Постанова

від 05.04.2007 по справі 12/64н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/64н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.04.07                                                                                 Справа № 12/64н-ад.

Колегія у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів  Мінської  Т.М. та Пономаренко Є.Ю. розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Топцентр", м. Луганськ

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

В присутності представників сторін:

від позивача - Видрін В.П., довіреність № 01/01 від 03.01.07, Калашников Є.М., довіреність № 01/03 від  03.01.07.;

від відповідача -Буркова О.М., гол.держ.подат.інсп., дов. № 39590/10 від 27.12.06., Куріний О.С. - гол.держ.подат.ревіз-інсп., дов. № 5591/10 від 21.02.07.

Суть спору: Заявлено вимогу про скасування рішення Ленінської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2006р. № 0001352340 на суму 718365 грн. 85 коп. (згідно окремої поданої позовної заяви б/п, наданої в судовому засіданні 05.02.07).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Протягом 07.11.2006р. –24.11.2006р. Ленінською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ  "Топцентр" за період з 09.12.2004р. по 30.06.2006р., за результатами якої було складено акт перевірки № 846/23/33242250 від 01.12.2006р. та довідка до зведеного акту комплексної документальної перевірки.

14.12.06р. було винесено рішення № 000135/2340/0 на загальну суму 718365,85 грн. по штрафним санкціям по РРО, (розрахунок штрафних санкцій додається) яке надіслано підприємству рекомендованим листом (вих. № 391197/23-4 від 22.12.06р. та отримано підприємством 27.12.06р.

Висновком акту перевірки встановлені порушення  ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, а саме:                                                                                           

-   розрахункові операції проведені без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи РРО.

Згідно даних бухгалтерського обліку у грудні 2004р. та січні 2005р. ТОВ "Топцентр", здійснило реалізацію паливно - мастильних матеріалів (ПММ;) не власного виробництва за готівкові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Октан" (код ЄДРПОУ 31444087) згідно податкових накладних №1 від 26.12.2004р. на суму 41199,60грн.(з ПДВ) та №2 від 03.01.2005р. на суму 129242,70грн.(з ПДВ).

Готівкові кошти від продажу ПММ в сумі 143673,17 грн. оприбутковані в касі

підприємства шляхом обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів(стор.14 акту перевірки).

Згідно п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р.

№ 265/95-ВР із змінами  і  доповненнями  реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і  видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Оскільки, ТОВ "Топцентр" у грудні 2004р. та січні 2005р. придбало ПММ у ТОВ "Енергоснаб"   (код   ЄДРПОУ   32797601   м.   Луганськ,   вул..К.Санюка,   5а),   згідно, податкових накладних №228 від 25.12.2004р. на суму 48066,20грн.(з ПДВ) та №265 від О3.01.2005р.   на  суму   128791,80грн.(з  ПДВ),  то  проданий  товар   неї є  продукцією власного виробництва.                                                                                                          

За висновком відповідача підприємством порушено п.1 ст.З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського «харчування та і послуг" від 06.07.1995р. № 265/95-ВР із змінами і доповненнями, а саме: розрахункові операції у період з 24.12.2004р. по 21.01.2005р. на суму 143673,17 грн. ТОВ "Топцентр" з ТОВ "Октан" проведені без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим  роботи реєстратора розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та на обгрунтування підстав заявленого позову посилається на те, що:

-          Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових опера

цій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р. № 265/95-ВР

(далі –Закон про РРО) не передбачено використання РРО при здійсненні розрахунків за поставлений товар (послуги) частками;

-          позивач не здійснює систематичну торгівельну діяльність, а угода з ТОВ

«Октан»була разовою;

-          фактично позивач здійснював оптову торгівлю нафтопродуктами, а з

огляду а  приписи ч.12 ст.9 Закону про РРО у даному випадку, враховуючи проведення розрахунків за угодою не в місці продажу товарів, РРО не повинен  застосовуватися.

Відповідач не погоджується з доводами позивача та наполягає на тому, що ТОВ

«Тонцентр»придбало паливо-мастильні матеріали, що в подальшому були реалізовані ТОВ «Октан», у третьої особи –ТОВ «Енергоснаб», тобто цей товар не є продукцією власного виробництва, а відтак, мають застосовуватися положення ст.1 Закону про РРО щодо обов»язкового застосування РРО всіми суб»єктами господарювання при здійсненні операцій з розрахунків у готівковій формі при продажу товарів.

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до статті 1 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -  суб»єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. При цьому встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

          Поряд з тим відповідно до норм Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати товар у власність другій стороні (покупці), а покупець приймає або зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто продажем товару є не тільки сплата покупцем певної суми коштів, а  й приймання-передача товару від продавця у власність покупця (фактичне набуття права власності на товар).

          Згідно з нормами Закону про РРО касовий чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару.

          Втім, пунктом 12 статті 9 Закону про РРО передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання  послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

          Відповідачем безпідставно не прийнято до уваги характер  господарської операції з продажу (поставки) позивачем на адресу ТОВ «Октан»паливо-мастильних матеріалів та порядок розрахунків за цією операцією.

За умовами укладених між позивачем та ТОВ «Октан»договорів № 26/12 від 26.12.2004р. та № 03/01/05 від 03.01.2005р. сторони узгодили умови оплати шляхом безготівкового перерахування покупцем на рахунок продавця  обумовленої договором суми.

Фактична поставка товару відбулася згідно податкових  накладних № 1 від 26.12.2004р. на суму 41199,60 грн. та №2 від 03.01.2005р. на суму 129242,70 грн.

Готівкові кошти від продажу ПММ в сумі 143673,17 грн. оприбутковані в касі підприємства шляхом обліку готівки в повній сумі фактичних надходжень у касовій книзі на підставі наступних прибуткових касових ордерів:

№1 від 24.12.2004р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№2 від 25.12.2004р. від ТОВ «Октан»на суму 10000грн.;

№3 від 26.12.2004р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№4 від 27.12.2004р. від ТОВ «Октан»на суму 10000грн.;

№5 від 28.12.2004р. від ТОВ «Октан»на суму 1199,61 грн.;

№6 від 11.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 5520,24 грн.;

№7 від 12.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№8 від 13.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№9 від 14.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№10 від 15.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№11 від 16.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№12 від 17.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№13 від 18.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000грн.;

№14 від 19.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№15 від 20.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 10000 грн.;

№16 від 21.01.2005р. від ТОВ «Октан»на суму 6953,32 грн.

Таким чином під час  виконання даної господарської операції події фактичної поставки товару та його оплати не співпадають у часі, у зв»язку з чим для оцінки спірної ситуації цілком правомірним є застосування норми пункту 12 статті 9 як  спеціальної по відношенню  до норми пункту 1 цієї статті, на який посилається податковий орган.

Суд також зауважує щодо пропуску відповідачем встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно господарських санкцій.

Згідно приписів цієї статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб»єкта  господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім передбачених законом випадків.

Враховуючи, що оплата за готівкові кошти здійснювалася покупцем протягом 24.12.2004р. –21.01.2005р., а штрафні санкції застосовані 14.12.2006р., відповідачем пропущений річний строк для застосування штрафної санкції ( навіть за умови доведення відповідного порушення).

Доводи відповідача, що у спірних правовідносинах податкова інспекція не є суб»єктом наділеним господарською компетенцією, а відтак до цих відносин не застосовується Господарський кодекс України судом відхиляються, оскільки, хоча податкова інспекція і не здійснює безпосередньо організаційно-господарських повноважень щодо позивача, втім є уповноваженим державою органом для застосування до суб»єктів господарювання фінансових санкцій, в тому числі і за порушення Закону про РРО, які за своєю правовою суттю є адміністративно-господарськими санкціями.

Посилання відповідача на проведення перевірки підприємства  позивача за 2,5 роки та встановлену законодавчими актами  періодичність цих перевірок  також не може бути прийнято судом до уваги, оскільки ст.250 ГК України не містить виключення щодо цього.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присуджуються йому з бюджету.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 94,160,163, 167,186,254 КАС України, суд

Постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Ленінської МДПІ про застосування до ТОВ «Топцентр»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 718365 грн. 85 коп. від 14.12.2006р. № 0001352340.

3. Стягнути з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топцентр», 91019, м.Луганськ, вул. Зарічна,2, код 33242250, судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається  особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  відповідно до статті 160 цього Кодексу - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 10.04.2007р.

           Судді                                                            О.С. Палей

                                                                                            Т.М. Мінської  

                                                                                            Є.Ю.Пономаренко