Рішення

від 16.08.2016 по справі 428/8854/13-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/8854/13-ц

Провадження № 2/428/123/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

при секретарі Гетьманцевій Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Філдес Україна» про визнання недійсним контракту, відшкодування збитків та моральної шкоди у зв'язку з порушенням прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із позовом до ПАТ «Філдес Україна» про визнання недійсним контракту, відшкодування збитків та моральної шкоди у зв'язку з порушенням прав споживача. В обґрунтування позову зазначив, що 30 квітня 2008 року між ним та закритим акціонерним товариством «Філдес», правонаступником якого є відповідач ПАТ «Філдес Україна», було укладено контракт №0515055 з додатком, який є невід'ємною частиною контракту під назвою «Ідентифікатор контракту №0515055». Предметом контракту є надання позивачу послуг з адміністрування системи, умовно іменованої CAR CREDIT (ОСОБА_2) з метою придбання автомобіля ОСОБА_3 в групі за ціною 53100(п'ятдесят три тисячі сто) гривень. Клієнт системи сплачує: вступний внесок у розмірі 1911 грн. 60 коп., щомісячний чистий внесок (частина вартості автомобіля, за рахунок якого здійснюється його придбання) - 1,04%, щомісячні адміністративні витрати (плата за послуги з формування груп клієнтів системи та за здійснення організаційних дій з визнання автомобіля) - 0,35%, щомісячний страховий внесок - 0,065%, збір за визнання (одноразовий платіж, що підлягає сплаті в момент визнання за ним автомобіля) - 3%. Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, а відповідач - ПАТ «Філдес Україна» формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля статті 5, 6 контракту). Клієнт одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, передбачених контрактом (статті 7,8, 9), і таке визнання права здійснює ПАТ «Філдес Україна» на власний розсуд, право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків. Контракт не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності ПАТ «Філдес Україна» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість контрактом передбачено, що у випадку відмови клієнта від контракту з нього утримується вступний внесок, 10% штрафу від суми, що підлягає поверненню, але не менше суми двох чистих внесків, не повертаються адміністративні витрати й страховий внесок, повернення коштів відбувається після ліквідації групи(стаття 15 контракту). Позивач сплачував кошти за вказаним контрактом не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, відповідач - ПАТ «Філдес Україна» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Кар Кредит». Таким чином, відповідач утворив та експлуатує пірамідальну схему, а умови контракту є несправедливими. Усього на виконання умов контракту позивач сплатив 101764 грн. 93 копійки, що підтверджується квитанціями про оплату внесків. Відповідно до ст. 7 контракту про надання послуг №0515055 кожний клієнт системи, що виконує зобов'язання, що випливають із дійсного контракту, одержує автомобіль відповідно до принципів визнання, передбаченими в контракті. Позивач виконав свої зобов'язання за вказаним контрактом в повному обсязі, але станом на 05.04.2013 року відповідач про дату визнання не повідомив, автомобіль йому не надав. Таким чином, діяльність відповідача - ПАТ «Філдес Україна» з реалізації системи «Кар Кредит» є такою, що вводить споживача в оману, оскільки програма «Кар Кредит» формується виключно на коштах учасників «Кар Кредит», без залучення коштів підприємства.

Тому позивач вважає, що відповідачем здійснюється нечесна підприємницька діяльність, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, а тому укладений контракт є недійсним, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути йому все, що він одержав на виконання контракту, а також 3% річних за користування грошовими коштами. Також позивач вказує на те, що протиправні дії відповідача у вигляді несправедливих умов контракту, введення позивача в оману, які призвели до неотримання автомобіля, завдали моральної шкоди позивачу, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди завданої йому відповідачем оцінює в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень. Тому, на підставі вищевикладеного позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду і просить визнати недійсним з моменту укладання контракт №0515055 від 30.04.2008 року з усіма доповненнями та додатками до нього укладений між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на його користь 101764,93 грн. сплачених внесків за контрактом №0515055 від 30.04.2008 року; 3920,84 грн. процентів за безпідставне користування грошовими коштами та 20000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з'явився надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того, це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 06.03.2014 року по справі № 916/2603/13 ПАТ «Філдес Україна» було визнано банкротом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2016 року було припинено провадження у справі № 916/2603/13 про банкрутство ПАТ «Філдес Україна»; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; припинено повноваження ліквідатора ПАТ «Філдес Україна» арбітражного керуючого ОСОБА_4

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 18 ОСОБА_5 України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Положення пункту 8 частини третьої цієї статті не застосовується до умови договорів про надання споживчого кредиту, відповідно до якої кредитодавець встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору. Положення пункту 11 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, за умови встановлення в таких договорах обов'язковості повідомлення заздалегідь споживача про намір змінити умови договору і надання йому у зв'язку з цим права на розірвання договору. Положення пункту 13 частини третьої цієї статті не застосовується до положень про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі. Положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої цієї статті не застосовуються до: 1) операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем; 2) договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Відповідно до ст. 19 ОСОБА_5 України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 ОСОБА_5 України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», у цьому ОСОБА_5 терміни вживаються у такому значенні: фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 11-1 ч. 1 ст. 4 ОСОБА_5 України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Як встановлено в судовому засіданні, 30 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Філдес Україна», правонаступником якого є ПАТ «Філдес Україна», було укладено контракт № 0515055 про надання послуг адміністрування системи CAR CREDIT.

Згідно ідентифікатора контракту № 0515055, ОСОБА_1 отримав право на придбання автомобіля марки «ДЕУ ЛАНОС», вартістю 53100 гривень 00 копійок.

Положеннями контракту визначено поняття (терміни), які використовуються у контракті, серед яких: клієнт - це фізична або юридична особа, що підписала контракт та ідентифікатор контакту; ЗАТ «Філдес Україна» - юридична особа, що здійснює управлінські функції системи й організовує її діяльність.

Згідно статті 1 контракту, предметом контракту є надання особі, яка уклала контракт, послуг адміністрування системи, умовно іменованої CAR CREDIT, з метою придбання автомобіля. Реалізуючи предмет дійсного контракту, сторони постановляють, що відповідач бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань, що випливають із дійсного контракту для забезпечення прав клієнтів, а клієнт бере на себе зобов'язання, що випливають для нього з дійсного контракту. При дотриманні всіх умов даного контракту, клієнт має право на: одержання автомобіля, оплату дострокових внесків, участь в актах визнання, ознайомлення з документацією актів визнання, вибір моделі автомобіля відповідно до контракту, перехід на програму банківського кредиту, припинення контракту, перепродаж контракту, одержання інформації про функціонування власної групи.

Положеннями статті 2 контракту передбачено механізм та умови вступу клієнта до системи, а положеннями статті 5 контракту - зобов'язання клієнта зі сплати чергових внесків.

В статтях 7 - 11 контракту передбачені зобов'язання відповідача щодо надання клієнту системи послуг, в тому числі щодо організації та створення умов для придбання автомобілів клієнтами системи, здійснення адміністративних процедур та застосування методів, необхідних для визнання, сплати та передачі автомобіля клієнту.

Відповідно до ст. 15 контракту, клієнт без автомобіля може відмовитися від цього контракту за власним бажання. Клієнт отримає повернення свого внеску після ліквідації групи, сума буде розрахована множенням суми сплачених внесків на вартість, що має чинність чистого внеску відповідно до базової моделі автомобіля. Зазначеної в ідентифікаторі, зменшену на 10 % у порядку штрафу за дострокове розірвання з боку клієнта системи.

Положеннями ст. 26 контракту визначено, що умови дійсного контракту зберігають свою юридичну чинність протягом усього терміну дії контракту. Термін дії контракту становить 99 календарних місяців.

Згідно зазначення на кожній сторінці контракту, сторони підтверджують, що ознайомилися з умовами контракту, що викладені на цій сторінці, зрозуміли їх та згодні з ними.

На виконання умов укладеного контракту позивачем станом на 05.04.2013 року було сплачено 101764,93 грн., при вартості автомобіля 53100 грн., тобто виконано в повному обсязі всі умови контракту №0515055.

Згідно листа ЗАТ «Філдес Україна» графік виплат складає 96 місяців, тобто до 10.05.2016 року.

Отже, як вбачається зі змісту контракту та ідентифікатора до нього, відповідно до контракту позивач повинен внести вступний внесок, а також щомісячно сплачувати чергові внески, які товариство може використовувати для формування фонду для здійснення оплати товару на користь клієнта системи, а також адміністративні витрати. При цьому товариство організовує і проводить дій щодо визнання автомобілів за клієнтами, надання їм права на отримання обраного товару, а також надає інформацію щодо їх результатів виключно учаснику системи.

Позивач підписав контракт та на його виконання сплатив вступний внесок та виконав всі умови контракту.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що вищезазначений контракт повинен бути визнаний недійсним, так як відповідач займається нечесною підприємницькою діяльністю, яка ввела його в оману, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції, а тому відповідач безпідставно набув та утримує належні йому грошові кошти у розмірі 101764,93 грн. Також позивач послався на постанову Верховного Суду України від 23.05.2012 року у справі №6-35цс12, яка має бути застосована судом.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ОСОБА_5 України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього ОСОБА_5 забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, ОСОБА_5 України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному ОСОБА_5 нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 ОСОБА_5 України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Відповідно до ст.1 контракту предметом контракту є надання особі, що уклала контракт, послуг з адміністрування системи, умовно іменованої ОСОБА_2 з метою придбання автомобіля в групі. ЗАТ «Філдес Україна» бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань, що випливають із дійсного контракту для забезпечення прав клієнтів.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ЗАТ «Філдес Україна» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до ч. 5 ст. 1 ОСОБА_5 України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

ОСОБА_5 України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 ОСОБА_5 України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 ОСОБА_5 України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі №6-40цс13.

Тому суд в даному випадку не може взяти до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 23.05.2012 року у справі №6-35цс12.

З урахуванням викладеного, суд не вважає доведеними посилання позивача на порушення з боку відповідача ОСОБА_5 України В»Про захист прав споживачівВ» вчинення підприємницької діяльності, яка вводить споживача в оману та «пірамідальної схеми» в діяльності відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним з моменту укладання контракту №0515055 від 30.04.2008 року з усіма доповненнями та додатками до нього.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів сплачених за контрактом та 3% річних суд виходить з наступного.

Положеннями контракту передбачено, що ЗАТ «Філдес Україна» зобов'язується забезпечити отримання клієнтом автомобіля згідно з умовами контракту. При цьому, поняття «право на отримання автомобіля» означає право клієнта системи одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо клієнт на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ЗАТ «Філдес Україна» зобов'язане передати в розпорядження клієнтові системи визнаний за ним автомобіль протягом дев'яносто робочих днів з моменту виконання клієнтом передбачених контрактом умов.

Відповідно до визначення понять (термінів), повний внесок - це щомісячний платіж, що складається із чистого внеску, адміністративних витрат, страхового внеску й підлягає оплаті клієнтом системи в порядку й в строки, передбачені умовами контракту. Чистий внесок - це частина ціни автомобіля, що систематично, але не менш ніж один раз на місяць, сплачується клієнтом системи, за рахунок якого здійснюється придбання автомобіля. Адміністративні витрати - плата за послуги з формування груп клієнтів системи, а також плата за здійснення організаційних дій по визнанню автомобіля.

Сукупність чистих внесків, отриманих у поточному місяці від групи, направляється на придбання продукту для клієнтів системи, що входять у дану групу.

Таким чином, в контракті чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля, оскільки кожна зі складових внеску є відсотком від вартості автомобіля. Також визначено, що принципи внеску й відповідного визначення повних платежів стосуються всіх клієнтів системи, незалежно від того чи очікують вони надання автомобіля чи вже мають автомобіль. Тобто, вбачається, що після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100 % від ціни автомобіля.

Отже, угодою передбачена щомісячна сплата внесків за товар - автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеного контракту, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови контракту, має повне право вимагати від товариства виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Таким чином, враховуючи наведене вище, вбачається, що за системою придбання автомобілів у групах системи CAR CREDIT кожний з клієнтів, який належним чином виконує зобов'язання за контрактом, отримує автомобіль через механізм, передбачений в контракті, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок чистого фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо зобов'язанням встановлений строк (термін його виконання), то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, зі свого боку, були повністю виконані умови контракту, однак відповідачем автомобіль позивачу надано не було, що є невиконанням умов контракту та підставою для повернення отриманої суми, тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сума отриманих внесків у розмірі 101764,93 грн.

Крім того за нормами ст.625 ЦК України з відповідача також підлягають стягненню 3% річних за користування грошовими коштами, що відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 3920,84 грн.

Щодо вимог позивача відносно стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Так, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи пояснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму ВС України № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. з наступними змінами, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд має виходити з принципів розумності, зваженості та справедливості, тому суд вважає розмір моральної шкоди в 20000,00 гривень недостатньо мотивованим, так як позивачем не було надано належних доказів глибини його фізичних і душевних страждань пов'язаних з неотриманням автомобіля, у зв'язку з чим, та з урахуванням обставин справи суд вважає за необхідне зменшити суму відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. моральної шкоди.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі.

Понесення судових витрат по справі підтверджується квитанцією № 88 від 25.10.2013 року про сплату судового збору у розмірі 229,40 грн., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 23, 526, 530, 610, 612, 625, 1167 ЦК України, ОСОБА_5 України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_5 України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 107, 208, 209, 212 - 215, 224 - 228, 229 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Філдес Україна» про визнання недійсним контракту, відшкодування збитків та моральної шкоди у зв'язку з порушенням прав споживача задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна» (65012, Одеська обл., місто Одеса, вулиця М.Арнаутська, будинок 12-14, код 26343631) на користь ОСОБА_1, (ІНН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), 101764 (сто одну тисячу сімсот шістдесят чотири) гривні 93 копійки сплачених внесків за контрактом №0515055 від 30.04.2008 року; 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) гривень 84 копійок три проценти річних за користування грошовими коштами та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Філдес Україна» (65012, Одеська обл., місто Одеса, вулиця М.Арнаутська, будинок 12-14, код 26343631) на користь ОСОБА_1, (ІНН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), суму судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять)грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. М. Олійник