Ухвала

від 24.10.2016 по справі 910/1562/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.10.2016№ 910/1562/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Атіс Строй» (далі - Компанія), м. Київ,

на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС), м. Київ,

у справі № 910/1562/14

за позовом державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, м. Київ,

до Компанії

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максимус», м. Київ,

про стягнення 2 109 772,72 грн.

за участю представників:

скаржника - Самовюк І.О. (довіреність від 01.06.2016 №б/н);

позивача - Хоревої Т.І. (довіреність від 26.02.2016 №б/н);

третьої особи - не з'явився;

ВДВС - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Компанії як поручителя 2 109 772,72 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максимус» (далі - Товариство) умов типового договору від 01.08.2006 №б/н оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі організацій, які віднесені до відання Національної академії наук України від 01.08.2006 №б/н.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2014 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, позов задоволено частково; стягнуто з Компанії 1 630 725,71 грн. заборгованості і 32 614,50 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02.04.2015 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

Компанія 10.08.2016 подала суду скаргу на дії ВДВС, яку ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2016 (суддя Ващенко Т.М.) повернуто Компанії без розгляду.

Компанія 16.08.2016 повторно подала суду скаргу на дії ВДВС, мотивовану тим, що: старшим державним виконавцем ВДВС не надсилалася Компанії постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.05.2016; про існування вказаної постанови боржнику стало відомо тільки 27.07.2016 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; неповідомлення боржника про накладення арешту на майно та про подальші дії щодо опису його майна унеможливило присутність представників відповідача під час здійснення опису належному йому майна; старший державний виконавець ВДВС зобов'язав стягувача забезпечити явку двох понятих під час здійснення виконавчих дій, що прямо суперечить вимогам законодавства про виконавче провадження; в акті державного виконавця від 25.07.2016 серед понятих зазначено осіб, які є пов'язаними із стягувачем, а тому і заінтересованими особами; в акті опису та арешту майна від 25.07.2016 №756/6 відсутня інформація щодо роз'яснення державним виконавцем понятим їх прав та обов'язків; крім того, у вказаному акті відсутній підпис боржника; копія акта опису майна боржнику не надсилалась, що підтверджується відсутністю в матеріалах виконавчого провадження відміток про отримання такого акта боржником; Компанія неодноразово повідомляла як стягувача, так і державного виконавця про те, що майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, не належить на праві власності боржнику, а перебуває лише в його тимчасовому користуванні і не може бути предметом опису чи арешту; старшим державним виконавцем було передано описане та арештоване майно взагалі невідомій особі, що може розцінюватися як зловживання службовим становищем.

Таким чином, Компанія у скарзі просить суд:

- відновити строк оскарження дій ВДВС як порушений з поважних причин;

- визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо несвоєчасного направлення документів виконавчого провадження №49047751 на адресу боржника;

- визнати незаконними дії ВДВС щодо складання акта опису та арешту майна від 25.07.2016 №756/6;

- визнати незаконною передачу описаного майна на зберігання іншій особі;

- визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо відсутності у матеріалах виконавчого провадження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.05.2016;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.05.2016;

- скасувати акт опису та арешту майна від 25.07.2016 №756/6.

У зв'язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці 18.08.2016 здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи, за результатами якого справу №910/1562/14 передано для розгляду судді Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2016 відновлено Компанії строк подання Скарги та призначено її розгляд на 26.09.2016.

ВДВС 20.09.2016 подало суду копії матеріалів виконавчого провадження №49047751 для долучення до матеріалів справи.

Компанія 24.10.2016 подала суду додаткові пояснення, в яких вказала, що майно, яке описане і арештоване державним виконавцем, не є власністю Компанії; рухоме майно, яке знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, є власністю Товариства і використовується Компанією на праві тимчасового платного користування згідно з договором оренди рухомого майна від 12.08.2013 №12/08/13, укладеного Компанією і Товариством; опис переданого в оренду рухомого майна визначений у специфікаціях до вказаного договору.

Представник скаржника у судовому засіданні 24.10.2016 надав пояснення по суті скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача надав пояснення по суті скарги, проти її задоволення заперечив.

Представники ВДВС та Товариства у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвали господарського суду міста Києва від 22.08.2016 і від 26.09.2016 було надіслано на адреси ВДВС (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 22/15) і третьої особи (07400, Київська область, м. Бровари, бульв. Незалежності, буд. 24), вказані у скарзі та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвали і рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з адреси ВДВС. До матеріалів справи долучено конверти повернення з юридичної адреси третьої особи з відмітками відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну строку зберігання» і прописом «за не запитом».

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду скарги, проаналізувавши встановлені фактичні обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення представників скаржника і позивача, господарський суд міста Києва дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Частинами першою і другою статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

У розгляді скарги судом встановлено, що:

- постановою ВДВС від 19.10.2015 відкрито виконавче провадження №49047751 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 02.04.2015;

- згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 11.03.2016 ВДВС винесено постановою про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунку, відкритому у публічному акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк», та на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми 1 829 674,23 грн.;

- відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 11.05.2016 ВДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 1 829 674,23 грн.;

- в матеріалах ВП №49047751 не міститься постанов від 11.03.2016 і від 11.05.2016, а також доказів їх надіслання Компанії;

- вимогою без номера та дати ВДВС зобов'язало:

• представника Компанії бути присутнім 25.07.2016 об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, та не перешкоджати проведенню виконавчих дій; у разі відсутності рішення суду буде виконано без участі представника;

• представника Підприємства бути присутнім 25.07.2016 об 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, та забезпечити техніку, робочу силу і 2-х понятих для проведення виконавчих дій;

- згідно з актом від 25.07.2016 №756/6 державним виконавцем описано і накладено арешт на майно, яке знаходиться у приміщеннях з №1 по №15 за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1;

- актом державного виконавця від 25.07.2016 встановлено, що виходом за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, для перевірки майнового стану двері в приміщення боржника відчинив охоронець; державним виконавцем здійснено опис та арешт рухомого майна боржника.

Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно із частиною першою статті 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 22.08.2016 ВДВС було подано суду копії матеріалів виконавчого провадження №49047751.

Судом встановлено, що матеріали ВП №49047751 не містять доказів надіслання Компанії документів, винесених державним виконавцем у виконавчому провадженні №49047751, що є порушенням вимог Закону.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне дії державного виконавця ВДВС стосовно ненадіслання Компанії документів виконавчого провадження №49047751 визнати незаконними.

Частиною п'ятою статті 57 Закону встановлено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до акта опису й арешту майна від 25.07.2016 №756/6:

- при здійсненні державним виконавцем виконавчих дій були присутні поняті - охоронець ОСОБА_3, представник стягувача ОСОБА_4;

- при описі майна, що належить боржнику, були присутні: ОСОБА_5 і ОСОБА_6;

- описане майно прийняв на відповідальне зберігання, копію акта опису й арешту майна отримав - ОСОБА_7;

- акт підписано державним виконавцем, представником стягувача - ОСОБА_4, понятими - ОСОБА_8 і ОСОБА_6

З акта державного виконавця від 25.07.2016 вбачається:

- виходом за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, для перевірки майнового стану двері в приміщення боржника відчинив охоронець ОСОБА_8;

- державним виконавцем здійснено опис та арешт рухомого майна боржника за участю понятих - ОСОБА_8 і представника стягувача ОСОБА_4;

- акт підписано державним виконавцем, представником стягувача - ОСОБА_4, понятим - ОСОБА_8

Згідно з підпунктами 4.2.1 і 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані, зокрема: назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження.

Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 Інструкції встановлено, що факт передачі майна може засвідчуватися актом державного виконавця або актом приймання-передавання майна.

Судом встановлено, що акт опису й арешту майна від 25.07.2016 №756/6 складено з порушенням вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Інструкції, оскільки в ньому відсутні:

- відмінні ознаки кожного внесеного в акт предмета, не вказана вага, метраж, розмір, колір, ступінь зносу;

- паспортні данні і місце проживання особи, якій передано на зберігання майно;

- строки обмеження права користуватися майном.

Крім того, відповідно до частин другої і третьої статті 15 Закону присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Так, в акті опису й арешту майна від 25.07.2016 №756/6 зазначено таких понятих: ОСОБА_8 і ОСОБА_4

Разом з тим, відповідно до акта державного виконавця від 25.07.2016 ОСОБА_8 є охоронцем, який надав державному виконавцю доступ до приміщення за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, а ОСОБА_4 є представником стягувача.

Що ж до присутніх під час опису рухомого майна ОСОБА_5 і ОСОБА_6, то з акта опису й арешту майна від 25.07.2016 №756/6 неможливо встановити в якості кого вони були залучені до складання акта (поняті, представники стягувача або боржника тощо).

Слід також зазначити, що вимога державного виконавця щодо зобов'язання стягувача при огляді приміщення за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, забезпечити 2-х понятих для проведення виконавчих дій є неправомірною.

Таким чином, при вході до приміщення за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, та проведенні виконавчих дій не були присутні поняті, що є порушенням вимог Закону, а відтак дії державного виконавця ВДВС при вході до приміщення і здійсненні виконавчих дій є незаконними.

Крім того, описане і арештоване державним виконавцем майно не є власністю Компанії. Рухоме майно, яке знаходиться в приміщенні за адресою: м. Київ, просп. Науки, 42/1, є власністю Товариства і використовується Компанією на праві тимчасового платного користування згідно з договором оренди рухомого майна від 12.08.2013 №12/08/13, укладеного Компанією і Товариством. Опис переданого в оренду рухомого майна визначений у специфікаціях до вказаного договору.

Отже, дії ВДВС щодо складання акта опису та арешту майна від 25.07.2016 №756/6 є незаконними, а тому вказаний акт підлягає скасуванню.

Стосовно визнання незаконною передачі описаного майна на зберігання іншій особі, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки право державного виконавця на передачу на зберігання майна іншій особі, а не боржнику є правом державного виконавця і в силу Закону не потребує додаткового обґрунтування вчинення таких дій.

Пунктом 1.1 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 (далі - Стандарт), встановлено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій).

Відповідно до пунктів 6.1 і 6.2 Стандарту для виготовляння бланків організаційно-розпорядчих документів як основні треба використовувати два формати паперу згідно з ГОСТ 9327 - А4 (210 х 297 мм) і А5 (210 х 148 мм). Дозволено використовувати бланки А3 (297 х 420 мм) і А6 (105 х 148 мм).

Бланки документів виготовляють на білому папері високої якості, друкують фарбами насичених кольорів. Дозволено виготовляти бланки за допомогою комп'ютерної техніки.

Таким чином, винесена державним виконавцем ВДВС постанова від 11.05.2016 має бути наявна в паперовому вигляді у матеріалах виконавчого провадження №49047751.

Разом з тим, матеріли виконавчого провадження не містять такої постанови, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати дії державного виконавця ВДВС щодо відсутності в матеріалах виконавчого провадження №49047751 постанови від 11.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірними.

Що ж до вимоги скаржника стосовно визнання постанови ВДВС від 11.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, то слід зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Постановою від 19.10.2015 про відкриття виконавчого провадження №49047751 надано боржнику строку для самостійного виконання рішення - до 7 днів з моменту винесення вказаної постанови.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №49047751 державним виконавцем не було надіслано Компанії вказаної постанови.

Разом з тим, згідно з актом державного виконавця від 05.05.2016 директору Компанії було вручено виклик державного виконавця, в якому Компанію було зобов'язано з'явитись до ВДВС для сплати боргу за виконавчим документам або надання підтверджуючих документів про його сплату.

Таким чином, про існування виконавчого провадження №49047751 Компанія дізналась 05.05.2016.

Проте ні станом на день винесення постанови від 11.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ані на день розгляду даної скарги (24.10.2016) відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2014 не виконано, доказів протилежного суду не подано.

Крім того, Компанією не обґрунтовано вимогу щодо скасування постанови від 11.05.2016 ВП №49047751, не надано належних доказів, які б підтверджували протиправність дій державного виконавця ВДВС при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.05.2016.

Саме лише ненадіслання вказаної постанови боржнику не може бути підставою для скасування постанови.

З огляду на викладене вимоги щодо скасування постанови ВДВС від 11.05.2016 задоволенню не підялгають.

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись статтями 86, 121 2 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Атіс Строй» на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у справі №910/1562/14 задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо несвоєчасного надіслання документів з виконавчого провадження №49047751.

3. Визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо складання акта опису та арешту майна від 25.07.2016 №756/6.

4. Визнати незаконною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо відсутності в матеріалах виконавчого провадження №49047751 постанова від 11.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

5. Скасувати акт опису та арешту майна від 25.07.2016, складений у виконавчому провадженні №49047751.

6. У задоволенні решти вимог скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Атіс Строй» на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 910/1562/14 відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому законодавством України порядку.

Суддя О.Марченко