Рішення

від 19.10.2016 по справі 922/2871/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р.Справа № 922/2871/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Лан", смт. Золочів до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків про визнання договору поновленим та визнання укладеною додаткову угоду за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.04.2016;

відповідач - ОСОБА_2, довіреність №32-20-14-19686/0/19-15 від 23.12.2015

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Лан" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 01 лютого 2016 року б/н, укладений між Золочівською районною державною адміністрацією та ФГ "Лан" строком на 10 років, щодо земельної ділянки загальною площею 103,2875 га., кадастровий номер 6322686000:02:002:0120, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Удянської сільської ради, зареєстрований 10 березня 2006 року у Харківській регіональній філії центру державного земельного кадастру за номером 040669500002 та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 лютого 2016 року б/н, з моменту набуття чинності рішення господарського суду, на умовах проекту додаткової угоди у редакції зазначеній у позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що після закінчення строку дії договору оренди він продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов'язки за договором, а також від орендодавця відсутнє письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди, проте відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди до договору оренди про поновлення його строку, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 серпня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 вересня 2016 року о 12:00 год.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області № 784 від 12 вересня 2016 року, у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до протоколу автоматичного авторозподілу справу призначено судді Чистяковій І. О.

В судових засіданнях 08.09.2016, 14.09.2016, 19.09.2016 та 26.09.2016 відповідно до приписів ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва для надання можливості представникам сторін надати додаткові докази та письмові пояснення.

Представник позивача надав через канцелярію господарського суду 19 вересня 2016 року за вх.№ 30775 додаткові докази на підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №31634 від 26.09.2016), в якому заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що строк дії договору оренди, згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем встановлено до 10.03.2055, а тому у відповідача відсутні правові підстави для поновлення вищевказаного договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 19 жовтня 2016 р. о 11:00 год.

06 жовтня 2016 року позивач через канцелярію суду надав заперечення на відзив відповідача ( вх. № 32866), в яких зазначає, що позивач, звертаючись з позовом обгрунтовує свої позовні вимоги, зокрема посилаючись на ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та доводить наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов'язки за договором та з боку орендодавця відсутнє письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди.

06 жовтня 2016 року позивач через канцелярію суду надав заяву ( вх. №32867), в якій повідомляє суд, що позивачем в п.2 резолютивної частини позовної заяви була допущена помилка та було зазначено, що Договір укладено на строк десять років і діє до 01 лютого 2026 року, замість Договір укладено на строк десять років і діє до 10 березня 2026 року, у зв'язку з чим просить суд вважати дійсним зміст п.2 резолютивної частини позовної заяви у редакції зазначеній у поданій заяві.

Суд, дослідивши вищезазначену заяву позивача та додані до неї документи, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої позивачем заяви про виправлення помилки за своїм змістом вона є заявою про зміну предмета позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. господарським судам роз'яснено, що заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні 19.09.2016, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем після початку розгляду справи по суті подано заяву, відповідно до якої він фактично змінює предмет позову (за текстом змісту позовних вимог щодо визнання укладеної додаткової угоди позивач визначає інший термін дії договору, а саме замість 01.02.2016 змінює на 10.03.2026) суд залишає її без розгляду і приєднує до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2016 підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.02.2006 між Золочівською районною державною адміністрацією (надалі - Орендодавець) та Фермерським господарством "Лан" (надалі - Орендар) був укладений договір оренди землі (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 22 грудня 2005 року №663, які знаходяться на території Удянської сільської ради.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 103,2875 га у тому числі ріллі 103,2875 га із земель державної власності.

Договір укладено на строк десять років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).

Згідно з п.37 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 Договору).

Договір оренди землі зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України" 10.03.2006 за №040669500002.

10.03.2006 земельна ділянка площею 103,2875 га передана орендарю у фактичне користування за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

19 вересня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № б/н від 01.02.2006, відповідно до якої п.2 Договору оренди земельної ділянки викладено в новій редакції: "В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, рілля) - загальною площею 103,2875 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6322686000:02:002:0120".

Додаткова угода від 19.09.2014 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № б/н від 01.02.2006 була зареєстрована у встановленому законом порядку та інші додаткові угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № б/н від 01.02.2006 не укладались сторонами, в тому числі щодо зміни строків дії договору, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 53429866 від 17.02.2016.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" в редакції діючої на момент укладення договору, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі", в редакції діючої на момент укладення договору, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний договір оренди земельної ділянки було укладено строком на 10 років за згодою сторін (п.8 Договору) та відповідно строк його дії - до 10.03.2016.

25.12.2015 року позивач звернувся з письмовою заявою до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області щодо продовження терміну дії Договору оренди землі (арк.93).

Золочівська районна державна адміністрація Харківської області листом від 14.03.2016 за вих. №02-29/565 повідомила позивача, що для вирішення питання щодо продовження терміну дії договору оренди землі йому необхідно звернутися до Головного управління Держгеокадастру Харківської області, оскільки вони є розпорядниками земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Харківської області.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо поновлення (продовження) договору оренди землі та відповідно до листа від 13.04.2016 за вих.19-20-14-11824/0/19-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було повідомлено позивача про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не приймались рішення щодо поновлення договору оренди або внесення змін до вказаного договору в частині зміни строку дії права оренди позивача на зазначену земельну ділянку (арк.23).

Позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо поновлення (продовження) договору оренди землі та відповідно до листа від 16.06.2016 за вих.19-20-14-18776/0/19-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було звернено увагу заявника на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ФГ "Лан" обліковується право оренди на земельну ділянку строком до 10.03.2055, а тому відсутні правові підстави для поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки (арк.26).

Таким чином, між сторонами виник спір стосовно поновлення договору оренди землі, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Таким чином, чинним законодавством України встановлено два режими продовження строку договору оренди землі: в порядку використання орендарем переважного права на продовження договору та в порядку автоматичного продовження існування договірного правовідношення в силу фактичного продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності заперечень.

Судом встановлено, що Фермерське господарство "Лан" після закінчення строку дії договору оренди належним чином виконувало свої обов'язки за спірним договором та продовжувало використовувати спірну земельну ділянку та мало намір у подальшому нею користуватись, що підтверджується платіжними дорученнями по сплаті орендної плати (а.с. 46-54), податковими деклараціями (а.с.59-63), довідкою Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 27.09.2016 за №1600005322 про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів (а.с.134), а також відсутністю акту про повернення земельної ділянки позивачем орендодавцю після спливу строку договору оренди землі.

Обов'язки землекористувачів визначені статтею 96 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 згаданої статті землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; є) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач не спростовує обставин продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору та не спростовує факту не направлення відповідачем у місячний строк на адресу позивача листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору.

Крім того, як вищевстановлено орендар продовжує сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою та на час розгляду справи у нього відсутня заборгованість по орендній платі за землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів являється визнання права.

Відповідач, зволікаючи з поновленням договору оренди порушує права позивача, відтак ефективним та передбаченим законом способом захисту права є ухвалення судом рішення про поновлення договору (визнання права за позивачем).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства", вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд, задовольняє позовні вимоги про визнання поновленим строку дії договору оренди землі від 01.02.2006 року, укладеного між Фермерським господарством "Лан" та Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області, щодо земельної ділянки загальною площею 103,2875 га., кадастровий номер 6322686000:02:002:0120, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Удянської сільської ради, зареєстрований 10 березня 2006 року у Харківській регіональній філії центру державного земельного кадастру за номером 040669500002 - на той самий строк і на тих самих умовах на 10 років (до 10 березня 2026 року).

Щодо позовної вимоги про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 лютого 2016 року б/н, з моменту набуття чинності рішення господарського суду, на умовах проекту додаткової угоди у редакції зазначеній у позовній заяві, суд зазначає наступне.

У додатковій угоді та у позовній заяві, позивачем викладено вимогу, зокрема щодо строку дії договору, а саме: "Договір укладено на строк десять років і діє до 01 лютого 2026 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.".

Згідно тексту додаткової угоди та вимог заявлених позивачем вбачається, що позивач просить встановити термін дії договору до 01 лютого 2026 року, з моменту підписання договору, що не відповідає приписам ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

При вирішенні спору щодо внесення змін до договору оренди, в тому числі шляхом визнання додаткової угоди укладеною суд повинен надати оцінку пропозиціям сторони, яка звернулась із позовом та задовольнити вимоги або відмовити в їх задоволенні. При цьому, суд за власної ініціативи не може вносити змін у редакцію сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 лютого 2015 року по справі №922/527/14.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання додаткової угоди укладеною в запропонованій редакції не підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача, стосовного того, що він не має право вносити зміни до договору оренди та вирішувати ці питання, суд зазначає наступне.

Згідно законодавства України до 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій. В подальшому Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагенство України, правонаступник - Держгеокадастр України). Таким чином, право розпорядження державними сільськогосподарськими землями перейшли до Держгеокадастру та його територіальних органів. Станом на дату подання позовної заяви саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та його територіальні органи мають право підписувати додаткові угоди до договорів оренди державних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які були укладені до 2013 року.

Отже, з 01.01.2013 місцеві державні адміністрації позбавлені права розпоряджатися земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, а відповідно й вчиняти дії щодо укладання, внесення змін, розірвання чи припинення будь-яким іншим шляхом договорів оренди таких земельних ділянок.

Так, суд зазначає, що в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Відповідно до положень пункту 9-1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначено Законом України "Про центральні органи виконавчої влади". Частиною 7 статті 5 цього Закону встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року N 1074 (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 4 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Пунктом 6 Порядку визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади.

Згідно пункту 7 Порядку майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно з пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

В пунктах 5, 6 цієї постанови зазначено: "установити, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері.

Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.".

25.09.2014 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року, серед основних завдань якого зазначено, зокрема, реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно підпункту 31 пункту 4 цього Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Можливість забезпечення здійснення покладених на Держгеокадастр постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року N 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" функцій і повноважень Державного агентства земельних ресурсів, що припиняється, визначена розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 31.03.2015 N 294-р.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 14 від 03.02.2015 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 року за N 177/26622, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

При цьому слід зазначити, що Положення про Головне управління Держземагентства в області, яке затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України N 258 від 16.02.2015 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2015 року за N 77/26622, втратило чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 49 від 16.02.2015 року.

15.05.2015 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код за ЄДРПОУ 39792822), що підтверджується наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських фомувань.

Враховуючи викладене станом на час прийняття судом рішення, повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області здійснює Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 грн. слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 252 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 01.02.2006 року, укладений між Фермерським господарством "Лан" та Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області строком на 10 років, щодо земельної ділянки загальною площею 103,2875 га., кадастровий номер 6322686000:02:002:0120, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Удянської сільської ради, зареєстрований 10 березня 2006 року у Харківській регіональній філії центру державного земельного кадастру за номером 040669500002, а саме до 10 березня 2026 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи,5, Держпром, 1 під'їзд, поверх, 6, 7, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Фермерського господарства "Лан" (62203, Харківська область, Золочівський район, м. Золочів, вул. Кущова, 7, код ЄДРПОУ 31740046) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_3