Рішення

від 25.10.2016 по справі 906/633/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" жовтня 2016 р. Справа № 906/633/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ліквідатор;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"

до Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти"

про зобов'язання вчинити юридично значущі дії для виділу частки та зобов'язання вчинити юридично значущі дії щодо реєстрації змін в ЄДРПОУ у зв'язку з виділенням частки позивача та його виходом зі складу учасників

Позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання вчинити юридично значущі дії для виділу частки відповідача, яка належить позивачу та зобов'язання вчинити юридично значущі дії щодо реєстрації змін в ЄДРПОУ у зв'язку з виділенням частки позивача та його виходом зі складу учасників.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність корпоративних прав Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" щодо Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти". В якості правових підстав позивач посилається на положення ст.ст.41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також ст.ст.116, 148 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, пояснив, що оскільки ПАТ Овруцький ГЗК "Кварцит" є акціонером ЗАТ "Волинські самоцвіти", ліквідатор позивача, якого визнано банкрутом, на підставі 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою задоволення вимог кредиторів ПАТ Овруцький ГЗК "Кварцит" порушив питання про виділення частки зі статутного капіталу відповідача. При цьому, надав копію заяви №21/10/16-5 від 21.10.2016 про продаж акцій товариства-відповідача, належних позивачу, а також докази її направлення останньому 24.10.2016.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду повернулися ухвали суду від 04.08.2016 (а.с. 31-34), від 20.09.2016 (а.с. 156-159), від 06.10.2016 (а.с. 170-173), які направлялися останньому на адресу, вказану в позовній заяві, а також у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22249034 від 20.09.2016 (а.с. 42-43), з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Житомирської області від 20.08.2015 у справі №906/1821/13 Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (ПАТ Овруцький ГЗК "Кварцит", позивач) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ПАТ Овруцький ГЗК "Кварцит" ОСОБА_1 (копія постанови - а.с. 10-17).

Пунктом 14 зазначеної вище постанови суду ліквідатора банкрута ОСОБА_1 зобов'язано, зокрема, надати докази вжиття заходів щодо виділення частки майна товариств, співзасновниками яких є банкрут, пропорційно частці банкрута у статутному капіталі цих товариств.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема, щодо аналізу фінансового становища банкрута; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За змістом ч.6 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

У зв'язку із зазначеним вище, позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання вчинити юридично значущі дії для виділу частки та зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти" (відповідач) вчинити юридично значущі дії щодо реєстрації змін в ЄДРПОУ у зв'язку з виділенням частки позивача та його виходом зі складу учасників.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства (ч.3 ст.1 Закону України "Про господарські товариства") (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час створення товариства та виникнення спірних правовідносин).

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ч.1 ст.24 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про господарські товариства" ( до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

За змістом ч.2 ст.26 Закону України "Про господарські товариства" засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства (ч.4 ст.26 Закону України "Про господарські товариства").

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти" №1_285_000057_64 (а.с. 51-154), Установчим договором про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства "Волинські самоцвіти" (а.с. 69-71) визначено, що для забезпечення діяльності товариства засновники створюють статутний фонд у розмірі 2750060,00грн. Статутний фонд створюється за рахунок внесків засновників. В рахунок сплати акцій товариства засновники здійснюють до статутного фонду товариства, в тому числі, Відкрите акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", внесок у розмірі 550012,00грн, що складає 20% статутного капіталу товариства-відповідача.

Згідно п.5.6 Установчого договору відповідача до моменту реєстрації товариства засновники сплачують не менше 50% розміру статутного фонду товариства.

Так, довідкою Філії "Житомирське центральне відділення" Промінвестбанку №04/476 (а.с. 76) підтверджено, що на поточний рахунок ЗАТ "Волинські самоцвіти" ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" внесено кошти в статутний фонд на суму 275006,00грн.

При цьому, п.5.6 Установчого договору відповідача передбачено, що повна вартість акцій, які мають бути придбані кожним із засновників, буде сплачена ними на протязі одного року з моменту реєстрації товариства.

Закрите акціонерне товариство "Волинські самоцвіти" зареєстровано 12.03.2003, про що свідчить запис №5 Володарськ-Волинської районної державної адміністрації на статуті товариства-відповідача (у редакції від 27.02.2003) (а.с. 62-68), пунктом 6.6 якого також визначено, що акціонер у строки, встановлені Установчими зборами, але не пізніше року з дня реєстрації товариства, зобов'язаний сплатити повну вартість акцій.

Частиною 2 статті 27 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Проте, позивачем, на підтвердження внесення до статутного капіталу відповідача 550012,00грн в рахунок сплати акцій, не подано відповідних сертифікатів акцій товариства-відповідача, і такі докази в матеріалах справи відсутні. Крім того, сам ліквідатор ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що у позивача відсутня інформація про те, чи є сформованим статутний капітал відповідача (а.с. 3-5).

Таким чином, позивачем не доведено належними та достатніми доказами його право на частку в статутному капіталі відповідача саме в розмірі 550012,00грн.

Крім того, варто зауважити, що за змістом ч.1 ст.116 ЦК України) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом в и й т и з т о в а р и с т в а, в установленому порядку.

Пунктом 5.2 статуту відповідача (у редакції від 27.02.2003) також передбачено право акціонерів на вихід у встановленому порядку з товариства.

Варто зазначити, що кодифікований акт цивільного законодавства України містить загальне для учасників будь-якого господарського товариства право виходу з товариства, але при цьому зазначає, що вийти можна у встановленому порядку. Такий порядок передбачається як самим Цивільним кодексом України, так й іншими законодавчими актами України і установчими документами господарського товариства.

Можливість реалізації цього права для учасників різних видів господарських товариств неоднакова. Це пов'язано, зокрема, з об'єктом права власності, яке породжує у особи наявність корпоративних прав, з тим, наскільки для цього виду господарського товариства важлива персоніфікація, тощо.

Вихід акціонера з акціонерного товариства не впливає на стабільність майнової бази цього товариства, в той час, коли вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю чи з товариства з додатковою відповідальністю в більшості випадків супроводжується зменшенням майнової бази цих видів корпорацій. Визнання за акціонером права власності на майно акціонерного товариства можливе лише у випадку ліквідації самого товариства. Ще однією особливістю правового становища акціонера є те, що вийти він зможе з акціонерного товариства лише єдиним способом - ш л я х о м в і д ч у ж е н н я а к ц і й.

У даному випадку, слід врахувати п.27 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", в якому вказано, що процедура виходу учасника з ТОВ, ТДВ, повного товариства і командитного товариства (статті 126, 148 ЦК, статті 54, 71 Закону про господарські товариства) не може бути застосована до АТ.

Тобто, необхідною умовою для одержання позивачем вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі відповідача, законодавець визначив факт виходу з товариства шляхом продажу належних йому акцій.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме - з опису поштового вкладення від 24.10.2016 (а.с. 175), позивач звернувся до відповідача із заявою №21/10/16-5 про продаж акцій ЗАТ "Волинські самоцвіти", датованою 21.10.2016 (а.с. 174). Тобто, позивач скористався своїм правом на продаж акцій останнього лише під час розгляду справи в суді.

Разом з тим, позивач, посилаючись на ст.148 ЦК України, заявив позовну вимогу про зобов'язання вчинити юридично значущі дії для виділу частки відповідача, яка належить позивачу та зобов'язання вчинити юридично значущі дії щодо реєстрації змін в ЄДРПОУ у зв'язку з виділенням частки позивача та його виходом зі складу учасників.

Варто зауважити, що п.4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" визначено, що до правовідносин, пов'язаних з набуттям, передачею та припиненням корпоративних прав у АТ, не можуть бути застосовані загальні правові норми, які визначають порядок вступу особи до складу учасників господарського товариства, виходу та виключення учасника з господарського товариства. Як наслідок, господарські суди не мають правових підстав для задоволення позовних вимог про вихід або виключення позивача-акціонера з АТ та виділення йому частки майна товариства (крім випадку ліквідації товариства).

Приписами ст.ст.12, 13, 14, 15, 16, 20 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у визначений спосіб або інший спосіб, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист при зверненні до суду, позивач вказав у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право та спосіб його захисту, зазначивши, що відповідач не вчиняє юридично значущих дій для виділу частки позивача зі свого статутного фонду.

При цьому, слід зауважити, що п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу...

Проте, позивачем до початку розгляду справи по суті ні предмету, ні підстав позову не змінено, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Водночас, п.11 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити н а я в н і с т ь в о с о б и, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо виділу частки зі статутного капіталу відповідача, пропорційної його внеску, а також про реєстрацію змін в ЄДРПОУ в зв'язку з виділенням частки позивача та його виходом зі складу учасників є безпідставними.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивач не зміг належними та допустимими доказам обґрунтувати правомірність заявлених у позовній заяві вимог.

З огляду на встановлені судом в процесі розгляду спору обставини та досліджені подані позивачем на обґрунтування своїх позицій докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.10.16

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2,3 - позивачу за адресою: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, а/с 21 (рек. з повід.), а також на електронну адресу: 3072907057@mail.gov.ua

4 - відповідачу (рек. з повід.)