Постанова

від 26.02.2020 по справі 826/2003/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2003/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та кредит Чернявської Олени Степанівни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ Банк Фінанси та кредит , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С., треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ Банк Фінанси і Кредит , в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT Банк Фінанси та Кредит Чернявську О.С подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в AT Банк Фінанси та Кредит за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 за його вкладом в AT Банк Фінанси та Кредит на рахунку № НОМЕР_1 із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню в розмірі 199958 грн.;

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 зупинено провадження у даній справі до вирішення кримінального провадження № 42017101100000227 щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ТОВ ВКФ Екран Сервіс за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду дану справу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 поновлено апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 26.02.2020.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи - АТ Банк Фінанси та кредит у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.08.2015 між ОСОБА_1 (надалі - вкладник) та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (скорочене найменування AT Банк Фінанси та Кредит , Банк) укладено Договір-заяву № 307231/43905/7-15 про банківський строковий вклад (депозит) Стандарт на 7 місяців в національній валюті.

Відповідно до умов даного договору, вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 199958 грн. на строк з 06.08.2015 по 06.03.2016 у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ Банк Фінанси та Кредит . Договір-заява та Основні умови разом складають договір банківського вкладу.

Згідно з п. 9 договору-заяви, він набуває чинності після його підписання вкладником та банком з дня надходження коштів на вкладний рахунок.

У справі наявна виписка по особовому рахунку позивача за період з 16.09.2015, згідно якої на рахунку позивача № 2630.8.062272.001 міститься сума коштів у розмірі 199958 грн.

30.12.2015 позивачем скеровано на адресу уповноваженої особи заяву, в якій просив повідомити про причину невнесення, станом на 23.12.2015, його персональних даних у реєстри вкладників АТ Банк Фінанси і кредит . Також, позивачем подано заяву до Фонду гарантування з проханням виплатити йому гарантовану суму відшкодування, однак, відповідей позивачем отримано не було.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 Про віднесення ПАТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням у ПАТ Банк Фінанси та Кредит запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 Про початок процедури ліквідації АТ Банк Фінанси та кредит та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації АТ Банк Фінанси та кредит , призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ Банк Фінанси та кредит , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.

Вважаючи дії відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:

- 19.01.2015 постановою Правління НБУ № 34/БТ, АТ Банк Фінанси і Кредит віднесено до категорії проблемних та запроваджено обмеження в діяльності банку, зокрема, постановлено не допускати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів. Разом з тим, в період з 10.03.2015 по 30.04.2015 до Банку надійшли платіжні доручення платника ТОВ ВКФ ЕКРАН-СЕРВІС (21997612) № 104 від 14.04.2015, № 105 від 14.04.2015, № 106 від 14.04.2015 на перерахування коштів через транзитний рахунок банку № НОМЕР_2 отримувачу ОСОБА_1 на платіжну карту (VIZA) на рахунок № 26251675066980001 за призначенням: надання безвідсоткової позики, договір № 0704/01 від 07.04.2015;

- банком здійснено переказ/перерахування зазначених сум з рахунку платника на зазначений у платіжному дорученні рахунок банка № НОМЕР_2 07.04.2015 - 50000 грн., 07.04.2015 - 70000 грн., 07.04.2015 - 80000 грн. У подальшому, кошти списано з вказаного рахунку банку та зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 . Разом з тим, з виписки по картковому рахунку позивача вбачається, що станом на 07.08.2015, залишок коштів на картковому рахунку складав 199958 грн. Як зауважено відповідачем, в AT БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ для обліку залишку копти на карткових рахунках клієнтів-фізичних осіб використовується консолідований рахунок № НОМЕР_4 . На вказаному рахунку обліковуються залишки коштів по картковим рахункам клієнтів, у т.ч. по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 . 07.08.2015 з карткового рахунку ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 199958 грн. списано та перераховано на транзитний рахунок банку з метою зарахування у подальшому на депозитний рахунок позивача. Списання коштів з карткового рахунку відбувалось наступним чином: з аналітичного консолідованого рахунку, на якому відображено облік залишки карткових рахунках клієнтів, загальну суму 1791628,47 грн. (до якої включено 1600191 грн.) списано та зараховано на транзитний рахунок банку (для розподілення загальної суми до рахункам та філіалам). 07.08.2015 з транзитного рахунку, який використовується для обліку операцій, здійснених з використанням платіжних карток, кошти у загальній сумі 1600191 грн. (до якої входить 199958 грн.) перераховано на кореспондентський рахунок Обласної Дніпропетровської філії ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ . В той же час, з коррахунку Дніпропетровського РУ кошти у сумі 1600191 грн. зараховано на транзитний рахунок. З транзитного рахунку банку 199958 грн. перераховано на депозитний рахунок позивача. З огляду на наведене, підстави обслуговування рахунку № НОМЕР_5 відсутні;

- так, зокрема, 19.12.2007 між ВАТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ (ЄДРПОУ 09807856) (у подальшому назву змінено на ПАТ БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ ) в особі Філії Донецьке РУ та ТОВ ВКФ ЕКРАН-СЕРВІС (ЄДРПОУ 21997612) укладено договір № 97369, відповідно до умов якого для зазначеного клієнта відкрито поточний рахунок № НОМЕР_6 ***. У подальшому, згідно з рішенням наглядової Ради AT БАНК ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ діяльність Філії Донецьке РУ припинено. Вказаний рахунок було закрито та відкрито інший рахунок. В той же час, заява про відкриття нового рахунку вказаною юридичною особою не подавалась, договір на розрахунково-касове обслуговування рахунку не укладався, зміни до договору не вносились, зважаючи на що, за висновком Уповноваженої особи, підстави обслуговування рахунку № 2600.6.026243301 відсутні, а тому, банком неправомірно без законних підстав здійснено переказ коштів з рахунку юридичної особи та зараховано на рахунок фізичної особи, а у подальшому, на депозитний рахунок суму переказу;

- оскільки зарахування грошових коштів відбувалось на рахунок неналежною отримувача, помилковими переказами вважаються серед іншого перекази спірних коштів на депозитний рахунок позивача, а наведені операції з перерахування коштів з відкритого у банку поточного рахунку юридичної особи ТОВ ВКФ ЕКРАН-СЕРВІС на відкриті у тому ж банку на рахунок позивача мають на меті незаконне отримання відшкодування коштів клієнта - юридичної особи за рахунок коштів держави в особі Фонду.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто, наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом, на підставі статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбачених пунктами 7 та 9 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та АТ Банк Фінанси та Кредит , оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також, умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ Банк Фінанси та Кредит щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку від 16 липня 2015 року № 629-VIII, частину 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб доповнено пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства .

Відповідно до статті 1062 ЦК України, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.

Доводи сторони відповідача відносно того, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку, судом сприймаються критично, оскільки останні фактично є припущеннями уповноваженої особи, в той же час, жодних доказів на підтвердження зобов`язання позивача повернути кошти ініціатору відповідного перерахунку після отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду, надано не було.

Укладення зазначеного договору (06.08.2015) й зарахування коштів на рахунок (10.08.2015) відбулись до віднесення ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (17.09.2015).

Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ Банк Фінанси та Кредит до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Водночас, уповноваженою особою не наведено правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Стосовно доводів сторони відповідача щодо заборони банку відкривати рахунки та проводити будь які операції, за якими збільшуються гарантована сума відшкодування, колегія суддів зазначає, що постанова Правління Національного банку України від 19 січня 2015 року № 34/БТ Про віднесення АТ Фінанси та Кредит до категорії проблемних , відповідно до положень статті 75 Закону України Про банки і банківську діяльність , є банківською таємницею, а доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідачем не надано. При цьому, невиконання посадовими особами банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних, не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) вказав, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні, суд зазначив також, що поняття подрібнення вкладів , розбивка вкладів , вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично, під подрібненням чи розбивкою розуміється перерахування коштів з рахунку однієї особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Правочин є нікчемним відповідно до Закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI), незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін, у силу вимог Закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду, при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

Доводи про наявність у працівників банку, позивача та третіх осіб спільного умислу на неправомірні, на думку Уповноваженої особи, дії є виключно припущенням, яке не підтверджуються належними доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Фонд або його Уповноважена особа не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для адміністративних судів. Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було. Лише посилання на відкрите кримінальне провадження та здійснення досудового розслідування, не може бути належним доказом та бути покладеним в основу для вирішення даного спору.

Колегія суддів зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати спірні правочини нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки їх нікчемності, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що уповноважена особа дійшла помилкового висновку про нікчемність спірних правочинів, протиправно застосувала наслідки їх нікчемності, не включивши позивача до переліку владників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду.

Аналогічна правова позиція по даним правовідносинам висвітлена також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 826/2001/16, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/1093/16, від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/2005/16.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі Положення) уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність , - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі - Перелік) (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Таким чином, саме зобов`язання Уповноваженої особи надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що операції з перерахування коштів з відкритого у банку поточного рахунку юридичної особи ТОВ ВКФ ЕКРАН-СЕРВІС на відкриті у тому ж банку рахунки позивача мали на меті отримання відшкодування коштів клієнта - юридичної особи за рахунок коштів держави в особі Фонду, оскільки відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу в розумінні частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , адже позивач не підпадає під жодний визначений у вказаній статті випадок, а цей перелік нікчемних правочинів є вичерпним. Під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок позивача відбулись до віднесення ПАТ Фінанси та кредит до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку (17 вересня 2015 року). Жодних вироків суду, що набрали законної сили щодо встановлення вини позивача та/або працівників банку стороною відповідача не надано.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2016 - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та кредит Чернявської Олени Степанівни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, АТ Банк Фінанси та кредит , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити .

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Фінанси та Кредит включити інформацію про ОСОБА_1 , до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ Банк Фінанси та Кредит , за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору-заяви № 307231/43905/7-15 від 06.08.2015 та направити перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді А.Ю. Коротких

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 26.02.2020.