Рішення

від 26.10.2016 по справі 17/174

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016Справа №17/174 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до За участю За участю про Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Державної інспекції сільського господарства у м. Києві Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Комунального підприємства «Київдорсервіс» звільнення земельної ділянки, приведення її у придатний для користування стан та стягнення 22 811 грн. 03 коп.

Представники сторін:

від Прокуратури: від Позивача:Винник О.О. (представник за посвідченням); Самелюк К.О. (представник за довіреністю); від Відповідача: від Третьої особи - 1: від Третьої особи - 2:Тюрін Є.О. (представник за довіреністю); не з'явились; Омельченко Р.В. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» (надалі також - «Відповідач») про звільнення земельної ділянки, приведення її у придатний для користування стан та стягнення 22 811 грн. 03 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що за результатами обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства, про що складено Акт обстеження земельної ділянки №09/6 та Акт А30/6 від 08.02.2011 року, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» самовільно займає земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва під розміщення,експлуатацію та обслуговування стоянки для відстою автобусів. Як зазначає Прокурор, Позивачем не приймались рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування Відповідачу. Таким чином, просить Суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» привести земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва у придатний для використання стан; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» на користь держави 22 811 грн. 03 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Удалова О.Г.) від 28.03.2011 р. порушено провадження у справі № 17/174 та призначено її до розгляду на 18.04.2011 р.

Ухвалою від 18.04.2011 р. судом було відкладено розгляд справи до 11.05.2011 р. у зв'язку з неявкою представників позивача та неподанням витребуваних доказів, а також залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Києві (03113, МСП, м. Київ, вул. Дегтярівська, 51), на стороні відповідача -комунальне підприємство "Київдорсервіс"(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 56).

Ухвалою від 23.05.2011 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи на стороні відповідача, неподанням витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 06.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. розгляд справи було відкладено на 15.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 провадження у справі № 17/174 було зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 52/171 та зобов'язано учасників процесу повідомити суд про результати розгляду Господарським судом міста Києва справ № 52/171.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва, у зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці по догляду за дитиною, було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 17/174.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 17/174 передано для розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року справу №17/174 прийнято до провадження судді Івченко А.М.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 17/174, у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Івченко А.М.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 17/174 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року прийнято справу №17/174 до провадження судді Чинчин О.В.

Як вбачається з інформації Діловодства спеціалізованого суду, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі №52/171 за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансекспо плас" про визнання недійсним договору, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір № Д/3 -239 від 01.12.2010 року укладений між Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС". Провадження у справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС" повернути земельні ділянки: обліковий номер 72:121:053, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Лукашевича біля Південного вокзалу, площею 0,15 га; обліковий номер 72:121:031, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, площею 2304 кв.м., обліковий номер 72:121:054, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, площею 568 кв.м., Київській міській раді за актами приймання-передачі у первісному стані припинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року поновлено провадження по справі №17/174, судове засідання призначено на 28.09.2016 року.

27.09.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

28.09.2016 року в судове засідання з'явились представники прокуратури, позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили.

Суд зазначає, що на адресу Господарського суду міста Києва повернувся конверт про направлення ухвали на адресу Комунального підприємства "Київдорсервіс": пр-т Повітрофлотський, 56, м. Київ, 03151, з відміткою "не розшукано".

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Комунального підприємства "Київдорсервіс" є: 03062, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЧИСТЯКІВСЬКА, будинок 19 А.

Суд зазначає, що Комунальне підприємство "Київдорсервіс" змінило юридичну адресу в процесі розгляду справи та станом на 28.09.2016 року не може вважатись належним чином повідомленим про час і місце судового засідання.

Також, на адресу Господарського суду міста Києва повернувся конверт про направлення ухвали на адресу Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Києві: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 51, з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Києві припинено.

16.01.2014 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Києві про заміну третьої особи її правонаступником - Державною інспекцією сільського господарства у м. Києві.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку задоволення клопотання та заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Державного комітету із земельних ресурсів у місті Києві на її правонаступника - Державну інспекцію сільського господарства у м. Києві.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) сторін:

- надати письмові пояснення по суті спору станом на час поновлення провадження по справі;

- докази на підтвердження звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС" земельної ділянки 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі міста Києва та приведення її у придатний для використання стан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Державний комітет із земельних ресурсів у місті Києві на її правонаступника - Державну інспекцію сільського господарства у м. Києві; відкладено розгляд справи на 26.10.2016 року, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб в судове засідання, заміною сторони її правонаступником, витребуванням додаткових доказів по справі.

24.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення по справі.

25.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

25.10.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Прокуратури надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 26 жовтня 2016 року Прокурор та представник Позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали позовні вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях по справі, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник Третьої особи - 2 надав усні пояснення по справі. Представник Третьої особи - 1 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 10.10.2016 року уповноваженій особі установи ухвали суду від 28.09.2016 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Третя особа - 1 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа - 1 була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 жовтня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

08.02.2011 року Головним управлінням Держкомзему у місті Києві проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №09/6, яким встановлено, що станом на 08.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» самовільно займає земельну ділянку, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, під розміщення,експлуатацію та обслуговування стоянки для відстою автобусів. На момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка огороджена, має обмежений доступ та охороняється.

08.02.2011 року Головним управлінням Держкомзему у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А30/6, яким встановлено, що станом на 08.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» самовільно займає земельну ділянку площею 0,3936 га, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, під розміщення,експлуатацію та обслуговування стоянки для відстою автобусів. На момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка огороджена, має обмежений доступ та охороняється. Документи, передбачені статтею 126 Земельного кодексу України відсутні.

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» земельної ділянки між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, розмір заподіяної шкоди становить 22 811 грн. 03 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що Позивачем не приймались рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування Відповідачу. Таким чином, просить Суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» привести земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва у придатний для використання стан; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» на користь держави 22 811 грн. 03 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині зобов'язання звільнити земельну ділянку та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, інші позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Статтею 12 Земельного кодексу України також передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п.п. а), б), в) ч. 1 наведеної статті).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (стаття 94 Земельного кодексу України)

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Відповідно до частини другої цієї статті порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачені обов'язки землекористувачів, зокрема, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним і зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Оскільки земельна ділянка розташована між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, вона належить до комунальної власності м. Києва і виключно Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2011 року Головним управлінням Держкомзему у місті Києві проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №09/6, яким встановлено, що станом на 08.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» самовільно займає земельну ділянку, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, під розміщення,експлуатацію та обслуговування стоянки для відстою автобусів. На момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка огороджена, має обмежений доступ та охороняється.

08.02.2011 року Головним управлінням Держкомзему у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А30/6, яким встановлено, що станом на 08.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» самовільно займає земельну ділянку площею 0,3936 га, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, під розміщення, експлуатацію та обслуговування стоянки для відстою автобусів. На момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка огороджена, має обмежений доступ та охороняється. Документи, передбачені статтею 126 Земельного кодексу України відсутні.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву, Відповідач зазначав, що 01.04.2011 року державним інспектором Головного управління Держкомзему у місті Києві з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Герасименком С.Ю. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А212/6, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» використовує земельну ділянку площею 0,3936 га по вулиці Лукашевича (площа перед Південним залізничним вокзалом) у Солом'янському районі м. Києва для обслуговування та експлуатації автостанції «Вокзальна» на підставі договору від 01.12.2010 року №Д/3-239, укладеного між КП «Київдорсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» терміном до 31.12.2011 року. На підставі рішення Київської міської ради від 27.11.2003 року №216/1090 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 04.08.2009 р. №875 КП «Київдорсервіс» визначене замовником з будівництва та оператором із забезпечення заїзду до зон обмеженого руху, в'їзду транспортних засобів із шлагбаумним регулюванням на площах біля Центрального та Південного вокзалів. На момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» як майданчик посадки та висадки пасажирів автостанційного комплексу. Враховуючи вищевикладене, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А30/6 від 08.02.2011 року вважати недійсним.

Як вбачається з письмових пояснень Головного управління Держкомзему у місті Києві від 23.05.2011 року, чинним законодавством України не передбачено скасування акту проведення перевірки іншим подібним актом і 01.04.2011 року державний інспектор Герасименко С.Ю. не проводив перевірку дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» при використанні земельної ділянки між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А212/6 від 01.04.2011 року не може бути доказом, що підтверджує відсутність самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» зазначеної земельної ділянки.

Судом встановлено, що за результатами службового розслідування щодо правомірності дій головного спеціаліста відділу оперативного реагування на звернення державних органів, юридичних та фізичних осіб управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Герасименка С.Ю. під час проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» земельної ділянки між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва складено Акт від 10.05.2011 року, яким Герасименка С.Ю. притягнуто до дисциплінарної відповідальності, матеріали службового розслідування надіслано до прокуратури міста Києва.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А212/6 від 01.04.2011 року, складений державним інспектором Головного управління Держкомзему у місті Києві з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві Герасименком С.Ю., на підтвердження відсутності самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» земельної ділянки між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2010 року між Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС" (Сторона 2) було укладено договір № Д/3-239, відповідно до умов якого керуючись рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 №216/1090, розпорядження Київської міської державної адміністрації №875 від 04.08.2009 р., Сторона 1 надав Стороні 2 право на експлуатацію 30 фіксованих місць для відстою автобусів (18-33 посадочних місць) за адресою: Солом'янський район, вул. М. Лукашевича (площа перед Південним вокзалом), згідно погодженої та затвердженої у встановленому порядку схеми організації дорожнього руху, як додатку до цього договору.

Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі №52/171, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір №Д/3 -239 від 01.12.2010 року укладений між Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС". Провадження у справі в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС" повернути земельні ділянки: обліковий номер 72:121:053, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Лукашевича біля Південного вокзалу, площею 0,15 га; обліковий номер 72:121:031, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, площею 2304 кв.м., обліковий номер 72:121:054, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ползунова, площею 568 кв.м., Київській міській раді за актами приймання-передачі у первісному стані припинено. Стягнуто з Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс" в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС" в доход Державного бюджету України 127 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рішенням суду встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №2а-9171/11/2670, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015р., визнано протиправним і скасовано розпорядження Київської міської ради №875 від 04.08.2009 р. "Про заходи щодо впорядкування руху транспорту та створення сприятливих умов для прийому гостей та відвідувачів міста в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу", на підставі якого було укладено оспорюваний договір № Д/3 -239 від 01.12.2010р.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 52/171 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт недійсності договору №Д/3 -239 від 01.12.2010 року, укладеного між Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС", підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2016 року у справі №52/171, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. (стаття 216 Цивільного кодексу України)

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо наявності правових підстав для зайняття і користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» земельної ділянки між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва під розміщення, експлуатацію та обслуговування стоянки для відстою автобусів, оскільки Договір №Д/3-239 від 01.12.2010 року, укладений між Комунальним підприємством Київської міської ради "Київдорсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПО ПЛАС" визнано недійсним. З цих же підстав Суд не приймає до уваги доводи Відповідача та Комунального підприємства «Київдорсервіс» щодо вчинення сторонами дій, направлених на виконання умов Договору №Д/3-239 від 01.12.2010 року, оскільки судове рішення у справі № 52/171 не може бути поставлене під сумнів.

Таким чином, Суд звертає увагу, що Актом обстеження земельної ділянки №09/6 від 08.02.2011 року та Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А30/6 від 08.02.2011 року встановлено, що будь-яких рішень про передачу земельної ділянки ж вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва Відповідачу Київською міською радою не приймалось, документи, що посвідчують право користування цією земельною ділянкою у Відповідача також відсутні, а тому таке використання земельної ділянки є самовільного зайнятим.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 наведеної статті).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Як зазначено у абз. 1 п. 3.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, як зазначено в абзаці 2 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням обставин використання Відповідачем земельної ділянки площею 0,3936 га, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, без дотримання вимог, передбачених ст.ст. 124, 126 Земельного кодексу України, вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва та зобов'язання привести її у придатний для використання стан є обґрунтованими.

Проте, Судом встановлено, що у даний час земельна ділянка площею 0,3936 га, яка знаходиться між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва не перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» та знаходиться у первісному стані, що підтверджується Актами обстеження земельних ділянок №16-1680-09 від 05.10.2016 року, №16-1679-09 від 05.10.2016 року, які містяться в матеріалах справи, а також поясненнями Позивача та прокурора, наданими в судовому засіданні.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №17/174 в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва та зобов'язання привести її у придатний для використання стан у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Що стосується заявлених позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» на користь держави 22 811 грн. 03 коп., Суд зазначає.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" належними доказами підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки є матеріали адміністративного правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для відшкодування завданої шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є факт заподіяння шкоди, розмір зазначеної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяною шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності завданої шкоди прокурором надані Акт обстеження земельної ділянки №09/6 від 08.02.2011 року, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А30/6 від 08.02.2011 року та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» земельної ділянки між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва, складені Головним управлінням Держкомзему у місті Києві.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження складання протоколу про адміністративне правопорушення, винесення припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства, притягнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності.

За таких підстав, Суд вважає, що Позивачем не доведено Суду належними та допустимими доказами наявності підстав для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять сукупності всіх складових елементів для підтвердження наявності завданої шкоди Відповідачем у заявленому прокурором розмірі - факту заподіяння шкоди, розміру зазначеної шкоди та причинно-наслідковий зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяною шкодою.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» на користь держави 22 811 грн. 03 коп. є недоведеними та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами покладаються на Відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Припинити провадження у справі № 17/174 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» привести земельну ділянку площею 0,3936 га між вулицями Ползунова та Петрозаводська у Солом'янському районі м. Києва у придатний для використання стан у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. У задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» в частині стягнення 22 811 грн. 03 коп. - відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансекспо плас» (01135, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛА ПЕСТЕЛЯ, будинок 11, ЛІТ."Б", Ідентифікаційний код юридичної особи 37079741) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 31 жовтня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин