Постанова

від 18.10.2016 по справі 910/8571/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8571/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.10.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року

у справі № 910/8571/16 (суддя: Павленко Є.В.)

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/8571/16 позов задоволено повністю. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» повернути Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063. Стягнуто з товариства обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/8571/16 повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 порушено апеляційне провадження у справі № 910/8571/16, розгляд справи №910/8571/16 призначено на 06.09.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Ільєнок Т.В.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та судді Ільєнок Т.В. у відрядженні для роботи у Національній школі суддів України, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/8571/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позову.

Прокурор та представники Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Представники вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники комунального підприємства «Київтранспарксервіс» у судові засідання ані 06.09.2016 року, ані 18.10.2016 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь представників КП «Київтранспарксервіс» що не з'явились, у судовому засіданні 18.10.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати про те, якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при розгляді справи застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15 квітня 2014 року між ТОВ «Рент Інвест» (надалі - товариство) та КП «Київтранспарксервіс» (надалі - підприємство) на підставі рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 «Про Правила благоустрою міста Києва» було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого третя особа надала за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 79 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л.Руденко, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними особами та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Вказаний правочин був укладений строком до 31 грудня 2014 року з можливістю продовження ще на один календарний рік в разі відсутності заяв сторін про розірвання за місяць до закінчення строку дії цієї угоди (пункти 6.1. та 6.2. договору).

Пунктом 6.7. договору передбачено, що про дострокове розірвання даного правочину підприємство зобов'язано надіслати товариству письмове повідомлення не менш ніж за п'ятнадцять календарних днів до дати розірвання угоди. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної у повідомленні про розірвання. Сторони мали право вимагати дострокового розірвання договору в разі оформлення права власності/права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку (пункт 6.8. договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2015 року підприємство направило на адресу відповідача повідомлення про розірвання правочину з 13 березня 2015 року на підставі пунктів 6.7 та 6.8 договору через те, що спірна земельна ділянка передана Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (надалі - управління) в постійне користування. Також третя особа просила позивача звільнити земельну ділянку в строк до 13 березня 2015 року.

З матеріалів справи також вбачається, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прокуратурою було встановлено, що відповідно до державного акту серія ЯЯ № 070137, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 24 лютого 2010 року земельна ділянка за адресою: місто Київ, Дарницький район, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063, цільове призначення якої, будівництво, експлуатація та обслуговування пожежного депо, належить на праві постійного користування Головному управлінню Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві.

Відповідно до положення про управління, затвердженого наказом Державної служби з надзвичайних ситуацій України від 4 лютого 2013 року № 3, останнє є правонаступником Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Києві.

Згідно актів обстеження земельної ділянки від 18 березня 2015 року, 28 жовтня 2015 року, 31 березня 2016 року та 29 червня 2016 року Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації спірна земельна ділянка огороджена та за цільовим призначенням не використовується. Натомість ділянка зайнята товариством під розміщення автомобільної стоянки на підставі договору.

Так, у травні 2016 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві Управління, посилаючись на те, що 31 березня 2016 року працівниками Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063. За результатами обстеження було встановлено, що вказана земельна ділянка не використовується за призначенням, проте зайнята товариством під розміщення автомобільної стоянки на підставі укладеного з підприємством договору про надання на експлуатацію фіксованих місць паркування від 15 квітня 2014 року № ДНП-2014-04/07. Оскільки вказаний правочин був розірваний, прокурор та управління вважає, що відповідач без належних на те правових підстав користується спірною земельною ділянкою, та, посилаючись на положення статей 3, 9, 116, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), просив зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063.

В свою чергу відповідач проти позову заперечував та просив припинити провадження в справі з підстав того, що ТОВ «Рент Інвест» не займає спірну земельну ділянку, а тому предмет спору відсутній.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/8571/16 позов задоволено повністю. Зобов'язано ТОВ «Рент Інвест» повернути Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063. Стягнуто з ТОВ «Рент Інвест» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень відповідної міської ради.

За частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до змісту цієї норми право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних у цих рішеннях.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку, встановлений статтею 126 ЗК України, зокрема згідно вказаної норми право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, ТОВ «Рент Інвест» до 13 березня 2015 року займало спірну земельну ділянку на підставі укладеного з КП «Київтранспарксервіс» договору, який в подальшому останнім було розірвано.

Водночас, у матеріалах справи наявні копії актів обстеження земельної ділянки від 18 березня 2015 року, 28 жовтня 2015 року, 31 березня 2016 року та 29 червня 2016 року Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, якими зафіксовано використання спірної земельної ділянки товариством під розміщення автомобільної стоянки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду докази правомірного займання спірної земельної ділянки. На переконання колегії суддів, ТОВ «Рент Інвест» не набуло у встановленому законом порядку права користування спірною земельною ділянкою, у той час як таке право набув позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Відповідно до підпункту б частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зобов'язання ТОВ «Рент Інвест» повернути Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві земельну ділянку за адресою: місто Київ, вулиця Соломії Крушельницької/вулиця Л. Руденко, площею 0,7921 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:291:0063. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції прокурором та позивачем доведено факт використання відповідачем спірної земельної ділянки під розміщення паркувальних місць. Зворотнього відповідачем суду не доведено та доводів прокурора не спростовано.

Посилання скаржника на листи Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 101-7959/02 від 05.09.2016 року та Дарницького управління поліції № 15507/125/48/02-2016 від 28.09.2016 року, як на доказ того, що ТОВ «Рент Інвест» не займає спірну земельну ділянку, судова колегія вважає необгрунтованим та не приймає вказані листи, як належні та допустимі докази по справі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог суду під час розгляду справи у суді першої інстанції та за дорученням прокуратури, 26.06.2016 року Департаментом земельних ресурсів було проведено перевірку щодо зайняття спірної земельної ділянки сторонньою організацією. Так, за наслідками вказаної перевірки було складено акт № 16-1150-02 від 29.06.2016 року. Даним актом встановлено, що спірна земельна ділянка яка належить ГУ ДСНС України ум. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2009 року № 753/2822 не використовується за цільовим призначенням (для будівництва, експлуатації та обслуговування пожежного депо), огороджена та використовується ТОВ «Рент Інвест» під розміщення автостоянки за договором від 15.04.2014 року № ДНП-2014-04/07.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення ТОВ «Рент Інвест» викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Рент Інвест» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рент Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 910/8571/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року у справі № 910/8571/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8571/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров