Постанова

від 05.07.2011 по справі 2а-162/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2011 року 12:42 № 2а-162/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А1 ОСОБА_1" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової адміністрації у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4,

від відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.07.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 ОСОБА_1», звернувся до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001822311/0 від 07.06.2010 р., №0001822311/1 від 08.09.2010 р., №2311 від 16.11.2010 р., №0001822311/1 від 14.01.2011 р. прийнятті Державною податковою інспекцію у Солом'янському районі м. Києва, якими визначено податкове зобов'язання ТОВ «А1 ОСОБА_1»в розмірі 490 779,00 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Солом'янському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що податкові накладні від 23.04.2009 р. №23040901 підписані не уповноваженою особою.

Представник Відповідача проти позову заперечував та пояснив, що в порушення пп.7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «А1 ОСОБА_1»сума податку на додану вартість в розмірі 327186 грн., що віднесена ТОВ «А1 ОСОБА_1»до складу податкового кредиту у квітні 2009 року, залишається непідтвердженою податковою накладною.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

В судовому засіданні представником Державної податкової адміністрації у м. Києві заперечувалося проти позовних вимог, та просить в позові відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової адміністрації у м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, Товариством з обмеженою відповідальністю «А1 ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 32041196) при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбудлюкс» (код ЄДРПОУ 36134993) за період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 р. За результатами перевірки складено ОСОБА_7 від 27.05.2010 року № 3/23-80/32041196 (надалі -ОСОБА_7 перевірки).

В ОСОБА_7 перевірки зазначено, що між Позивачем та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»було укладено договір поставки від 23.04.09 р. №2304-09.

ТОВ «Мегаполісбудлюкс»у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 р., що подавалися до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в графі директор ТОВ «Мегаполісбудлюкс» зазначено прізвище ОСОБА_7

У податковій накладній від 23.04.2009 р. №23040901, що видана ТОВ «Мегаполісбудлюкс» на адресу ТОВ «А1Секьюріті ОСОБА_1», зазначений підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну, - ОСОБА_7

Згідно висновку експерта від 04.02.10 р. №54, проведеного старшим експертом сектору техніко-кримінального забезпечення роботи Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_8, виявлено розбіжності ознак підписів стійкі й утворюють індивідуальну сукупність, яка достатня для категорично-негативного висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_7 в податковій накладній від 23.04.2009 р. № 2304901 на суму 1963116,84 грн., що оформлена продавцем ТОВ «Мегаполісбудлюкс»покупцю ТОВ «А1 ОСОБА_9», виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки зроблено висновок, що в зв'язку встановлення факту, що податкову накладну від 23.04.09 р. №23040901 підписано не уповноваженою особою, відповідно пп.7.4.5, п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість в розмірі 327186 грн., що віднесена ТОВ «А1 ОСОБА_1»до складу податкового кредиту у квітні 2009 року, залишається непідтвердженою податковою накладною.

Не погоджуючись з висновком ОСОБА_7 перевірки Позивачем подано заперечення до ОСОБА_7 № 590 від 01.06.2010 р.

На підставі висновків ОСОБА_7 перевірки, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2010 р. №0001822311/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 490 779,00 грн.

Позивачем було подано скаргу №609 від 16.06.2010 р. до ДПІ у Солом'янської районної у м. Києві, за результатом розгляду скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києві було прийнято рішення від 13.08.2010 р. №21678/10/25-010 про залишення скарги без задоволення.

Крім того, Позивачем було подано до ДПА у м. Києві повторну скаргу на винесене податкове повідомлення-рішення та на рішення про результат розгляду первинної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

За результатом розгляду скарги ДПА у м. Києві прийнято рішення про результат розгляду повторної скарги від 20.10.2010 р. №5632/10/25-114 про залишення скаргу без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, позивачем подано повторну скаргу до ДПА України, за результатом розгляду скарги про результати розгляду повторної скарги ДПА України прийнято рішення від 27.12.10 р. №14226/6/25-0115 про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «А1 ОСОБА_1»(Замовник) та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»(Виконавець) було укладено договір поставки від 23.04.09 р. №2304-09 (надалі по тексту Договір №2304-09).

У відповідності до п.1.1 Договору №2304-09, Виконавець зобов'язується виконати поставку обладнання, згідно специфікації до даного Договору, Замовник зобов'язується оплатити поставку вищезазначеного Обладнання. Додаток №1 є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно розділу 2 Договору №2304-09, Виконавець зобов'язується: поставити Замовнику Обладнання в кількості та асортименті згідно зі специфікацією (Додаток №1 до Договору); передати обладнання Замовнику по накладній в термін 30 календарних днів з моменту підписання обома сторонами даного Договору. Замовник зобов'язується: оплатити Обладнання згідно вимог розділу 3 даного Договору; прийняти Обладнання від Виконавця в триденний термін з дня передачі Виконавцям Замовнику письмового повідомлення про поставку Обладнання.

Пунктом 3.3 Договору №2304-09, Замовник перераховує Виконавцю грошові кошти в розмірі 1 963 116,84 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят три тисячі сто шістдесят грн. 84 коп.), включаючи податок на додану вартість (ПДВ) 327 186,14 грн. протягом 90-ти (дев'яноста) банківських днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на поставлення обладнання. Оплата може здійснюватись за допомогою простого векселя.

У відповідності до Додатку до Договору № 2304-09 від 23 квітня 2009 р. (Специфікація), виконавець зобов'язується поставити товар, а саме: Турнікет - трипод з сервоприводом в комплекті модуль поєднання з системою ТРВ-Е - 5 000 шт., ціна без ПДВ 89 608,60 грн., сума без ПДВ - 448 043,00 грн.; Центральна стійка двохстороння, симплекс, в комплекті модуль поєднання з системою - 2 000 шт., ціна без ПДВ 191 064,60 грн., сума без ПДВ - 382 129,00 грн.; HSB-E02/1 Розширення стійки (права, ліва) в комплекті модуль поєднання з системою - 2 000 шт., ціна без ПДВ 159 013,00 грн., сума без ПДВ - 318 026,00 грн.; ОМА 26.766/V 3m Турнікет-трипод тумбовий «Классіка»в комплекті - 2 000 шт., ціна без ПДВ 80 639,55 грн., сума без ПДВ - 116 279,10 грн.; ОМА 86.686/V 3m Турнікет сенсорний, версія 3 модернізована, в комплекті поєднання - 2 000 шт., ціна без ПДВ 163 226,80 грн., сума без ПДВ - 326 453,60 грн.

Судом було витребувана у Позивача наявну первинну документація, а саме договір, який був укладений з контрагентом Позивача, докази виконаних робіт та докази оплати по договорам, докази поставлення товару. Проте, Позивачем не надано суду повний пакет витребовуваних документів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом, та не спростовується матеріалами справи, що згідно висновку експерта від 04.02.10 р. №54, проведеного старшим експертом сектору техніко-кримінального забезпечення роботи Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_8, виявлено розбіжності ознак підписів стійкі й утворюють індивідуальну сукупність, яка достатня для категорично-негативного висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_7 в податковій накладній від 23.04.2009 р. № 2304901 на суму 1963116,84 грн., що оформлена продавцем ТОВ «Мегаполісбудлюкс»покупцю ТОВ «А1 ОСОБА_9», виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями В» , а також, що В«…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документамиВ» .

Отже, в зв'язку з встановленням факту, що податкові накладні ТОВ «Мегаполісбудлюкс»підписано не уповноваженою особою, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість в розмірі 327186,00 грн., що віднесені ТОВ «А1 ОСОБА_1»до складу податкового кредиту у квітні 2009 року залишаються не підтвердженими податковими накладними.

Враховуючи матеріали справи, суд зазначає, що Позивачем не надано суду підтвердження розрахунків за поставлений товар, а саме ОСОБА_7 прийняття -передачі векселя, а також докази поставки товару.

Крім того, що стосується виникнення у позивача права на податковий кредит за наслідками оплати векселем за поставлений товар, то суд враховує, що особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов'язань у розглядуваних операціях, оскільки пункт 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність незмінність податкових зобов'язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій. Крім того, як випливає зі змісту пункту 3.1 статті 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування, а тому на бартерні операції повинні поширюватися ті самі правила оподаткування податком на додану вартість, що і на операції із застосуванням грошових розрахунків.

З аналізу вищезазначеної норм, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з операції поставки векселя та, як наслідок, неможливості врахування цих сум при розрахунку суми бюджетного відшкодування узгоджується з вимогами п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дана позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України по справі № К-3601/07 від 15.09.2010 р. та в Постанові Вищого адміністративного суду України по справі № К-19000/07 від 14.10.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук