Рішення

від 24.10.2016 по справі 159/2536/16-ц

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/2536/16-ц

Провадження № 2/159/973/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням - судді Лесика В.О.,

при секретарі Жукової Ю.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Козоріз Наталії Степанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Колодяжненська сільська рада Ковельського району Волинської області про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки як незаконні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Козоріз Наталії Степанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Колодяжненська сільська рада Ковельського району Волинської області про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки як незаконні.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько, ОСОБА_6, після його смерті відкрилась спадщина. 14.06.2012 року склав заповіт на випадок смерті, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Козоріз Н.С. Згідно вказаного заповіту батько все належне йому майно заповів ? частки його сестрі - ОСОБА_3 та ? частки усього майна йому. Його батько володів на праві приватної власності житло вим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 та зе мельними ділянками :для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,3032 га та 0,3541 га.

31.05.2016 року він звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Нотаріус відмовила йому через те, що належні бать ку земельні ділянки вже належать його сестрі, ОСОБА_3, відповідачці по справі. Як йому стало відомо, що 03.03.2014 року його батько, житловий будинок та всі земельні ділянки, які належали йому на праві власності, подарував відповідачці ОСОБА_3.

Відносно законності дарування житлового будинку у нього будь-яких сумнівів не виникло, а щодо законності укладення договорів дарування земельних ділянок є досить вагомі зауваження.

Так, у його батька належним чином оформлене свідоцтво про право власності на житловий будинок.

Про право власності на вказані вище земельні ділянки його батьку 08.06.2004 року були видані державні акти Колодяжненською сільрадою серії НОМЕР_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та серії НОМЕР_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господар ства площею 0,6573 га. В 2009 році він з дру жиною допомагали батькові прибирати будинок і знайшли державні акти на земельні ділянки. В цей же день батько передав знайдені державні акти на земельні ділянки йому на зберігання, які зберігаються у нього і на даний час. В період з 2009 року по березень 2014 року батько жодного разу не просив його повернути ці державні акти.

Таким чином, при укладенні договорів дарування земельних ділянок на користь відповідачки по справі батько не міг надати но таріусу Козоріз Н.С. оригінал правовстановлюючого документа (держа вних актів) про право власності на земельні ділянки. З інформації, якою він володіє, відомо, що 03.03.2014 року надав нотаріусу «дублікати» державних актів серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, які ніби то видані Колодяжненською сільрадою 08.06.2004 року.

Оскільки він оспорює законність укладення договорів дару вання земельних ділянок та посвідчення їх нотаріусом, хоче в першу чергу відповісти на питання, чи являються належними «дублікати» дер жавних актів як документи, що посвідчують право власності його бать ка на земельні ділянки.

Так, відповідно до п. 1 глави 8 Порядку вчинення нотаріаль них дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юс тиції України №296/5 від 22.02.2012 року, нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам за конодавства.

«Дублікати» вище вказаних державних актів на його думку могли бути видані у випадку їхньої втрати.

Порядок і процедура видачі дублікатів державних актів ста ном на 03.03.2014 року регламентувалась Інструкцією про порядок скла дання, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на зе мельну ділянку, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 4.05.1999 року.

П. 5.1, 5.2, 5.3 вказаної інструкції регламентується порядок видачі дублікатів державних актів на землю.

З наданих управлінням держгеокадастру у Ковельському районі дублікатів державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, серії НОМЕР_5 вбачається, що вони не відповідають вимогам Інструкції, а тому являються такими, що не від повідають вимогам законодавства, а тому не можуть бути прийнятими нотаріусом для вчинення нотаріальних дій.

Посвідчивши договори дарування земельних ділянок, укла дених 03.03.2014 року нотаріус прийняла рішення про державну реєстра цію права власності на земельні ділянки за відповідачкою ОСОБА_3 та провела державну реєстрацію всупереч чинного законодавства.

Згідно п.48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою КМ Украї ни №868 від 17.10.2013 року, для проведення державної реєстрації пра ва власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 01.01.2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його виник нення, у зв'язку із втратою державних актів на право власності на земельну ділянку власник подає органові державної реєстрації прав завірену копію втраченого документа, подає повідомлення в місцеві за соби масової інформації про втрату цього документа і за результатами розгляду заяви державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва про право власності на заміну втраченого державного акта.

3 аналізу вищезазначених законодавчих актів випливає висновок, що при укладенні договору дарування його батьком було надано нотаріусу неналежний документ про право власності на земель ні ділянки, а нотаріус Козоріз Н.С. необґрунтовано прийняла його вчи няючи нотаріальну дію по посвідченню договорів дарування, тому ці договори дарування земельних ділянок слід визнати недійсними, а рі шення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 та державну реєстрацію слід скасувати як незаконну.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позові, пред'явивши суду оригінали Держвних актів серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7. Крім того, представник позивача звернув увагу, що на час видачі дублікатів державних актів на землю, тобто 26.02.2009 року ОСОБА_8 на посаді начальника управління Держкомзему у Ковельському районі не працював, проте в цих документах значиться його прізвище, що дає підстави вважати їх незаконно виданими. Вважає також, що при таких обставинах приватний нотаріус не вправі була посвідчувати договір дарування.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - сільська голова Колодяжненської сільської ради Філіпчук О.С. в судовому засіданні пояснила, що дійсно в 2008 році в сільську раду звернувся нині померлий ОСОБА_6 та повідомив, що ним втрачені державні акти на землю. Це питання обговорювалось на засіданні ради та було рекомендовано останньому звернутись з відповідним повідомленням через засоби масової інформації та виготовити дублікати державних актів, що ним і було зроблено в подальшому.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали та в їх задоволенні просили відмовити з наступних підстав.

Так, ОСОБА_3 пояснила, що її батько на праві приватної власності мав земельні ділянки, що підтверджено відповідними Державними актами. За його життя в 2008 році він виявив бажання подарувати їй житловий будинок та земельні ділянки, однак виявив відсутність цих Державних актів на землю. Вона переконана, що вказані документи викрав позивач і до цього часу зберігає їх у себе, оскільки перебував з батьком в неприязних стосунках та обманним шляхом намагався заволодіти майном після смерті батька. Даний факт спростовує пояснення позивача, про те, що в 2009 році батько йому передав Державні акти, оскільки останній виявив відсутність їх ще в 2008 році. Тоді йому було рекомендовано звернутись з відповідним оголошенням в газету та виготовити дублікати Державних актів. Ствердила, що батько самостійно звернувся в засоби масової інформації та після чого йому були видані дублікати Державних актів на землю.

В березні 2014 року, вони, разом з батьком, на його вимогу прибули до нотаріальної контори де було добровільно укладено договір дарування.

Представник відповідачки пояснила також, що видача дублікатів Державних актів на землю не суперечить законодавству. Те, що в дублікатах зазначено прізвище ОСОБА_8, який на момент їх видачі не працював на посаді начальника управління Держкомзему у Ковельському районі не свідчить про їх недійсність, так як вони могли виготовлятись раніше, а отримані лише 26.02.2009 року. Вважає також, що в дублікатах повинні були зазначені всі реквізити оригіналу Державних актів. Звертає увагу суду також на ту обставину, що відповідачем по справі не може бути нотаріус, що посвідчувала правочин, а вона може бути залучена до участі в справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину з посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Зазначає також, що у вимогах позивача не зазначено з яких підстав необхідно визнати правочин недійсним.

Відповідачка Козоріз Н.С. в судовому засіданні пояснила, що вважає позов безпідставним, оскільки вона вчинила нотаріальні дії відповідно до вимог законодавства. Їй були надані всі необхідні документи для посвідчення договорів дарування.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що за життя, ОСОБА_10, на праві приватної власності мав земельну ділянку розміром 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_8. Право власності підтверджено оригіналом Державного акта на земельну ділянку серії НОМЕР_6 та дублікатом серії НОМЕР_5.

Зазначене підтверджено і Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по заяві ОСОБА_10 від 08.06.2004 року та Витягом з технічної документації з нормативно-грошової оцінки від 20.02.2004 року.

Земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Колодяжне Ковельського району розміром 0,3032 га, кадастровий номер НОМЕР_9 та земельну ділянку з аналогічним цільовим призначенням за вказаною адресою розміром 0,3541 га, кадастровий номер НОМЕР_10, при цьому загальна площа вказаних земельних ділянок становить 0,6573 га. Право власності на зазначені земельні ділянки підтверджено оригіналом Державного акту серії НОМЕР_7 та Дублікатом серії НОМЕР_11, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_10 08.06.2004 року розміром 0,3032 га та 0,3541 га, що в загальному становить 0,6573 га.

Вказані земельні ділянки, в тому числі житловий будинок, відповідно до Договору дарування від 03.03.2014 року були подаровані ОСОБА_10 відповідачці по справі ОСОБА_3, при цьому в Договорах дарування зазначено, що дарувальнику вони належать на праві особистої приватної власності на підставі дублікатів Державних актів із серіями та номерами, зазначеними вище.

Саме правомірність таких дій нотаріуса оспорює позивач.

Судом встановлено, що станом на 2008 рік оригінали Державних актів на земельні ділянки у померлого ОСОБА_10 були відсутні і про місце їх знаходження йому, на той час, не було відомо. Маючи намір виготовити Дублікати Державних актів він 13 березня на 10 квітня 2008 року звернувся в редакцію газети «Вісті Ковельщини», в якій були опубліковані оголошення наступного змісту: «Вважати недійсним втрачений Державний акт на право власності на землю 0,25 га серія НОМЕР_6 № 190, Державний акт на право власності на земельну ділянку 0,6573 га НОМЕР_7 № 189, видані Колодяжненською сільською радою ОСОБА_10». Зазначене підтверджено редактором газети «Вісті Ковельщини» в офіційному повідомленні.

Виходячи з зазначеного, померлий ОСОБА_10 діяв відповідно до вимог п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності не земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 в редакції станом на 16.03.2009 року, в якій зазначено, що при втраті (псуванні) Державного акта на землю, власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат. При цьому у заяві (п. 5.2) вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акта.

Згідно п. 5.3 вказаної Інструкції на титульній сторінці дубліката робиться запис, або ставиться штамп «Дублікат». Видано замість №

---

серія

---

вказується дата видачі дубліката.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 за життя, будучи власником земельних ділянок здійснив всі необхідні заходи для отримання дублікатів Державних актів, які відповідно були зареєстровані у книзі запису державних актів, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні з поміткою видано дублікат НОМЕР_12 та дублікат НОМЕР_13 26.02.2009, в графі «Дата» - 08.06, «серія і номер державного акта» - НОМЕР_14, НОМЕР_15, «прізвище, ім'я, по батькові власника земельної ділянки» - ОСОБА_10. В інших графах вказано адреса земельної ділянки, її цільове призначення, дату та номер рішення на підставі яких було видано державний акт.

В ході дослідження дублікатів державних актів було встановлено, що на титульній сторінці їх є надпис «Дублікат» та вони підписані сільським головою Філіпчук О.С. та начальником земельних ресурсів у Ковельському районі ОСОБА_8 Зазначено також дату видачі 08.06.2004 року. Номери та серії дублікатів відповідають даним книги записів видачі державних актів, а адреса та розміри земельних ділянок, їх цільове призначення оригіналам цих державних актів.

Обговорюючи поняття терміну «дублікат» суд зазначає, що визначення цього терміну в чинному законодавстві відсутнє, проте з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу як і оригінал. Тобто, дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямовано на відтворення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.

Разом з тим, суд вважає, що при скасуванні чи визнанні недійсним документа на підставі якого виданий дублікат, одночасно втрачає свою силу і цей документ.

Зазначених обставин в даній справі не встановлено, а тому суд вважає вчинення правочинів на підставі дублікату документа не суперечить нормам діючого законодавства.

Що стосується підпису в дублікаті державного акта начальника земельних ресурсів ОСОБА_8 то суд приходить до наступного:

- в судовому засіданні встановлено, що померлий ОСОБА_10 подав оголошення в газету «Вісті Ковельщини» про втрату державних актів в березні та квітні 2008 року та слідуючи вимогам наведеної вище Інструкції вправі був звернутись до уповноваженого органу про видачу дублікату Державного акту не раніше як через місяць після оголошення в пресі, тобто не раніше 10 травня 2008 року.

Із наказу начальника управління Держкомзему у Волинській області ОСОБА_8 був звільнений з посади начальника управління Держкомзему у Ковельському районі 25 листопада 2008 року. Тобто, суд погоджується з думкою представника відповідача, що дублікати державних актів виготовлені до дня звільнення з посади ОСОБА_8, а видані ОСОБА_10 26.02.2009 року, про що зроблено лише відповідну відмітку в книзі записів.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8, ознайомившись із дублікатами держаних актів підтвердив, що підписи у них є схожими на його підпис. Заперечив факт можливості свого підписання держаних актів після звільнення з посади.

Інших доказів, які би спростовували твердження представник відповідача та свідка в судовому засіданні не здобуто, як і відсутні будь-які докази про фальсифікацію даних, зазначених в дублікатах державних актів.

На переконання суду, недотримання вимог Інструкції при видачі дублікатів державних актів в частині не зазначення на титульній сторінці поряд із записом «дублікат», «видано замість №

---

серія ____» та дати видачі дублікатів в конкретній ситуації не може слугувати підставою для визнання їх недійсними, як і недійсними право чинів, що були вчинені на підставі них, оскільки це би позбавило права власника на його волевиявлення в подальшому. Саме він, після отримання дублікатів та оформлення на підставі них договору дарування, діяв добросовісно, не порушуючи при цьому будь-чиїх прав та законних інтересів, розпоряджаючись своїм майном, яке за життя перебувало у нього на праві власності. Більше того, після вчинення цих дій, він до дня смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) не ставив перед будь-ким питань про недійсність чи неправомірність прийнятих рішень, а в вчинені ним дії на переконання суду відповідали його волевиявленню.

Аналізуючи наведені вище обставини, суд відноситься критично до тверджень позивача про те, що ОСОБА_10 передав йому на зберігання в 2009 році оригінали державних актів, які він зберігав по даний час.

Отже, не дотримання в повній мірі вимог Інструкції щодо видачі дублікатів Державних актів не порушували під час укладення договорів дарування права і законні інтереси позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує також, що приватний нотаріус при посвідченні договорів дарування діяла відповідно до вимог «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 і зокрема, установила волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, тобто ОСОБА_10 (гл. 6 п. 1), яким були подані дублікати державних актів на земельні ділянки, що не містили в собі виправлень, дописок і т.п. (гл. 8 п. 2) та посвідчила договір дарування на підставі дублікатів, що не суперечить вимогам (гл. 2 п.1.2) в якому зазначено, що право власності на земельну ділянку, що відчужується може бути підтверджено дублікатом документа.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем в ході розгляду справи не доведено неправомірність укладення договорів дарування та рішень нотаріуса про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 212-215, 218 ЦПК України, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних актів на право власності не земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, ст.ст. 203, 215, 216 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Козоріз Наталії Степанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Колодяжненська сільська рада Ковельського району Волинської області про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_8 та договору дарування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 0,3541 га кадастровий номер НОМЕР_10, площею 0,3032 кадастровий номер НОМЕР_9, які укладені між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 03.03.2014 року, скасування як незаконних рішення нотаріуса Козоріз Наталії Степанівни про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_3 та державну реєстрацію права власності на земельні ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні при його проголошенні - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий:В. О. Лесик