Рішення

від 27.03.2007 по справі 5/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.07                                                                                 Справа № 5/33

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача –Нікітін В.В. (довіреність № 15/42-17-756 від 25.12.06.);

від відповідача – Назаров І.С. (довіреність № 3756 від 17.10.06.);

розглянувши матеріали справи за позовом:

Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго»(м. Луганськ, кв. «Восточний», 22, код 03340529) до Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцько виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області (м. Красний Луч, Луганської області, вул. Карла Маркса, 21, код 03196825) в особі Петровського відділення УПтСЗН (м. Петровське, м. Красний Луч, Луганської області, вул. Леніна, 16, код 20164324);

про стягнення 1202,12 грн., –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 1202,12 грн., 3% річних в розмірі 14,72 грн.  та інфляційних нарахувань в розмірі 55,47 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, з посилання на ст. 22 ГПК України ним надано заяву про уточнення позовних вимог з якої вбачається, що сума основної заборгованості на момент слухання справи складає 862,29 грн., 3% річних 8,15 грн. та інфляційних нарахувань 31,76 грн., які він просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідач відзивом на позовну заяву та його представник в судовому засідання позовних вимог не визнали мотивуючи свої заперечення тим, що між сторонами відсутні договірні стосунки і підстав у відповідача для перерахування коштів позивачу за отримане тепло не має.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається  з матеріалів справи, починаючи  з листопада 2005 р. сторони досягли згоди про необхідність укладення нового договору на постачання теплової енергії Петровському відділенню УПтСЗН  з урахуванням прийняття нового Закону України «Про теплопостачання»№ 2633-IV від 02.06.05. Однак, зазначений договір укладений не був і переписка між сторонами з приводу порядку і умов його укладання продовжується до теперішнього часу.

Не зважаючи на відсутність договірних стосунків між сторонами позивач в період з листопада 2005 р. по грудень 2006 р. здійснював поставку теплової енергії відповідачу, а саме його Петровському відділенню, яке знаходиться в м. Петровське, Луганської області, по вул. Леніна,16.    

Припинити постачання теплової енергію відповідачу у позивача не було можливості, оскільки приміщенні, яке займає Петровське відділення УПтСЗН є частиною житлового комплексу будинку № 16 і його відключення порушило б права мешканців цього будинку на належне теплопостачання.

Факт надання послуг позивачем відповідачу підтверджується належним чином оформленими і наявним в справі актами включення опалення в даному будинку.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував самого факту надання послуг з теплопостачання, однак, як вказувалось вище, оплата цих послуг не проводилась, оскільки між сторонами були відсутні договірні стосунки

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем вищезазначених  послуг свідчить, що між сторонами був вчинений двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції, а саме теплової енергії.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти тільки у письмовій формі.

В даному випадку, в момент вчинення правочину сторонами не додержано вимог закону, необхідних для його чинності, встановлених ч. 4 ст. 203 та п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, що, згідно ст. 215 ЦК України, тягне за собою недійсність такого правочину та певні правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України. Але, в п. 2 ст. 218 ЦК України зазначається, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладено усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач передав продукцію (надав послуги), тобто вчинив дію, а відповідач підтвердив її вчинення шляхом прийняття даної продукції (відсутність заперечень щодо надходження теплової енергії).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами, як вказувалось вище, було вчинено дійсний двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції і до якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, повинні застосовуватись загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець (в даному випадку відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач прийнявши продукцію не оплатив її по теперішній час, в зв'язку з чим в нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 862,29 грн.

Виходячи з положень п. 1 ст. 692 ЦК України,  оскільки договірні стосунки між сторонами відсутні і не встановлений строк оплати товару, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманої продукції одразу ж після її прийняття, що ним не зроблено до теперішнього часу.

Згідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Виставлені для оплати позивачем рахунка за надану теплову енергію не оплачені позивачем до теперішнього часу.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, за умовами договору та вимогами Господарського і Цивільного кодексів України у встановлений строк, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 862,29 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, також, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Тому, відповідачу на суму несплаченої частини заборгованості обґрунтовано і правильно нараховані 3% річних в розмірі 8,15 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 31,76 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Отже, з урахування викладеного, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати, пов'язані з розглядом даної справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краснолуцько виконавчого комітету Краснолуцької міської ради Луганської області (м. Красний Луч, Луганської області, вул. Карла Маркса, 21, код 03196825) в особі Петровського відділення УПтСЗН (м. Петровське, м. Красний Луч, Луганської області, вул. Леніна, 16, код 20164324) на користь Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго»(м. Луганськ, кв. «Восточний», 22, код 03340529) 862,29 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 8,15 грн.,  інфляційних нарахувань в сумі 31,76 грн., 102 грн. витрат по платі державного мита та 118 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.

Дата підписання :  30.03.07.

Суддя                                                                                                     О.В. Закропивний