Ухвала

від 11.10.2017 по справі 813/1807/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/13703/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017

у справі № 813/1807/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДОМУС ЕЛІТ (далі - позивач, ТОВ ДОМУС ЕЛІТ )

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ ДОМУС ЕЛІТ звернулось у травні 2016 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2016 № 0000042200 та № 0000052200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 0000052200 та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 0000052200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 142 609,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35 652,25 гривні. В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 0000052200 залишено без змін. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник підлягає заміні правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Проект Інвест , ТОВ ККМ-Схід (ТОВ Проект-інвест 1 ), ТОВ Проект-інвест 2 , ТОВ Натура Ексім , ПП Ромо , ПП Ігор та Фабіо , ТОВ Інтеграл менеджмент , ТОВ Агрологістик , ТОВ Сантехніка та механізація , ТОВ Агросмарт-70 , ТОВ Стеко Інвест-79 , ТОВ Октавія-ЛТД , ТОВ Неаполітана-16 , ПП Прикарпаття Акцент , ТОВ Інтеграл логістик , ТОВ Немо Етієне , ПП Джанго Будсервіс , ПП Львівавторем , ТОВ БК Інстал Плюс , ТОВ Відпочинок в Карпатах , ТОВ Асфалті Тре Б.Н. , ТОВ Будівельне управління Карпатспецбуд , ПП Метінвест-80 , ТОВ Каскад Карпати-44 за період з 01.01.2014 по 31.10.2015, результати якої оформлено актом від 25.12.2015 № 1200/2200/37162478, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 128 348,00 гривень по взаєморозрахунках з ПП Проект Інвест ; пп. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168 026,00 гривень, в тому числі по взаєморозрахунках з ПП Проект Інвест за жовтень 2014 року на суму 25 803,00 гривні, за листопад 2014 року на суму 80 222,59 гривні, за грудень 2014 року на суму 36 582,77 гривні; та по взаєморозрахунках з ТОВ Агросмарт-70 за січень 2015 року на суму 9 918,00 гривень, за лютий 2015 року на суму 11 667,00 гривень, за березень 2015 року на суму 3 833,00 гривні.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.01.2016: № 0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 128 348,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 32 087,00 гривень; № 0000052200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 168 027,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 42 006,75 гривень.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем проведено повторну документальну позапланову виїзну перевірку позивача, у ході якої досліджено дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП Проект Інвест та ТОВ Агросмарт-70 з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.01.2014 по 31.10.2015, результати якої оформлено актом від 17.03.2016 № 228/14-00/37162478, яким підтверджено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 713 041,00 гривня, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 128 347,38 гривень, та завищення податкового кредиту на загальну суму 168 026,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 168 026,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджено факт реального здійснення спірних господарських операцій позивача, а вказані відповідачем аргументи протилежного не є достатньо вагомими.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності формування позивачем податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ Агросмарт-70 , в силу того, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт фіктивної діяльності останнього, чим підтверджено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, а в решті рішення суду залишаючи без змін, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

За приписами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

В силу положень ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 11 Закону № 996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

У ході розгляду справи судами встановлено, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ПП Проект Інвест (підрядник) за договором на виконання робіт від 01.10.2014 № 110/14, за умовами якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву мийки транспортних засобів по вул. Стрийській у м. Львові на суму 900 000,00 гривень.

Для виконання вказаних робіт позивачем було передано ПП Проект Інвест під звіт будматеріали на загальну суму 778 990,00 гривень (сума без ПДВ), які були придбані позивачем у ТОВ БЕТОНІКС , ТОВ Віконенко , ТОВ Фірма ЗЕСТ Лтд. , ТОВ Стиль Медіа , ПП Галенерго , ТОВ Компанія Лакшері Кепітал , ФОП ОСОБА_6

За результатами виконання своїх зобов'язань за вказаним правочином, підрядником передано позивачу результати будівельних робіт загальною вартістю 855 650,19 гривень, з урахуванням податку на додану вартість.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, та фактичного виконання сторонами свої зобов'язань за таким, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2а, відомостей ресурсів форми 4а, розрахунків загальновиробничих витрат, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ форма КБ-3, платіжних доручень (на загальну суму 855 650,19 гривень), а також податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 142 608,40 гривень.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів судами встановлено, що такі містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій, мають усі необхідні реквізити, тобто є первинними документами у розумінні Закону № 996-XIV та ПК України, а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами зазначеного правочину та реальне здійснення спірних господарських операцій за таким, а також підтверджують рух активів за результатами їх здійснення.

Тобто, наведене є належним доказом досягнення сторонами такого правочину домовленості щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. При цьому, дійсність такого договору не оспорена і відсутні будь-які належні та допустимі докази визнання такого договору недійсним, нікчемним чи фіктивним.

Також, судами встановлено, що на момент складання податкових накладних зазначений контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Додатково, позивачем долучено копії договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2а, відомостей ресурсів форма 4а, розрахунків загальновиробничих витрат, відповідних Довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ форма КБ-3, розрахункових документів, тощо, при дослідженні яких судами встановлено, що результати підрядних робіт отриманих від ПП Проект Інвест використано позивачем у власній господарській діяльності, при виконанні договірних зобов'язань перед ТОВ Гал-Всесвіт , згідно договорів на виконання будівельних робіт за якими позивач виступав підрядником, а ТОВ Гал-Всесвіт замовником: від 29.12.2014 по влаштуванню внутрішнього водопроводу мийки транспортних засобів (автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській, 109 у м. Львові; від 27.01.2015 по виготовленню та монтажу настилу з візком на мийці транспортних засобів (автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській, 109 у м. Львові; від 24.02.2015 по перевезенню фундаментних блоків та металевих листів; від 24.02.2015 на виконання робіт по виготовленню каркасів для монтажу буронабивних, паль та каркасів ростверків. Також, були виконанні договірні зобов'язання перед ТОВ СІД за якими позивач виступав підрядником, а ТОВ СІД замовником, згідно Договорів на виконання будівельних робіт: № 1 від 20.08.2014 по будівництву мийки транспортних засобів (автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській 109 у м. Львові; № 2 на виконання будівельних робіт від 03.11.2014 по будівництву мийки транспортних засобів (автобусів) та поста технічного обслуговування на вул. Стрийській 109 у м. Львові (каналізація, облицювальні роботи, водовідведення); № 3 на виконання будівельних робіт від 03.11.2014 по облаштуванню під'їзного майданчика на вул. Стрийській, 109 в м. Львові.

Водночас, матеріали справи свідчать, що господарська діяльність з будівництва відповідає основній діяльності ТОВ ДОМУС ЕЛІТ , якою є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. При цьому, в матеріалах справи наявні документи, що надають позивачу право здійснювати господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури, зокрема ліцензія серії АВ № 617349 від 29.02.2012 термін дії до 01.03.2015, зміна даних АЕ № 260295 від 26.02.2013; АЕ № 639871 від 21.04.2015 термін дії до 30.03.2020.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що наведені документи вказують на надання позивачем послуг і виконання ним робіт на замовлення третіх осіб, які належним чином документувалися та засвідчують факти дійсного проведення таких робіт/послуг, а за складом та обсягами такі роботи відповідають тим, які в свою чергу позивач замовляв до виконання у ПП Проект Інвест .

Так, досліджені судами документи, у тому числі оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, первинні документи та зведені дані по вартості виконаних та переданих робіт по контрагентам ПП Проект Інвест , ТОВ СІД , ТОВ Гал-Всесвіт свідчать про очевидну економічну мету та доцільність існування таких правовідносин, а ціна реалізації послуг/робіт позивачем на користь третіх осіб є більшою від тієї, за якою вони придбавалися в субпідрядника ПП Проект Інвест , тобто за рахунок цього позивач міг отримувати певний дохід.

Окрім того, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилань податкового органу на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 25.03.2016 по справі № 464/2014/16-к, яким визнано винним директора ПП Проект Інвест за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судами встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 25.03.2016 по справі № 464/2014/16-к, обвинувачену ОСОБА_4 (засновника та директора ПП Проект Інвест з 31.12.2014) визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, встановлено, що у грудні 2014 року така здійснила реєстрацію на себе ПП Проект Інвест , з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності. Укладаючи угоду дана особа добровільно визнала себе винуватою у висунутих звинуваченнях.

Та, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, обвинуваченим в межах даної справи виступала ОСОБА_4, яка стала засновником та керівником ПП Проект Інвест лише 31.12.2014, внаслідок придбання корпоративних прав та зміни посадових осіб, а господарські відносини між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце в жовтні-грудні 2014 року (остання операція 26.12.2014 відповідно до податкової накладної № 346). В свою чергу, в межах кримінальної справи № 464/2014/16-к діяльність ПП Проект Інвест в період вчинення господарських операцій між зазначеним контрагентом та позивачем не досліджувалась.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що на час вчинення господарських операцій між позивачем та ПП Проект Інвест , керівником останнього був ОСОБА_7, відносно якого відсутні обвинувальні вироки суду щодо фіктивної підприємницької діяльності.

Так, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з позицією суду першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ПП Проект Інвест , на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 0000042200, а також протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 0000052200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 142 609,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 35 652,25 гривні (тобто, по взаєморозрахунках з ПП Проект Інвест).

Крім того, у ході судами встановлено, що у перевіряє мий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з ТОВ Агросмарт-70 (підрядник) за договором на виконання робіт від 06.01.2015 № 06/01, за умовами якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з виготовлення і монтажу настилу з візком на об'єкті мийка транспортних засобів по вул. Стрийській у м. Львові на суму 500 000,00 гривень.

На підтвердження виконання вказаних договірних зобов'язань позивачем долучено до матеріалів справи долучено копії документів за період січень-березень 2015 року, зокрема, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість робіт, платіжних доручень, податкових накладних.

При дослідженні вказаних документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що усі документи за договором від 06.01.2015 № 06/01 від імені ТОВ Агросмарт-70 підписані директором ОСОБА_8

Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Водночас, судом апеляційної інстанції вірно враховано вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29.06.2016 в справі №464/4809/16-к, яким встановлено факт фіктивного створення ТОВ Агросмарт-70 без мети здійснення реальної діяльності. Згідно вказаного вироку суду, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_8 переслідуючи корисливу мету та для реалізації своїх злочинних намірів 17.08.2014 створив ТОВ Агросмарт-70 та призначив себе на посаду директора, достовірно знаючи, що не буде здійснювати організаційно-розпорядчі функції керівника, а лише документально буде числитися службовою особою. Так, даним вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що обставина, зокрема, встановлення вироком суду від 29.06.2016 факту фіктивності господарської діяльності ТОВ Агросмарт-70 , не може залишитися неврахованою належним чином під час судового розгляду у даній адміністративній справі, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

Тобто, позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності та їх належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 0000052200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 25 418,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6354,50 гривні, за взаєморозрахунками з ТОВ Агросмарт-70 .

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та не правильного вирішення справи в цій частині, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2016 № 000052200 в частині основного платежу в розмірі 142 609,00 гривень та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 35 652,25 гривні, а в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та врешті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на його правонаступника - Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі № 813/1807/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько