження на укладення договору оренди та у встановленому законом порядку не приймалось рішення про передачу в оренду приміщення школи під розміщення салону - перукарні, а відтак Одеській міській раді не було відомо про існування оскаржуваного договору оренди та додаткового погодження до договору від 22.04.2016р.

Загальний строк позовної давності на думку скаржника в даному випадку треба обчислювати саме з 22.04.2016р., оскільки саме 22.04.2016р. між відділом освіти Приморської районної адміністрації Одеської міської ради і ФОП ОСОБА_3 укладено додатковий договір №8 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення №0632, яким строк оренди продовжено до 04.04.2017р. Окрім того, про порушення чинного законодавства позивач дізнався після надходження до прокуратури звернення голови громадської організації „Соціальний контроль" ОСОБА_8 від 22.04.2016р. №19958вх-16.

Відповідач 1 та третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради у відзивах на апеляційну скаргу просили залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Представники позивача та третьої особи - Одеської загальноосвітньої школи №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, представників відповідачів та третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2006р. між Відділом освіти Приморської райадміністрації (Орендодавець, відповідач-2) і ФОП ОСОБА_3 (Орендар, відповідач-1) укладений договір оренди нежитлового приміщення №0631, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення у закладі ЗОШ №118 загальною площею 97,62 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 з метою розміщення побутового обслуговування населення (салон-перукарня).

Відповідно до умов п.1.2. цей договір діє з 01.05.2006р. до 01.05.2009р.

Вступ Орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди Акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Передача приміщення в оренду не спричиняє передачі Орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається РВО. (п.2.2. договору).

Додатком до цього договору є Розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1), згідно з яким орендна плата з 01.05.2006р. становить 862,84 грн. з ПДВ та Акт приймання-передавання приміщення (додаток №2).

При цьому, згідно з листом ОЗОШ №118 від 27.04.2006р. №42 приміщення за договором оренди не використовується в навчально - виховному процесі.

З 01.01.2007р. розмір орендної плати змінений сторонами і становить 1120,76 грн. з ПДВ, про що зазначено у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1).

Під час розгляду справи в суді 1 інстанції було встановлено, що приміщення, яке передано в оренду відповідачу-1 є частиною вестибюлю школи. Вказане приміщення переобладнано відповідачем-1 під салон - перукарню, із здійсненням при цьому окремого входу в це приміщення, про що свідчить витяг з Технічного паспорту на салон-перукарню, який виготовлений КП „ОМИТІ та РОН" станом на 18.01.2007р. та Висновок на проект будівництва №211-542 від 28.03.2007р., який дійсний 4 роки, тобто до 28.03.2011р.

27.04.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, згідно з якою термін дії договору оренди продовжується до 30.04.2012р., а у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати з 01.05.2009р. становить 1583,91 грн. з ПДВ.

01.05.2012р. між сторонами укладено додаткове погодження до договору оренди, згідно з яким термін дії договору оренди продовжений до 31.03.2015р. та у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати з 01.05.2009р. становить 2329,27 грн.

При цьому вказане додаткове погодження узгоджено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

06.04.2015р. між сторонами укладено додаткове погодження до договору оренди, згідно з яким строк дії договору оренди продовжений до 05.04.2016р. та у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати з 06.04.2015р. становить 3154,01 грн.

Зазначене додаткове погодження узгоджено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 22.04.2014р. №200П, а згідно з листом ОЗОШ №118 дане приміщення не використовується у навчальній діяльності школи і здача цього приміщення в оренду не перешкоджатиме навчально-виховному процесу в цілому.

22.04.2016р. між сторонами укладений додатковий договір №8 про внесення змін до договору оренди, згідно з яким термін дії договору оренди продовжений до 04.04.2017р., п.2.2. договору щодо порядку розрахунків викладений у новій редакції та у Розрахунку орендної плати та відшкодування комунальних послуг (додаток №1) встановлено, що розмір орендної плати становить 4557,85 грн. з ПДВ. Вказаний додатковий договір також погоджений Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 24.05.2016р. №262-П.

Департамент освіти та науки Одеської міської ради також не заперечує проти пролонгації цього договору, про що свідчить лист Департаменту освіти та науки від 12.04.2016р. №1531.

Враховуючи, що умовами зазначеного договору приміщення ЗОШ №118 було надано в оренду для здійснення відповідачем-1 підприємницької діяльності і ця діяльність не пов'язана з навчально-виховним процесом Одеською міською прокуратури №3 вжито заходів прокурорського реагування представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №0631 від 25.04.2006р.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України. які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі-закон).

У ч.4 ст.4 ЦК України встановлено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.2.1. постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.2.9. постанови пленуму ВГСУ „Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вище встановлено, об'єктом оренди, за оспорюваним прокуратурою договором оренди, є частина вестибюлю будівлі ЗОШ №118. В свою чергу ЗОШ №118 заснована Одеською міською радою і є комунальною бюджетною установою. Будівля школи знаходиться на балансовому обліку Відділу освіти Приморської районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України „Про освіту", в редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору оренди, навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Діяльність навчального закладу розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст.29 Закону України „Про освіту" встановлено, що структура освіти включає загальну середню освіту.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України „Про освіту" основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Згідно з ч.1, абз.4 ч.4 ст.61 Закону України „Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України „Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

У ч.5 ст.63 Закону України „Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

При цьому, вимоги ч.5 ст.63 ЗУ „Про освіту" у вказаній редакції були чинним, як на момент укладення договору оренди, так і на момент укладення додаткових угод до договору оренди 27.04.2009р., 01.05.2012р., 06.04.2015р., 22.04.2016р. Вказані вимоги є чинними є на момент вирішення даного спору судом.

Відповідно до ст.44 Закону України „Про загальну середню освіту", в редакції, що була чинною на момент укладення договору, та є чинною на момент вирішення спору, матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України. Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Згідно з вимогами Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організацій навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, у будівлях загальноосвітніх шкіл передбачаються такі функціональні групи приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, кабінети трудового навчання та профорієнтації, продовженого дня, фізкультурно-спортивні, приміщення харчоблоку, медичні, актовий зал, бібліотека, адміністративні, допоміжні приміщення - вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо (п.3.12.). Здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям та іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не повідано з навчально-виховним процесом, не дозволяється (п.3.19.).

Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2011рр. та розповсюджуються на загальносвітні навчальні заклади заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від типу, форми власності і підпорядкування.

З правового аналізу зазначених норм слідує, що об'єкти освіти і науки, які фінансуються з бюджету, зобов'язані використовуватись лише за цільовим призначенням, тобто з метою їх використання, в тому числі і на умовах оренди та отримання прибутку, є виключно навчально-виховний процес.

Поняття навчально - виховного процесу визначено у Положенні про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 563 від 01.08.01, як система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Між тим, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 06.06.2016р. свідчить, що основними видами діяльності відповідача -1 є надання послуг перукарнями та салонами краси (96.02), діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Отже, оспорюваним договором оренди змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під салон-перукарню, тобто для проведення господарської (підприємницької) діяльності орендарем, а тому укладений між відповідачами договір оренди суперечить вимогам ч. 5 ст. 63 Закону України „Про освіту", та згідно ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України є недійсним.

За таких обставин господарський суд вірно зазначив про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, як в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди, так і в частині застосування наслідків недійсності правочину.

Однак, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у ч. 1 ст. 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, у разі наявності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний орган.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Відповідну заяву про застосування строків позовної давності подано відповідачем-1 у справі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 26.01.2007р. №907-V затверджений Статут загальноосвітньої школи №118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області у новій редакції. Відповідно до вимог цього Статуту засновником навчального закладу є Одеська міська рада, якою здійснюється управління навчальним закладом. У п.5.6. цього Статуту встановлено, що основні фонди навчального закладу не можуть бути предметом безкоштовного використання, застави, внеском до статутного фонду інших юридичних осіб, а також не можуть бути продані, здані в оренду, передані або відчужені у будь-який спосіб без згоди Засновника.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.

02.08.2012р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради узгоджено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №0631 від 28.04.2006р., яке укладено між сторонами 01.05.2012р.

Отже, з 02.08.2012р., тобто саме з дати погодження Департаментом додаткової угоди до оспорюваного договору оренди позивач у справі дізнався про порушення вимог чинного законодавства України та з 03.08.2012р. почався перебіг строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання недійним договору оренди. Закінчився перебіг цього строку відповідно 03.08.2015р.

Проте з позовом до суду про визнання недійсним договору оренди, як такого, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства України Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся лише 14.06.2016р., тобто із пропуском строку позовної давності, який встановлений вимогами ст.257 ЦК України.

Судова колегія вважає не правомірним твердження скаржника про те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не наділений повноваженнями у сфері освітньої діяльності, а Одеською міською радою на надавалось погодження на укладення договору оренди та у встановленому законом порядку не приймалось рішення про передачу в оренду приміщення школи під розміщення салону - перукарні, а відтак Одеській міській раді не було відомо про існування оскаржуваного договору оренди школи та додаткового погодження до договору від 22.04.2016р.

Так, як вже зазначалось продовження строку дії договору відбувалось за погодженням з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради.

Згідно п. 1.1 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджено рішенням Одеської міської ради №384-VІ від 28.02.2011р. Департамент комунальної власності є виконавчим органом Одеської міської ради.

П. 2.2.5 Положення від 28.02.2011р. передбачено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань погоджує передачу в оренду майна, орендодавцями якого виступають виконавчі органи Одеської міської ради, а також комунальні та інші підприємства, організації, установи, яким майно комунальної форми власності передане у повне господарське відання або оперативне управління.

Враховуючи викладене Одеська міська рада не тільки не заперечувала проти подовження строку дії оскаржуваного договору, а й погоджувала відповідні зміни до даного договору, що свідчить про те, що Одеській міській раді було відомо про наявність оскаржуваного договору.

При цьому, не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що лише після звернення Громадської організації „Соціальний контроль" прокуратура дізналася про порушення вимог чинного законодавства України укладеним між сторонами договором оренди, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який в даному випадку має повноваження щодо управління освітою, тобто Одеської міської ради, а тому і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція викладена і в Постановах Верховного Суду України від 11.05.2016р. по справі №3-387гс16, від 13.04.2016р. по справі №3-224гс16, від 30.09.2015р. по справі №3-374гс15, від 25.03.2015р. по справі №3-21гс15.)

Інші доводи апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області судова колегія не приймає до уваги з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 24.10.16 р. - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 24.10.16 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 16.12.2016 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.