Рішення
від 26.10.2016 по справі 914/1779/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2016р. Справа№ 914/1779/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. при секретарі судового засідання Прокопів І.І. розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайВ» ЛТД, Львівська область, Самбірський район, с.Рудки,

до відповідача: ОСОБА_1 міської ради Львівської області, Львівська область, Самбірський район, с.Рудки,

про: визнання незаконним та скасування рішення від 16.06.2016р. №71.

В судове засідання з'явились:

Від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність № 1/6-7 від 27.04.2015р.);

Від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 1836 від 19.07.2016р.).

Учасникам судового засідання роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Рай» ЛТД до відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 16.06.2016р. №71.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.07.2016 р. суддею Запотічняк О.Д. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.07.2016р.

В судовому засіданні 19.07.2016р.оголошено перерву до 30.08.2016р.

Ухвалою суду від 30.08.2016р. продовжено строк та відкладено розгляд справи до 13.09.2016р. з підстав, викладених в ухвалі.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Запотічняк О. Д., з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, на підставі Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 07.12.2015 року та розпорядження керівника апарату Господарського суду Львівської області ОСОБА_4 від 12.09.2016 р., згідно вимог ст. 2-1 ГПК України 12.09.2016р. було призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого справу № 914/1779/16 передано для розгляду судді Галамай О.З., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

В судовому засіданні 13.09.2016р. оголошено перерву до 05.10.2016 р. Ухвалою суду від 05.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 26.10.2016 р. з підстав, викладених в ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених вимог заперечив, однак письмового відзиву не надав.

В судовому засіданні 26.10.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

ТзОВ «Рай ЛТД» видано Державний акт серії ІІ-ЛВ №002954 на право постійного користування землею площею 0,15 га. для комерційної діяльності відповідно до рішення ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів від 15 вересня 1998 року № 1. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 13.02.2002р. за №67 .

14.08.2014р. ОСОБА_1 міська рада прийняла Рішення №1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» , яким розглянувши клопотання Державної інспекції, враховуючи набуття громадянами у власність будівель, які розташовані на даній земельній ділянці, керуючись ст.ст. 120, 122, п. В«еВ» ст.141 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.287.6 ПК України, п.34 ст.26 ЗУ В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» вирішила, зокрема, припинити право постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по вул. Валовій, 1-а у м. Рудки та вважати таким, що втратило чинність рішення ОСОБА_1 міської ради від 15.09.1998р. №1 В«Про передачу в постійне користування ТОВ В«РайВ» ЛТД земельної ділянки у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» ; Управлінню Держземагенства у Самбірському районі Львівської області зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування землею ТОВ В«РайВ» ЛТД серії ІІ-ЛВ №002954 від 13.02.2002 року зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 16 червня 2016 року № 71 В«Про внесення змін до рішення ОСОБА_1 міської ради від 14 серпня 2014 року №1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» вирішено: Внести зміни до рішення ОСОБА_1 міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» , виклавши пункт 1 рішення у наступній редакції: В«Припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по вул. Валовій, 1-а у м. Рудки. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЛВ № 002954 від 13.02.2002 року, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67 вважати таким, що втратив чинністьВ» .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі власних повноважень.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, які брали участь у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 13 Конституції України , земля є об'єктом власності українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За змістом ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України , суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як визначено ст. 155 Земельного кодексу України , у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2014р. ОСОБА_1 міська рада прийняла рішення №1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» , яким розглянувши клопотання Державної інспекції, враховуючи набуття громадянами у власність будівель, які розташовані на даній земельній ділянці, керуючись ст.ст. 120, 122, п. В«еВ» ст.141 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.287.6 ПК України, п.34 ст.26 ЗУ В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» вирішила, зокрема, припинити право постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по вул. Валовій, 1-а у м. Рудки та вважати таким, що втратило чинність рішення ОСОБА_1 міської ради від 15.09.1998р. №1 В«Про передачу в постійне користування ТОВ В«РайВ» ЛТД земельної ділянки у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» ; Управлінню Держземагенства у Самбірському районі Львівської області зняти з реєстрації державний акт на право постійного користування землею ТОВ В«РайВ» ЛТД серії ІІ-ЛВ №002954 від 13.02.2002 року зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 16 червня 2016 року № 71 В«Про внесення змін до рішення ОСОБА_1 міської ради від 14 серпня 2014 року №1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» вирішено: Внести зміни до рішення ОСОБА_1 міської ради від 14 серпня 2014 року № 1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» , виклавши пункт 1 рішення у наступній редакції: В«Припинити право постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку площею 0,1307 га по вул. Валовій, 1-а у м. Рудки. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЛВ № 002954 від 13.02.2002 року, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67 вважати таким, що втратив чинністьВ» .

Позивач зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Рай ЛТД» видано Державний акт серії ІІ-ЛВ №002954 на право постійного користування землею площею 0,15 га. для комерційної діяльності відповідно до рішення ОСОБА_1 міської Ради народних депутатів від 15 вересня 1998 року № 1. Даний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 13.02.2002р. за №67 (копія міститься в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі власних повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 141 Земельного кодексу України, оскільки жодної заяви землекористувача (ТзОВ «Рай ЛТД») про добровільну відмову від землекористування і добровільне скасування державного акта відповідачу не подавалося.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1). Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5).

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З наведених приписів законодавства чітко вбачається, що добровільна відмова від права користування землею, вилучення земельної ділянки та набуття іншою особою права власності на будівлю є окремими, самостійними та незалежними підставами для припинення права на земельну ділянку.

Разом з тим, законодавець, імперативно зазначивши про те, що набуття іншою особою права власності на будівлю є підставою для припинення права користування землею, не передбачив порядку та процедури такого припинення. Відповідно, в законодавстві не міститься вимоги, що таке припинення повинне відбуватися за згодою землекористувача.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.06.2016 р. у справі № 914/1347/15 за результатами нового розгляду справи, відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайВ» ЛТД до ОСОБА_1 міської ради Львівської області про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради Львівської області від 14.08.2014р. №1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» . Дане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. та відповідно набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Згідно із пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, в зазначеному судовому рішенні від 21.06.2016 р. у справі № 914/1347/15 встановлено, що на земельній ділянці, яка перебувала в постійному користуванні позивача знаходяться об'єкти нерухомості, які перебувають у власності третіх осіб та станом на момент прийняття рішення у справі, правовстановлюючі документи фізичних осіб на кіоски, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Валова, 1-а в м. Рудки є чинними. Позивачем не надано доказів, що ці документи було скасовано чи визнано недійсними в судовому порядку. Враховуючи даний факт та враховуючи положення п. В«еВ» ст.141 Земельного кодексу України, як підставу для припинення права користування земельною ділянкою, а також враховуючи відсутність вимог законодавства про необхідність отримання згоди землекористувача на припинення такого користування згідно цього пункту, ОСОБА_1 міська рада правомірно прийняла оскаржуване рішення за відсутності такої згоди.

Крім того, як вбачається з рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/1347/15 від 21.06.2016 р., в даному рішенні досліджувалося оскаржуване у даній справі рішення ОСОБА_1 міської ради від 16 червня 2016 року № 71 В«Про внесення змін до рішення ОСОБА_1 міської ради від 14 серпня 2014 року №1 В«Про розгляд клопотання Державної інспекції сільського господарства в Львівській області щодо припинення права постійного користування ТОВ В«РайВ» ЛТД на земельну ділянку у м. Рудки, вул. Валова, 1-аВ» .

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано суду доказів недійсності чи неправомірності правовстановлюючих документів фізичних осіб на кіоски, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Валова, 1-а в м. Рудки. Крім того, позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог надано суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивача, яке розташоване на земельній ділянці по вул. Валова, 1-а в м. Рудки. Щодо цього суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 2 ст. 120 та п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що набуття особою права користування на будівлю є підставою для припинення користування всією земельною ділянкою, як об'єкту цивільних прав, оскільки припинити право користування можливо лише на сформовану земельну ділянку. Припинення права користування на частину земельної ділянки є неможливим, оскільки така частина (без формування її як окремої земельної ділянки) не являється об'єктом цивільних прав. В свою чергу, формування частини земельної ділянки, як окремої ділянки, без попереднього припинення права користування є неможливим.

Земельна ділянка право постійного користування щодо якої припинено належить на праві власності територіальній громаді міста Рудки, що підтверджується Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власностіВ» відповідно до якого землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних

населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядуванняВ» встановлено, що до повноважень рад належать вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Наведеним також спростовуються твердження позивача про те, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень. Разом з тим слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З огляду на викладене, враховуючи факти, встановлені у рішенні господарського суду Львівської області від 21.06.2016 р. у справі 914/1347/15, яке набрало законної сили, а також те, що ОСОБА_1 міська рада являється органом до компетенції якого віднесено питання щодо регулювання земельних відносин на території м. Рудки, беручи до уваги те, що припинення права користування на підставі положень п. В«еВ» ст.141 ЗК України законодавством не віднесено до компетенції іншого органу, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, при дослідженні матеріалів справи, пояснень представників сторін, наданих в судових засіданнях, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись cт . ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2016 р.

Суддя Галамай О. З.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення26.10.2016
Оприлюднено03.11.2016
Номер документу62344327
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1779/16

Постанова від 15.02.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Желік М.Б.

Ухвала від 08.02.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Желік М.Б.

Ухвала від 11.01.2017

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Желік М.Б.

Ухвала від 12.12.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Желік М.Б.

Ухвала від 06.12.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бонк Т.Б.

Ухвала від 15.11.2016

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Бонк Т.Б.

Рішення від 26.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 05.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 13.09.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Галамай О. З.

Ухвала від 30.08.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Запотічняк О.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні