Постанова

від 24.10.2016 по справі 910/8996/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8996/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Лелюх Л.П. (довіреність б/н від 04.08.2016 р.)

від відповідача - Скороход В.В. (довіреність б/н від 08.06.2016 р.), Березуцький Ю.В. (довіреність б/н від 25.05.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат-Інжиніринг»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р.

у справі №910/8996/16 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат-Інжиніринг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа-Буд»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат-Інжиніринг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа-Буд» про стягнення з відповідача 36283,36 грн. боргу, 26849,68 грн. інфляційних втрат та 2749,58 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2016 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, невірно та неповно досліджено докази, а також з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

27.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа-Буд» (субпідрядник) було укладено контракт №19/13 на виконання субпідрядних робіт по встановленню 6 шахт для ліфтового обладнання на ділянках автодороги №М 06 Київ-Чоп (далі - контракт), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за рахунок замовника виконати роботи з виробництва та установки шахт ліфтового обладнання на ділянках автомобільної дороги М06 Київ-Чоп в Україні, контракт км 14+080-км 128+000.

Виконання, строк дії та початок виконання контракту засновані на погодженні інженера та на довіренні робіт субпідряднику. Жодні дії, вид робіт, які відносяться до контракту, не можуть бути виконані субпідрядником, якщо не буде отримано відповідного дозволу, в іншому випадку за всі витрати та збитки нестиме відповідальність він сам.

Статтею 1 контракту передбачено, що підрядник передає на субпідряд, а субпідрядник бере на себе зобов'язання з виконання робіт по виготовленню та монтажу шести ліфтових шахт відповідно до Додатку № 1 до контракту.

Виконання робіт повинно відповідати вимогам технічних специфікацій та проектної документації в рамках проекту з ремонту автодороги М06 Київ-Чоп в Україні, Контракт км 14+080 - км 128+000. Технічні специфікації надаються підрядником та є невід'ємною частиною контракту (ст. 2 контракту).

Пунктами 3.1.-3.3. ст. 3 контракту передбачено, що субпідрядник зобов'язується виконати роботи поетапно у відповідності до передачі підрядником майданчиків для монтажу. Субпідрядник зобов'язується виготовити та встановити кожну шахту у строк 30 робочих днів після передачі підрядником майданчику субпідряднику відповідно до програми виконання робіт, погодженої підрядником. Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з виробництва та установки шахт для ліфтового обладнання на ділянках автодороги Житомир-Київ (км 14+080 - км 128 000), по видам робіт згідно специфікації в Додатку № 2 до договору. Програма виконання робіт є невід'ємною частиною контракту.

Контракт вступає в силу після отримання погодження від інженера та підрядник повинен повідомити про це субпідрядника (п. 4.1. ст. 4 контракту).

Передача майданчику від підрядника субпідряднику здійснюється протягом семи днів після отримання майданчика від замовника за Актом передачі, підписаному обома сторонами контракту.

Статтею 22 контракту визначено порядок розрахунків. Зокрема, встановлено, що загальна сума розрахунків, яку підрядник повинен сплатити субпідряднику за виготовлення та монтаж шести ліфтових шахт відповідно до умов контракту - 1075000,00 грн., крім цього ПДВ 20% - 215000,00 грн., що разом складає - 1290000,00 грн. Вартість виготовлення та монтажу кожної шахти згідно Додатку № 1 та № 2 до контракту складає 215000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 35833,33 грн.

Підрядник перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника:

- авансовий платіж у розмірі 750000,00 грн., що складає 58,14% від вартості робіт вказаних у Додатку № 2 до договору за 6 шахт протягом 2 робочих днів після підписання договору;

- остаточний розрахунок по кожному етапу робіт відповідно до Додатку № 2 до договору підрядник здійснює протягом 15 робочих днів після підписання проміжного сертифікату та акта виконаних робіт (п. 23.1. ст. 23 контракту).

28.10.2013 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до контракту субпідряду № 19/13, відповідно до умов якої підрядник (позивач) передає, а субпідрядник (відповідач) приймає зобов'язання по перенесенню 12-ти дверних проймів шести ліфтових шахт на ділянку автодороги М06 Київ-Чоп, контракт км 14+080 - км 128+000.

Таким чином, загальна сума контракту субпідряду становить 1297700,00 грн.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами контракту, він за своєю правовою природою є договором субпідряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 ЦК України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов контракту Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Інжиніринг» здійснило оплату в розмірі 1117700,00 грн. (відповідно до виписок по рахунку, які надані позивачем).

Спір у справі, як зазнає позивач, виник у зв'язку з тим, що відповідачем лише частково виконано зобов'язання за контрактом № 19/13, та станом на день звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем за невиконані роботи складає 36283,36 грн.

Так, відповідно до акта № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 02.12.2013 р. субпідрядник передав, а підрядник прийняв виконані роботи по п'яти ліфтових шахтах. Позивач стверджує, що роботи по шостій шахті не виконані відповідачем.

Відповідач надав суду свій варіант акта звірки станом на 08.06.2016 р. в якому зазначено, що позивач перерахував відповідачу 1117700,00 грн. на виконання умов контракту № 19/13, а відповідач виконав роботи на суму 1082700,00 грн., і заборгованість складає 35000,00 грн.

В матеріалах справи знаходиться акт здачі-приймання виконаних робіт до контракту № 19/13 від 04.03.2014 р. на суму 222700,00 грн. з ПДВ без доказів направлення на адресу позивача, і який останнім не підписаний.

Натомість, позивачем направлено на адресу відповідача лист № 23 від 26.03.2014 р. в якому просить усунути всі недоліки та зауваження, виявлені в процесі виконання підрядних робіт.

Пунктом 20.1 контракту № 19/13 від 27.05.2013 р. передбачено обов'язок субпідрядника в разі надходження вимог від підрядника, негайно усунути дефекти в роботі за свій рахунок та в терміни, встановлені підрядником.

Відповідач, всупереч вимогам, викладеним в листах № 78 від 04.11.2013 р., № 23 від 26.03.2014 р. № 31 від 10.04.2014 р., №66 від 09.07.2014 р. про усунення всіх зауважень, виявлених в процесі виконання підрядних робіт, недоліки не усунув. Зазначене також підтверджується листами, які долучив до матеріалів справи сам відповідач.

Зокрема, у листі від 17.07.2014 р. № 80 (а.с. 72) відповідач пропонував позивачу підписати акт № 2 та сплатити наявний борг, а він, в свою чергу, виконає роботи та усуне зауваження викладені в листі № 66 від 09.07.2014 p.

При цьому, відповідач згідно п.12.2 контракту взяв на себе зобов'язання забезпечити виконавчу технічну і графічну документацію, розроблену в деталях, доповнену розрахунками, обробками, з метою повного виконання програми робіт.

Відповідач, 12.07.2016 р. листом № 59 (а.с.88) на підтвердження повного виконання зобов'язань за контрактом № 19/13, надав суду в якості доказів фото ліфтової шахти і зазначив, що це саме встановлена шоста ліфтова шахта. Однак, ідентифікувати дану ліфтову шахту на фото неможливо, а тому це є неналежний доказ по даній справі. Також, відповідач в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції посилався на те, що він придбав усі необхідні матеріали для виконання робіт по шостій ліфтовій шахті, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних. Проте, саме придбання матеріалів не свідчить, що роботи були виконані відповідачем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконанням умов контракту № 19/13 з боку відповідача, позивач листом від 09.07.2014 р. № 66 попередив відповідача про право скористатися послугами третьої особи при виконанні умов даного контракту.

Оскільки, відповідач не усунув недоліки при виконанні зобов'язань по даному контракту, позивач уклав з ТОВ «Пожежний профілактик» додаткову угоду № 5 від 16.08.2014 р. до договору субпідряду № 64/13 від 14.10.2013 р.

Об'єкти на яких не були усунуті недоліки та зауваження відповідачем були предметом вищезазначеної угоди.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди № 5 від 16.09.2014 р., вартість робіт склала 192000,00 грн. Дані роботи були виконані повністю та оплачені в повному обсязі.

На підтверження вищезазначеного, позивачем були долучені до матеріалів апеляційної скарги відповідні документи.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В обґрунтування наданих в суді апеляційної інстанції доказів, позивач посилається на те, що не був присутній у судовому засіданні при винисенні рішення і тому був позбавлений можливості надати відповідні документи в суді першої інстанції.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів при розгляді справи приймає до уваги вказані документи.

Згідно наявних матеріалів справи, відповідачем було виконано робіт на загальну суму 1075000,00 грн. (акт №1 від 02.12.2013 р.), а позивачем було сплачено 1117700,00 грн. Тобто переплата позивача за виконані відповідачем роботи становить 42700,00 грн. Проте, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача лише 36283,36 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів належного виконання умов контракту та виконання передбачених ним спірних робіт.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36283,36 грн. основного боргу є обгрнутованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 26849,68 грн інфляційних втрат тп 2749,58 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за вищезазначеним договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій умовами контракту розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. по справі №15/137 (910/14120/14).

Згідно п. 23.1 контракту, підрядник перераховує на розрахунковий рахунок субпідрядника авансовий платіж.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 р. №01-06/1666/14 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням).

З урахуванням вищезазначеного, колегія cуддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. у справі №910/8996/16 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат-Інжиніринг» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. у справі №910/8996/16 скасувати.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа-Буд» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 54, кв. 73, код ЄДРПОУ 37949404, р/р 26001701354540 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат-Інжиніринг» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17-Ш, код ЄДРПОУ 34956876, р/р 26000196785 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 36283 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят три) грн. 36 коп. основного боргу, 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 91 коп. судового збору за подання позовної заяви та 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті позову - відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

Справу №910/8996/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець