Постанова

від 27.10.2016 по справі 813/1807/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року Справа № 813/1807/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Шпак В.В.,

представник відповідача Холявко І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Еліт» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домус Еліт» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фінансової інспекції у Львівській області, з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2016 року №0000042200, №№0000052200.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюванні ним податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України.

Позивач зазначає, що відповідачем на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 06.11.2015р., було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із рядом підприємств за період з 01.01.14р. по 31.10.15р., у результаті чого податковим органом встановлено, що господарські операції між позивачем та ПП «Проект-інвест» (ЄДРПОУ 39051162), ТОВ «Агросмарт-70» (ЄДРПОУ 39355230) нібито фактично не здійснювалися та документувалися виключно з метою отримання податкових вимог.

Підставою для такого висновку контролюючого органу здебільшого було посилання на податкову інформацію щодо порушення податкового законодавства зі сторони контрагента позивача, декларовану відсутність у такого контрагента можливості здійснювати задокументовані з позивачем операції, наявні кримінальні провадження щодо посадових осіб контрагентів позивача, встановлення відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням та неможливість провести їх перевірку тощо .

Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки його операції з указаним контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, актами про передачу ТМЦ, актами приймання виконаних робіт та супроводжуючими такі акти документами, податковими накладними, фактом оплати за придбані роботи та послуги грошовими коштами тощо. При цьому, позивач звертає увагу, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій які реально відбулись.

Також позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. Зокрема, позивач залучався третіми особами до виконання будівельних робіт, в силу ж виробничої необхідності окремі роботи він у свою чергу замовляв у ПП «Проект-інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70». Загалом, від таких операцій позивач отримував прибуток, а тому вони були для нього вигідними та мали економічну мету.

Відтак, ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» вважає, що висновки відповідача, яких він дійшов за результатами перевірки, ґрунтуються здебільшого на домислах та необґрунтованих твердженнях, при цьому податковим органом не було дано належної оцінки усім наявним доказам із урахуванням норм чинного законодавства України, які безумовно та однозначно свідчили про реальність господарських операцій позивача з ПП «Проект-інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70» та, відповідно, про відсутність порушення чинного законодавства України зі сторони саме ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ».

На заперечення позовних вимог відповідачем подано до суду письмові заперечення на позов та пояснення. У поданих до суду письмових запереченнях, відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.

Відповідач зазначає, що за результатами перевірки позивача відповідачем було встановлено, що господарські операції між ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» і його контрагентами ПП «Проект-інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70» фактично не мали місце та не відбувалися.

Зокрема, про це свідчить зібрана податкова інформація щодо контрагентів позивача, за даними якої відносно ПП "Проект-інвест " до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; штатна чисельність 1 працівник; відсутня будь-яка інформація щодо наявності основних засобів, виробничих потужностей, приміщень тощо; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 03.04.2015 року; відносно TOB „Агросмарт-70" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням , штатна чисельність 1 працівник. На підставі інформації, отриманої від ДПІ у Личаківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 29.05.2015 №194/1/13-06-22-08/39355230 про неможливість проведення перевірки TOB «Агросмарт-70» та на підставі аналізу та опрацювання наявної податкової інформації за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, неможливо встановити фактичний вид діяльності, наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспорту, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності.

Окрім того, фіктивність будь-якої діяльності контрагентів позивача засвідчується й фактом досудового розслідування у кримінальному провадженні, за яким групою осіб у 2014-2015 роках було зареєстровано, придбано та використовувалося на підставних осіб ряд суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності (у т.ч. ПП «Проект-інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70»). А також і вироками суду від 29.06.2016 року в справі №464/4809/16-к яким було встановлено створення ТзОВ «Агросмарт-70» та ПП «Проект Інвест» без мети здійснення реальної діяльності; від 25.03.2016року в справі №464/2014/16-к яким ОСОБА_3 (засновника та директора ПП «Проект Інвест» з 31.12.2014р.) визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч2 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, що в свою чергу ставить під сумнів усі операції, які документували такі товариства.

У зв'язку з чим, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» фактично не могло отримувати і не отримувало від ПП «Проект-інвест», ТзОВ «Агросмарт-70» результатів робіт і послуг, що було ним безпідставно задокументовано. А за відсутності фактичного здійснення господарських операцій, у позивача було відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту.

Представлені ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» до перевірки податкові накладні, акти виконаних робіт та інші документи не підтверджують факт придбання робіт, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, в зв'язку з чим господарські операції ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» із ПП «Проект-інвест» та TOB «Агросмарт-70» не мали реального товарного характеру.

Ураховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях і поясненнях. Наполягав на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2016 року №№0000042200, №№0000052200, оскільки вважає, що вони прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просить у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ», код за ЄДРПОУ 37162478, зареєстровано 29.10.2010р. Львівським міським управлінням юстиції. На податковий облік позивача взято 01.11.2010року. Зареєстрований платником ПДВ з 11.07.2012р. № 200112093, по даний час.

Працівниками ДПІ у Франківському районі м Львова ГУ ДФС у Львівській області на підставі наказу від 16.12.2015р. № 658, виданого відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 06.11.2015р., було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП «Проект-інвест» (ЄДРПОУ 39051162), ТОВ «ККМ-Схід» (ТОВ «Проект-інвест 1», ЄДРПОУ 34559632), ТОВ «Проект-інвест 2» (ЄДРПОУ 34605641), ТОВ «Натура Ексім» (ЄДРПОУ 39342038), ПП «Ромо» (ЄДРПОУ 30163150), ПП «Ігор та Фабіо» (ЄДРПОУ 37527713), ТОВ «Інтеграл менеджмент» (ЄДРПОУ 39376046), ТОВ «Агрологістик» (ЄДРПОУ 39376046), ТОВ «Сантехніка та механізація» (ЄДРПОУ 39211191), ТОВ «Агросмарт-70» (ЄДРПОУ 39355230), ТОВ «Стеко Інвест-79» (ЄДРПОУ 39619376), ТОВ «Октавія-ЛТД» (ЄДРПОУ 39643613), ТОВ «Неаполітана-16» (ЄДРПОУ 39224127), ПП «Прикарпаття Акцент» (ЄДРПОУ 39440048), ТОВ «Інтеграл логістик» (ЄДРПОУ 39376093), ТОВ «Немо Етієне» (ЄДРПОУ 38821084), ПП «Джанго будсервіс» (ЄДРПОУ 39693198), ПП «Львівавторем» (ЄДРПОУ 22343723), ТОВ «БК Інстал Плюс» (ЄДРПОУ 33805356), ТОВ «Відпочинок в Карпатах» (ЄДРПОУ 39413077), ТОВ «Асфалті Тре Б.Н.» (ЄДРПОУ 39401171), ТОВ «Будівельне управління Карпатспецбуд» (ЄДРПОУ 38627248), ПП «Метінвест-80» (ЄДРПОУ 39604312), ТОВ «Каскад Карпати-44» (ЄДРПОУ 39556715) за період з 01.01.14р. по 31.10.15р.

За результатами перевірки складено акт від 25.12.2015р. № 1200/2200/37162478, яким встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, 138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого було завищено витрати по взаєморозрахунках з ПП «Проект-інвест» за 2014рік, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 128 348,00 грн.;

- пп.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого було завищено податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Проект-інвест» на загальну суму 142608,40грн, в т.ч. у жовтні 2014р. на суму 25 803,00 грн., у листопаді 2014р. на суму 80222,59 грн., у грудні 2014 року на суму 36582,77 грн.; та по взаєморозрахунках з ТОВ «Агросмарт-70» на загальну суму 25418,00грн , в т.ч. у січні 2015р. на суму 9 918,00 грн., у лютому 2015 року на суму 11 667,00 грн. та у березні 2015 року на суму 3 833,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 168 026,00 грн., у т.ч. за жовтень 2014р. на суму 25 803,00 грн., за листопад 2014р. на суму 80 222,59 грн., за грудень 2014 року на суму 36 582,77 грн., за січень 2015р. на суму 9 918,00 грн., за лютий 2015 року на суму 11 667,00 грн. та за березень 2015 року на суму 3 833,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту від 25.12.2015р. № 1200/2200/37162478, надав контролюючому органу заперечення від 30 грудня 2015 року, вихідний № 17/15 яке, згідно відповіді ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 14.01.2016р. №411/13-05-22-00-10 визнане необґрунтованим і не взято відповідачем до уваги.

У зв'язку з чим, на підставі акту від 25.12.2015р. № 1200/2200/37162478, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення за формою «Р» від 16.01.2016р., а саме:

№0000042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 160 435,00 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 128 348,00 грн та штрафні санкції в розмірі 32 087,00 грн.;

№0000052200, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 210 033,75 грн., в тому числі основний платіж в розмірі 168 027,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 42 006,75 грн

Не погоджуючись із рішеннями ДПІ у Франківському районі ГУ ДФС у Львівській області, позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

В межах адміністративного оскарження згідно із п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПКУ та відповідно до наказу від 03.03.2016. №87 ДПІ у Франківському районі м. Львова з 03.03.2016р. по 11.03.2016р. проведена повторна документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» в межах якої досліджено дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП "Проект-інвест" та ТОВ «Агросмарт-70» з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2014 р. по 31.10.2015р.

За результатами перевірки складено Акт №228/14-00/37162478 від17.03.2016року, яким підтверджено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 р. на загальну суму 713041,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. на суму 128347,38 грн., та завищення податкового кредиту на загальну суму 168026,00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168026,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження останнім Рішенням ДФС України № 10820/6/99-99-11-01-01-25 від 18.05.2016 року, залишено без змін податкові повідомлення рішення №0000042200, №0000052200 від 16.01.2016року та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Вважаючи свої права й надалі порушеними діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0000042200, №0000052200 від 16.01.2016року, позивачем заявлено цей позов у якому ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» стверджує про відсутність підстав для їх прийняття та, відповідно, про їх протиправність.

Розглянувши доводи сторін і дослідивши підстави прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваного рішення, суд відзначає, що спір у даній справі виник, зокрема, в зв'язку з трактуванням контролюючим органом окремих операцій, які були задокументовані платником податків (операції щодо виконання робіт/ послуг ПП "Проект-інвест" та ТОВ «Агросмарт-70»), як таких, що не здійснювалися реально, і як наслідок позбавленням платника податків права на податкові вигоди, а саме: на віднесення задокументованих витрат по таких операціях до складу таких, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а сплаченого податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, а також призвело до заниження податку на прибуток.

У зв'язку з чим, суд відзначає, що про безпідставність отримання платником податкових вигод може свідчити доведений податковим органом факт того, що відомості, які містяться в документах, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Окрім того, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Зазначена правова позиція випливає з приписів чинного податкового законодавства та усталеної практики його застосування судами при вирішенні спорів даної категорії, у т.ч. і Верховним Судом України та викладена, зокрема, в його постановах від 27.03.2012 року у справі №21-737во10, від 03.11.2015 року у справі №826/3477/13-а.

Відтак, наведені вище обставини входять у предмет доказування у даній справі, при цьому, відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, зокрема, наведених вище, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Разом із тим, згідно із ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до принципу змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Зазначена правова позиція також випливає з висновків Верховного Суду України, які викладені в постанові від 22.09.2015 року у справі №2а-2717/11/2670.

Відтак, оспорюючи рішення відповідача та стверджуючи про реальність своїх господарських операцій і, відповідно, правомірність отримання від цього податкових вигод позивач повинен також доказувати обставини, на які він при цьому посилається, що також входить до предмету доказування в цій справі. У зв'язку з чим, суд у першу чергу в даній справі здійснює аналіз доводів позивача на обґрунтування правової позиції щодо реальності господарських операцій із ПП "Проект-інвест" та ТОВ «Агросмарт-70», які були піддані сумніву відповідачем.

Як встановлено судом з долучених позивачем до матеріалів справи доказів, між позивачем ПП «Проект-інвест» укладено договір на виконання робіт № 110/14 від 01.10.2014р. Згідно п.1.1 договору ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» як замовник доручає і оплачує, а ПП «Проект-інвест» як підрядник приймає на себе зобов'язання виконати наступні роботи: по будівництву мийки транспортних засобів по вул. Стрийській у м. Львові роботи на суму 900 000 грн.

Для виконання вказаних робіт позивачем були передані ПП «Проект-Інвест» під звіт будматеріали на загальну суму 778 990 грн., (сума без ПДВ), на підставі Актів приймання-передачі ТМЦ від TOB «Домус Еліт» до ПП «Проект Інвест» від 31.10.2014р.на суму 30004,00грн; від 31.10.2014р.на суму 30625,00грн; 31.10.2014р. на суму 107056,00грн; 31.10.2014р. на суму 206131,00грн; 31.10.2014р. на суму 105248,00грн; 13.11.2014р. на суму 13020,00грн; 14.11.2014р. на суму 305,00грн; 18.11.2014р. на суму 4990,00грн; 21.11.2014р. на суму 13870,00грн; 25.11.2014р. на суму 1434,00грн; 26.11.2014р. на суму 25269,00грн; 27.11.2014р. на суму 15485,00грн; 28.11.2014р. на суму 3842,00грн; 28.11.2014р. на суму 3802,00грн; 26.12.2014р. на суму 20217,00грн; 29.12.2014р. на суму 122122,00грн; 30.12.2014р. на суму 71513,00грн; 30.12.2014р. на суму 11701,00грн.

Зазначені будівельні матеріали були придбані позивачем у таких постачальників як ТОВ «БЕТОНІКС», ТОВ «Віконенко», ТОВ «Фірма ЗЕСТ Лтд.», ТОВ «Стиль Медіа», ПП «Галенерго», ТОВ «Компанія Лакшері Кепітал», ФОП ОСОБА_6, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи договорами, видатковими та товаро-транспортними накладними та іншими документами.

На виконання умов даного договору, підрядником виконано та передано позивачу результати будівельних робіт загальною вартістю 855 650,19 грн., з ПДВ.

Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено:

- Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000038 від 31.10.2014р. на суму 46725,60грн; №ОУ-0000039 від 31.10.2014р. на суму 44413,20грн; №ОУ-0000040 від 31.10.2014р. на суму 48182,40грн; №ОУ-0000041 від 31.10.2014р. на суму 26810,40грн; №ОУ-0000042 від 31.10.2014р. на суму 36868,80грн; №ОУ-0000054 від 13.11.2014р. на суму 59490,91 грн; №ОУ-0000055 від 14.11.2014р. на суму 59973,79 грн; №ОУ-0000056 від 18.11.2014р. на суму 59349,19 грн; №ОУ-0000057 від 21.11.2014р. на суму 59692,66 грн; №ОУ-0000058 від 25.11.2014р. на суму 34492,10 грн; №ОУ-0000059 від 26.11.2014р. на суму 58397,81 грн; №ОУ-0000060 від 27.11.2014р. на суму 59846,36 грн; №ОУ-0000061 від 28.11.2014р. на суму 59660,59 грн; №ОУ-0000062 від 28.11.2014р. на суму 42096,11грн; №ОУ-0000065 від 26.12.2014р. на суму 28000,08 грн; №ОУ-0000066 від 29.12.2014р. на суму 58622,62 грн; №ОУ-0000067 від 30.12.2014р. на суму 59928,96 грн; №ОУ-0000068 від 30.12.2014 на суму 13098,61грн;

- Акти приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2а, до яких долучено відповідні Відомості ресурсів форма 4а, Розрахунки загальновиробничих витрат: від 31.10.2014р. №38 на суму 46725,60 грн; від 31.10.2014 №39 на суму 44413,20 грн; від 31.10.2014 №40 на суму 48182,40 грн; від 31.10.2014 №41 на суму 26810,40 грн; від 31.10.2014 №42 на суму 36868,80 грн; від 13.11.2014 №54 на суму 59490,91 грн; від 14.11.2014 №55 на суму 59973,79 грн; від 18.11.2014 №56 на суму 59349,19 грн; від 21.11.2014 №57 на суму 59692,66 грн; від 25.11.2014 №58 на суму 34492,10 грн; від 26.11.2014 №б/н на суму 58397,81 грн; від 27.11.2014 №60 на суму 59846,36 грн; від 28.11.2014 №61 на суму 59660,59 грн; від 28.11.2014 №62 на суму 42096,11 грн; від 26.12.2014 №65 на суму 28000,08 грн; від 29.12.2014 №66 на суму 58622,62 грн; від 30.12.2014 №67 на суму 59928,96 грн; від 30.12.2014 №68 на суму 13098,61 грн; та відповідними Довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ форма КБ-3.

- платіжні доручення: від 23.10.2014р. №154 на суму 50000,00 грн; від 28.10.2014р. №231 на суму 30000,00 грн; від 04.11.2014р. №159 на суму 70000,00 грн; від 11.11.2014р. №165 на суму 27000,00 грн; від 14.11.2014р. №169 на суму 64000,00 грн; від 19.11.2014р. №170 на суму 50000,00 грн; від 21.11.2014р. №172 на суму 85000,00 грн; від 27.11.2014р. №176 на суму 100000,00 грн; від 03.12.2014р. №182 на суму 30000,00 грн; від 18.12.2014р. №183 на суму 150000,00 грн; від 29.12.2014р. №187 на суму 68000,00 грн; від 16.01.2015р. №190 на суму 50000,00 грн; від 28.01.2015р. №195 на суму 81650,19 грн. Всього сплачено грошових коштів на загальну суму 855650,19 грн, що свідчить про розрахунки позивача з ПП «Проект-Інвест» за виконані роботи в повному обсязі.

- Податкові накладні: №242 від 31.10.2014 на суму ПДВ 7787,60грн; №243 від 31.10.2014 на суму ПДВ 7402,20грн; №244 від 31.10.2014 на суму ПДВ 8030,40грн; №245 від 31.10.2014 на суму ПДВ 4468,40грн; №246 від 31.10.2014 на суму ПДВ 6144,80грн; №312 від 13.11.2014 на суму ПДВ 9915,15грн; №315 від 14.11.2014 на суму ПДВ 9995,63грн; №316 від 18.11.2014 на суму ПДВ 9891,53грн; №317 від 21.11.2014 на суму ПДВ 9948,78грн; №318 від 25.11.2014 на суму ПДВ 5748,68грн; №319 від 26.11.2014 на суму ПДВ 9732,97грн; №320 від 27.11.2014 на суму ПДВ 9974,39грн; №321 від 28.11.2014 на суму ПДВ 9943,43грн; №322 від 28.11.2014 на суму ПДВ 7016,02грн; №362 від 26.12.2014 на суму ПДВ 4666,68грн; №366 від 29.12.2014 на суму ПДВ 9770,44грн; №367 від 30.12.2014 на суму ПДВ 9988,16грн; №368 від 30.12.2014 на суму ПДВ 2183,10 грн. Всього за договором на виконання робіт № 110/14 від 01.10.2014р. підрядником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 142608,40грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Агросмарт-70» укладено договір на виконання робіт № 06/01 від 06.01.2015р. Згідно п.1.1. договору ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» як замовник доручає і оплачує, а ТОВ «Агросмарт-70» як підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з виготовлення і монтажу настилу з візком на об'єкті будівництва на суму 500 000 грн.

Для виконання вказаних робіт позивачем згідно Акту приймання-передачі ТМЦ від 25.01.2015року передано ТОВ «Агросмарт-70» під звіт будматеріали на загальну суму 4 608 грн. без врахування ПДВ.

На виконання умов даного договору, підрядником виконано та передано позивачу результати будівельних робіт загальною вартістю 152 508,89 грн., включаючи ПДВ.

Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаним вище договором позивачем представлено до перевірки:

- акти приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2а, до яких долучено відповідні Відомості ресурсів форма 4а, Розрахунки загальновиробничих витрат: №1 від 28.01.2015 на суму 59508,89грн, №1 від 20.02.2015 на суму 20000,40грн, №1 від 25.02.2015р. на суму 50000,40грн, №1 від 06.03.2015 на суму 13000,00грн, №2 від 23.03.2015р. на суму 9999,60грн та відповідні Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ форма КБ-3

- платіжні доручення: від 03.02.2015р. №197 на суму 59508,89 грн.; від 20.02.2015р. №203 на суму 20000,00 грн.; від 25.02.2015р. №204 на суму 50000,00 грн.; від 06.03.2015р. №208 на суму 13000,00 грн.; від 19.03.2015р. №214 на суму 10000,00 грн. Всього сплачено грошових коштів на загальну суму 152 508,89 грн, що свідчить про розрахунки позивача з ТОВ «Агросмарт-70» за виконані роботи в повному обсязі.

- Податкові накладні: №19 від 28.01.2015р. на суму ПДВ 9918,15грн; №36 від 20.02.2015р. на суму ПДВ 3333,40грн; №61 від 25.02.2015р. на суму ПДВ 8333,40грн; №80 від 06.03.2015р. на суму ПДВ 2166,67грн; №203 від 23.03.2015р. на суму ПДВ 1666,60грн. Всього за договором на виконання робіт № 06/01 від 06.01.2015р. підрядником виписано позивачу податкових накладних на загальну суму ПДВ 25418,22грн.

Станом на час укладення договорів та здійснення господарських операцій, інформація щодо позивача та контрагентів позивача ПП «Проект-інвест» та ТОВ «Агросмарт-70», містилась в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, підприємства були зареєстровані як платники ПДВ, зокрема ПП «Проект-інвест» з 01.05.2014р. до 03.04.2015р.; ТОВ «Агросмарт 70» з 01.01.2015р. до моменту звернення позивачем до суду;

Відтак, розглянувши та проаналізувавши всі наведені вище правочини, на які вказує позивач у підтвердження наявності підстав для здійснення певних господарських операцій, суд дійшов висновку про те, що вони є належними доказом досягнення сторонами таких правочинів домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. При цьому, дійсність таких договорів не оспорена й відсутні будь-які належні та допустимі докази визнання таких договорів недійсними, нікчемними чи фіктивними.

Дослідивши подані позивачем первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2а, до яких долучено відповідні Відомості ресурсів форма 4а, Розрахунки загальновиробничих витрат, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ форма КБ-3), суд відзначає, що за своїм змістом вони належним чином документують і засвідчують факт виконання робіт(надання послуг) контрагентів позивача на користь ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ». При цьому, такі первинні документи вповні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.

Оцінюючи посилання відповідача, як на обґрунтування висновків акту перевірки, на формальні недоліки оформлення контрагентами позивача первинних документів (актів виконаних робіт та ін.), судом враховано, що деякі помилки чи неточності у оформленні окремих первинних документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Як встановлено судом інформація вказана в актах та податкових накладних є достатньою для ідентифікації господарюючого суб'єкта (контрагента), який виписав такі податкові накладні, підписав Акти приймання виконаних будівельних робіт та інші документи зокрема, код ЄДРПОУ, підпис, печатка підприємства тощо.

Надані позивачем податкові накладні також складені відповідно до приписів чинного законодавства України, не містять формальних чи інших дефектів, які могли би впливати на їх дійсність, і в своїй сукупності відповідають господарським операціям, які вчинялися позивачем. При цьому, відповідач не обґрунтовує свої висновки формальними недоліками оформлення таких податкових накладних.

Представлені позивачем платіжні доручення про оплату коштів як авансування так і за виконані контрагентами роботи, на переконання суду, підтверджують намір позивача реально виконувати укладені договори з вказаними особами та понесені позивачем реальні витрати у зв'язку з цим.

При цьому, суд дійшов висновку й про те, що вказані вище первинні та інші документи, складалися на документування господарських операцій, які існували в реальності, мали економічний зміст й обумовлювалися дійсною господарською метою в їх учасників. При цьому, в такому висновку суд бере до уваги подані позивачем докази на обґрунтування наявності дійсної економічної та ділової мети в придбанні спірних робіт(послуг), що обумовлюється необхідністю їх використання у господарській діяльності ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ».

Зокрема, результати підрядних робіт отриманих від ТОВ «Агросмарт-70» та ПП «Проект-Інвест» використано позивачем у власній господарській діяльності, при:

- виконанні договірних зобов'язань перед ТОВ «Гал-Всесвіт», згідно Договорів на виконання будівельних робіт за якими позивач виступав підрядником, а ТОВ «Гал-Всесвіт» замовником: від 29.12.2014р. по влаштуванню внутрішнього водопроводу мийки транспортних засобів(автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській, 109 у м. Львові; від 27.01.2015р. по виготовленню та монтажу настилу з візком на мийці транспортних засобів(автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській, 109 у м. Львові; від 24.02.2015р. по перевезенню фундаментних блоків та металевих листів; від 24.02.2015р. на виконання робіт по виготовленню каркасів для монтажу буронабивних , паль та каркасів розтверків;

- виконанні договірних зобов'язань перед ТОВ «СІД» за якими позивач виступав підрядником, а ТОВ «СІД» замовником, згідно Договорів на виконання будівельних робіт: № 1 від 20.08.2014р. по будівництву мийки транспортних засобів (автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській 109 у м. Львові; № 2 на виконання будівельних робіт від 03.11.2014р. по будівництву мийки транспортних засобів (автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській 109 у м. Львові (каналізація, облицювальні роботи, водовідведення; № 3 на виконання будівельних робіт від 03.11.2014р. по облаштуванню під'їзного майданчика на вул. Стрийській, 109 в м. Львові.

Зазначені обставини підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи перерахованими вище договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2а, до яких долучено відповідні Відомості ресурсів форма 4а, Розрахунки загальновиробничих витрат, відповідними Довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ форма КБ-3, розрахунковими документами, тощо.

Слід зазначити, що господарська діяльність з будівництва відповідає основній діяльності ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ»», якою є Будівництво житлових і нежитлових будівель(КВЕД 41.20), що підтверджується витягом з ЄДРЮОФОП.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено документи, що надають йому право здійснювати господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури, зокрема ліцензію серія АВ №617349 від 29.02.2012року термін дії до 01.03.2015р., зміна даних АЕ 260295 від 26.02.2013р.; АЕ №639871 від 21.04.2015року термін дії до 30.03.2020р.

Розглянувши і дослідивши документи зазначені вище, суд відзначає, що такі документи вказують на надання позивачем послуг і виконання ним робіт на замовлення третіх осіб, які належним чином документувалися та засвідчують факти дійсного проведення таких робіт/послуг. Даних щодо проведення перевірок чи встановлення порушень щодо зазначених осіб відповідачем на вимогу суду не надано.

При цьому, за складом та обсягами такі роботи відповідають тим, які в свою чергу ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» замовляло до виконання в ПП «Проект-Інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70».

Таким чином, зазначені обставини вказують на існування правовідносин, за якими позивач як зобов'язана особа для виконання окремих робіт залучав інших осіб - ПП «Проект-Інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70», що в цілому не є протиправним. Більш того, проаналізувавши та співставивши усі зібрані в цій справі документи, в тому числі долучені позивачем оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, первинні документи та представлені позивачем зведені дані по вартості виконаних та переданих робіт по контрагентах ТОВ «Агросмарт-70», ПП «Проект-Інвест», ТОВ «СІД», ТОВ «Гал-Всесвіт», суд відзначає, що в даному випадку вбачається очевидна економічна мета та доцільність існування таких правовідносинах, позаяк, ціна реалізації послуг/робіт позивачем на користь третіх осіб є більшою від тієї, за якою вони придбавалися в субпідрядників (ПП «Проект-Інвест» та ТзОВ «Агросмарт-70»), тобто за рахунок цього позивач міг отримувати певний дохід.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів, робіт, послуг, були у позивача в наявності та надані для перевірки; вищевказані договори, укладені між позивачем та контрагентами не були визнані недійсними чи нікчемними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку було реалізовано позивачем та його контрагентами.

Оцінюючи ж доводи відповідача на заперечення реальності провадження позивачем своєї господарської діяльності та на обґрунтування його висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, виходячи з нижчевикладеного, вони не можуть вважатися такими, що повністю та достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача, відповідно, вони не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

Так, надаючи оцінку посиланням відповідача на вироки Сихівського районного суду м. Львова від 29.06.2016 року в справі №464/4809/16-к та від 25.03.2016року в справі №464/2014/16-к, суд вважає, що дані вироки не є достатньою підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до доктрини презумпції добросовісності платника податків, платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведена його безпосередня утягнутість у зловживання таких осіб. Наявність цієї доктрини виключає можливість притягнення платника податків до відповідальності за податкові правопорушення з тих лише підстав, що його контрагенти мають дефекти правового статусу.

Встановлення факту дефектності контрагентів є лише одним із доказів, але не вичерпним, при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети. Водночас, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів або про дефектність самих господарських операцій. Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про неналежність господарської операції, тобто про її нереальність або відсутність економічного змісту.

Як зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.01.2014 №\ К/9991/81114/11 Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Судом враховано, що лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду викладеними в ухвалі від 18 квітня 2016 у справі К/800/236/14, Постанові від 08 серпня 2016 р. у справі №К/800/21948/14, Ухвалі від 15 вересня 2016 у справі №К/800/4995/16 тощо.

За відсутності доказів, які б свідчили про існування змови підприємства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 03.12.2014 року по справі № К/800/11278/14, в ухвалі від 17.12.2014 року по справі № К/800/23862/14, в ухвалі від 17.12.2015 року по справі № К/9991/55328/12.

У даному ж випадку суд відзначає відсутність доказів, які би свідчили чи то про спільну та свідому участь позивача разом із недобросовісними платниками податків у схемах, пов'язаних із ухиленням від оподаткування, чи то хоча би про його обізнаність із такою протиправною діяльністю своїх контрагентів до вступу в господарські правовідносини з такими особами.

Суд також зауважує, що в даному контексті предметом інтересу позивача як господарюючого суб'єкта є в першу чергу бажаний для нього результат, тобто, отримання бажаного товару, робіт чи послуг, а не детальні умови чи організаційні аспекти їх виконання (такі як умови залучення контрагентом ресурсів та засобів для їх виконання, порядок набуття ним товару тощо). А провадячи свою підприємницьку діяльність, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, легальності наявних у них матеріальних засобів і ресурсів, умов залучення ним ресурсів для виконання умов договорів тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції.

Також, на переконання суду, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначене випливає також з актуальної практики Європейського Суду з прав людини, в якій Суд чітко окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає у тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський Суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Окрім того, у п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року, Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача, це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем.

Окремо суд підкреслює також необхідність дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Тобто, встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву. Таким чином, у даному випадку поза розумними сумнівом повинна доводитися саме фіктивність і нереальність конкретних господарських операцій, здійснених ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ», а не іншими особами.

Висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача та матеріалах досудового слідства, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

У даному випадку, судом встановлено реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, виходячи з того, що в матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також суд відзначає, що як випливає зі змісту вироку від 29.06.2016 року в справі №464/4809/16-к, обвинувачений звинувачувався в тому, що в період з серпня 2014 року по грудень 2015 року, з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрував (як на себе, так і на спеціально підібраних осіб, з числа малозабезпечених місцевих мешканців) та використав низку фіктивних підприємств, в тому числі: ТОВ „Агросмарт-70(ЄДРПОУ 39355230), ПП „Проект-Інвест (ЄДРПОУ 39051162). Зокрема обвинувачений переслідуючи корисливу мету та для реалізації своїх злочинних намірів створив ТзОВ «Агросмарт-70» і призначив себе на посаду директора, достовірно знаючи, що не буде здійснювати організаційно-розпорядчі функції керівника, а лише документально буде числитися службовою особою. В подальшому, з метою реалізації злочинного наміру, разом з спільниками, підшукали малозабезпечених громадян, на яких зареєстрували суб'єкти господарської діяльності в тому числі ПП „Проект-Інвест (ЄДРПОУ 39051162), призначили на посаду директора, достовірно знаючи, що вона не буду здійснювати реальну господарську діяльність, а лише формально по документах буде числитися як службова особа. Укладаючи угоду дана особа добровільно визнала себе винуватою у висунутих звинуваченнях.

Як випливає зі змісту вироку від 25.03.2016року в справі №464/2014/16-к яким обвинувачену (засновника та директора ПП «Проект Інвест» з 31.12.2014р.) визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч2 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, встановлено, що у грудні 2014 року здійснила реєстрацію на себе ПП „Проект Інвест" (ЄДРПОУ 39051162), з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності. Укладаючи угоду дана особа добровільно визнала себе винуватою у висунутих звинуваченнях.

Судом враховано, що обвинуваченим в межах даної справи виступала ОСОБА_3, яка стала засновником та керівником ПП «Проект Інвест» лише 31.12.2014року, внаслідок придбання корпоративних прав та зміни посадових осіб, а господарські відносини між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце в жовтні-грудні 2014 року (остання операція 26.12.2014 року відповідно до податкової накладної № 346). В свою чергу, ні в межах справи №464/4809/16-к ні №464/2014/16-к діяльність ПП «Проект Інвест» в період вчинення господарських операцій між зазначеним контрагентом та позивачем не досліджувалась.

Судом враховано, що обов'язковість преюдиційних обставин, яка передбачена ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, поширюється на ті обставини, які були встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі. У даному ж випадку, як вбачається зі змісту вироків, обставини діяльності обвинувачених осіб та ТзОВ «Агросмарт-70», ПП «Проект Інвест» судом не досліджувалися. Тобто в кримінальному провадженні судом не досліджено та не встановлено у який конкретний період діяльність товариств була фіктивною, чи вся діяльність була фіктивною чи лише по співпраці з окремими контрагентами та чи відноситься позивач до таких контрагентів тощо.

Окрім того, відсутні будь-які відомості про те, що серед осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності у кримінальних справах, наявні посадові особи позивача. Також відсутні відомості про те, що посадовим особам позивача інкримінується вчинення фіктивного підприємництва та інших кримінально-караних діянь за попередньою змовою з посадовими особами контрагентів, чи з іншими особами, які вчинили кримінальне правопорушення у кримінальній справі №464/4809/16-к чи №464/2014/16-к.

Судом враховано, що вирок на підставі угоди про визнання винуватості характеризується певними особливостями, в порівнянні з обвинувальним вироком. Зокрема, мотивувальна частина обвинувального вироку, як встановлено ч.3 ст.374 Кримінального процесуального кодексу України, на відміну від вироку на підставі угоди містить: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Таким чином, на переконання суду, вироком від 29.06.2016 року у справі №464/4809/16-к та вироком від 25.03.2016року в справі №464/2014/16-к не встановлено чітко й однозначно ті обставини, які підлягають встановленню та дослідженню в цій адміністративній справі та які входять до її предмету доказування. Зважаючи на що, суд приходить до висновку, що формальне застосування вироків на підставі угоди про визнання винуватості Сихівського районного суду м.Львова як безумовного доказу нереальності господарської діяльності позивача, як цього вимагає податковий орган, не забезпечить досягнення мети судочинства - справедливого та неупередженого розгляду справ і з'ясування в ній істини, - і спотворюватиме гарантоване кожному право на справедливий суд.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» податкового законодавства, які ґрунтуються на інформації щодо протиправної діяльності контрагентів такого платника податків. Позаяк, у даному випадку відповідачем не доведено існування безпосереднього зв'язку між окремими епізодами протиправної діяльності контрагентів позивача та самим позивачем і їх впливу на реальність господарської діяльності, яку провадив позивач, а наведені відповідачем обставини не є однозначними, достатніми та достовірними свідченнями нездійснення підприємством спірних господарських операцій чи освідомлення позивача про можливу протиправну діяльність його контрагентів і не вказують на їх спільний намір щодо досягнення виключно податкових вигод, а не здійснення реальних господарських операцій.

Окрім того, суд відзначає й те, що відповідач, посилаючись на податкову інформацію та акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача, робить висновок про протиправність їх діяльності та допущення порушень податкового законодавства. Однак, інформація чи акти про неможливість проведення зустрічних звірок за своєю природою призначена виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації органами фіскальної служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства. Отже, податкова інформація й акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти та інформація, на які посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

Окрім того, суд відзначає й те, що Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, акт перевірки є виключно службовим документом податкового органу, що складається ним в процесі виконання покладених законодавством на податковий орган функцій і є результатом службової діяльності посадових осіб такого органу, для платника податків сам по собі акт перевірки не несе ніяких правових наслідків: не встановлює, не змінює та не скасовує прав та обов'язків платника податків, а тому наявність такого акту сама по собі не спричиняє настання правових наслідків для позивача.

На переконання суду, наведені ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» та контрагентами ПП "Проект-інвест" та ТОВ «Агросмарт-70», щодо виконання будівельних робіт. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, таким чином він не виконав свого обов'язку по доказуванню правомірності своїх висновків та рішень.

У свою чергу, факт реального здійснення позивачем задокументованих господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» на реалізацію принципу змагальності при вирішенні адміністративних спорів.

Відтак, ураховуючи зазначену вище позицію та дійсні обставини справи, беручи до уваги позиції й доводи сторін, суд резюмує та наголошує на тому, що порушення зі сторони позивача, на які податковий орган вказує як на доведені, не знайшли свого належного підтвердження, позаяк, досліджені в процесі розгляду даної справи документи свідчать про реальне здійснення позивачем конкретних господарських операцій, матеріали ж кримінальних справ чи податкових перевірок стосовно контрагентів платника податків, на які посилається відповідач, не можуть в даному випадку достовірно підтверджувати фіктивність конкретно ідентифікованих операцій платника податків. А також і під час судового розгляду в даній справі не було здобуто будь-яких інших належних і допустимих доказів нереальності таких операцій чи свідомої участі позивача в протиправній (у світлі податкового законодавства) діяльності.

У зв'язку з чим, суд відзначає, що в контексті податкових спорів встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (п. 49) Суд вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, і таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Також і в п.53 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 рішення у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії» Суд відзначив, що позбавлення власності повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У даному ж випадку, зважаючи на відсутність належного доведення фактів дійсного порушення позивачем податкового законодавства, слід прийти до висновку, втручання в його майнові права та позбавлення права на податкові вигоди було безпідставним.

Тому, суд дійшов висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності ПП "Проект-інвест" та ТОВ «Агросмарт-70» та їх належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.

У зв'язку з чим, позбавлення ТОВ «ДОМУС ЕЛІТ» прав на податкові вигоди по зазначених операціях які були предметом перевірки відповідача, за оспорюваним податковими повідомленнями-рішеннями є протиправним.

У зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення від 16.01.2016 року №0000042200, №№0000052200 підлягають скасуванню повністю.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не в повній мірі дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області №0000042200 від 16.01.2016 року та №№0000052200 від 16.01.2016 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Еліт» ( м. Львів, вул. Стрийська буд. 109; ЄДРПОУ 37162478) з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 39508247), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 5557 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 03 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2016 року.