Ухвала

від 24.10.2016 по справі 5023/10186/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"24" жовтня 2016 р.Справа № 5023/10186/11

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі Єгоровій О.І.

розглянувши справу

за заявою ФОП ОСОБА_2, м. Харків до ФОП ОСОБА_2, м. Харків про визнання банкрутом за участю сторін: ліквідатор - не з'явився,

пред. ліквідатора - Безкровний М.Г. (дор. від 11.10.2016р.)

пр-к ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" - Ашурова А.Р. (дов. від 15.02.16 р.),

пред. ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (дор. від 26.07.2016р.)

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 06.02.2012 р. у справі № 5023/10186/11 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Харківської міської ради 19.06.2003 р. за адресою: 61073, АДРЕСА_1 та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Жулінського Володимира Борисовича.

Ухвалою суду від 04.07.16 р. призначено до розгляду в судовому засіданні заяву ліквідатора про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння, в якій ліквідатор просить суд витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5- го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, витребувати у ТОВ «ОДИСЕЯ 2000» (ЄДРПОУ 36225128) на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29, площею 201,2 кв.м; 2-го поверху № 2-14а, 2-14б, площею 5,4 кв.м; 3-го поверху № 3-11а, 3-11б, площею 5,4 кв.м.; 4-го поверху № 4-11а, 4-11б, площею 5,4 кв.м.; 5-го поверху № 5-11а, 5-11б, площею 5,4 кв.м.; 6-го поверху № 6-11а, 6-11б, площею 5,4 кв.м.; 7-го поверху № 7-1 :-:7-16, 7-11а, 7-11б, площею 576,0 кв.м.; 8-го поверху № 8-1-:-8-16, 8-10а, 8-10б, площею 572,5 кв.м.; технічного поверху № І-ІХ, площею 201,9 кв.м.; загальною площею 1578,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, витребувати у ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» (ЄДРПОУ 38427398) на користь ОСОБА_2 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-41, загальною площею 27,8 кв. м. в літ. «Ж-8», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Вищевказані приміщення входять до загальної площини нерухомості 3059 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Крім того ліквідатора просить суд визнати право власності на вищевказані об'єкти нерухомості за ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1).

Цією ж ухвалою суд залучив до участі з розгляду заяви ліквідатора ТОВ "АЛЬКАЗАР-К", ТОВ "ОДИСЕЯ 2000", фізичну особу ОСОБА_5, а також зобов'язав залучених осіб надати суду відзив на заяву ліквідатора.

Ліквідатор надав суду доповнення до заяви про витребування майна та просив суд їх задовольнити.

Від ОСОБА_5 надійшли відзив та доповнення до відзиву на заяву ліквідатора, в яких залучена особа заперечує проти вимог ліквідатора та просить суд відмовити в задоволенні заяви.

В судовому засіданні 24.10.2016 представник ОСОБА_5 ОСОБА_6, усно заявив клопотання про неможливість участі у судовому засіданні представника ліквідатора гр. Безкровного М.Г. посилаючись на те, що ліквідатор Жулінський В.Б., маючи повноваження арбітражного керуючого, повинен особисто виконувати свої обов'язки ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 та бути присутнім у судовому засіданні особисто.

Крім того, як встановив суд, у судовому засіданні 09.08.2016 р. представник ОСОБА_5 ОСОБА_6, надав суду письмову заяву, в якій запропонував укласти мирову угоду з ліквідатором Жулінським В.Б., а після її підписання пропонував у триденний термін сплатити на банківський рахунок ліквідатора грошові кошти в сумі 1510186,00 грн.

20.09.2016р. представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 надав суду письмове клопотання про залучення до участі у розгляді заяви ліквідатора ТОВ «Сепіа Рент» та направлення прокурору Харківської області для перевірки та прийняття прокурором рішення щодо фактів крадіжки в особливо-великому розміру, які на думку заявника було відкрито в ході розгляду господарської справи № 5023/10186/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_2

Також у судовому засіданні 24.10.2016 р. представником ОСОБА_5 ОСОБА_6 було надано письмове клопотання про призначення у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 судово-економічної експертизи щодо правильності визначення розрахунків за договорами купівлі-продажу ліквідаційної маси з числа активів та пасивів банкрута.

У судовому засіданні сторони надали усні та письмові пояснення, представник ліквідатора вимоги заяви підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити, також представники сторін проти задоволення судом усних та письмових клопотань представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 заперечували, оскільки вони не є обґрунтованими і направлені стороною лише на затягування розгляду заяви ліквідатора.

Суд, розглянувши матеріали поданої ліквідатором заяви, надані суду відзиви учасників процесу, розглянувши надані суду клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора про визнання права власності та витребування майна боржника з чужого незаконного володіння та відмови у задоволенні усних та письмових заяв гр. ОСОБА_6, що є представником гр. ОСОБА_5 виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство (в ред. від 30.06.1999 р.) ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Зазначені вище приписи Закону кореспондуються із ч.7 ст.12, ст. 16 ГПК України, а також ч.4 ст.10 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013р., якою встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Вказані вище норми визначають, що заяви про визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб'єктного складу сторін, враховуючи і загальні положення ЦК та ГК України, що пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними.

Отже, вирішуючи такі спори у процедурі банкрутства слід виходити з того, що необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими Закон про банкрутство та інші акти законодавства України пов'язують визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, визначаючи в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам діючого законодавства не відповідає оспорюваний правочин або вчинена майнова дія.

Таким чином, ліквідатор наділений повноваженнями звертатися до суду з заявою про визнання права власності банкрута на майно та витребування останнього з володіння третіх осіб, а відповідний спір підлягає вирішенню в межах справи про банкрутство, оскільки стосується формування ліквідаційної маси.

Щодо усного клопотання представника ОСОБА_5 про неможливість участі у судовому засіданні представника ліквідатора гр. Безкровного М.Г., суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.3-1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013р. арбітражний керуючий має право самостійно залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі інших осіб, якщо інше не передбачено Законом або рішенням комітету кредиторів. Отже за змістом цієї норми, зокрема, випливає, що арбітражний керуючий має право надавати довіреності на виконання дій від імені арбітражного керуючого, зокрема для процесуального представництва, отримання майна тощо. Як свідчать матеріали справи, ліквідатор банкрута Жулінським В.Б. було особисто подана до суду заява про витребування майна банкрута та визнання права власності, особисто були подані письмовий відзив на заперечення сторін та учасників провадження (зокрема на письмові заперечення представника ОСОБА_5), заперечення на письмові клопотання представника ОСОБА_5 Отже, здійснення гр. Безкровим М.Г. на підставі довіреності від 11.10.2016р., яка видана ліквідатором Жулінським В.Б., процесуального представництва інтересів арбітражного керуючого Жулінського В.І. при розгляді заяви ліквідатора про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності не протеричить положенням ст. 3-1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013р. та інституту представництва, поняття якого визначено у гл. 17 Цивільного кодексу України, і як наслідок таке усне клопотання представника ОСОБА_5 не підлягає судом задоволенню.

Щодо письмового клопотання представника ОСОБА_5 про залучення до участі у розгляді заяви ліквідатора ТОВ «Сепіа Рент» та направлення прокурору Харківської області для перевірки та прийняття прокурором рішення щодо фактів крадіжки в особливо-великому розміру, які на думку заявника було відкрито в ході розгляду господарської справи № 5023/10186/11 про банкрутство ФОП ОСОБА_2 та письмового клопотання, яке було оголошено у судовому засіданні 24.10.2016 р. представником ОСОБА_5 ОСОБА_6 про призначення у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 судово-економічної експертизи щодо правильності визначення розрахунків за договорами купівлі-продажу ліквідаційної маси з числа активів та пасивів банкрута, то як вважає суд, такі клопотання не підлягають судом задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, заявляти клопотання господарському суду. Ст. 32 ГПК України визначає поняття і види доказів, що встановлюються поясненням сторін та учасників провадження. Причому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Це означає, що подане суду письмове клопотання представником ОСОБА_5 ОСОБА_6 повинно стосуватися предмету спору, і як наслідок, бути належним та допустимим доказом при вирішенні спору. Належність поданих клопотань - це є фактично їх спроможність містити інформацію щодо обставин, які входять до предмету доказування між сторонами.

Натомість у клопотанні представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, яке подане до суду 20.09.2016, мова йде про необхідність залучення ТОВ «Сепіа Рент», яке є власником виробничого корпусу № 1 загальною площею 4051,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Панаса Мирного, буд.24, та здійснило, на думку заявника крадіжку грошових коштів в особливо великому розміру. Проте, суд розглядає заяву ліквідатора, предметом якої є витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності за об'єктом нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Яке має відношення ТОВ «Сепіа Рент» до предмету спору (об'єкту нерухомості, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2), що розглядається судом за заявою ліквідатора Жулінського В.Б., представник заявника ОСОБА_5 суду у відповідності до норм ст.ст. 22, 32, 33, 34 ГПК України обґрунтованих пояснень суду не надав.

Теж саме стосується і письмового клопотання представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 щодо необхідності призначення судом судово-економічної експертизи з правильності визначення розрахунків за договорами купівлі-продажу ліквідаційної маси з числа активів та пасивів банкрута, оскільки таке клопотання не є належним та допустимим документом при вирішенні спору за заявою ліквідатора про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Стосовно письмової заяви - пропозиції, наданої суду 09.08.2016 р. представником ОСОБА_5 щодо укладення мирової угоди з ліквідатором, а також звернень ОСОБА_5 до ліквідатора Жулінського В.Б., з метою позасудового врегулювання конфлікту з пропозицією перерахування грошових коштів в сумі 1 510 186,00 грн за нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9-:-4-16, заг. пл. 312,3 кв.м.; 5-го поверху № 5-1:-5-16 заг. пл. 570,6 кв.м; 6-го поверху № 6-1-:-6-16 заг. пл. 570,6 кв.м заг. пл. 1453,5 кв.м.; в літ «Ж-8», розташованих за адресою: АДРЕСА_2, на його поточний рахунок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону про банкрутство під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

За ч. 3 ст. 35 Закону про банкрутство рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону про банкрутство рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Аналіз вищевказаних положень Закону про банкрутство дає суду підстави стверджувати, що ліквідатор не має повноважень на одноосібне укладення мирової угоди у справі про банкрутство. Так, рішення про її укладення повинно бути прийнято у встановленому законом порядку як від імені кредиторів (комітетом кредиторів), так і від імені боржника; мирова угода підлягає затвердженню господарським судом.

Натомість, гр. ОСОБА_5 не є кредитором боржника ФОП ОСОБА_2, у зв'язку з чим не наділена законом правом звертатися до боржника з пропозиціями про укладення мирової угоди.

Щодо заяви ліквідатора про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності судом встановлено, що Товарною біржею «Українсько-Російська товарна біржа» 19.11.2012 р. на замовлення ліквідатора Жулінського В.Б. (угода від 01.10.12 р.) було організовано проведення аукціону з реалізації майна банкрута ФОП ОСОБА_2 (нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 3059,9 м.кв.). Відповідно до протоколу проведення аукціону від 19.11.12 р. загальна вартість реалізованого майна склала 3 487 000,00 грн., переможцем аукціону визнано ТОВ "АЛЬКАЗАР-К".

20.11.2012 р. за результатами відкритих торгів (аукціону) від 19.11.2012 р. між арбітражним керуючим, ліквідатором боржника ФОП ОСОБА_2 Жулінським В.Б. (далі - Продавець) з одного боку, та ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», код ЄДРПОУ 38427398 (далі - Продавець), в особі директора Чернобай О.М., з другого боку, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Саврасовою І.О. за реєстровим №2683 (далі - Договір).

За цим договором (п.1) ліквідатор ФОП ОСОБА_2 - арбітражний керуючий Жулінський В.Б. передав, а ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» прийняв у власність нежитлові приміщення 1-го поверху №1-41, заг.пл. 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29 заг.пл. 201,2 кв.м.; 2-го поверху №2-14а, 2-14б, заг. пл. 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б заг.пл. 5,4 кв.м; 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б заг.пл. 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 6-го поверху №6-1:-: 6-16, 6-11а, 6-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б заг.пл. 572,5 кв.м.; технічного поверху № І-ІХ заг.пл. 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", заг.пл. 3059,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язався сплачувати за них відповідну грошову суму.

В подальшому ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» зареєструвало право власності на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав № 36344902 та 36343905, виданими 21.11.2012 р. Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Як встановлено судом і не заперечується сторонами справи, 29.04.2015 р. між ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» та гр. ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5- го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. за реєстровим номером № 675. Продаж вчинено за суму 1 510 186, 00 грн.

Таким чином, вищевказана частина нерухомого майна, розташована за адресою: АДРЕСА_2, яке на праві власності належало банкруту ОСОБА_2, на сьогодні перебуває у володінні та гр. ОСОБА_5.

За результатами оцінки доводів та заперечень сторін й аналізу фактичних обставин справи суд зазначає наступне.

Постановою суду від 06.02.2012 р. встановлено, що банкруту на дату відкриття ліквідаційної процедури на праві власності належали, зокрема, нежитлові приміщення 1-ого поверху №№ 1-41, 1-42, 1-43; 2-ого поверху № 2-27 площею 366,8 кв.м. в літ. "Ж-8", нежитлові приміщення літ. "Ж-8" площею 3032,1 кв.м. та 1-ого поверху № 1-41 площею 27,8 кв.м. в літ "Ж-8" по АДРЕСА_2, загальна площа яких після здійснення відчуження частини площі вказаних приміщень складає 3059,6 кв.м. оціночною вартістю 8 000 000,00 грн, які знаходилися в іпотеці у ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відповідно договору іпотеки № 715/2-07 від 24.10.2007 р. в забезпечення виконання генеральної кредитної угоди №715 від 24.10.2007 р., договору іпотеки № 011/02/3-1161/1-06 від 29.06.2006 р. з додатками до нього в забезпечення виконання боржником кредитного договору № 011/1/02/1-1161-06 від 29.06.2006р., договору наступної іпотеки № 010-2/07/1-422/1-07 від 10.04.2007р. в забезпечення виконання кредитного договору № 010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р.

Як вбачається з п. 2, 3 Договору від 20.11.2012 р. та підтверджується матеріалами справи, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-41, заг. пл. 27, 8 кв.м. в літ. «Ж-8», що знаходилися за адресою: АДРЕСА_2 належали ОСОБА_2 на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.08.2007 року, справа 2-3521 2007 р., зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 03.09.2007 року, реєстраційний № 20142756, витяг № 15792919, номер запису: 700 в книзі: 1, що підтверджується витягом № 36221532 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.11.2012 року, виданого КП «ХМ БТІ».

Нежитлові приміщення 1-го поверху №1-41, заг.пл. 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29 заг.пл. 201,2 кв.м.; 2-го поверху №2-14а, 2-14б, заг. пл. 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б заг.пл. 5,4 кв.м; 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б заг.пл. 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 6-го поверху №6-1:-: 6-16, 6-11а, 6-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б заг.пл. 572,5 кв.м.; технічного поверху № І-ІХ заг.пл. 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", заг.пл. 3032,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, належали ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Л.А., 29.06.2006 року за реєстровим № 4019, зареєстрованого КП «ХМ БТІ» 29.06.2006 року, реєстраційний №3337003, витяг № 11079024, номер запису: 700 в книзі: 1, що підтверджується витягом № 36259403 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2012 року, виданого КП «ХМ БТІ».

На цей час, як встановив суд, відповідно до ухвали господарського суду від 15.06.2016р., яка набрала законної сили, було здійснено заміну кредитора ФОП ОСОБА_2 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", код 14305909 на кредитора ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд", м. Львів (код 38208298) на загальну суму вимог 21 396 603,70 грн, в тому числі 3 809 993,24 грн. неустойки, що забезпечені заставою майна боржника, ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" визнана правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з банкрутом, відповідно до договору іпотеки № 011/02/3-1161/1-06 від 29.06.2006 року, договору наступної іпотеки № 010-2/07/1-422/1-07 від 10.04.2007 року, договору наступної іпотеки № 715/1-07 від 24.10.2007 року, договору іпотеки № 715/2-07 від 24.10.2007 року, з урахуванням додаткових договорів, а саме: нерухоме майно, загальною площею 3059,9 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-41, загальною площею 27,8 кв.м., № 1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1:21, 1-24, 1-29, загальною площею 201, 2 кв.м.; 2-го поверху № 2- 14а, 2-14б, площею 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б площею 5,4 кв.м.; 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б площею 317,7 кв.м.; 5- го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б, площею 576,0 кв.м.; 6-го поверху №6-1:-:6-16, 6-11а, 6-11б площею 576,0 кв.м.; 7-го поверху № 7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б, площею 576,0 кв.м.; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б, площею 572,5 кв. м.; технічного поверху № І-ІХ загальною площею 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8".

Щодо наявності правових підстав для витребування майна боржника з володіння ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вже зазначалося судом, гр.ОСОБА_5 набула у власність частину нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2015 р., укладеного нею як покупцем з ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» (продавець).

Оцінюючи доводи представника ОСОБА_5 щодо того, що вона є добросовісним набувачем відповідного нерухомого майна, суд вказує наступне.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 388 ЦК України добросовісним вважається набувач, який не знав або не міг знати, що майно придбане ним за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є матір'ю засновника ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», ОСОБА_14, а також дружиною директора ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», ОСОБА_15, ще з 10.09.1999 р.

За ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Згідно з ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Крім цього, судом встановлено, що залучену особу з директором ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», ОСОБА_15, пов'язують не лише подружні відносини. Так, ОСОБА_5 є одним із засновників, а ОСОБА_15 - керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗНАТА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37656713), місцезнаходженням якого є їх спільне зареєстроване місце проживання.

Суд також встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_15 об'єднувало Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 23755729), яке перебуває у стані припинення: ОСОБА_5 була його засновником, а її чоловік - керівником.

ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» зареєструвало право власності на спірні приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2012, який було розірвано ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2015 р. у справі № 5023/10186/11, що набрала законної сили з 05.03.2015р. Вказана ухвала господарського суду була залишена без змін на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. у справі № 5023/10186/11.

Проте, вже після розірвання вказаного договору, а саме 29.04.2015 р., ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», вказуючи в договорі купівлі-продажу з гр. ОСОБА_5, що воно є власником приміщень на підставі розірваного договору, продало вищевказані спірні нежитлові приміщення гр. ОСОБА_5

При чому, як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 05.03.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015, ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» обидва рази було належним чином, у встановленому порядку повідомлено про час та місце розгляду справи про розірвання договору.

Отже, суд доходить висновку, що ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» та, зокрема, його директору, ОСОБА_15, було достеменно відомо про розірвання договору купівлі-продажу від 20.11.2012 р. та його правові наслідки. Незважаючи на це, директор ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», усвідомлюючи факт розірвання відповідного договору та відсутність правових підстав для відчуження майна боржника, підписав договір купівлі-продажу від 29.04.2015 про продаж нерухомого майна своїй дружині, гр. ОСОБА_5

Таким чином, близькі родинні стосунки ОСОБА_5 (набувача майна) із засновником (її сином) та директором (її чоловіком) ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» (відчужувача майна) дають суду обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 не могла не знати та їй мало бути відомо про відсутність у ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» права відчужувати відповідне майно у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута між арбітражним керуючим і ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» від 20.11.2012, яке відбулося ще до набуття нею права власності на частину спірної нерухомості за договором з ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» від 29.04.2015 р.

У п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Таким чином, суд не може погодитися з тим, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем відповідного нерухомого майна боржника, а тому дійшов висновку про необхідність його витребування з її незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України.

У заяві про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності, і в ході судового розгляду ліквідатор наголошував, що нежитлові приміщення 1-го поверху №1-41, заг.пл. 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29 заг.пл. 201,2 кв.м.; 2-го поверху №2-14а, 2-14б, заг. пл. 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б заг.пл. 5,4 кв.м; 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б заг.пл. 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 6-го поверху №6-1:-: 6-16, 6-11а, 6-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б заг.пл. 572,5 кв.м.; технічного поверху № І-ІХ заг.пл. 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", заг.пл. 3059,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, вибули з володіння банкрута ОСОБА_2 поза його волею, у зв'язку з чим на підставі вимог п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння.

За змістом п. 4 Договору від 20.11.2012 р. покупець (ТОВ «АЛЬКАЗАР-К») зобов'язався сплатити продавцю (ліквідатору Жулінському В.Б.) повну вартість нежитлових приміщень, які були предметом Договору (3 487 000 гривень 00 коп. без ПДВ), шляхом перерахування на рахунок № 26000287111 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві МФО 380805 протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання договору. Факт остаточного розрахунку за придбане майно мав бути підтверджений письмовою заявою ліквідатора боржника, арбітражного керуючого Жулінського В.Б., справжність підпису якого засвідчується нотаріально.

Тобто ліквідатор, укладаючи договір купівлі-продажу від 20.11.2012 р., висловив волю на вибуття нежитлових приміщень 1-го поверху №1-41, заг.пл. 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29 заг.пл. 201,2 кв.м.; 2-го поверху №2-14а, 2-14б, заг. пл. 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б заг.пл. 5,4 кв.м; 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б заг.пл. 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 6-го поверху №6-1:-: 6-16, 6-11а, 6-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б заг.пл. 572,5 кв.м.; технічного поверху № І-ІХ заг.пл. 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", заг.пл. 3059,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, з володіння їх власника, банкрута ФОП ОСОБА_2, виключно за умови оплати їх вартості Покупцем (ТОВ «АЛЬКАЗАР-К») у розмірі 3 487 000 гривень 00 коп. протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання договору.

Водночас, господарським судом Харківської області в ухвалі від 05.03.2015 р., залишеній без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. у справі № 5023/10186/11, якою було розірвано Договір від 20.11.2012 р., встановлено факт відсутності здійснення оплати переможцем аукціону ТОВ "АЛЬКАЗАР-К" (проведення розрахунків) за договором купівлі-продажу нерухомого майна банкрута від 20.11.2012 р. Суд дійшов висновку, що сторона - ліквідатор банкрута Жулінський В.Б., був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема отримання коштів внаслідок продажу майна з метою подальшого погашення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З ухвали господарського суду Харківської області від 05.03.2015 р. у справі № 5023/10186/11 вбачається, що оплату вартості нерухомого майна за договором від 20.11.2012 р. ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» проведено не було, грошові кошти на рахунок банкрута не надходили, на що не було волі ані банкрута, ані його ліквідатора.

Враховуючи те, що ліквідатор банкрута волю на безоплатне вибуття майна з володіння ФОП ОСОБА_2 не висловлював, а також те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає у ліквідатора повноважень на укладання безоплатних угод щодо відчуження рухомого або нерухомого майна банкрута, суд погоджується з твердженнями ліквідатора про те, що відповідне нерухомого майно ФОП ОСОБА_2 (нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, 4-11а, 4-11б заг.пл. 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, 5-11а, 5-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 6-го поверху №6-1:-: 6-16, 6-11а, 6-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1:-:7-16, 7-11а, 7-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1:-:8-16, 8-10а, 8-10б заг.пл. 572,5 кв.м.; технічного поверху № І-ІХ заг.пл. 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", заг.пл. 3059,9 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2) вибуло з володіння банкрута і перейшло у володіння ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» поза волею його власника.

Аналогічного висновку про вибуття майна з володіння власника поза його волею при розірванні договору купівлі-продажу з підстав відсутності оплати за ним, дійшов Верховний Суд України у постанові від 10.06.2015 р. у справі № 6-348цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд погоджується з твердженнями ліквідатора Жулінського В.Б., що внаслідок зміни курсу валют, інфляційних процесів, грошові кошти, що мали бути сплачені ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» за договором купівлі-продажу від 20.11.2012 р., на сьогодні не є адекватним виразом вартості нерухомого майна, яке було предметом договору у 2012 році. При цьому, суд враховує, що у зв'язку з розірванням договору від 20.11.2012 року зобов'язання його сторін, у тому числі невиконане ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» зобов'язання зі сплати 3 487 000 грн за набуте ним нерухоме майно банкрута, у випадку витребування майна, припинилися.

Стосовно тверджень ОСОБА_5 про правомірність набуття нею нерухомого майна у власність від ТОВ «АЛЬКАЗАР-К», яке, в свою чергу, не сплатило вартості набутої ним нерухомості банкрута ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17.12.2014 р. у справі № 6-140цс14, за положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Тобто відчуження ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_2 поза межами ліквідаційної процедури, дійсність і правомірність договору купівлі-продажу між ТОВ «АЛЬКАЗАР-К» та ОСОБА_5 від 29.04.2015 р. не позбавляють можливості ліквідатора банкрута ФОП ОСОБА_2 Жулінського В. Б. на підставі ст. 387 ЦК України витребувати майно банкрута з її володіння, оскільки ОСОБА_5 є недобросовісним набувачем.

Таким чином, заперечення залучених осіб про протизаконність та протиправність вимог ліквідатора Жулінського В.Б. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 22-34, 35, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 20, 147 ГК України, ст.ст. 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-1, 32, 33, 43, 75, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні письмових клопотань представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 щодо укладення мирової угоди, щодо залучення ТОВ "Сепіа Рент" та направлення повідомлення до прокуратури, щодо призначення судово-економічної експертизи відмовити.

Заяву ліквідатора Жулінського Володимира Борисовича про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_2) на користь ФО-П ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалу направити ліквідатору, ОСОБА_5, банкруту, ТОВ "Альказар-К".

Ухвала підписана 26.10.2016 р.

Суддя Міньковський С.В.