Постанова

від 27.10.2016 по справі 910/17235/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Справа№ 910/17235/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Кулачок О.А.

за участю представників:

від позивача: Пушко І.О. - представник за довіреністю б/н від 04.10.2016, Босенко А.В. - представник за довіреністю б/н від 04.10.2016, Пагер С.М. - представник за довіреністю б/н від 16.09.2016,

від відповідача Волосна Я.О. - представник за довіреністю вих. № 236/09-16 від 30.09.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі № 910/17235/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда»

про стягнення 211 427 915,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/17235/16 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» про забезпечення позову: з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті ухвалено накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках відповідача у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позовних вимог в розмірі 211 427 915,72 грн., а у разі відсутності коштів на рахунках відповідача - накласти арешт в межах суми грошових коштів у розмірі 211 427 915,72 грн. на майно, яке належить відповідачу на праві власності. Заяву позивача про забезпечення позову розглянуто судом у судовому засіданні без виклику сторін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заходи до забезпечення позову, заявлені позивачем, є належним (адекватним, співмірним, достатнім, збалансованим) забезпеченням вимог за цим позовом, і визнав заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню, оскільки заявником наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метіда» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/17235/16 скасувати.

Відповідач вважає, що при розгляді заяви позивача про забезпечення позову суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, мали місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм процесуального кодексу України, посилаючись на те, що не володіє і ніколи не володіло будь-яким майном на території АРК, що судом не зазначено, яке саме майно та коли відповідач відчужував, що відповідач не укладав жодних правочинів щодо відчуження та/або придбання нерухомості, а також що направлення позивачем претензій на адресу відповідача не може вважатися доказом можливого утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

На думку апелянта, при вжитті заходів забезпечення позову суд першої інстанції порушив приписи ГПК України та рекомендації Вищого господарського суду України, оскільки:

- позивачем не було доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;

- порушений принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки всі рахунки відповідача заарештовані без будь-яких адекватних підстав;

- накладення арешту на всі рахунки відповідача має наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, адже відповідач не в змозі виконувати власні зобов'язання перед контрагентами;

- навпаки, саме повне припинення господарської діяльності відповідача внаслідок накладення арешту на всі його рахунки може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою від 18.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрікова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

26.10.2016 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.10.2016 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи: копії платіжного доручення № 266 від 22.10.2016, Витягу з ЄДРПОУ від 10.10.2016 щодо ТОВ «Метіда-В», роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 09.06.2011 у справі № 5002-1/2304-2011.

В судовому засіданні 27.10.2016 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи копії письмового звернення ТОВ «Метіда» у рамках ВП № 52479381 та копії постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Щодо поданих сторонами під час апеляційного перегляду додаткових доказів колегія суддів, враховуючи, що заява позивача про забезпечення позову судом першої інстанції розглянута без участі представників сторін, вважає за доцільне, для об'єктивного і правильного вирішення спору сторін, прийняти вказані докази і розглядати апеляційну скаргу по суті з врахуванням всіх наявних в матеріалах оскарження доказів, в тому числі і наданих сторонами під час апеляційного перегляду. Відповідні клопотання сторін колегією суддів задовольняються.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/17235/16 - без змін.

За клопотаннями відповідача та позивача, судовий процес відбувався із фіксуванням технічними засобами.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали оскарження, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 211 427 915,72 грн. за поставлений позивачем Публічному акціонерному товариству «Азот» за договором № 82-16/ГК від 19.04.2016, але неоплачений природній газ, право на стягнення якої саме з відповідача позивач набув за укладеним ним з відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Азот» трьохстороннім договором про переведення боргу від 20.07.2016.

Позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд:

1. Накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуются на рахунках:

- ПАТ «Айбокс Банк» (код ЄДРПОУ 21570492); 03150, м. Київ, вул. Ділова 9-А, р/р 26006002329701; 26103002329701; 26102002329702; МФО 322302;

- ПАТ «Банк Січ» (код ЄДРПОУ 37716841); 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 63, р/р 26006011445; 26104021445; МФО 380816;

- АТ «Фортуна Банк» (код ЄДРПОУ 26254732); 04070, м. Київ, вул. Боричів Тік 35-В, р/р 26003300102250 МФО 300904;

- АТ «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750); 61001, м. Київ, проспект Московський 60, р/р 26007615159100 МФО 351005;

- АТ «Райффайзен банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909), 01001, м. Київ, вул. Лєскова 9, р/р 26001523692; 26004523699; 26009523699 МФО 380805;

- ПАТ «Банк Альянс» (код 14360506), 04073, м. Київ, проспект Московський 8, корпус 16-А, р/р 26006003070001 МФО 300119;

- ПАТ «Банк Кліринговий дім» (код 21665382), 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська 5-А, р/р 26007010769 МФО 300647;

- АБ «Укргазбанк» (код 23697280), 03087, м. Київ, вул. Єреванська 1, р/р 26158011000039; 260000212001297; МФО 320478;

- ПАТ «Альфа-банк» (код 23494714), 01001, м. Київ, вул. Десятинна 4/6, р/р 26057010319701; 26002103197001; МФО 300346;

- а також інших рахунках, відкритих в інших фінансових установах України, що будуть встановлені державним виконавцем, в межах суми грошових коштів у розмірі 211 427 915,72 грн.

2. У разі відсутності коштів на рахунках відповідача, накласти арешт в межах суми грошових коштів у розмірі 211 427 915,72 грн. на майно, яке належить відповідачу на праві власності.

В обґрунтування необхідності вжити вказаних заходів до забезпечення позову позивач послався на те, що

«…відповідно до інформаційної довідки від 17.09.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого маи?на щодо суб'єкта ТОВ «Метіда» є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться в АРК, іншого майна на території України Відповідач немає.

Вказана обставина є свідченням того, що Відповідач відчужив майно з метою неповернення боргу та унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки АРК на сьогоднішній день відноситься до тимчасово окупованої території і фактично діяльність органів державної влади України на вказаній території неможлива.

Також, Позивач направляв Відповідачу дві претензії від 17.08.2016 року та 25.08.2016 року з проханням сплатити заборгованість. Станом на дату звернення з даною заявою відповідей на вказані претензіх Позивач не отримував.»

Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову зазначив, що відповідач на численні прохання позивача сплатити борг в добровільному порядку категорично відмовляється, тому необхідно вжити заходів щодо забезпечення позову для попередження умисного створення відсутності майна у відповідача та грошових коштів шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Суд першої інстанції, врахувавши вищенаведені доводи позивача, з огляду на норми ст.ст. 65, 66, 67 ГПК України, зміст пунктів 1, 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» та позицію касаційної інстанції, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006 № 01-8/2776 відносно аспектів, що мають бути враховані судом під час вирішення питання вжиття забезпечувальних заходів, визнав заявлені позивачем заходи до забезпечення позову належним (адекватним, співмірним, достатнім, збалансованим) забезпеченням вимог за цим позовом і подану позивачем заяву про забезпечення позову задовольнив, наклавши, з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках відповідача у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позовних вимог в розмірі 211 427 915,72 грн., а у разі відсутності коштів на рахунках відповідача - на майно, яке належить відповідачу на праві власності, в межах суми грошових коштів у розмірі 211 427 915,72 грн.

Суд першої інстанції визнав, що позивачем наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заявлених ним заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов, серед іншого, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У абзаці другому пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З заяви позивача про забезпечення позову слідує, що підставами для вжиття заявлених ним заходів до забезпечення позову є такі обставини:

- ТОВ «Метіда» є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться в АРК, іншого майна на території України Відповідач немає, і вказані обставини є свідченням того, що відповідач відчужив майно з метою неповернення боргу та унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки АРК на сьогоднішній день відноситься до тимчасово окупованої території і фактично діяльність органів державної влади України на вказаній території неможлива;

- станом на дату звернення з заявою про забезпечення позову відповідач не відповів на дві претензії позивача;

- відповідач відмовився сплатити борг у добровільному порядку.

Щодо обставин, пов'язаних з тим, що ТОВ «Метіда» є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться в АРК, що іншого майна на території України Відповідач немає, і що вказані обставини є доказом того, що відповідач відчужив майно з метою неповернення боргу та унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки АРК на сьогоднішній день відноситься до тимчасово окупованої території і фактично діяльність органів державної влади України на вказаній території неможлива, слід зазначити таке.

На підтвердження вказаних обставин позивач послався на Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.09.2016, яку додав до заяви про вжиття заходів (далі Інформаційна довідка від 17.09.2016).

Суд першої інстанції прийняв вказану Інформаційну довідку від 17.09.2016 (аркуші матеріалів оскарження 20-21) як належний доказ на підтвердження обставин, на які послався позивач, що колегія суддів вважає помилковим, оскільки у вказаній довідці йдеться про те, що майно у вигляді нежитлової будівлі за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, провулок Елеваторний, будинок 6а належить на праві приватної власності ТОВ «Метіда-В», а не ТОВ «Метіда» (відповідач у цій справі).

Враховуючи різницю в назвах підприємств, відсутність у Інформаційній довідці від 17.09.2016, інформації про ідентифікаційний код ТОВ «Метіда-В», а також наявне в ній згадування про те, що право приватної власності виникло у ТОВ «Метіда-В» на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 у справі № 5002-1/2304-2011, для того, за відсутності представників сторін, які б могли надати відповідні пояснення, для того, щоб не припуститися помилки у висновках щодо дійсних обставин справи, суд першої інстанції мав перевірити, чи співпадає ідентифікаційний код відповідача у цій справі ТОВ «Метіда» з ідентифікаційним кодом ТОВ «Метіда-В», тобто, чи йдеться у Інформаційній довідці від 17.09.2016 про те, що вказане в ній майно належить на праві власності саме ТОВ «Метіда», як то стверджує позивач.

Будь-які труднощі в одержанні вказаної інформації відсутні, оскільки як реєстри, щодо яких видано Інформаційну довідку від 17.09.2016, так і Єдиний державний реєстр судових рішень є в загальнодоступному користуванні, проте суд першої інстанції такої перевірки не здійснив і дійшов помилкового висновку, що у вказаній довідці йдеться саме про особу відповідача.

Факт помилки підтверджується долученими до матеріалів оскарження представником відповідача під час апеляційного перегляду оспореної ухвали Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.102016 та роздрукованим з Єдиного державного реєстру судових рішень текстом вищезгаданого рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 09.06.2011 у справі № 5002-1/2304-2011, згідно з якими ТОВ «Метіда-В» має ідентифікаційний код 36115406, в той час як з матеріалів оскарження слідує, що відповідач ТОВ «Метіда» має ідентифікаційний код 34702464.

Отже, Інформаційна довідка від 17.09.2016, на яку позивач послався в обґрунтування необхідності вжити заходів до забезпечення позову, не може бути прийнята судом як належний доказ на підтвердження належності відповідачу на праві власності на території АРК нерухомого майна, а також відчуження належного йому майна з метою неповернення боргу та унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, тобто вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відсутності на сьогодні у відповідача іншого майна на території України також не є доказом вчинення відповідачем дій з відчуження належного йому майна, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Не відноситься до таких доказів і факт ненадання відповідачем відповідей на претензії позивача від 17.08.2016 та 25.08.2016.

Щодо посилань позивача у заяві про забезпечення позову на те, що відповідач на його численні прохання сплатити борг в добровільному порядку категорично відмовляється, тому необхідно вжити заходів щодо забезпечення позову для попередження умисного створення відсутності майна у відповідача та грошових коштів шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, слід зазначити, що, по-перше, доказів категоричної відмови відповідача сплатити борг в добровільному порядку позивачем до заяви про забезпечення позову не додано (факт відсутності відповіді на претензії до таких доказів не відноситься), а по-друге, способом вирішення спору сторін щодо грошових взаєморозрахунків, у випадку його виникнення, є звернення до суду з відповідним позовом, правом на що позивач і скористався, звернувшись до суду з цим позовом.

Інших доказів на підтвердження обґрунтованості вимог про вжиття заходів до забезпечення позову позивачем суду не надано.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Такої ж думки притримується Вищий господарський суд України в Інформаційному листі «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006 № 01-8/2776, в пп. 1.1 п. 1 якого йдеться про те, що якщо учасник судового процесу звертається з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, він повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, з метою чого та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, зобов'язаний подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодного належного доказу на підтвердження наявності фактичних обставин, які б суд міг прийняти як підставу для вжиття такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на майно або кошти, що належать відповідачу.

Висновки суду першої інстанції про те, що заходи до забезпечення позову, заявлені позивачем, є належним (адекватним, співмірним, достатнім, збалансованим) забезпеченням вимог за цим позовом, і що заявником наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи документальних доказах. У заяві позивача про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи предмет спору та висновки колегії суддів щодо підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (відсутність доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, заявлених позивачем), долучені до матеріалів оскарження: представником позивача - копії письмового звернення ТОВ «Метіда» у рамках ВП № 52479381 та постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2016 та представником відповідача - копія платіжного доручення № 266 від 22.10.2016 до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті, в зв'язку з чим обставини, пов'язані із вказаними документами, судом не досліджуються.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому ухвала Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/17235/16 підлягає скасуванню з прийняттям рішення за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, яким відмовляється в її задоволенні.

З огляду на підстави скасування ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» задовольняється повністю, витрати за її подання покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/17235/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/17235/16 скасувати.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова компанія «Інвестсервіс» (адреса: 36034, м. Полтава, вул. Половка, 76, поштова адреса: 36011, м. Полтава, вул. Пушкіна, 43, а/с - 706, ідентифікаційний код 38983870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіда» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 34702464) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17235/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз