Рішення

від 28.10.2016 по справі 916/2291/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2016 р.Справа № 916/2291/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №01 від 12.09.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства В»УкрдизельВ» до сільськогосподарського виробничого кооперативу „ДружбаВ» про стягнення 244 000,00 грн. та за зустрічним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу „ДружбаВ» до приватного підприємства В»УкрдизельВ» про стягнення 30 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство В»УкрдизельВ» (далі по тексту - ПП В»УкрдизельВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу „ДружбаВ» (далі по тексту - СВК „ДружбаВ» ) про стягнення заборгованості в розмірі 244 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, 15.09.2016р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх. № 2714/16) до ПП В»УкрдизельВ» про стягнення попередньо сплачених грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. Ухвалою від 19.09.2016р. вказану зустрічну позову заяву було прийнято до розгляду господарським судом.

Представник позивача в судове засідання по даній справі не з'явився, листом від 03.10.2016р. просив суд розглянути справу без участі повноважного представника позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечити таку явку в судові засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Між ПП В»УкрдизельВ» та СВК „ДружбаВ» було досягнуто попередньої домовленості щодо поставки двигуна ЯМ3236ДК для комбайна „Єнісей-950В» , відповідно до якої ПП В»УкрдизельВ» зобов'язується за власний рахунок здійснить поставку зазначеного двигуна, а СВК „ДружбаВ» - оплатити його вартість.

29.06.2016р. позивачем по справі було виставлено СВК „ДружбаВ» рахунок №235, відповідно до якого останній повинен сплатити на користь ПП В»УкрдизельВ» 274 000,00 грн. 29.06.2016р. СВК „ДружбаВ» було перераховано ПП В»УкрдизельВ» 30 000,00 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується платіжним дорученням №355 від 29.06.2016р.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги, ПП В»УкрдизельВ» зазначає, що останнім на виконання умов досягнутої домовленості 30.06.2016р. було поставлено відповідачеві двигун ЯМ3236ДК, що підтверджується видатковою накладною №87 та товарно-транспортною накладною №Р87 від 30.06.2016р., проте відповідач так і не здійснив остаточного розрахунку за поставлений товар у розмірі 244 000,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

В свою чергу, СВК „ДружбаВ» заперечував проти заявлених позовних вимог ПП В»УкрдизельВ» про стягнення 244 000,00 грн. із підстав не передання предмета поставки та подав до суду зустрічну позовну заяву, у відповідності до якої просив суд стягнути із ПП В»УкрдизельВ» 30 000,00 грн., перерахованих на користь останнього в якості попередньої оплати за товар. Зустрічна позовна заява СВК „ДружбаВ» обґрунтована наступними обставинами.

30.06.2016р. ПП В»УкрдизельВ» було поставлено на адресу СВК „ДружбаВ» двигун ЯМ3236ДК, про що свідчить підпис представника відповідача на видатковій накладній №87, відразу після огляду якого представниками відповідача, у зв'язку зі значними недоліками, а саме невідповідністю державним стандартам, відсутністю комплекту перехідного пристрою, було відмовлено у його прийнятті та 01.07.2016р. складено акт невідповідності.

18.07.2016р. СВК „ДружбаВ» було надіслано зустрічну вимогу ПП В»УкрдизельВ» , у відповідності до якої відповідач зазначав, що у зв'язку з відмовою від отримання двигуна ЯМ3236ДК, останній не вбачає підстав для остаточного розрахунку між сторонами та просив позивача повернути попередню оплату за товар у розмірі 30 000,00 грн., які так і не були повернуті ПП В»УкрдизельВ» .

Також СВК „ДружбаВ» було надано суду лист Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23.09.2016р. за №05-14/11/1699, у відповідності до якого державним органом на запит СВК „ДружбаВ» було повідомлено, що згідно єдиної інформаційної бази даних (Agro Tech) відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин сільськогосподарської техніки, інших механізмів в Одеській області за СВК „ДружбаВ» зареєстрований комбайн Енисей КЗС-950, заміна номерних вузлів та агрегатів (а саме двигуна Д-442 №148719) якого не проводилась.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи сторонами вимог, суд першочергово вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. ч. 1,5 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов наступного висновку. Так, правочини між суб'єктами господарювання належить вчиняти в письмовій формі, що втім не виключає можливості досягнення усної домовленості між сторонами з подальшим обов'язковими переданням відповідних письмових документів, які повинні підтверджувати факт укладання правочину між сторонами.

Оскільки предметом поставки за домовленістю між СВК „ДружбаВ» та ПП В»УкрдизельВ» виступає сільськогосподарська техніка, суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» від 5 червня 2003 року за N 900-IV (з наступними змінами і доповненнями), яким регулюються відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов'язки покупців, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов'язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» договором є угода між покупцем і виробником, продавцем, виконавцем про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж машини, виконання роботи та надання послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» покупцям сільськогосподарських машин надається право вільного вибору продавця машини і способів її доставки та виконавця робіт, послуг з технічного сервісу. Продаж машин, виконання робіт, надання послуг здійснюються лише на договірній основі.

Положеннями ст. 13 Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» передбачено, що виробники, продавці, виконавці зобов'язані своєчасно надавати покупцям машин необхідну й достовірну інформацію про машини, роботи, послуги, в обсязі згідно із статтею 7 цього Закону. Виробники розробляють і забезпечують покупців нормативно-технічною документацією відповідно до законодавства.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» від 11 листопада 2009 р. N 1200 (з наступними змінами і доповненнями, далі то тексту - Постанова КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» ) визначено механізм провадження торговельної діяльності у сфері оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, автобусами, мотоциклами всіх типів, марок і моделей, причепами, напівпричепами та мотоколясками, тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва (далі - транспортні засоби) та їх складовими частинами (двигуни, шасі, кузови, рами), що мають ідентифікаційні номери, а також тими транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, які перебували в користуванні і були зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 7 33 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» суб'єкти господарювання зобов'язані стати на облік відповідно у Головному сервісному центрі МВС і Держсільгоспінспекції та вести облік надходження, продажу та передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Облік ведеться суб'єктами господарювання в письмовому та електронному вигляді (додатки 1 і 4). Суб'єкти господарювання невідкладно вносять інформацію про надходження, передачу, реалізацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, до електронного реєстру.

В силу положень ч. ч. 2,3 п. 13 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» суб'єкт господарювання, який здійснює оптову та роздрібну торгівлю тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами вітчизняного та іноземного виробництва та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, зобов'язаний вести в письмовому та електронному вигляді журнал обліку надходження і реалізації або передачі для реалізації зазначених механізмів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, укладених договорів купівлі-продажу, виданих актів приймання-передачі, біржових угод і номерних знаків "Транзит" (додаток 4). Зазначені журнали прошнуровуються, сторінки нумеруються. Кінці шнура на останній сторінці журналу фіксуються та скріплюються круглою печаткою відповідно територіального органу з надання сервісних послуг МВС та Держсільгоспінспекції. Журнали зберігаються протягом 10 років.

Відповідно до п. 33 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» на продані (нові) транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, споживачеві видається примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб'єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (на транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які підлягають обов'язковій сертифікації), сервісна книжка, експлуатаційна документація, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника , а у разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або його уповноваженим дилером - акт приймання-передачі транспортного засобу або його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, який укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження передання у власність СВК „ДружбаВ» двигуна ЯМ3236ДК позивачем було надано господарському суду видаткову накладну №Р87 від 30.06.2016р. та товарно-транспортну накладну №Р87 від 30.06.2016р., з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначалось вище по тексту рішення, до правовідносин, які склались між сторонами підлягає застосуванню Закон України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» та Постанова КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» , відповідно до положень яких законодавцем було встановлено обов'язковий перелік документів, які продавець повинен передавати покупцю сільськогосподарської машини або її складової частини та жоден із яких в обґрунтування факту передання двигуна ЯМ3236ДК відповідачу позивачем суду надано не було. При цьому, суд зазначає, що лише видаткова накладна та товарно-транспортна накладна в силу вищенаведених законодавчих та нормативно-правових актів не є достатніми доказами на підтвердження передачі двигуна СВК „ДружбаВ» в силу особливих умов поставки сільськогосподарської техніки.

Господарським судом при вирішення даної справи також приймається до уваги факт відсутності реєстрації заміни номерних вузлів та агрегатів комбайну Енисей КЗС-950, який повинен проводитись, зокрема, і у випадку заміни двигуна, та ненадання з боку позивача, в супереч вимогам ч. 2,3 п. 13 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» , підтвердження проведення реєстрації у журналі обліку надходження і реалізації або передачі для реалізації складових сільськогосподарської техніки, які підлягають обов'язковому засвідченню з боку територіального органу з надання сервісних послуг МВС та Держсільгоспінспекції.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, у відповідності до якого ПП В»УкрдизельВ» не було виконано своїх зобов'язань щодо поставки товару СВК „ДружбаВ» , що має наслідком відмову у задоволення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 244 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на зміст пред'явленого СВК „ДружбаВ» зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Закон України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» покупці сільськогосподарських машин , які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання машин, робіт, послуг з технічного сервісу для виробництва сільськогосподарської продукції мають право на: вільний вибір продавця машини й способів її доставки, а також виконавця робіт, послуг з технічного сервісу; інформацію про машини, їх виробників та виконавців робіт, послуг з технічного сервісу; безпечність для їх життя і здоров'я, навколишнього середовища і майна, придбаних машин або виконаних робіт, послуг за звичайних умов їх використання, зберігання, обслуговування, транспортування й утилізації; належну якість машин та робіт, послуг з технічного сервісу ; відшкодування збитків, завданих машинами, роботами, послугами з технічного сервісу неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними (шкідливими) для життя і здоров'я людей машинами, роботами, послугами з технічного сервісу у випадках, передбачених законом; звернення до суду, державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій за захистом порушених прав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» виробники, продавці, виконавці зобов'язані передавати покупцям машини, результати робіт, послуг, які за якістю відповідають вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів, а також інформації про них.

В силу положень ч. ч. 1, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Положеннями ч. 3 ст. 270 ГК України передбачено, що у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 682 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що у випадку надання продавцем некомплектного та неякісного товару, покупець має право відмовитись від договору поставки та вимагати повернення сплачених сум, у зв'язку з чим, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову СВК „ДружбаВ» до ПП В»УкрдизельВ» про стягнення попередньо сплачених грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №355 від 29.06.2016р.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП В»УкрдизельВ» перед СВК „ДружбаВ» в розмірі 30 000,00 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем за зустрічним позовом суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову ПП В»УкрдизельВ» до СВК „ДружбаВ» про стягнення 244 000,00 грн. у зв'язку із необґрунтованістю заявлених вимог та задоволення зустрічного позову у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП В»УкрдизельВ» на користь СВК „ДружбаВ» заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 14, 202, 205, 206, 208, 509, 617, 626, 662, 682, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 265, 268, 270 ГК України, ст. ст. 1, 4, 6, 13, 15 Закон України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» , Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» від 11 листопада 2009 р. N 1200.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на приватне підприємство В»УкрдизельВ» згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з приватного підприємства В»УкрдизельВ» /49033, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, будинок 156 А, корпус А-4, кімната 21, ідентифікаційний код 39563622/ на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „ДружбаВ» /68340, Одеська область, Кілійський район, село Мирне, вул. Дружби, будинок 8, ідентифікаційний код 03769497/ заборгованість у розмірі 30 000 грн. 00 коп. /тридцять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28 жовтня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна