Постанова

від 24.10.2016 по справі 904/4967/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016 року Справа № 904/4967/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги №33 від 20.04.2016р., адвокат

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016р. у справі №904/4967/16

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Строй ТЕК", м.Дніпро

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, м.Дніпро

про визнання права власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016р. у справі №904/4967/16 (суддя Ярошенко В.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2016р. у справі №904/4967/16 у вигляді накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,1082 га, розташовану за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 49, кадастровий номер 1210100000:06:081:0051.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позивач не придбав спірний будинок у власність, право власності на цей будинок до нього не перейшло, акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008р. є нікчемним в силу закону, а тому відсутні підстави для визначення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1082 га, розташовану на території Кіровського району м. Дніпропетровська, проспект Пушкіна, буд. 49, кадастровий номер ділянки 1210100000:06:081:0051, на якій розміщений цей будинок. Враховуючи відмову в позові, суд скасував і заходи забезпечення позову.

Позивач (ОК "Будинок по проспекту Пушкіна, 49"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016р. у справі №904/4967/16 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд проігнорував вимоги земельного законодавства стосовно автоматичного переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка здобула право власності на будинок, будівлю чи іншу споруду, що на ній розміщена. Наголошує, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Дана позиція законодавця жодним чином не може трактуватися як така, що не відповідає чинним міжнародним договорам та Конституції України, оскільки насамперед спрямована на раціональне використання земель України. Також вважає, що суд проігнорував той факт, що спірна земельна ділянка згідно цільового призначення вказаного у державному акті на землю, повинна використовуватися суто під будівництво та обслуговування будівлі комерційного призначення по пр. Пушкіна, 49 у м.Дніпропетровську. Посилається і на залишення судом поза увагою факту, що на сьогоднішній день спірна земельна ділянка є об'єктом податкової застави внаслідок несплати відповідачем податку на землю за земельну ділянку по пр. Пушкіна, 49, якою він фактично не користується, оскільки будівля, що на ній знаходиться, йому не належить, а сама земля виділялася позивачу для розміщення та обслуговування багатоповерхової будівлі. Скаржник вважає, що за вказаних обставин перехід права власності на спірну земельну ділянку до відповідача на підставі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України є дієвим способом захисту прав не лише позивача, а й відповідача, оскільки останній буде звільнений від безпідставних витрат на сплату податку за той об'єкт, яким він ніколи не користувався. Позивач просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" задовольнити в повному обсязі.

ТОВ "Будівельна компанія "Строй ТЕК" (відповідач) належним чином повідомлялося за його юридичною адресою про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, але відзив на апеляційну скаргу не надало. Представник відповідача в судові засідання не з'явився.

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача) письмових пояснень суду апеляційної інстанції не надала. Представник третьої особи в судові засідання не з'явився.

В судовому засіданні 24.10.2016р. за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2007р. у справі №2-1899/2007 визнано право власності у будівлі комерційного призначення з торговельними приміщеннями літ. А-8 за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49:

- на приміщення №№ 3,5,4-й поверх за ОСОБА_2;

- на приміщення №№ 1,2,10,11,12,13,14,15,16,17,18, 4-й поверх за ОСОБА_3;

- на приміщення №№ 2,3,8,9, 3-й поверх за ОСОБА_4;

- на приміщення №№ 6,10,11,12,13,14,15, 3-й поверх, приміщення №1, технічний поверх за ОСОБА_5;

- на приміщення №№ 1,2,7,8,9,10, 7-й поверх за Дочірнім підприємством "Герц Україна";

- на приміщення №№ 1,10,11,12,13,20,У-4, 5-й поверх за ОСОБА_6;

- на приміщення №9, 5-й поверх за ОСОБА_7;

- на приміщення № 8, 5-й поверх за ОСОБА_8;

- на приміщення №№ 3,13,14,15,16,17,18,19, 7-й поверх за ОСОБА_9;

- на приміщення №№ 4, 5, 11, 12, VII-4, 7-й поверх, та приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,1,11,12,13,14,15 за ОСОБА_10;

- на приміщення №№ 3, 14, 15, 16, 17, 6-й поверх за ОСОБА_11;

- на приміщення №№ 1,2,7,8,9,10,10а,11,12,13,VІ-4, 6-й поверх за ОСОБА_12;

- на приміщення №№ 7,21, 3-й поверх за ОСОБА_13;

- на приміщення №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16, 1-й поверх; на приміщення №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 2-й поверх; на приміщення №№ 1,3,4,5,6, підвал за ОСОБА_14;

- на приміщення №№ 4,6,7,8, IV-4, 4-й поверх за ОСОБА_15, ОСОБА_16 у наступних частках: ОСОБА_15 - 20%, ОСОБА_16 - 80%;

- на приміщення №№ 4,5,18,19,20,21,22,23,24, 6-й поверх за ОСОБА_17, ОСОБА_18 у наступних частках: ОСОБА_17 - 50%, ОСОБА_18 - 50%;

- на приміщення №№ 2,3,5,6,7,14,15,16,17,18,19,21,22, 5-й поверх за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне підприємство "Промспецмонтаж", наступних частках: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельне підприємство "Промспецмонтаж" - 30%; Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІ "Промспецпроект" - 35%; Корпорація "Промстальконструкція" - 35%;

- на приміщення №№ 4,5,16,17,18,19,20, 3-й поверх за ОСОБА_19.

Згідно протоколу-рішення №1 від 01.04.2008р. загальних (установчих) зборів власників нежитлових приміщень будинку, що розташований по проспекту Пушкіна, 49 власники нежитлових приміщень у будинку по пр. Пушкіна, 49 у м. Дніпропетровську прийняли рішення створити обслуговуючий кооператив "Будинок по проспекту Пушкіна,49" з правом юридичної особи. Загальними зборами було затверджено Статут обслуговуючого кооперативу.

21.05.2008р. проведено державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" та внесено відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №048123.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2007р. стало підставою для укладення 02.06.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Строй ТЕК" (надалі Товариство) і обслуговуючим кооперативом "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" (надалі Кооператив) акту приймання-передачі земельної ділянки. За даним актом Товариство добровільно та безоплатно передало у власність Кооперативу, а Кооператив прийняв у Товариства земельну ділянку загальною площею 0,1082 га розташовану на території Кіровського району м. Дніпропетровська, пр. Пушкіна, б. 49, кадастровий номер ділянки 1210100000:06:081:0051; Товариство передало, а Кооператив прийняв Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №835458 від 28.09.2005р. реєстраційний номер 020510400009.

У червні 2016 року позивач, з мотивів приведення Обслуговуючим кооперативом "Будинок про проспекту Пушкіна, 49" у відповідність до вимог чинного законодавства документів на землю, посилаючись на положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, звернувся із позовом до ТОВ "Будівельна компанія "Строй ТЕК" (відповідач) про припинення за останнім права власності на означену земельну ділянку та визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку.

Відтак причиною спору є питання існування підстав для припинення у відповідача (забудовника) та підстав для набуття позивачем права власності на земельну ділянку за фактом (правочином) добровільної та безоплатної передачі її попереднім власником іншій особі - обслуговуючому кооперативу, створеному співвласниками нежитлових приміщень у багатоповерховій адміністративно-торгівельній будівлі.

Відмовляючи позивачеві в задоволені позовних вимог місцевий господарський суд виходів із того, позивач не придбав спірний будинок у власність, право власності на цей будинок до нього не перейшло, акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008р. є нікчемним в силу закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частинами 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За положеннями ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Зміст вищенаведеної статті вказує на те, що юридичні особи набувають у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач є обслуговуючим кооперативом, який згідно визначення наведеного у Законі України "Про кооперацію" є кооперативом, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Зі Статуту Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" вбачається, що кооператив створено виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції нежитлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти його членів (ст. 15 Закону України "Про кооперацію") (п. 1.5. Статуту).

За пунктами 1.6., 1.8., 1.9. Статуту кооператив є господарською організацією; може здійснювати статутну господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними та юридичними особами. Кооператив є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між його членами.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про кооперацію" земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом "а" ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Як вбачається з встановлених обставин відповідач не вчиняв дій, які свідчать про добровільну відмову від земельної ділянки, а вчинив дії, спрямовані на передачу позивачеві прав власника означеної земельної ділянки та відповідного документа, що їх посвідчує (свідоцтва про права власності), тобто вчинив дії спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, які підпадають під ознаки правочину, визначені ст. 202 Цивільного кодексу України,

За приписами ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пунктів 1 і 4 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За приписами ч.1 ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладання таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 132 Земельного кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Згідно ч. 2 ст. 132 Земел ьного кодексу України, угоди повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) зобов'язання сторін.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення (ч.3 ст. 132 Земельного кодексу України).

Як вірно встановив місцевий господарський суд, доказів нотаріального посвідчення акта приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008р. позивачем не надано, в матеріалах справи відсутні.

За висновком місцевого господарського суду, спірний акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008р. є нікчемним в силу закону, а тому не породжує ніяких прав та обов'язків позивача щодо спірної земельної ділянки.

Однак щодо віднесення місцевим господарським судом акту приймання-передачі земельної ділянки до правочинів, у тому числі і недійсних, колегія суддів відзначає, що слід звернути увагу на узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в яких суд вказав, що відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).

Як зазначено безпосередньо у акті приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008р. приводом для його складення були попередня домовленість сторін та визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49 на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №2-1899/2007 від 08.11.2007р.

Таким чином, акт приймання-передачі земельної ділянки від 02.06.2008р. є розпорядчим документом, який зафіксував насамперед факт дійсної передачі від відповідача позивачеві означеної земельної ділянки та факт передачі від відповідача позивачеві певного правовстановлюючого документу на цю ділянку (свідоцтва), тому не може бути визнаний нікчемним, як правочин.

Щодо правової оцінки правочину з безоплатної передачі однією юридичною особою іншій юридичній особі прав власності на земельну ділянку, який був вчинений між позивачем і відповідачем, то проаналізувавши правовідносини, які склались між відповідачем, як забудовником, та власниками нежитлових приміщень, як набувачами нерухомого майна, що було створене внаслідок спорудження будівлі, на підставі наданих позивачем доказів колегія суддів доходить висновку, що такий правочин є нікчемним в силу ч.1 ст. 203 та ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не було дотримано вимог чинного законодавства (ст.ст. 208, 209 Цивільного кодексу України та ст. 132 Земельного кодексу України) щодо письмової форми та змісту такого правочину та його нотаріального посвідчення.

У оцінці встановлених обставин на предмет наявності у позивача права на пред'явлення даного позову колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у згаданому вище рішенні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.11.2007р. у справі №2-1899/2007, вирішуючи спір між позивачами, які були пайщиками у частковому будівництві багатоповерхової адміністративно-торгівельної будівлі літ. А-8, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 49, та ТОВ Будівельна компанія "СТРОЙ ТЕК" (забудовником), суд встановив, що спірний об'єкт немає ознак самочинного будівництва відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, а спір стосується невиконання відповідачами зобов'язань за договорами про дольову участь у будівництві, а саме не було укладено актів приймання-передачі об'єктів інвестування позивачем, чим було порушено їх права, передбачені договорами про дольову участь у будівництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Аналогічні норми викладені у ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, де зазначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Виходячи з вищенаведених норм до осіб - власників приміщень в означеній будівлі переходить право власності на земельну ділянку, на якій розміщена ця будівля.

Згідно п. 1.5. Статуту Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" (далі - Статут), кооператив створено виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції нежитлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти його членів (ст. 15 Закону України "Про кооперацію").

Пунктом 3.2 Статуту, затверджений Загальними (Установчими) зборами членів Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" протоколом № 1 від 01.04.2008, зареєстрованого 21.05.2008, встановлено, що власники нежитлових приміщень будинку є власниками та мають право розпоряджатися ним. Власник нежитлового приміщення є членом Кооперативу, а його приватна власність є невід'ємною частиною будинку.

Власники нежитлових приміщень мають право на свій розсуд розпоряджатися цим нерухомим майном: продати, подарувати, заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укласти інші угоди, що не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав власниками регулюється цивільним законодавством України (пункт 3.4 Статуту).

Отже, за вказаних обставин, місцевим господарським судом зроблений вірний висновок, що безпосередньо позивач не придбав спірний будинок у власність, право власності на цей будинок до нього не перейшло.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, а відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Натомість позивач не обґрунтував належними доказами наявність у нього підстав вимагати визнання за ним права власності на означену земельну ділянку.

Відповідно до ст. 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Однак, враховуючи, що позивач не довів наявності правомочностей власника, колегія суддів вважає також обґрунтованим й висновок суду першої інстанції про відмову позивачеві в задоволенні його вимог про припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, оскільки позивачем не наведено визначених законодавством підстав для цього.

Згідно відомостей, які містяться в Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 13.06.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "СТРОЙ ТЕК" є правонаступником Приватного підприємства "СТРОЙТЕК", державну реєстрацію юридичної особи якого припинено 20.11.2006р. за рішенням засновників, та у свою чергу з 04.01.2013р. перебуває в стані припинення (за судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 р. №2а/0470/9372/12 про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону). Відомостей про юридичну особу ТОВ "Будівельна компанія "СТРОЙ ТЕК" на дату формування цього Спеціального витягу не підтверджено.

За своєю юридичною адресою (АДРЕСА_1) відповідач кореспонденцію, яка надсилалась судом, не отримав. Така кореспонденція повернута в матеріали справи з відмітками підприємства поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначав позивач у клопотанні про забезпечення позову, після подачі позовної заяви у випуску газети "Аviso" від 21.06.2016р. №23 (744) було опубліковано оголошення про проведення Правобережною товарною біржею цільового аукціону майна підприємства ПП "СТРОЙТЕК" (код ОКПО 32058329), що перебуває у податковій заставі, а саме: Лот №1 - Земельна ділянка, площею 0,1082 га, цільове призначення - для будівництва будівель комерційного призначення з торгівельними приміщеннями, комунікації в наявності, розташована: місто Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 49. Аукціон відбудеться 27.07.2016 року в 12:00. Також випуск даної газети від 21.06.2016 року №23(744) у електронному вигляді розміщено на офіційному сайті газети "Аviso". Позивач стверджував, що за вказаних обставин невжиття або зволікання у вжитті заходів, а саме накладення арешту на спірну земельну ділянку, зробить неможливим виконання рішення господарського суду, прийняте за результатами розгляду даної справи.

Обтяження означеної земельної ділянки податковою заставою, яке було зареєстроване 19.03.2013р., підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за станом на 11.07.2016р.

За заявою позивача судом першої інстанції було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Третя особа пояснень щодо спірних обставин та правовідносин між відповідачем та цим податковим органом з приводу обтяжень, які застосовано до означеної земельної ділянки, суду не надала. Однак вказані обставини беззаперечно свідчать про наявність у відповідача певних правовідносин щодо означеної земельної ділянки, що виникли з третьою особою, повний зміст яких не був встановлений судом під час розгляду даної справи.

Під час перегляду справи позивачем були надані додаткові докази, які прийняті до розгляду судом апеляційної інстанції з огляду на неможливість подання їх суду першої інстанції (були отримані представником позивача на адвокатський запит від 10.10.2016р. під час розгляду справи судом апеляційної інстанції), а саме: протокол загальних зборів Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" №3 від 20.04.2016р. та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які засвідчують бажання усіх власників нежитлових приміщень будинку по пр. Пушкіна, 49 щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку за позивачем.

Дослідивши ці докази колегія суддів встановила, що загальними зборами 20.04.2016р., в яких прийняли участь 18 фізичних осіб та три юридичні фірми, які є власниками нежитлових приміщень у будинку про проспекту Пушкіна, 49 у м. Дніпропетровськ, було прийнято рішення: - оформити право власності на земельну ділянку на ім'я Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" шляхом подання позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області; - надати повноваження Обслуговуючому кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" з вирішення питання оформлення у власність цього кооперативу земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 49 та нарахувати витрати на оформлення земельної ділянки у власність цього кооперативу пропорційно площі приміщення, що перебуває у власності члена кооперативу.

За змістом такого рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу - власників нежитлових приміщень у будинку по проспекту Пушкіна, 49 у м.Дніпропетровськ реалізовано насамперед їх правомочності як членів певного об'єднання осіб, що не свідчить про вчинення ними правочину відносно тих прав, які були набуті кожною із цих осіб особисто відносно означеної земельної ділянки. Враховує колегія суддів також на те, що позивачем не надано й нових доказів про те, що за Статутом Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" ця особа може мати на праві власності земельну ділянку, на якій розташовано будинок, який передано в її обслуговування.

За встановлених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про неправильне застосування до спірних правовідносин чи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема вимог земельного законодавства стосовно автоматичного переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка здобула право власності на будинок, будівлю чи іншу споруду, що на ній розміщені.

Щодо доводів позивача про залишення судом першої інстанції поза увагою факту, що на сьогоднішній день спірна земельна ділянка, згідно цільового призначення вказаного у державному акті на землю, повинна використовуватися суто під будівництво та обслуговування будівлі комерційного призначення по пр. Пушкіна, 49 у м.Дніпропетровську, а також того факту, що спірна земельна ділянка є об'єктом податкової застави внаслідок несплати податку на землю відповідачем за цю ж земельну ділянку, якою він фактично не користується, оскільки будівля, що на ній знаходиться, йому не належить, а сама земля виділялася відповідачу для розміщення та обслуговування багатоповерхової будівлі, то вони також відхиляються судом апеляційної інстанції з наведених вище підстав, оскільки перехід права власності на спірну земельну ділянку до позивача на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, хоча і є дієвим способом захисту прав не лише позивача, а й відповідача, оскільки останній міг бути звільненим від безпідставних витрат на сплату податку за той об'єкт, яким він ніколи не зможе користуватися, проте такий спосіб не може бути використаним за обставин, які склались у правовідносинах сторін в даному спорі.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 ГПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Будинок по проспекту Пушкіна, 49" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2016р. у справі №904/4967/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 27.10.2016р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов