Постанова

від 15.12.2016 по справі 916/2291/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р.Справа № 916/2291/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 12.12.2016)

від відповідача:

- ОСОБА_2 (виписка із протоколу № 1 від 08.02.2014)

- ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 15.12.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства В»УкрдизельВ»

на рішення господарського суду Одеської області від В« 28В» жовтня 2016 року

по справі № 916/2291/16

за позовом Приватного підприємства В»УкрдизельВ»

до відповідача ОСОБА_4 виробничого кооперативу „ДружбаВ»

про стягнення 244 000,00 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_4 виробничого кооперативу „ДружбаВ»

до Приватного підприємства В»УкрдизельВ»

про стягнення 30 000,00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

22.08.2016 Приватне підприємство В»УкрдизельВ» (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 виробничого кооперативу „ДружбаВ» (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість у розмірі 244000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за отриманий товар за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною від 30.06.2016.

15.09.2016 ОСОБА_4 виробничий кооператив „ДружбаВ» звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства В»УкрдизельВ» попередньої оплати за товар у сумі 30 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем за зустрічним позовом була здійснена попередня оплата за двигун у розмірі 30 000,00 грн., який не був поставлений і переданий покупцю, зазначені грошові кошти за вимогою так і не були повернуті.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.10.2016 року по справі № 916/2291/16 (суддя Железна С.П.) у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства В»УкрдизельВ» на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „ДружбаВ» заборгованість у розмірі 30 000 грн. 00 коп. /тридцять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.

Такий висновок суду щодо відмови у задоволенні первісного позову мотивований тим, що матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару відповідачу. Відносно задоволення зустрічного позову, висновок суду мотивований тим, що факт існування заборгованості ПП «Укрдизель» перед СВК «Дружба» у розмірі 30 000 грн, підтверджується матеріалами справи та не спростовуються сторонами.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство В»УкрдизельВ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову СВК «Дружба» та задовольнити позов ПП «Укрдизель» у повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги, що, 29.06.2016 СВК «Дружба» перерахував на рахунок ПП «Укрдизель» попередню оплату за поставку товару у розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням, у зв'язку з чим, ПП «Укрдизель» було поставлено СВК «Дружба» двигун ЧМ3236ДК, що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що складений відповідачем ОСОБА_5 невідповідності товару був надісланий на адресу продавця-постачальника.

Крім того скаржник зазначає, що покупцем не було пред'явлено вимоги щодо доукомплектування товару, надання необхідної документації, відповідно до положень ч.3 ст.270 ГК України

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просив залишити апеляційну скаргу Приватного підприємства В»УкрдизельВ» без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представником позивача в судовому засіданні надані додаткові письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи та відповідно до яких просив апеляційну скаргу та позовну заяву Приватного підприємства В»УкрдизельВ» задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та додаткові пояснення, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, за домовленістю сторін ПП В»УкрдизельВ» за власний рахунок повинен поставити та встановити СВК „ДружбаВ» двигун ЯМ3236ДК для комбайна „Єнісей-950В» , а СВК „ДружбаВ» повинен оплатити його вартість, яка складає 244 000,00 грн.

Також сторонами було погоджено про попередню оплату поставки зазначеного двигуна у сумі 30 000,00 грн.

На виконання усних домовленостей, 29.06.2016 ОСОБА_4 виробничим кооперативом „ДружбаВ» було перераховано на рахунок позивача 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 355 (а.с.56).

30.06.2016 Приватним підприємством В»УкрдизельВ» було доставлено на адресу відповідача двигун ЯМ3236ДК, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р87 від 30.06.2016, видатковою накладною № 87 від 30.06.2016 (а.с.13,14).

01.07.2016 комісією СВК «Дружба» було складено та підписано ОСОБА_3 невідповідності двигуна ЯМ3236ДК державним стандартам, відсутністю комплекту перехідного пристрою та відмовлено у його прийнятті. (а.с.20).

07.07.2016 року позивач звернувся до СВК «Дружба» з вимогою, згідно з якою просило протягом 07 календарних днів з моменту отримання вимоги перерахувати ПП В»УкрдизельВ» 244 000 грн. вартості отриманого двигуна (а.с.16). Зазначена вимога була надіслана скаржником поштою цінним листом з описом вкладення та отримана відповідачем (а.с.17-18).

У відповідь на зазначений лист представник відповідача повідомив, що підприємству не був поставлений двигун ЯМЗ-236ДК та відсутня необхідність у придбанні зазначеного двигуна, у зв'язку з чим просили повернути суму переплати у розмірі 30 000 грн.

Таким чином, у зв'язку неповерненням СВК «Дружба» суми переплати за двигун та залишенням вимоги приватного підприємства В»УкрдизельВ» відповідачем без задоволення , і стало підставою для звернення до суду з позовом та зустрічним позовом.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства В»УкрдизельВ» та задоволення зустрічних позовних вимог СВК „ДружбаВ» та вважає, що доводи, заперечення і вимоги Приватного підприємства В»УкрдизельВ» , викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішенням місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товаристваВ» , інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Дїї сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

При цьому, положеннями ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до правовідносин, які склались між сторонами підлягають застосування Закон України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» та Постанови КМУ „Про затвердження Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номериВ» від 11.11.2009 № 1200, відповідно до яких було встановлено обов'язковий перелік документів, які продавець повинен передавати покупцю сільськогосподарської машини або її складової частини.

Так, Законом України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» від 5 червня 2003 року за N 900-IV регулюються відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов'язки покупців, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов'язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг.

Статтею 6 Закону України N 900-IV передбачено, що покупцям сільськогосподарських машин надається право вільного вибору продавця машини і способів її доставки та виконавця робіт, послуг з технічного сервісу. Продаж машин, виконання робіт, надання послуг здійснюються лише на договірній основі.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» , виробники, продавці, виконавці зобов'язані своєчасно надавати покупцям машин необхідну й достовірну інформацію про машини, роботи, послуги, в обсязі згідно із статтею 7 цього Закону. Виробники розробляють і забезпечують покупців нормативно-технічною документацією відповідно до законодавства.

Пунктом 33 Постанови КМУ від 11.11.2009 № 1200 передбачено, що на продані (нові) транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, споживачеві видається примірник договору купівлі-продажу транспортного засобу, підписаного уповноваженою особою суб'єкта господарювання і скріпленого печаткою (за її наявності), копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (на транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, які підлягають обов'язковій сертифікації), сервісна книжка, експлуатаційна документація, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі, акт приймання-передачі транспортного засобу від виробника, а у разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або його уповноваженим дилером - акт приймання-передачі транспортного засобу або його складових частин, що мають ідентифікаційні номери, який укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Як було зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог на підтвердження здійснення поставки двигуна ЯМ3236ДК для комбайна „Єнісей-950В» позивачем надано як доказ видаткова накладна № 87 та товарно-транспортна накладна № р87 від 30.06.2016 року, які з урахуванням вищевикладеного не є достатніми доказами на підтвердження передачі двигуна у відповідності до вимог Закону України N 900-IV, постанови КМУ від 11.11.2009 № 1200.

Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено факт відсутності реєстрації заміни номерних вузлів та агрегатів комбайну Енисей КЗС-950, який повинен проводитись і у випадку заміни двигуна та ненадання з боку позивача, всупереч вимогам ч. 2,3 п. 13 Постанови КМУ від 11.11.2009 № 1200, підтвердження проведення реєстрації у журналі обліку надходження і реалізації або передачі для реалізації складових сільськогосподарської техніки, які підлягають обов'язковому засвідченню з боку територіального органу з надання сервісних послуг МВС та Держсільгоспінспекції.

Таким чином, позивачем всупереч вищезазначеним вимогам не були виконані зобов'язання щодо поставки товару СВК „ДружбаВ» , а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 244 000,00 грн.

Крім того, на товарино-транспортній накладній від 30.06.2016 року на яку посилається позивач як на належний доказ та факт поставки двигуна, відсутні дані про передачу та прийняття товару відповідачем. Крім того, відповідачем не була надана довіреність уповноваженої особи на отримання товару та не був підписаний ОСОБА_3 приймання-передачі.

Більш того, як встановлено під час розгляду апеляційної скарги, про невідповідність двигуна, який за твердженням відповідача так і не був відвантажений, було складено ОСОБА_3 невідповідності двигуна ЯМ3236ДК, за підписом та печаткою позивача, засвідчена копія приватним підприємством була оглянута колегією суддів апеляційної інстанції.

Так, дійсно пунктом 16 «Інструкції про порядок приймання продукції виробного - технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», на яку посилається скаржник (позивач), передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонів) договору або даних, вказаних у маркуванні та супровідних документах, засвідчуючих якість продукції (п. 14 дійсної Інструкції) отримувач зупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.

Між тим, саме в акті від 01.07.2016 року було зафіксовано, що двигун, який був доставлений відповідачу не відповідає державним стандартам (а.с.58) та оригінал якого був оглянутий судовою колегією.

Більш того, у відповідності до вищенаведеного пункту Інструкції, якість продукції повинна відповідати умовам договору, якій не був укладений сторонами, або даним, вказаним у маркуванні та супровідних документах, засвідчуючих якість продукції. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б засвідчували якість продукції його маркування (номер двигуна), рік випуску та інше.

Крім того, приймається до уваги відсутність реєстрації заміни номерних вузлів та агрегатів комбайну Енисей КЗС-950, який повинен проводитись, і у випадку заміни двигуна.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що матеріалами справи підтверджується та доведена заборгованість відповідача за поставлений двигун, наявні належні та допустимі докази отримання товару, спростовується вищевикладеним.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Частиною 3 статті 270 ГК України передбачено, що у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про захист прав покупців сільськогосподарських машинВ» виробники, продавці, виконавці зобов'язані передавати покупцям машини, результати робіт, послуг, які за якістю відповідають вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів, а також інформації про них.

Таким чином, з урахуванням зазначених норм, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що продавцем був наданий неякісний товар, а тому покупець має вимагати повернення сплаченого авансу у зв'язку з чим, зустрічний позов СВК „ДружбаВ» до ПП В»УкрдизельВ» про стягнення попередньо сплачених грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №355 від 29.06.2016 - задоволений у повному обсязі.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства В»УкрдизельВ» .

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2016 року у справі № 916/2291/16 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства В»УкрдизельВ»- без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства В»УкрдизельВ» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „28В» жовтня 2016 року по справі № 916/2291/16 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „16В» грудня 2016 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров