Постанова

від 19.10.2016 по справі 818/1110/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 р. Справа №818/1110/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представників позивача - Власенков В.М.,

- Власенкова Т.В.,

представників відповідача - Шаповал Л.О.,

- Позняк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1110/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЕСІЯ" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІГЕСІЯ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІГЕСІЯ") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001261402 від 29.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17903 грн. та №0001271402 від 29.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 295561 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що під час перевірки відповідачем були зроблені необґрунтовані висновки про невірне застосування позивачем методу оцінки вибуття запасів у продаж. Також відповідач стверджує, що позивачем було порушено один з основних принципів бухгалтерського обліку, а саме принцип нарахування та відповідності доходів та витрат. На думку позивача доходи та витрати позивачем відображені в повному обсязі в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення.

Крім того, на сторінці 11 акту перевірки відповідач описує господарську операцію позивача з реалізації м'яса птиці покупцю ТОВ «Мастерпродукт 2005» на суму 78293,44 грн. в т.ч. ПДВ 13048,9 грн. У лютому 2016 р. покупець ТОВ «Мастерпродукт 2005» частково повернув ТОВ «ІГЕСІЯ» товар на суму 53307,40 грн., в т.ч. ПДВ 8884,57 грн. На переконання представників позивача, висновки посадових осіб податкового органу, що даний товар на ТОВ «ІГЕСІЯ» не повертався є необґрунтованими, натомість повернення товару підтверджено первинними документи.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.169-173) та зазначили, що проведеною перевіркою було встановлено факт відсутності реального здійснення операцій з транспортування, відвантаження, приймання-передачі матеріалів між ТОВ «Мастерпродукт 2005» та ТОВ "ІГЕСІЯ" - здійснення безтоварних господарських операцій, у зв'язку з тим, що товар фактично не перевозився і не зберігався. Проведеною перевіркою також встановлено безпідставне (без будь-якого документального підтвердження) включення позивачем до складу витрат 44 423 грн. Слід зауважити, що вказана сума документально непідтверджених витрат дорівнює сумі, на яку платником податків було зменшено дохід 1 кварталу 2016 року - у зв'язку із поверненням товару (м'яса птиці) від ТОВ «Мастерпродукт 2005», який було поставлено на адресу цього підприємства за договором поставки від 11.01.2016 року № 82.

Крім того, ТОВ "ІГЕСІЯ" не відносило до виробничої собівартості продукції заробітну плату працівників, які задіяні на оброблені тушок та четвертин м'яса птиці, не проводило розподіл загальновиробничих витрат на постійні і змінні. А відповідно не проводило розподілу постійних загальновиробничих витрат (витрати на електроенергію, оперативну оренду будівлі, послуги по ветеринарному дослідженні та ін.) відповідно до бази розподілу при нормальній потужності на собівартість реалізованої продукції, а віднесло заробітну плату працівників, які задіяні на оброблені тушок та четвертин м'яса птиці і всі загальновиробничі витрати до витрат на збут і адміністративних витрат.

Також, як встановлено в ході перевірки, протягом перевіреного періоду ТОВ "ІГЕСІЯ" здійснювало реалізацію м'яса птиці, після його переробки, кінцевим споживачам, які не є платниками цього податку, та фізичним особам-підприємцям, які не є платниками податку на додану вартість, за цінами, які відрізняються від звичайних (середньої ціни реалізації продукції у співставних умовах юридичним особам (платникам податку на прибуток, та платникам податку на додану вартість) та у співставних умовах фізичним особам-підприємцям), а також реалізацію придбаного м'яса птиці за цінами, нижчими від ціни придбання такого товару.

Отже, ГУ ДФС у Сумській області вважає, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІГЕСІЯ" відповідають дійсним обставинам справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ІГЕСІЯ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.09.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 15.08.2016 року №146/1402/39393098/48 (а.с.18-64).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001261402 від 29.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 17903,00 грн., у тому числі: за основним платежем 15733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2170 грн. (а.с.14а-15);

- №0001271402 від 29.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 295561,00 грн., у тому числі: за основним платежем 236449 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59112 грн. (а.с.16-17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0001261402 від 29.08.2016 року, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток, варто зазначити наступне.

Однією з підстав для прийняття зазначеного ППР послугували висновки посадових осіб податкового органу про завищення позивачем показників у рядку 2050 звіту "Собівартість реалізованих товарів" у сумі 39195 грн. за рахунок невірного визначення методу вибуття запасів у продаж, а саме невірно застосування методу середньозваженої собівартості вибуття запасів, що є порушенням п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України.

Однак, з даними висновками не можна погодитись, з огляду на наступне.

Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Собівартість реалізованих товарів визначається на підставі вимог П(С)БО 9 «Запаси».

Собівартість реалізованої продукції відповідно до п. 11 П(С)БО 16 «Витрати» складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Тобто при постачанні самостійно виготовлених товарів нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення (абз. 2 п.16 П(С)БО 16 «Витрати»).

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

прямі витрати на оплату праці (до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.)

В свою чергу, згідно абз.4 п.4 П(С)БО 16 «Витрати», об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

В даному випадку, за результатами податкової перевірки, як вбачається з додатку до Акту перевірки б/н під назвою «Сума витрат не врахована при визначенні собівартості готової продукції по рахунку 23 «Виробництво»», відповідач розподіляє такі витрати, як електроенергія у сумі 38109 грн., орендна плата у сумі 42000 грн., ветеринарні послуги у сумі 12409 грн.(4190+8219) на об'єкт витрат, а саме м'ясо птиці, яке було отримане в результаті поділу м'яса на частини. При цьому, вище перелічені витрати - це витрати, які підприємство понесло всього за 2015 рік і не тільки на поділ м'яса на частини, а у зв'язку із здійсненням інших видів діяльності підприємства. Документами, які підтверджують реалізацію позивачем, окрім поділеного на частини, також неподіленого на частини товару (цілих тушок курчат тощо) є видаткові накладні на реалізацію товару, які містяться в матеріалах справи.

Отже, при дорозподілі вищевказаних витрат лише на поділене на частини м'ясо птиці, порушено абз.4 п.4, п.11, п.12, п.13, п.14, п.15, п.16 П(С)БО 16 «Витрати», неправильно розраховано собівартість реалізованої продукції та сформовано помилкові висновки, що позивач постачав товари за ціною нижче її собівартості.

При цьому, ТОВ «ІГЕСІЯ» враховувало (обліковувало) всі вищевказані витрати та, керуючись п. п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», включало вказані витрати до витрат, пов'язаних із збутом товарів. Підтвердження обліку позивачем вказаних витрат є оборотно - сальдова відомість по рахунку 93 «Витрати на збут» за 2015 рік.

Також при формуванні висновків за результатами перевірки посадовими особами податкового органу не вірно застосовано метод середньозваженої собівартості, що також впливає на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до п.4 П(С)БО 9 «Запаси» , запаси - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Відповідно до п.5 П(С)БО 9 «Запаси», запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 7 П(С)БО 9 «Запаси» визначено, що одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Пунктом 18 П(С)БО 9 «Запаси» визначено, що оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

В акті перевірки на сторінці 18 відповідач зазначає, що для розрахунку заниження собівартості застосовує метод середньозваженої собівартості згідно п. 18 П(С)БО 9 «Запаси» (вказаний спосіб розрахунку заниження собівартості відповідач застосував в вищевказаних додатках до Акту перевірки б/н та без назв). Але, з вказаних Додатків до Акту перевірки б/н, без назви вбачається порушення п. 18 П(С)БО 9 «Запаси».

Так, відповідно до п. 18 П(С)БО 9 «Запаси», оцінка за методом середньозваженої собівартості проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця.

Відповідачем, всупереч вимогам п. 18 П(С)БО 9 «Запаси», проведено оцінку за методом середньозваженої собівартості щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок кожного дня, що є неправомірним.

Крім того, ТОВ «ІГЕСІЯ» застосовує метод середньозваженої собівартості відповідно до пункту 19 П(С)БО 9 «Запаси». Згідно з нормою п.19 П(С)БО 9 «Запаси», оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. Крім того, в пункті 2.18 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 роз'яснюється застосування методу середньозваженої собівартості, а саме пункт 2.18 визначає, що Метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів передбачає, що вибуття запасів може оцінюватися такими способами:

оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;

оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

Керуючись п.19 П(С)БО 9 «Запаси» та ч. 2 п. 2.18 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, позивач застосовує метод оцінки за середньозваженою собівартістю запасів у чіткій відповідності до зазначених норм законодавства (а саме визначав оцінку вибуття запасів способом, передбаченим саме п. 19 П(С)БО 9 «Запаси» та частиною 2 пункту 2.18 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів). Вказаний спосіб оцінки вибуття запасів у позивача передбачений обліковою політикою підприємства, затвердженою Наказом №1 від 15.01.2015 (п. 14.5.2 та 14.5.3 Додатку № 1 зі змінами. викладеними в Наказі № 2 від 05.02.2015).

Відповідно позивач розраховує періодичну середньозважену собівартість, яка дорівнює = (Собівартість запасів на початок місяця + вартість запасів одержаних у звітному місяці до дати операції мінус вартість запасів, які вибули у звітному місяці до дати операції) : (Кількість запасів на початок місяця + кількість запасів одержаних у звітному місяці до дати операції мінус кількість запасів, які вибули у звітному місяці до дати операції).

Отже, порушуючи норми п.16, п.18, п.19 П(С)БО 9 «Запаси» та абз.10 ст.1, абз.7 ст.4, п.2 ст.6, ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідач неправомірно нараховує суми заниження собівартості за відсутності порушень позивачем.

Також, на переконання посадових осіб податкового органу позивачем порушено вимоги п.п. 134.1 ст. 134 ПК України за рахунок заниження доходів в сумі 44423 грн. та заниження витрат в сумі 40579 грн. за рахунок проведення безтоварної операції з повернення товару від ТОВ "Мастерпродукт 2005".

З даними твердженнями позивача також не можна погодитись з огляду на наступне.

На сторінці 11 Акту перевірки Відповідач описує господарську операцію Позивача з реалізації м'яса птиці покупцю ТОВ «Мастерпродукт 2005» на суму 78293,44 грн. в т.ч. ПДВ 13048,9 грн. У лютому 2016 р. покупець ТОВ «Мастерпродукт 2005» частково повернув ТОВ «ІГЕСІЯ» товар на суму 53307,40 грн., в т.ч. ПДВ 8884,57 грн. Відповідач зазначає, що фактично товар на ТОВ «ІГЕСІЯ» не повертався, а первинні бухгалтерські документи складені з метою штучного сторнування податкового зобов'язання та штучного сторнування доходів.

Так, між ТОВ «ІГЕСІЯ» (постачальник) та ТОВ «Мастерпродукт 2005» (покупець) укладено договір поставки № 82 від 11.01.2016, відповідно до якого здійснювалася поставка покупцю м'яса птиці. Пунктом 6.3. Договору поставки № 82 від 11.01.2016 передбачено право покупця повернути товар постачальнику, якщо покупець протягом місяця з моменту поставки товару не реалізує поставлений товар. При цьому пунктом 6.3. Договору поставки передбачено, що повернення товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.

Поставка позивачем товару (м'яса птиці) покупцю ТОВ «Мастерпродукт 2005» за договором поставки №82 від 11.01.2016 підтверджується наступними видатковими накладними:

видаткова накладна № 91 від 11.01.2016 на 1006,564 кг. на суму 28083,14 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 158 від 13.01.2016 на 1004,832 кг. на суму 28034,81 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 373 від 25.01.2016 на 9,532 кг. на суму 224,00 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 497 від 01.02.2016 на 30,762 кг. на суму 722,91 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 880 від 10.02.2016 на 507 кг. на суму 16264,56 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 772 від 13.02.2016 на 105 кг. на суму 3451,35 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 777 від 15.02.2016 на 30 кг. на суму 705,00 грн. з ПДВ;

видаткова накладна № 933 від 22.02.2016 на 36,2 кг. на суму 1031,70 грн. з ПДВ.

Також повноваження на отримання товару посадовою особою ТОВ «Мастерпродукт 2005», підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а саме:

довіреність № 536 від 11.01.2016;

довіреність № 539 від 25.01.2016;

довіреність № 541 від 01.02.2016;

довіреність № 547 від 13.02.2016.

За поставлений позивачем товар ТОВ «Мастерпродукт 2005» здійснив часткову оплату на загальну суму 56341,95 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи (а.с. 148-149):

копія банківської виписки від 11.01.2016 р.;

копія банківської виписки від 14.01.2016 р.;

копія банківської виписки від 01.02.2016 р.;

Скориставшись правом на повернення товару, покупець ТОВ «Мастерпродукт 2005» повернув ТОВ «ІГЕСІЯ» нереалізовану частину поставленого товару на суму 53307,40 грн. з ПДВ. Повернення товару підтверджується накладними на повернення:

№ 1 від 05.02.2016 (1004,832 кг. на суму 28 034,81 грн.);

№ 2 від 05.02.2016 (325,168 кг. за ціною 9 072,19 грн.);

№ 3 від 15.02.2016 (505 кг. на суму 16200,40 грн. з ПДВ) (а.с. 141-143).

Існування первинних документів на передачу повернутого товару, а саме вищеперерахованих накладних на повернення не заперечує Відповідач та описує вказані накладні в акті перевірки (стор.22 Акту перевірки). Також Відповідач в Акті перевірки (стор. 22), не заперечує, що ТОВ «ІГЕСІЯ» провело коригування податкових зобов'язань в лютому 2016 р., як це передбачено п. 192.1 ст. 192 ПКУ, у зв'язку з тим, що покупець ТОВ «Мастерпродукт 2005» повернув товар на суму 53307,40 грн., в т.ч. ПДВ 8884,57 грн.

Повноваження на отримання посадовою особою позивача повернутого від ТОВ «Мастерпродукт 2005» товару підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей:

довіреність № 2 від 05.02.2016 довіреність № 2 від 05.02.2016 на 1004,832 кг.; на 1004,832 кг.;

довіреність № 3 від 05.02.2016 на 325,168 кг.;

довіреність № 4 від 15.02.2016 на 505 кг.;

Фактичне повернення товару позивачу від ТОВ «Мастерпродукт 2005» підтверджується також тим, що за повернутий товар TОB «ІГЕСІЯ», про що не заперечує Відповідач в акті перевірки, здійснило часткове повернення коштів покупцю ТОВ «Мастерпродукт 2005» на підставі платіжних доручень (а.с. 144-147);

Станом на період січень 2015 р. - лютий 2015 р. існувала заборгованість ТОВ «ІГЕСІЯ» перед ТОВ «Мастерпродукт 2005» за повернутий товар у сумі 15131,88 грн. Наявність взаєморозрахунків між сторонами договору поставки № 82 від 11.01.2016, за яким повертався товар, підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 29.02.2016.

Повернутий від ТОВ «Мастерпродукт 2005» товар був оприбуткований на складі позивача, що підтверджується:

картка рахунку 281 «Товари на складі» за 05.02.2016 - 14.02.2016;

картка рахунку 281 «Товари на складі» за 15.02.2016 - 31.03.2016.

З вищевказаних карток рахунку 281 «Товари на складі» вбачається надходження повернутого товару та його подальша реалізація.

Повернутий від ТОВ «Мастерпродукт 2005» товар був в подальшому реалізований позивачем іншим покупцям. Подальша реалізація повернутого товару відображається в вищезгаданих картках рахунків 281 «Товари на складі».

Також подальша реалізація повернутого товару підтверджується видатковими накладними (а.с. 154-160).

Не заслуговують на увагу також твердження посадових осіб податкового органу про безтоварність господарської операції з повернення товару позивачу, оскільки у позивача, відсутні товарно - транспортні накладні та документи, що підтверджують зберігання. Твердження відповідача про те, що повернутий товар не зберігався на складі ТОВ «ІГЕСІЯ» є безпідставним, оскільки відповідач під час проведення перевірки не скористався відповідно до п.п. 20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України правом на проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Щодо товарно - транспортної накладної на перевезення повернутого товару, повідомляємо наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також в Листі ВАСУ зазначається, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товарно- транспортна накладна, з урахуванням наявності у позивача інших документів, що підтверджують здійснення господарських операцій та містять відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та/або подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають супроводжувати господарські операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням наявності у позивача вищевказаних первинних документів, вбачається рух активів позивача (запаси) та зміна зобов'язань (платежі) в процесі здійснення господарської операції з повернення товару від ТОВ «Мастерпродукт 2005».

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0001271402 від 29.08.2016, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Так, посадовими особами податкового органу сформовано висновки про заниження позивачем бази оподаткування з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг нижче їх собівартості, чим порушено вимоги п. 188.1ст. 188 ПК України.

З такими доводами не можна погодитись, з підстав, що були викладені вище, в контексті опису висновків посадових осіб податкового органу про завищення позивачем показників у рядку 2050 звіту "Собівартість реалізованих товарів" за рахунок невірного визначення методу вибуття запасів у продаж, а саме невірно застосування методу середньозваженої собівартості вибуття запасів, що є порушенням п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України.

Також, посадовими особами податкового органу було сформовано висновок про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ на 20000 грн. у зв'язку з реалізацією товару нижче ціни придбання.

Однак, такі доводи також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 188.1 ст.188 ПК, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Пункт 8 П(С)БО 9 «Запаси» визначає, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Тобто відповідач, стверджуючи що позивач реалізував тушки курчат бройлерів н/ф натуральні охолоджені та тушки для нарізки охолоджені нижче ціни їх придбання, повинен був дослідити їх первісну вартість за якою вони були зараховані на баланс (в актив) підприємства. Натомість відповідач не аналізував ціну придбання (первісну вартість) запасів.

В Додатку до Акту перевірки б/н та без назви невірно застосовано метод середньозваженої собівартості оцінки вибуття запасів. Порушуючи п.7 П(С)БО 9 «Запаси», яким визначено, що одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид), відповідач розраховує середньозважену за двома одиницями запасів одночасно (тушка курчат бройлерів н/ф натуральна охолоджена та тушка для нарізки охолоджена, абз. 2 стор. 20 Акту перевірки). Крім того, відповідачем також допущені порушення з приводу застосування методу середньозваженої собівартості.

Також, посадовими особами податкового органу сформовані висновки про порушення, яке полягало в реалізації товару нижче звичайних цін. Однак такі твердження також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

П.п.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

П.п.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Для дослідження даного порушення, основним фактором якого є реалізація нижче звичайних цін, відповідач за звичайну ціну вважає середню ціну реалізації однакових видів продукції між покупцями ТОВ «ІГЕСІЯ», як про це вказано в акті перевірки (стор. 20, 21 Акту перевірки).

Відповідачем, через не дотримання встановленої процедури проведення перевірки не було вжито відповідних заходів для з'ясування рівня ринкових цін (звичайних цін) з реалізації м'яса птиці, які діяли на ринку ідентичних товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах на момент виникнення правовідносин з покупцями ТОВ «ІГЕСІЯ».

В Акті перевірки не зазначено які ринки ідентичних товарів досліджувались відповідачем і чи досліджувалися взагалі, чи були ці товари ідентичними на тих ринках, тобто не виконано обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, чи ціна продажу кінцевому споживачу не відповідаю рівню ринкових цін, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Отже, відповідач не дослідивши ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів у порівняних економічних (комерційних) умовах на момент виникнення правовідносин з покупцями ТОВ «ІГЕСІЯ», дійшов до помилкового висновку, що спричинило незаконне донарахування податкових зобов'язань позивачу.

Серед іншого, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог п. 192.1 ст. 192 ПК України, внаслідок проведення безтоварної операції з повернення товару від ТОВ "Мастерпродукт 2005" на адресу ТОВ "ІГЕСІЯ" на суму 53307,40 грн. в т.ч. ПДВ 8884,57 грн., у зв'язку з чим були донараховані зобов'язання з ПДВ на зазначену суму. Однак, на переконання суду, такі твердження посадових осіб податкового органу не відповідають фактичним обставинам з підстав, що були викладені вище в контексті розгляду порушень, пов'язаних з донарахуванням зобов'язань з податку на прибуток. Так в ході судового розгляду було встановлено, що господарська операція з повернення товару між ТОВ "Мастерпродукт 2005" та ТОВ "ІГЕСІЯ" носила реальний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4701,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4244 від 08.09.2016 (а.с.3).

Таким чином, ТОВ "ІГЕСІЯ" необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Сумській області в сумі 4701,97 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ІГЕСІЯ" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0001261402 від 29.08.2016 та №0001271402 від 29.08.2016.

Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю "ІГЕСІЯ" (код ЄДРПОУ 39393098) витрати зі сплати судового збору в сумі 4701,97 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39456414).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 24.10.2016 року.