Рішення

від 31.10.2016 по справі 361/7956/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7956/15-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П. Провадження № 22-ц/780/4371/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 31.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Приходька К.П., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_4, треті особи Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Лендсервіс» про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним державного акта та право власності на земельну ділянку, зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права власності , -

встановила:

У листопаді 2015 року позивачі звернулися до суду із даним позовом, посилаючись на таке.

У порядку спадкування ОСОБА_2 отримала земельну ділянку площею 0,177 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, смт .ОСОБА_5, вулиця Гоголівська, 64. Ця земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту від 25 липня 2001 року.

Разом з тим, ОСОБА_2 не може зареєструвати право власності на земельну ділянку, так як Управління Держземагентства у Броварському районі Київської області відмовило у присвоєнні кадастрового номера.

Причиною вказаного є факт накладення земельної ділянки відповідача ОСОБА_6 на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який на підставі державних актів від 13 квітня 2010 року є власником земельних ділянок площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства що розташовані по вул. Гоголівській в смт. В.Димерка, Броварського району, Київської області.

15 вересня 2015 року Управління Держземагенства у Броварському районі Київської області повідомило ОСОБА_3, що виготовити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) неможливе через невірність виготовлення технічної документації із землеустрою на сусідню земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 та її перетинання із земельними ділянками позивачів.

Позивачі вважають, що межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винесені в натурі на місцевості із переданням межових знаків та погодженням меж із суміжними землекористувачами задовго до винесення в натурі на місцевості земельної ділянки, що належить ОСОБА_4

Позивачі вважають, що технічна документація із землеустрою, щодо передання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки та державний акт на право власності на землю виготовлені та затверджені сільрадою з порушенням чинного законодавства України, оскільки в результаті неналежного погодження меж із власниками сусідніх земельних ділянок, земельна ділянка ОСОБА_4 накладається на земельні ділянки позивачів, у яких раніше виникло право землекористувачів, ніж у відповідача.

Так, у акті встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, що складений у листопаді 2008 року підпис суміжного землекористувача вчинено від імені ОСОБА_7, який помер задовго до складання акту - 22.04.1998 року.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 116, 125, 198 Земельного Кодексу, ст. 25 Закону України «Про землеустрій» та Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району від 20 травня 2010 року № 545 у частині затвердження технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва за адресою смт. В.Димерка, вул. Гоголівська, 66; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 018227 від 10 березня 2011 року на вказану земельну ділянку, виданий ОСОБА_4; зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права приватної власності щодо земельної ділянки, що розташована по вул. Гоголівська, 64 у смт Велика Димерка Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221281201:01:091:0071, площею 0,177 га, шляхом перенесення самовільно спорудженого металевого паркану до меж земельної ділянки, вказаних у державному акті на право приватної власності на землю серії І-КВ 004299 від 25.07.2001 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду з підстав його необґрунтованості, порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що при винесенні в натуру меж земельної ділянки відповідача не було враховано факт її накладення на земельні ділянки відповідачів, оскільки були сфальшовані акти погодження меж сусідніх земельних ділянок. Селищна рада завтрелдила технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_4 без врахуванням факту накладення земельних ділянок сторін, однак суд першої інстанції цього не врахував, і виніс незаконне рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає не повному обсязі з таких підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 у порядку спадкування від своєї матері отримала земельну ділянку площею 0,177 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вулиця Гоголівська, 64. Ця земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту від 25 липня 2001 року.

Позивач ОСОБА_3 на підставі державних актів від 13 квітня 2010 року є власником земельних ділянок площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3221281201:01:045:0020 та площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221281201:01:045:0021 що розташовані по вул. Гоголівській в смт. В.Димерка, Броварського району, Київської області.

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3221281201:01:021:0027 площею 0,25га для індивідуального житлового будівництва за адресою смт. В.Димерка, вул. Гоголівська, 66, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 018227 від 10 березня 2011 року.

Ці обставини підтверджені письмовими матеріалами справи і сторонами не оспорюються.

Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2, перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221281201:01:021:0027, що належить ОСОБА_4, площа співпадіння 29,779%, що становить 0,0744 га.

Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221281201:01:021:0027, що належить ОСОБА_4

Обставини накладення земельних ділянок позивачів та відповідача підтверджуються: схемою накладення земельних ділянок, виконаних ФОП ОСОБА_8 рішенням Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області № РВ-3200177982015 від 31 серпня 2015 року; листами Головного Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області від 5 квітня 2016 року № П-533/0-624/6-16 та від 7 вересня 2015 року № П-101/0-128/6-15 та Головного Управління Держгеокадастру у Київської області ; повідомленням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області №876 від 30 листопада 2015 року та протоколом засідання узгоджувальної комісії ради від 15 квітня 2014 року; листом Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 30 березня 2016 року № 02-2-09/704( а.с .11,17,18, 21, 89,178, 198-200).

Враховуючи наведені матеріали справи, які відповідачем не спростовані, колегія суддів вважає доведеним факт накладення земельних ділянок сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи і дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивачами не доведено обставин накладення земельних ділянок сторін та порушення у зв»язку з цим прав позивачів, тому судове рішення підлягає скасуванню відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позору з таких міркувань.

Як вбачається із вищенаведених матеріалів справи, сторони є власниками сусідніх земельних ділянок, які мають взаємний перетин, при цьому земельна ділянка ОСОБА_2М та ОСОБА_4 накладаються 29,779%, що становить 0,0744 га.

Позивач ОСОБА_2 отримала в порядку спадкування спірну земельну ділянку, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту від 25 липня 2001 року.

Відповідач ОСОБА_4 отримала спірну земельну ділянку в порядку приватизації відповідно до рішення 29 сесії 5 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району від 20 травня 2010 року № 545, на підставі якого видано державний акт від 10 березня 2011 року.

Отже, межі земельних ділянок позивачів винесені в натурі на місцевості із переданням межових знаків та погодженням меж із суміжними землекористувачами задовго до винесення в натурі на місцевості земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 На час приватизації відповідачем спірної земельної ділянки, слід було погоджувати межі земельної ділянки із власниками сусідніх земельних ділянок.

Відповідно до п . б. ч.2 ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до положень ст.ст. 25, 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначаються місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі.

Відповідно до положень.п.1.12,1.16 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року ( чинної на час виникнення спірних правовідносин), невід»ємною частиною технічної документації із землеустрою є встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, при складенні у 2008 році технічної документації із землеустрою, що посвідчує право ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,35 га, що включає в себе спірну земельну ділянку площею 0,25 га у акті встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 8 листопада 2008 року як суміжних землекористувачів міститься підпис від імені ОСОБА_7, однак останній помер до складання цього акту 22 квітня 1998 року ( а.с.30, 33).

Вказані обставини неналежного погодження меж суміжних землекористувачів, внаслідок якого виникло взаємне накладення сусідніх земельних ділянок, викладені у листі Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 30 березня 2016 року № 02-2-09/704 (а.с.146-148).

Однак Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, реалізуючи свої повноваження, відповідно до положень п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.ч.6-9 ст. 118 ЗК України, на вказані порушення при виготовленні технічної документації не звернула увагу та затвердила 20 травня 2010 року технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку відповідача та надала її у власність відповідача у межах, які накладаються на земельні ділянки позивачів.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до положень ст. 152 ЗК України, власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з вимогами ч.1 ст.21 , 393 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги закону, слід визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району від 20 травня 2010 року № 545 у частині затвердження технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва за адресою смт. В.Димерка, вул. Гоголівська, 66 та визнати недійсним відповідний державний акт про право власності на земельну ділянку.

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 позбавлена можливості захистити свої права землекористувача інакше, ніж визнання недійсним державного акту ОСОБА_4, земельна ділянка якої накладається на земельну ділянку позивача на 29,779%.

Доводи відповідача про те, що право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_4 виникло раніше, ніж у позивачів, і тому вона не повинна була погоджувати межі земельної ділянки із позивачами, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи є акт від 26 січня 1988 року виносу в натуру меж земельної ділянки, наданої ОСОБА_4, однак він стосується земельної ділянки по вул. Гоголівській в с. В. Димерка площею 0,15 га, ( а.с.277) тому колегія суддів не бере його до уваги при вирішенні позовних вимог щодо законності встановлення меж земельної ділянки площею 0,25 га, що є предметом спору.

Крім того, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» ( далі - Декрет) рішенням Великодимирської сільської ради Броварського району від 19 вересня 1997 року № 20 ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,35 га по вул. Гоголівській в с. Велика Димерка, з них 0,25 га для індивідуального будівництва, а 0,10 для особистого підсобного господарства( а.с. 245-247, т.1).

Відповідно до п.3 Декрету, право приватної власності громадян на земельні ділянки,

передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету,

посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що

робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною

видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Матеріали справи не містять даних, що на підставі рішенням Великодимирської сільської ради Броварського району від 19 вересня 1997 року № 20 ОСОБА_4 отримала державний акт, якому передувало виготовлення технічної документації із землеустрою із винесенням в натуру меж її земельної ділянки та погодженням меж із сусідніми землекористувачами. Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 28 жовтня 1997 року не містить даних про розмір земельної діялнки, що виділялась ОСОБА_9, відсутні дані про встановлення та погодження меж двох земельних ділянок площами 0,25 га та 0,10 га ( а.с.253, т.1)

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема із державного акту, ОСОБА_4 отримала земельну ділянку площе 0,25 га на підставі рішення Великодимерської селищної ради Броварського району від 20 травня 2010 року № 545, а не на підставі рішенням Великодимирської сільської ради Броварського району від 19 вересня 1997 року № 20.

Таким чином, ОСОБА_4 отримала спірну земельну ділянку у власність пізніше, ніж позивачі, отже, повинна була узгоджувати межі земельних ділянок з позивачами.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності її земельної ділянки, що розташована по вул. Гоголівська, 64 у смт Велика Димерка Броварського району Київської області, шляхом перенесення самовільно спорудженого металевого паркану.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Великодимерської селищної ради Броварського району від 20 травня 2010 року № 545 у частині затвердження технічної документації по передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва за адресою смт. В.Димерка, вул. Гоголівська, 66; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 018227 від 10 березня 2011 року площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 3221281201:01:021:0027, що розташована по вул. Гоголівській, 66 в смт Велика Димерка Броварського району Київської області, виданий ОСОБА_4.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :