Постанова

від 24.10.2016 по справі 908/1777/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.10.2016 справа №908/1777/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явились не з'явились розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. у справі №908/1777/16 (суддя Мойсеєнко Т.В.) за позовом: до відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» , м.Запоріжжя Публічного акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» , м.Запоріжжя стягнення 62 432,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» про стягнення за договором поставки № 864 від 05.10.2015 р. заборгованості у розмірі 50 029,46 грн., пені - 9 332,93 грн., 3% річних - 682,94 грн. та інфляційних нарахувань - 2 387,10 грн., усього - 62 432,43 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» основний борг у сумі 50 029,46, інфляційні втрати в сумі 2 387,10 грн., 3% річних в сумі 682,94, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 172,00 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 595,36 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство В«Запорізький завод феросплавівВ» , м.Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою №18-027/2 від 23.08.2016 р. на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. по справі №908/1777/16, за змістом якої просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016р. по справі №908/1777/16 та прийняти нове рішення згідно якого відмовити у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» до Публічного акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» , м.Запоріжжя у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 02.09.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Радіонова О.О., Бойченко К.І.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №908/1777/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на 24.10.2016 р. на 14.15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду №1408 від 20.10.2016 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_5 через перебування у відпустці на дату слухання справи 24.10.2016р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1777/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 20.10.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Попков Д.О., Радіонова О.О.

Представник відповідача у судове засідання 24.10.2016 р. не з'явився, але, через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання було розглянуто судовою колегією та відхилено за необґрунтованістю.

Представник позивача у судове засідання 24.10.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином(а.с. 118), у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників позивача та відповідача, які не скористалися правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/1777/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» - постачальник - та Публічним акціонерним товариством В«Запорізький завод феросплавівВ» - покупець - був укладений договір поставки № 864 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором.(а.с. 14)

Розділом III договору сторони узгодили порядок поставки товару. Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п. 3.3 договору.

Отже, п.3.3 договору встановлює, що поставка товару здійснюється постачальником згідно п. 3.1 договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у додатку (специфікації) до договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за письмовою згодою покупця.

Положеннями п. 3.4 договору передбачено, що разом з поставкою товару постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, перелік яких визначений договором.

За умовами п. п. 3.5, 3.7 договору, якщо зазначені в п. 3.4. договору документи складені з порушенням вимог для складання таких документів, якщо найменування та/або номенклатура, якісні та кількісні характеристики товару, зазначені в таких документах, не відповідають назві та/або номенклатурі, якісним і кількісним характеристикам поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару без надання пояснень.

У разі складання акту про невідповідну якість товару згідно п. 6.3 договору, операція з поставки вважається нездійсненою і не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку.

Загальна сума договору на момент його складання становить 29 357,46 грн. з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод.( п. 5.2 договору)

Розділом V сторони узгодили, ціну товару, загальну вартість договору і порядок розрахунків. А саме, п. п. 5.5, 5.6 договору порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору. Термін оплати збільшується на термін прострочення надання первинних документів та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 12.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Сторони погодились, що термін дії договору закінчується 30.12.2017р., але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами. Доказів припинення договору сторони не надали, тому на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції умови договору є чинними.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Позивач виконав умови зазначеного договору та поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних № 1209 від 22.10.2015р. на суму 29 357,46 грн. та № 1306 від 26.11.2015р. на суму 20 672,00 грн., всього поставлено товару на суму 50 029,46 грн.

Факт отримання товару з боку відповідача підтверджується довіреністю № 1140 від 21.10.2015 р. на отримання товару від ТОВ В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» , а саме представником ОСОБА_6 Товар, який було отримано це цінності за договором № 864 від 05.10.2015 р.

Також, факт отримання товару підтверджується довіреністю № 1291 від 23.11.2015 р. на отримання товару від ТОВ В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» , а саме: цінностей за договором № 864 та додаткової угоди № 1 від 04.11.2015р.

Судом першої інстанції встановлено, що на оплату товару позивачем були виписані рахунки № GHS00001324 від 22.10.2015 р. на суму 29 357,46 грн. та GHS00001463 від 26.11.2015 р. на суму 20 672,00 грн.

09.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.03.2016р. № 6 з вимогою погашення заборгованості у розмірі 53 027,04 грн., з яких 50 029,46 грн. - сума основного боргу, пеня - 2 558,44 грн., 3% річних - 174,92 грн. та інфляційних нарахувань - 264,22 грн. упродовж 30 календарних днів з дня отримання претензії.

У зв'язку з тим, що відповідач розрахунків за поставлений товар не здійснив, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» , м.Запоріжжя звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

У даному випадку між сторонами склалися договірні відносини щодо поставки продукції. Тому, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.( ст. 526 Цивільного кодексу України)

Частина 1 ст. 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, за приписами п.п. 1, 2 ст. 712 ЦК України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.4 договору сторони узгодили, що у разі виявлення покупцем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару кількості та/або якості і/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам договору покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати даний договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків, матеріального і морального збитку постачальнику.

До теперішнього часу відповідачем не надано доказів до матеріалів справи, у розумінні ст.ст. 33,36 ГПК України, щодо відмови від поставленого товару або прийняття його на зберігання.

За змістом п.4 Специфікації - додатку № 1 від 01.10.2015р. до договору № 864, оплата здійснюється згідно даного договору поставки, за фактичну кількість поставленого товару шляхом оформлення покупцем на адресу постачальника гарантованого платежу з датою виконання в майбутньому або покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару через 60 календарних днів за умови виконання постачальником п. 3.4, 4.1.1, 4.1.7 договору.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» не оформило у встановлені строки гарантований платіж на адресу ПАТ В«Запорізький завод феросплавівВ» , тому оплата мала бути здійснена за фактичну кількість поставленого товару через 60 календарних днів, відповідно до п. 4 специфікації до договору поставки № 864. З огляду на викладене, термін оплати товару, поставленого 22.10.2015 р. на суму 29 357,64 грн., настав 21.12.2015 р. Термін оплати товару, поставленого 26.11.2015 р. на суму 20 672,00 грн., настав 25.01.2016 р.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 666 Цивільного кодексу України на п. 6.2, 6.3 договору та п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 р. зі змінами та доповненнями (П-6) та п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями (П-7) правомірно вважав доводи відповідача про те, що строк оплати за договором не настав необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при прийнятті товару не зазначив про фактичну відсутність будь-яких із супровідних документів на товар, визначених пунктом 3.4 договору. Також відповідач не звертався до позивача із вимогами про передання будь-яких із супровідних документів. Акти про відсутність таких документів, відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 не складались.

Крім того, строк оплати продукції за договором обчислюється саме з моменту поставки та приймання продукції, а не з моменту передачі супровідних документів на товар.

За матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство В«Запорізький завод феросплавівВ» , м.Запоріжжя отримало товар без будь-яких зауважень.

Отже, за умовами ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар через 60 календарних днів з дня фактичного отримання товару, в порушення умов п. 4 специфікації до договору поставки № 864. Доказів повної або часткової оплати під час розгляду справи не надав.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 50 029,46 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем заявлено до стягнення за прострочення оплати боргу інфляційних втрат: за накладною від 22.10.2015. за період з січня по травень 2016 року в сумі 1 514,54 грн. та за накладною від 26.11.2016р. за період з лютого по травень 2016 року в сумі 872,56 грн., всього в розмірі 2 387,10 грн. Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача інфляційних втрат у вищезазначеному розмірі.

Крім того, позивач нарахував 3% річних за накладною від 22.10.2015. за період з 01.01.2016р. по 29.06.2016р. в сумі 435,55 грн. та за накладною від 26.11.2016р. в сумі 247,39 грн. за період з 05.02.2016р. по 29.06.2016р., всього 3 % річних нараховано в розмірі 682,94 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо нарахування 3% річних у розмірі 682,94 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем було заявлено до стягнення розмір пені за накладною від 22.10.2015. в сумі 5 986,99 грн. за період з 01.01.2016р. по 29.06.2016р. та накладною від 26.11.2016р. в сумі 3 345,93 грн. за період з 05.02.2016р. по 29.06.2016р., всього пені нараховано у розмірі 9 332,93 грн.

Відмовляючи в позові щодо стягнення пені суд першої інстанції виходив з того що умовами договору поставки № 864 від 05.10.2015р. розмір пені не встановлений. Чинне законодавство також не встановлює розмір пені для конкретних правовідносин, а лише обмежує її розмір при стягненні подвійною обліковою ставкою НБУ. Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за невиконання грошових зобов'язань. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» , м.Запоріжжя в позові в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 9 332,93 грн.

Крім того, за матеріалами справи вбачається, що від позивача до суду першої інстанції 02.08.2016 р. надійшли пояснення щодо судових витрат, за змістом яких останній просить стягнути з відповідача судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1378,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 700 грн.

За умовами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем надано договір про надання комплексної правової допомоги б/н від 01.02.2016р., укладений між адвокатом ОСОБА_7 та ТОВ В«Глобал Гідравлік СолюшнсВ» , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №001012 на ім'я ОСОБА_7, платіжне доручення № 483 від 04.07.2016р. на оплату комплексної правової допомоги в сумі 1000,00 грн. та акт приймання-передачі послуг за наданням комплексної правової допомоги за договором б/н від 01.02.2016р., згідно якого розмірі оплати за підготовку позовної заяви в даній справі склав 700,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши наданні позивачем докази, розумну необхідність судових витрат для даної справи, а також що позов було задоволено частково, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 595,36 грн. витрат, пов'язаних з надання правової допомоги адвоката на підставі ст. 49 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору були також правомірно стягнуті з відповідача судом першої інстанції у сумі 1172,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 року у справі №908/1777/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Запорізький завод феросплавівВ» , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. у справі №908/1777/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.08.2016 р. у справі №908/1777/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано :5 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у ДАГС

1 у справу

1 ГСЗО