Рішення

від 23.03.2007 по справі 368/5-05/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

368/5-05/4

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2007 р.                                                                              Справа № 368/5-05/4

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу        

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Руна»

про стягнення 20046,56 грн.

секретар судового засідання: Холоденко  Н.О.

за участю представників:

позивачаМостіпак І.І. дов. від 29.06.2006р. № 16\43-06

відповідачаДовгань Ю.В. дов від 5.02.2007р.

встановив:

Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(надалі –позивач) заявлений позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Руна»(надалі –відповідач) про стягнення 20 046, 56 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 10-01-560фл від 30.03.2001р.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 625 Цивільного кодексу України та п.8.4 Договору з огляду на те, що згідно умов договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу трактор колісний загального призначення ХТЗ-17021 вартістю 135 000, 00 грн. та агрегат ґрунтообробний комбінований АГ-6 до тракторів класу 3т.с. вартістю 29200,00 грн., проте відповідач в порушення умов договору лізингові платежі не сплачував, внаслідок чого станом на 05.10.2005р. утворилась заборгованість в розмірі 17 493, 93 грн., яка добровільно відповідачем не погашена. На зазначену заборгованість на підставі статті 549 Цивільного кодексу України та п.8.4 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 1 372, 60 грн., а також відповідно до статті 625 ЦК України 862,55 грн. індексації внаслідок інфляційних процесів та три відсотки річних в розмірі 317, 48 грн.

Відповідач у поданому відзиві та наданих в судовому засіданні поясненнях проти позову заперечує, просить суд відмовити у його  задоволенні, посилаючись на те, що позивач просить стягнути суму заборгованості, яка утворилась після 01.09.2004р., тоді як в зазначений період відповідач вже не користувався предметом лізингу, який повернув позивачеві 30.05.2003р.

Ухвалою від 28.02.2006р. провадження у справі зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України до вирішення Господарським судом м.Києва пов'язаної з нею справи № 41/170 за позовом СТОВ Агрофірма «Руна»до НАК «Украгролізинг»про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 10-01-560фл від 30.03.2001р.

Ухвалою від 19.01.2007р. провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

30 березня 2001 року між Державним лізинговим підприємством (лізингодавець), правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «РУНА»(відповідач, лізингоодержувач) було укладено Договір № 10-01-560 фл фінансового лізингу.

Предметом договору є придбання лізингодавцем майна, кількість, ціна та вартість якого вказується в додатках до договору, що є його невід'ємною частиною, та передача його у платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу терміном на 5,5 років з дати, вказаної в Акті приймання-передачі (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що лізингодавець придбає майно за рахунок коштів державного лізингового фонду, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. №1352 із змінами та доповненнями до неї, та передає його лізингоодержувачу згідно з актом приймання-передачі, до моменту підписання якого майно знаходиться за адресами заводів-виготовлювачів, які є пунктами передачі майна.

Сторони договору домовились, що лізингодавець бере на себе обов'язок відповідно до визначеного сторонами переліку майна, наведеного в додатку до договору, укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачу разом з одним з примірників договору купівлі-продажу, та повідомити продавця про той факт, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі, а саме лізингоодержувачу (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1-3.2 договору за користування майном лізингоодержувач сплачує періодичні лізингові платежі: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж та сума, що сплачується як процент за залучені лізингодавцем кошти для придбання майна

Факт передачі позивачем майна відповідачеві підтверджується наступними залученими до матеріалів справи документами:

Згідно акта №35 передачі-приймання сільськогосподарської техніки від 6 червня 2001 р. ЗАТ «Окіст»- завод виробник та продавець за договором купівлі-продажу №014К від 21 грудня 2000 р., укладеного лізингодавцем на виконання п.2.2 договору, передає, а лізингоодержувач приймає згідно з товаротранспортними документами та дорученням лізингодавця, на умовах договору фінансового лізингу №10-01-560 від 30.03.2001 р., трактор колісний загального призначення ХТЗ-17021. Актом визначено, що на підставі останнього позивач приймає зобов'язання перед відповідачем по сплаті вартості переданої техніки в сумі 135000 грн. 00 коп.

Згідно акта № 75 передачі-приймання сільськогосподарської техніки від 20.06.2001 р. ВАТ «Борекс»на умовах договору купівлі-продажу №13к від 01.09.2000р., укладеного лізингодавцем на виконання п.2.2 договору, передає, а лізингоодержувач приймає згідно з товаротранспортними документами та дорученням лізингодавця, на умовах договору фінансового лізингу №10-01-560 від 30,03.2001 р., агрегат ґрунтообробний комбінований АГ-6 до тракторів класу 3 т.с. Актом визначено, що на підставі останнього позивач приймає зобов'язання перед відповідачем по сплаті вартості переданої техніки в сумі 29200 грн. 00 коп.

На виконання п.3.3 договору сторонами складено та підписано додаток № 2 до договору, що являє собою графік сплати лізингових платежів відповідачем за агрегат ґрунтообробний АГ-6, та додаток №3, що являє собою графік сплати лізингових платежів відповідачем за трактор ХТЗ-17021. Вказані додатки підписані уповноваженими представниками сторін договору та скріплені відбитками печаток сторін. Копії вказаних додатків залучено до матеріалів справи.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла після 01.09.2004р.

Відповідач не надав суду доказів сплати лізингових платежів за вказаний період відповідно до графіків сплати лізингових платежів. Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що не користувався об'єктом лізингу після 30.05.2003р., посилаючись при цьому на акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 114 від 30.05.2003р. та наказ № 114 філії «Київобллізинг»від 30.05.2003р., відповідно до яких об'єкти лізингу були вилучені у відповідача в зв'язку з порушенням умов договору.

Проте, з огляду на приписи статті 43 ГПК України, суд вважає, що зазначені документи не є беззаперечними доказами фактичного повернення об'єктів лізингу позивачеві, оскільки доводи відповідача спростовуються наданими позивачем доказами.

Так, до матеріалів справи залучено підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками:

- акт технічного огляду сільськогосподарської техніки (трактор ХТЗ-17021) № 49/05 від 10.08.2005р.;

- акт технічного огляду сільськогосподарської техніки (агрегат ґрунтообробний АГ-6) № 49/05 від 10.08.2005р.;

- акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 49/05 від 10.08.2005р., згідно якого відповідач передав а позивач прийняв сільськогосподарську техніку, що знаходиться у платному користуванні лізингоодержувача на умовах договору фінансового лізингу № 10-01-560фл від 30.03.2001р. Актом визначено, що заборгованість позивача перед відповідачем за спірним договором на момент повернення майна складає 104071 грн. 26 коп.

Зазначена заборгованість стягнута з відповідача у складі заборгованості що виникла до 01.09.2004р. в розмірі 111206,40 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2004р. по справі № 231/8-04.(копія рішення залучена до матеріалів справи). При цьому судом приймається до уваги, що згадане рішення не було оскаржене відповідачем, на судовому засіданні 19.10.2004р. був присутній директор СТОВ „Агрофірма „Руна” –Мехед О.Г., однак доводів щодо вилучення у останнього об'єктів лізингу, і як наслідок не користування технікою, відповідачем наведено не було.

Викладене вказує, що, незважаючи на підписання акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 114 від 30.05.2003р., відповідач фактично техніку позивачеві не повернув та продовжував користуватись нею до 10.08.2005р.

Згідно з п.2.4 договору та п.3 ч.2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач в період з 01.09.2004р. по 10.08.2005р. фактично користувався переданою йому в лізинг сільськогосподарською технікою, але лізингові платежі згідно додатку 2 та додатку 3 до договору фінансового лізингу №10-01-560фл від 30.03.2001р. не сплачував, заборгованість по таким платежам підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно з ч.3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони в п.8.4 договору встановили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів або передачі чи приймання майна винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочки але не більше пені, передбаченої чинним законодавством України.

Вимогами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий відповідачем розрахунок сум, про стягнення яких просить позивач, цілком відповідає умовам договору та зазначеним вище нормам.

Викладене вказує на обґрунтованість вимог про стягнення 17493,93 грн. основного боргу з застосуванням 1372,60 грн. пені, 862, 55 грн. інфляційних і 317,48 грн. - трьох процентів річних, а тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати (200,47 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) розподіляються відповідно до вимог статей  44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Руна»(07843, Київська обл., Бородянський р-н, с. Новий Корогод, вул. Харківська, 24 код ЄДРПОУ 03753778) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) 17 493, 93 грн. лізингових платежів, 1 372, 60 грн. пені 862, 55 грн. інфляційних збитків, 317, 48 грн. три відсотки річних, 200,47 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 4 квітня 2007р.