Ухвала

від 31.10.2016 по справі 813/3156/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

щодо відводу судді

31 жовтня 2016 року № 813/3156/16 Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Дмитренка В.П.,

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про відвід судді Кедик М.В. від розгляду адміністративної справи за позовом приватного підприємства "Експрес-плюс" до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення конкурсного комітету, визнання незаконним та скасування розпорядження та зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

приватне підприємство "Експрес-плюс" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, що полягали в публікації в газеті "Франковий край" № 22 (134) за 03.06.2016 оголошення з умовами конкурсу, текст яких не відповідає тексту затвердженому розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 01.06.2016 № 132 "Про затвердження Умов конкурсу з визначення автомобільних перевізників на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі Дрогобицького району";

- визнати протиправним та скасувати рішення конкурсного комітету з розгляду конкурсних пропозицій та прийняття рішення про визначення переможця конкурсу на автобусному маршруті загального користування, що не виходять за межі Дрогобицького району, оформлене протоколом від 05.07.2016, в частині визначення товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП" переможцем конкурсу на об'єкті № 1 - маршрути № 118 "Дрогобич АС - Верхній Дорожів ч/з Броницю" та № 109 "Дрогобич АС - Сторона", та визначення малого колективного підприємства "Транс-Екіпаж" претендентом перевізником, який посів друге місце;

- визнати нечинним розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 25.07.2016 № 189 "Про введення в дію рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі Дрогобицького району" в частині пункту 1.1 щодо введення в дію рішення конкурсного комітету від 05.07.2016 про визначення переможця та посівших друге місце учасників конкурсу на об'єкті №1 - переможець конкурсу товариство з обмеженою відповідальністю "Стрийське АТП", претендент перевізник який посів друге місце мале колективне підприємство "Транс- Екіпаж";

- зобов'язати Дрогобицьку районну державну адміністрацію Львівської області повторно оголосити та провести новий конкурс по об'єкту конкурсу № 1 - маршрути №118 "Дрогобич АС - Верхній Дорожів ч/з Броницю" та № 109 "Дрогобич АС - Сторона".

У судовому засіданні 31.10.2016 представник позивача подав заяву про відвід судді Кедик М.В.

Заявлений відвід обґрунтовує тим, що дії судді Кедик М.В. викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді на підставі п. 4 ч. 1 ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України - за наявності інших обставин, аніж ті, що передбачені пунктами 1-3 частини 1 ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України, які викликають сумнів у неупередженості судді, у зв'язку з прийняттям на думку представника позивача немотивованої ухвали судді від 26.09.2016 про залишення позовної заяви без руху.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, суд вважає, що заява про відвід не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Підстави для відводу судді наведені у статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15 - 1 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і заявлений до початку судового розгляду адміністративної справи по суті у письмовій формі з обґрунтуванням підстав для відводу.

Що стосується думки представника позивача щодо упередженого ставлення судді при розгляді адміністративної справи № 813/3156/16, суд зазначає наступне.

Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді, при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь - який спосіб забороняється.

Крім того, відповідно до "Рекомендацій CM/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки", яка ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, визначено, що:

- незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом, це є основним принципом верховенства права;

- судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів;

- судді повинні мати достатні повноваження та змогу їх здійснювати для виконання своїх обов'язків, підтримання юрисдикції та гідності суду.

Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює право на справедливий судовий розгляд.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Щодо безсторонності, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Виходячи з наявної практики Європейського суду з прав людини, можна констатувати, що він вцілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.

Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Однак, жодних обставин, які б надавали підстави для відводу судді згідно з приписами статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, представником позивача у заяві не зазначено. Також судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді Кедик М.В. при розгляді даної адміністративної справи.

Незгода особи, що бере участь у розгляді справи, з процесуальними рішеннями судді, прийнятими під час розгляду адміністративної справи, не є підставою для задоволення заяви про відвід такого судді. При цьому, суд зазначає, що процедура оскарження судових рішень встановлена виключно нормами процесуального законодавства України.

Таким чином, заява представника позивача про відвід судді Кедик М.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 158, 160, 165 КАС України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Кедик М.В. від розгляду адміністративної справи № 813/3156/16 за позовом приватного підприємства "Експрес-плюс" до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення конкурсного комітету, визнання незаконним та скасування розпорядження та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Кедик М.В.