Ухвала

від 25.10.2016 по справі 185/3497/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7388/16 Справа № 185/3497/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Дніпро

25 жовтня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Григорченко Е.І. Повєткіна В.В.

при секретарі - Григор'євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплати стипендії

за апеляційною скаргою Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2016 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплати стипендії, в якій просила суд стягнути з відповідача не нараховану та не виплачену стипендію за період навчання за період з 01.09.2014 року по 31.03.2016 року в розмірі 21512,00 грн., в подальшому сплачувати на її користь соціальну стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб з 01.04.2016року і до закінчення навчання - 30.06.2017 року (а.с.4-7).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області про стягнення заборгованості з виплати стипендії - задоволенні частково.

Стягнуто з Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 не нараховану та не виплачену стипендію за період навчання за період з 01.09.2014 року по 31.03.2016 року в розмірі 21 512 грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с. 63-64).

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити (а.с. 68-71).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт фактично оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуємій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Судом 1 інстанції встановлено, що наказом № 91-с від 11.08.2014 року позивача було зараховано до Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області за спеціальністю "Сестринська справа" (а.с. 11).

Згідно свідоцтву про народження серії І-КИ № 387889, виданого виконкомом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 10 січня 1997 року, батьком позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 (а.с.19).

Згідно довідки ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" лабораторія" від 23.02.2016 року № 1/461 батько позивача ОСОБА_3 має стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем у шахті 23 роки 03 місяці ( а.с.22).

З вересня 2014 року по січень 2015 року позивач отримувала стипендію в розмірі по 550,00 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою відповідача № 151 від 04.02.2016 року (а.с. 8-11).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ОСОБА_2 належить до категорії учнів, які є дітьми шахтарів, і має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, але фактично відповідачем їй виплачувалась стипендія, нижче за вказаний розмір.

З урахуванням розрахунку наданого позивачем, який відповідачем не оспорено та не спростовано, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми не нарахованої та не виплаченої стипендію за період навчання за період з 01.09.2014 року по 31.03.2016 року в розмірі 21 512 грн. 00 коп.

Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають обставинам справи та зроблені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що основним джерелом формування фінансових ресурсів училища є обласні бюджетні кошти, самостійних рахунків із власними коштами училище не має, а норма ст. 5 «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачає здійснення виплати стипендій саме із Державного бюджету. Витрати на виплату підвищених стипендій не передбачені ЗУ «Про Державний бюджет» на 2014, 2015,2016 р. р.

Колегія суддів вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, в якому навчається студент.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні в справі «Кечко проти України», реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. 51 Закону України «Про освіту» є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 51 Закону України «Про освіту», студенти мають гарантоване державою право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. ч. 2,5 ст. 62 ЗУ «Про вищу освіту» встановлено право осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку. Розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За нормою ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Чинним Порядком призначення і виплати стипендії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року «Питання стипендіального забезпечення» (далі - постанова КМУ № 882 від 12 липня 2004 року), окремо не передбачена виплата соціальних чи академічних стипендій особам, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, у тому числі і у підвищеному розмірі.

До цього нормативного акту неодноразово вносились зміни та доповнення, однак у відповідність до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на теперішній час він не приведений.

Положеннями ст. 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ № 882 від 12 липня 2004 року. Не внесення відповідних змін до зазначеної Постанови КМУ не може порушувати право позивача на отримання стипендії у розмірі, встановленому Законом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є спеціальною нормою, що визначає коло осіб, яким призначається спеціальна стипендія та встановлює розмір такої стипендії, в той час, як ч. 5 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» є загальною нормою і регулює загальні відносини, пов'язані з реалізацією права на стипендію.

Отже, вказані норми не суперечать одна одній і не конкурують між собою.

Частиною 3 ст. 2 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На день ухвалення судового рішення дія ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не зупинена та стаття не виключена із Закону, тому, враховуючи право позивача на матеріальний інтерес, захищене статтею 1 Протоколу N 1 до Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 має право на призначення стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід в оскаржуємій частині залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Павлоградського медичного училища заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року в оскаржуємій частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: