Постанова

від 26.10.2016 по справі 810/312/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/312/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2015 №0003372201 на суму 138 967,45 грн, №0003382201 на суму 86 710,33 грн, №0003352201 на суму 106 435,11 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2016 №0003372201 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 93236,66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 23309,17 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2015 №0003352201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 574,66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 643,66 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2014 №0003382201 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» від'ємного значення податку на додану вартість на суму 66 780,00 грн.

В іншій частині в позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим на не має правового підґрунтя.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 18.08.2015 по 01.09.2015 Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» (код ЄДРПОУ 38073468) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2015 № 167/10-17-22-0/38073468, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення, зокрема:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток у період з 13.03.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 111 173,96 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 71 186,66 грн. та за 2014 рік у сумі 39 987, 30 грн.

- п.187.1 ст. 187, п. 192.1, ст.192, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість на загальну суму 85 148, 09 грн., у тому числі за грудень 2013 року у сумі 14 005, 37 грн., за лютий 2014 року у сумі 1 934, 29 грн., за березень 2014 року у сумі 7 686,00 грн., за травень 2014 року в сумі 61 552, 43 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 710, 33 грн., у тому числі за жовтень 2014 року у сумі 42 280,00 грн., за листопад 2014 року у сумі 19 930,33 грн., за вересень 2014 року у сумі 24 500,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0003372201 від 25.09.2015, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 138 967,45 грн., у тому числі податкове зобов'язання у сумі 111 173,96 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 27 793,49 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003382201 від 25.09.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 86 710,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003352201 від 25.09.2015, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106 435,11 грн., у тому числі податкове зобов'язання у сумі 85 148,09 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 21 287,02 грн.

Не погоджуючись з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення державної реєстрації права оренди позивача на підставі вищевказаних договорів оренди землі, що свідчить про те, що у ТОВ «Зерновий край» не виникло право користування відповідними земельними ділянками, через що витрати, понесені позивачем у зв'язку з укладенням з ТОВ «Агро-С» договору про надання послуг, не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Також суд зазначив, що позивач не надав доказів наявності та подачі ним заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток 8), яка б стосувалася саме податкової накладної №16 від 04.04.2014

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем було порушено вимоги податкового законодавства за результатами відображення у податковій звітності відповідних сум по взаємовідносинам з ТОВ «Осмос Трейд», СТОВ «Урожай», ТОВ «Агро-С», СТОВ «Любарецьке», НВКПФ «Захист рослин 2000», ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Суд першої інстанції підтримав позивача та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині, яка стосувалася взаємовідносин з ТОВ «Осмос Трейд», СТОВ «Урожай», ТОВ «Агро-С» (частково), СТОВ «Любарецьке», ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині, що стосувалася відносин з ТОВ «Агро-С» (по договору від 30.09.2014 № 2929-Г) та з НВКПФ «Захист рослин 2000», позивач, як зазначалося, подав апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що позивач в апеляційній скарзі заперечує виключно рішення суду першої інстанції в частині, якою у задоволенні позову було відмовлено, то у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що, приймаючи рішення в частині задоволення позову суд першої інстанції допустився порушень, які призвели до неправильного вирішення справи у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про доцільність переглядати рішення суду першої інстанції в частині, якою у задоволенні позову було відмовлено.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Агро-С» по договору від 30.09.2014 № 2929-Г про надання послуг.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями ст. 201 ПК, п. 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у відносинах, що розглядаютсья, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав, що позивач не надав первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Агро-С» по договору від 30.09.2014 № 2929-Г про надання послуг, та не навів доказів, що доводять рух активів, зміну зобов'язань чи капіталу платника податку.

Обставини справи свідчать, що 30.09.2014 між ТОВ «Агро-С» (виконавець) та ТОВ «Зерновий край» (замовник) було укладено договір про надання послуг № 2929-Г, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику сільськогосподарські послуги своїми транспортними та технічними засобами.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Агро-С» було надано, а ТОВ «Зерновий край» прийнято послуги по оранці землі та послуги паливозаправника на загальну суму 119 581,98 грн. (у тому числі ПДВ на суму 19 930, 33 грн), на підстав чого ТОВ «Агро-С» була виписана позивачу податкова накладна №58 від 30.11.2014 на суму 119 581,98 грн (у тому числі ПДВ на суму 19 930,33 грн), сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2014 року.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що позивач безпідставно відніс до складу витрат операційної діяльності за 2014 рік суму у розмірі 99 651,65 грн по накладній № 58/2 від 30.11.2014 на суму 119 581,98 грн (у тому числі ПДВ на суму 19 930,33 грн), отриманої від ТОВ «Агро-С» за оранку 175 гектарів землі та послуги паливозаправника, оскільки у позивача відсутні власні або орендовані земельні ділянки, що зареєстровані належним чином в Управлінні Держкомзему. Вказане порушення, за твердженням відповідача, призвело до завищення податкового кредиту листопада 2014 року на 19 930,33 грн, а також витрат на суму 99 651,65 грн.

Суд першої інстанції зазначену позицію відповідача підтримав, зазначивши, що у ТОВ «Зерновий край» не виникло право користування відповідними земельними ділянками, через що витрати, понесені позивачем у зв'язку з укладенням з ТОВ «Агро-С» договору про надання послуг, не пов'язані з господарською діяльністю позивача,

Проте, апеляційний суд із таким висновком погодитись не може з огляду на таке.

Земельні ділянки, послуги з оранки яких були надані ТОВ «Агро-С», використовуються ТОВ «Зерновий край» на підставі договорів оренди.

Так, 01.08.2014 між ТОВ «Зерновий край» (орендар) та ТОВ «Технобудлогістика», ТОВ «Елітбудіндустрія», ТОВ «Елітбудтехносервіс» (орендодавці) укладено договори оренди землі, предметом яких були земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Дударківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Передача цих земельних ділянок у користування за договорами підтверджується актами приймання-передачі об'єкта оренди.

Дійсно, згідно вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, на норми якого посилався суд першої інстанції у своєму рішенні, право оренди земельної ділянки виникає у орендаря виключно після проведення державної реєстрації такого права, про що державним реєстратором приймається відповідне рішення та вноситься запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Послуги, надані ТОВ «Агро-С» за договором від 30.09.2014 № 2929-Г були використані позивачем у власній господарській діяльності - ведення сільського господарства. Та обставина, що ці послуги надавалися на полях (земельних ділянках), право оренди яких за позивачем не зареєстровано, не може свідчити про те, що ці землі, хоч і без правових підстав, позивач не використовує у власній господарській діяльності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту за використання таким платником земельних ділянок без належної реєстрації права їх оренди, норми податкового законодавства не містять. Відповідальність за таке порушення суб'єкт господарювання може нести, зокрема, згідно норм земельного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту листопада 2014 року суму 19 930,33 грн, а до складу витрат - 99 651,65 грн.

Щодо формування податкового кредиту за податковою накладною № 16 від 04.04.2014 виписаної ВКПФ «Захист рослин 2000» .

Як вбачається з матеріалів справи, ВКПФ «Захист рослин 2000» було поставлено позивачу товар (аміачну воду) на загальну суму 914 864,60 грн (у т.ч. ПДВ на суму 152 477,43 грн) у зв'язку з чим було виписано податкову накладну № 16 від 04.04.2014, яка, однак, не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, власне, і стало підставою для висновку контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, у випадку, якщо продавцем не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних виписану покупцю податкову накладну, покупець, протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому мало бути зареєстровано податкову накладну, право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Варто наголосити, що наведені вище положення п. 201.1 ст. 201 ПК чітко не визначають період за який така заява має подаватися: за звітний період, у якому податкову накладну не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних або ж за звітний податковий період, за який подається декларація, до якої додається ця заява.

Позивачем було використано другий підхід та у складі податкової декларації за червень 2014 року подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну № 16 від 04.04.2014 на суму ПДВ 152 477,43 грн, у яким податковим періодом зазначено червень 2014 року.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК податкове законодавство України ґрунтується у тому числі на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, який полягає в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивачем було подано відповідну заяву про відмову постачальника надати податкову накладну № 16 від 04.04.2014 на суму ПДВ 152 477,43 грн, то висновок податкового органу про те, що позивачем невірно зазначено у цій заяві звітний період, на думку колегії суддів, не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму 152 477,43 грн за податковою накладною № 16 від 04.04.2014 виписаною ВКПФ «Захист рослин 2000».

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване у цій частині зазначив, що у матеріалах справи заява про відмову постачальника надати податкову накладну № 16 від 04.04.2014 на суму ПДВ 152 477,43 грн відсутня, так як до суду надано заяву, яка стосується іншої податкової накладної.

Дійсно, заяву про відмову постачальника надати податкову накладну № 16 від 04.04.2014 на суму ПДВ 152 477,43 грн було надано позивачем вже до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що факт наявності та подачі такої заяви не заперечується і відповідачем, зокрема в акті перевірки. А отже дана обставина в силу ч. 3 ст. 72 КАС не підлягає доказуванню.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порушення наведених норм, суд першої інстанції не вижив дій щодо витребування зазначеної вище заяви, не зобов'язав, зокрема, відповідача, на якого, згідно ч. 2 ст. 71 КАС покладено обов'язок доказування, надати до суду примірник вказаної заяви. Зазначене призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та ухвалення необґрунтованого рішення.

За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції залишив в силі оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині, що стосувалася віднесення позивачем до складу податкового кредиту 152 477,43 грн за податковою накладною № 16 від 04.04.2014 виписаною ВКПФ «Захист рослин 2000», 19 930, 33 грн за податковою накладною№58 від 30.11.2014, виписаною ТОВ «Агро-С», а також витрат на суму 99 651,65 грн по господарським операціям з ТОВ «Агро-С», а також те, що апеляційним судом встановлено правомірність формування позивачем зазначених сум податкової звітності, то спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню також і у цій частині, а отже у повному обсязі.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог у повному обсязі необґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в справі, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року та задовольнити позов повністю.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.09.2016 №0003372201, №0003352201, №0003382201 повністю.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий край» за рахунок бюджетних асигнувань Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сплачений судовий збір у розмірі 10 461 (десять тисяч чотириста шістдесят одна) грн 69 коп.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.