Постанова

від 19.10.2016 по справі 925/485/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2016 р. Справа№ 925/485/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2016

у справі № 925/485/16 (суддя - Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім»,

до Приватного підприємства «Черкасивапнопостач»,

про стягнення 327 550, 00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Марусиченко В.В. - представник (довіреність від 13.05.2016 №б/н);

від відповідача: Чернець С.С. - представник (довіреність від 29.06.2016 №б/н),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» (надалі - ТОВ «Компанія Агронафтохім», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Черкасивапнопостач» (надалі - ПП «Черкасивапнопостач», відповідач) про стягнення 327 550,00 грн, з яких 100 000,00 грн передоплати за договором поставки від 20.02.2015 №ТОВ К АНХ, 169 500,00 грн вартості поставленого неякісного товару та збитки, понесені позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у розмірі 36 000,00 грн витрат на транспортування неякісної продукції та 22 050,00 грн витрат за зберігання неякісної продукуції.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.07.2016 у справі №925/485/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Черкасивапнопостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» 100 000,80 грн попередньої оплати та 1 499,79 грн витрат на сплату судового збору. В решті вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» та стягнути з Приватного підприємства «Черкасивапнопостач» 169 500,00 грн вартості поставленого за договором поставки неякісного товару, збитки, понесені позивачем у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у розмірі 36 000,00 грн витрат на транспортування неякісної продукції та 22 050,00 грн витрат на зберігання неякісної продукції, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.08.2016.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 № 09-52/4118/16, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №925/485/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Федорчук Р.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2016 вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 №09-52/5038/16, у зв'язку із припиненням повноважень та подальшим звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_1, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа №925/485/16 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Жук Г.А., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 апеляційна скарга прийнята до провадження визначеною колегією суддів та призначена до розгляду на 19.10.2016.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

19.10.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.02.2015 між Приватним підприємством «Черкасивапнопостач» (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» (в тексті договору - покупець) був укладений договір поставки №ТОВ К АНХ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, визначений пунктом 1.2. договору, в погодженому сторонами асортименті та кількості, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору предметом поставки - товаром - за даним договором є вапно.

Відповідно до пункту 2.4. договору товар постачається партіями на умовах ЕХW (Інкотермс 2010), а також на інших, обумовлених сторонами, умовах в термін, визначений сторонами для кожної партії поставки.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що попередня оплата в розмірі 100 % від суми договору має бути перерахована продавцю протягом 5 днів з моменту отримання рахунку. Вид розрахунків - безготівковий.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року (пункт 7.1. договору).

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві 380 тонн вапна, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств (а.с.44-62).

Відповідач отриманий товар оплатив у повному обсязі, що встановлено судом першої інстанції та підтверджується представниками обох сторін.

Крім того, 21.08.2015 позивачем на рахунок відповідача було перераховано 100 000,00 грн попередньої оплати згідно виставлених відповідачем рахунків №СФ-0000215, №СФ-0000216 та №СФ-0000217 від 20.08.2015 (а.с.63-65).

За твердженнями позивача, в порушення умов договору, відповідач не здійснив поставку товару, оплаченого згідно вищевказаних рахунків-фактур. У матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Місцевим судом встановлено, що 20.10.2015 позивач на адресу відповідача надіслав лист-вимогу від 19.10.2015 №1/95, в якому, зокрема, просив відповідача повернути 100 000,00 грн перерахованої попередньої оплати, що підтверджується копією опису вкладення та фіскального чеку (а.с.82-85).

Відповідач зобов'язання щодо поставки товару або повернення попередньої оплати на даний час не виконав.

Оцінюючи подані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 100 000,00 грн заборгованості підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №43/308-10.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з поставки відповідачем не виконане, а відтак, у позивача наявне право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 100 000,00 грн попередньої оплати вартості товару, поставленого відповідачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 169 500,00 грн вартості поставленого неякісного вапна, а також стягнення 36 000,00 грн збитків, понесених позивачем на транспортування неякісної продукції та 22 050,00 грн витрат на її зберігання, колегія суддів зазначає наступне.

Місцевим господарським судом було встановлено, що кінцевим споживачем продукції, яка була предметом договору поставки, є філія Бурове управління «Укрбургаз», поставка якому здійснювалась позивачем за договором від 24.03.2015 №УГВ 10594/11-15, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування».

Звертаючись із вказаними позовними вимогами до суду, позивач зазначив, що ФБУ «Укрбургаз» відмовився приймати товар, поставлений відповідачем за видатковими накладними №РН-0000092, №РН-0000093 від 02.06.2015, №РН-0000100, №РН-0000101 від 05.06.2015 та №РН-0000104 від 09.06.2015 через значні недоліки щодо його якості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 973 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Пунктом 2.5. договору поставки визначено, що якщо при прийнятті товару буде виявлено його невідповідність за кількістю та якістю, складається відповідний акт, який підписується уповноваженими представниками обох сторін, а неякісний товар чи той, якого не вистачає підлягає заміні або поставці постачальником за його рахунок протягом 7 днів з моменту виявлення неякісного чи такого, що не вистачає, товару.

В пункті 6. Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7, зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектності робиться на складі одержувача в наступні терміни:

а) при іногородньому постачанні - не пізніше 20 днів, а швидкопсувній продукції - не пізніше 24 година. після видачі продукції органом транспорту або вступу її на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції одержувачем;

б) при місцевому постачанні - не пізніше 10 днів, а швидкопсувній продукції - 24 година. після вступу продукції на склад одержувача.

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, яка надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішенню з іншою однорідною продукцією (п. 16 вищевказаної Інструкції).

В матеріалах справи відсутній акт про виявлені недоліки щодо якості поставленого відповідачем товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Листи №1/53 від 02.07.2015, №1/61 від 27.07.2015, надані позивачем в якості доказу повідомлення відповідача про поставку неякісного товару та прохання здійснити заміну 100 тонн вапна, не приймаються колегією суддів як належні, оскільки у матеріалах справи відсутні докази їх направлення чи вручення відповідачеві.

В подальшому на адресу відповідача позивачем було надіслано лист від 19.10.2015 №1/95, в якому запропоновано в строк до 28.10.2015 вивезти зі складу ФБК «Укрбургаз» 100 тонн неякісного вапна та в цей же строк направити свого уповноваженого представника для складання акту відповідно до пункту 2.5. договору поставки.

Проте, як правильно було встановлено місцевим судом, дані вимоги заявлено покупцем продукції лише через чотири місяці після поставки, а відбір проб для проведення аналізу товару здійснено лише 11.01.2016 за відсутності представника продавця (а.с.119).

Належних та допустимих доказів направлення чи вручення відповідачеві повідомлення від 2412.2015 №1/123 про проведення відбору зразків продукції для аналізу (експертизи) матеріали справи не містять.

Про проведення судової експертизи з питань відповідності поставленої продукції якісним показникам, що визначені в договорі, під час розгляду даного спору місцевим господарським судом сторони клопотань не заявляли.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неправомірність застосування місцевим господарський судом вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено, що приймання товару за якістю має здійснюватися саме відповідно до положень цієї Інструкції.

Колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта з огляду на пункт 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки відповідачем неякісного товару на суму 169 500,00 грн, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення відповідної суми.

В позовній заяві також зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на прохання позивача щодо вивезення, заміни чи повернення неякісного товару, позивачем за власні кошти було здійснено вивезення товару до орендованого позивачем складу.

Позивач вказав, що ним згідно заяв про надання автотранспорту було сплачено 36 000,00 грн за вивезення неякісної продукції зі складу споживача БУ «Укрбургаз» та 22 050,00 грн за договором складського зберігання від 01.11.2015 №01/11-15, зщо підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом, позивачем не було надано суду належних доказів порушення відповідачем зобов'язання з поставки неякісного товару, тобто вчинення протиправної поведінки, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 36 000,00 грн збитків, понесених позивачем на транспортування неякісної продукції та 22 050,00 грн витрат на її зберігання.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Черкаської області від 07.07.2016 у справі №925/485/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронафтохім» на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2016 у справі №925/485/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.07.2016 у справі №925/485/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/485/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук