Рішення

від 27.10.2016 по справі 922/2738/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р.Справа № 922/2738/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Сєвєродонецький склопластик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон Плюс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників :

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 11.01.16);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Сєвєродонецький склопластик" м. Сєвєродонецьк звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон Плюс", м. Харків про стягнення суми основного боргу у розмірі 33120,00 грн., пені в розмірі 5054,87 грн., інфляційних витрат в розмірі 1090,61 грн., три відсотки річних у розмірі 407,21 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №84 від 09 березня 2016 року, в частині оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару за договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.16 року порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 11.10.2016 року о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2016 року , задоволено клопотання позивача щодо продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 30.10.2016 року, розгляд справи відкладено до 20.10.2016 року .

Ухвалою господарського суду від 20.10.2016 року, розгляд справи відкладено до 27.10.2016 року, з метою виконання сторонами попередніх ухвал суду .

27.10.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Сєвєродонецький склопластик" , через канцелярію господарського суду (вх.№55433) надійшла заява про зменшення позовних вимог , в якій позивач просить суд прийняти зменшення Позивачем розміру позовних вимог на 34 617,82 грн. та стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон Плюс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» пеню в розмірі 5054,87 грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення 5054,87грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання 27.10.2016 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 27.10.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання Сєвєродонецький Склопластик" та товариством з обмеженою відповідальністю «Полігон Плюс» , був укладений Договір купівлі - продажу № 84 від 09 березня 2016 року .

Згідно з пунктом 1.1. Договору Відповідач зобов'язується передати у власність Позивачу, Вал ножовий 2К. 1526.00.000 СБ, а Позивач зобов'язується прийняти та оплатити Товар в терміни і в порядку, передбачені цим договором.

Пунктом 1.3. Додатків № 1 від 07 липня 2014 року, № 2 від 08 липня 2014 року та № З від 20 серпня 2015 року до Договору, відвантаження узгодженої партії товару здійснюється в липні - серпні місяцях 2014 року.

Згідно п. 4.2. Договору, Позивач здійснює 100% передоплату за узгоджену партію Товару протягом 5-ти (п'яти), банківських днів з моменту отримання рахунку Відповідачем.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата здійснюється Позивачем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача на підставі рахунків, виставлених Продавцем на кожну партію Товару. В рахунку вказується найменування Товару, ГОСТ, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість, крім того ПДВ.

Згідно п. 5.1. Договору, Відповідач здійснює відвантаження Товару партіями, на умовах СРТ - м. Сєвєродонецьк (склад Перевізника) правил ІНКОТЕРМС 2010 року, в передбачені у відповідному Додатку, узгодженому і підписаному представниками обох сторін.

Відповідно до п. 1.3. Додатку № 1 від 09 березня 2016 року до Договору, поставка здійснюється на протязі п'яти календарних днів з моменту перерахування 100 % на розрахунковий рахунок Відповідача, на умовах СРТ у виданні Инкотермс 2010(склад Перевізника).

Як вбачається із матеріалів справи Позивач перерахував 100% передоплату на розрахунковий рахунок відповідача за товар на загальну суму 33 120,0грн., що підтверджується платіжним дорученням №5932 від 10.03.2016 року, однак відповідач в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання щодо відвантаження Товару в строк, встановлений у договорі та Додатку № 1 до Договору, не виконав.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за оплачений, але не поставлений Товар, станом на 12 серпня 2016 року становила 33 120,00 грн.

04.05.2016 року на адресу Позивача надійшов лист за № 57 від Відповідача, у якому зазначалося, що у зв'язку з неякісним матеріалом, виготовлений Товару не відповідає їм характеристикам узгодженим Сторонами, та просить перенести строк поставки на 27 травня 2016 року.

01 липня 2016 р. Позивач, керуючись пунктом п. 9.1. Договору направив на адресу Відповідача претензію югою перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача заборгованість за Договором в розмірі 33 120,00 грн., або провести відвантаження Товару.

06 липня 2016 року, на електронну адресу Позивача, надійшов лист від Відповідача, у якому зазначалося, що затримка з постачання товару сталася через поставку неякісного матеріалу та якісно виготовлений вал ножовий в обов'язковому порядку буде поставлений на адресу позивача до 14.07.2016 р.

Станом на 12 серпня 2016 року, зобов'язання відповідача по відвантаженню товару не виконані, грошові кошти, перераховані за товар , на розрахунковий рахунок позивача не повернуто.

Як зазначено вище, частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитись від прийняття виконання).

Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що визначене нею право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання; це право, як і право вимагати передачі оплаченого товару (на його розсуд), виникає у покупця одночасно зі спливом встановленого договором строку передачі товару.

При цьому право покупця звернутись до суду з вимогою про повернення сплаченої ним суми попередньої оплати не може бути обмежено через відсутність його попереднього звернення до продавця з такою вимогою, оскільки фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеній в рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №43/308-10.

Враховуючи, що відповідачем не здійснено поставку товару на суму здійсненої попередньої оплати, а тому позивач (покупець) в силу закону має право на повернення зазначеної суми, у зв'язку з невиконанням постачальником своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару.

Згідно останньої заяви позивача про зменшення позовних вимог, останній повідомив суд про те, що відповідачем 17 серпня 2016 року було поставлено Позивачеві вал ножовий 2К. 1526.00.000 СБ на загальну суму 33 120,00 грн. в рахунок заборгованості за Договором, що підтверджується, зокрема, видатковою накладною № 37 від 17 серпня 2016 р., втім вищевказаний товар відповідачем було поставлено лише після того, як позивач звернувся до суду з цим позовом, а повинен був поставити в строк до 14.07.2016 року .

З огляду на те, що боржником зобов'язання щодо поставки товару перед позивачем на момент звернення з позовом не було виконано, то позивач правомірно вимагає сплати передбачених договором пені в сумі 5054,87грн.

Згідно п.7.2. договору сторонами передбачено, що у випадку непоставки/недопоставки товару в строки, вказані у відповідному додатку, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діє в період прострочки, від вартості недопоставленого/непоставленого товару за кожний день прострочки.

Згідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України)). Згідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Заявлені в зазначеній частині зменшені вимоги належним чином розраховані згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР та вимог ст. 232 ГК України (розгорнутий розрахунок в матеріалах справи), обумовлені законом, договором , відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, тому підлягають до задоволення повністю у сумі 5054,87 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

На підставі викладеного, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає повернення судового збору, за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.

Пленум Вищого господарського суду України у Постанові № 7 від 21.02.2013 року надав роз'яснення стосовно порядку повернення сплачених сум судового збору, з підстав передбачених ст. 7 Закону України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, сума 1202,42 грн. сплаченого судового збору буде повернута за клопотанням позивача за відповідною ухвалою суду за наявності такого клопотання.

На підставі наведеного, та положень ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 175,58грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 173, 174, 179, 181, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610-612,693Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (зменшені ) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон Плюс"(61089, АДРЕСА_1, код 39581479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Сєвєродонецький Склопластик" (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2, код 36221647) - 5054,87 грн. пені , витрати по сплаті судового збору в сумі 175,58грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_2