Ухвала

від 25.10.2016 по справі 826/2003/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2003/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_6,

представника Уповноваженої особи і Банку - Голуб’ятникової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Чернявської О.С. (далі - Уповноважена особа), за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк), у якому просив визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення його до переліку вкладників Баку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, зобов'язати відповідача подати Фонду додатку інформацію щодо включення його до вказаного переліку із визначенням суми, яка підлягає відшкодуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Під час апеляційного розгляду справи представником Уповноваженої особи і Банку подано клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі за наслідками розгляду подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає зупиненню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності невключення позивача, як вкладника Банку, щодо якого в установленому порядку розпочато процедуру ліквідації, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у відповідності до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №826/9693/13-а (касаційне провадження №К/800/43574/14) встановлено необхідність звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно мотивувальної частини вказаної ухвали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що попри встановлену мету зазначеного Закону - захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (стаття 2), його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку в нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів, допускає застосування різних підходів в зобов'язальних відносинах з кредиторами та позичальниками банку.

Відповідно до інформації прес-служби Конституційного Суду України, розміщеної на офіційному сайті цього органу, 10 лютого 2016 року на засіданні Суд продовжив розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за вказаним конституційним поданням Верховного Суду України і прийняв ухвалу про відкриття конституційного провадження.

На даний час конституційне провадження із розгляду цього подання не завершене.

Відповідно до частини п'ятої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є принцип законності, який полягає у тому, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У той же час, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням згаданого принципу адміністративного судочинства.

Приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», в абзаці 2 пункту 2, передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Конституційний Суд України в рішенні №17-рп/2010 від 29 червня 2010 року зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Положеннями статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення (частина друга статті 152 Конституції України).

Статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Частинами другою, третьою статті 70 цього Закону встановлено, що у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, Суд відзначив, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із аналізу викладеного випливає, що у випадку визнання неконституційним Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в цілому або окремих його норм, такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Водночас, Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання такого.

Оскільки за результатами розгляду конституційного подання щодо Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, в залежності від рішення Конституційного Суду України, може змінитися, такі результати є істотними для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.

Зважаючи на викладене, з метою забезпечення вимог щодо законності судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Керуючись ст.ст. 9, 156, 160, 165, 196, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Зупинити провадження у даній справі до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі за наслідками розгляду подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 28 жовтня 2016 року.)