Рішення

від 31.10.2016 по справі 904/7555/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.16 Справа № 904/7555/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив", м. Дніпро

до державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м. Дніпро

про стягнення 8 222 515,92 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №30/08/2016 від 30 серпня 2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2510/2016/1 від 25 жовтня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.10.2016, просить стягнути з державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" заборгованість у розмірі 8 222 515,92 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 5 753 168,09 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 2 207 318,45 грн.

- 3 % річних у розмірі 262 029,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 807 від 25 грудня 2014 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 19.01.2015 по 31.08.2016 у сумі 262 544,98 грн. та інфляційні збитки за період з січня 2015 року по серпень 2016 року.

До позовної заяви додана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить:

- накласти арешт на все майно, що належить державному підприємству "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування",

- у межах заявлених позовних вимог накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах.

Заява мотивована тим, що відповідач всіляко ігнорує виконання своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого товару на користь позивача тривалий час. При цьому, відповідач проводить розрахунки з третіми особами.

Відповідач, державне підприємство "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:

- відповідно до п.4.1. договору розрахунки за договором здійснюються на підставі пред'явленого позивачем рахунку за кожну партію товару в національній валюті України шляхом банківського переказу у формі 100% попередньої оплати в погоджені сторонами строки. Оскільки сторони додатково не погоджували строки оплати товару, а вимога в порядку статті 230 Цивільного кодексу України на адресу відповідача не направлялась, строк оплати вартості поставленого товару є таким, що не настав;

- позивачем не виконані умови п.6 договору поставки щодо підтвердження якості товару та надання сертифікату якості на товари. У жодному з доданих позивачем до позовної заяви документів відсутня інформація про наявність сертифікатів на поставлену продукцію;

- відповідач заперечує, що визнання суми основного боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та листом №10/426 від 27.11.2015, оскільки акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, на що посилається в позові позивач, а лист лише фіксує стан розрахунків та не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін.

Оскільки позивач не вчинив дій, що встановлені договором, а саме, не передав відповідачу сертифікат якості на товари, не надіслав вимогу про оплату товару (для визначення строку оплати товару та можливого розрахунку простроченої заборгованості), відповідач був позбавлений можливості виконання свого обов'язку. Отже, відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, має місце прострочення кредитора. Враховуючи, що вина відповідача, з огляду на положення ч. 1 ст. 614 ЦК України, не встановлена жодним доказом, а має місце порушення зобов'язань з боку позивача, то є безпідставним розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Розгляд справи був відкладений з 27.09.2016 на 25.10.2016. У судовому засіданні 25.10.2016 оголошена перерва на 31.10.2016.

У судовому засіданні 31.10.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" (постачальник) та державним підприємством "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (покупець укладено договір №807 (а.с.12-14, т.1), за умовами якого (1.1.) постачальник зобов'язується поставити покупцю товар на його замовлення - згідно специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару зазначається сторонами в специфікаціях (п.1.2. договору).

Згідно п.2.1. договору продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає ДСТУ, ТУ, зазначеним у специфікаціях та сертифікату якості.

Якість товарів, що поставляється, повинна підтверджуватися сертифікатом якості (п.2.5. договору).

Згідно п.2.6. договору, приймання продукції (товарів) проводиться покупцем за правилами, встановленими Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості П-6, затвердженої постановою Держбуду при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966, зі змінами та доповненнями, в частині, що не суперечить діючому законодавству та умовам цього договору.

Ціна цього договору орієнтовно становить 10 200 000,00грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару вказана в специфікації на умовах EXW згідно Інкотермс - самовивіз (п.п.3.1.,3.2 договору).

Пункт 5.1. Договору визначає строки та умови поставки товару. Так, відповідно до вказаного пункту Договору строк поставки товару не повинен перевищувати 5 календарних днів з моменту замовлення покупця, а умови поставки товару згідно з правилами Інкотермс - самовивіз.

За положеннями пункту 4.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються на підставі пред'явленого продавцем рахунку за кожну партію товару в національній валюті України шляхом банківського переказу у формі 100% попередньої оплати в погоджені сторонами строки.

До рахунку додаються податкова накладна, видаткова накладна тощо (п.4.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині виконання розпочатих зобов'язань - до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Позивачем та відповідачем складені і підписані специфікації до договору поставки (а.с.15-33, т.1), які, в силу положень п.12.1. договору, є його невід'ємною частиною:

специфікація №1 на суму 86 899,68грн.,

специфікація №2 на суму 370 063,00грн.,

специфікація №3 на суму 189 344,59грн.,

специфікація №4 на суму 652 337,58грн.,

специфікація №5 на суму 259 312,06грн.,

специфікація №6 на суму 158 784,00грн.,

специфікація №7 на суму 250 340,26грн.,

специфікація №8 на суму 82 944,00грн.,

специфікація №9 на суму 24 596,82грн.,

специфікація №10 на суму 261 810,83грн.,

специфікація №11 на суму 1 149 981,68грн.,

специфікація №12 на суму 49 823,41грн.,

специфікація №13 на суму 617 045,72грн.,

специфікація №14 на суму 360 092.59грн.,

специфікація №15 на суму 1 634 847,38грн.,

специфікація №16 на суму 618 124,50грн.,

специфікація №17 на суму 257 880,00грн.,

специфікація №18 на суму 128 940,00грн.,

специфікація №19 від 02.02.2016 на суму 647 559,00грн.

На виконання умов договору та специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними:

№1 від 19.01.2015 на суму 86 899,68грн.,

№2 від 20.01.2015 на суму 370 063,00грн.,

№3 від 21.01.2015 на суму 109 008,00грн.,

№4 від 21.01.2015 на суму 453 441,6грн.,

№5 від 21.01.2015 на суму 158 784,00грн.,

№6 від 21.01.2015 на суму 259 312,06грн.,

№7 від 21.01.2015 на суму 82 122,34грн.,

№8 від 22.01.2015 на суму 189 344,59грн.,

№9 від 22.01.2015 на суму 16 873,92грн.,

№10 від 23.01.2015 на суму 42 336,00грн.,

№11 від 27.01.2015 на суму 198 895,98грн.,

№12 від 30.01.2015 на суму 29 232,00грн.,

№13 від 02.02.2015 на суму 53 712,00грн.,

№14 від 03.02.2015 на суму 24 596,82грн.,

№15 від 03.02.2015 на суму 7 659,14грн.,

№16 від 04.02.2015 на суму 6 016,19грн.,

№17 від 04.02.2015 на суму 16 934,40грн.,

№18 від 04.02.2015 на суму 5 591,52грн.,

№19 від 06.02.2015 на суму 6 131,52грн.,

№20 від 06.02.2015 на суму 7 490,64грн.,

№21 від 11.02.2015 на суму 180 410,8грн.,

№22 від 11.02.2015 на суму 81 400,03грн.,

№23 від 11.02.2015 на суму 547 921,64грн.,

№24 від 12.02.2015 на суму 33 915,2грн.,

№26 від 13.02.2015 на суму 57 000,00грн.,

№27 від 13.02.2015 на суму 520 000,00грн.,

№28 від 18.02.2015 на суму 2887,2грн.,

№30 від 20.02.2015 на суму 3243,31грн.,

№33 від 02.03.2015 на суму 602 060,04грн.,

№34 від 03.03.2015 на суму 360 092,59грн.,

№35 від 06.03.2015 на суму 17 847,36грн.,

№36 від 11.03.2015 на суму 57 000,00грн.,

№37 від 11.03.2015 на суму 1 560 000,02грн.,

№38 від 20.03.2015 на суму 618 124,50грн.,

№39 від 31.03.2016 на суму 257 880,00грн.,

№42 від 11.06.2015 на суму 128 940,00грн.,

№1 від 02.02.2016 на суму 647 559,00грн.,

та довіреностями на отримання товару: №26 від 19.01.2015, №33 від 20.01.2015, №39 від 21.01.2015, №43 від 21.01.2015, №34 від 20.01.2015, №42 від 21.01.2015, №52 від 23.01.2015, №39 від 21.01.2015, № 59 від 23.01.2015, №73 від 27.01.2015, №82 від 29.01.2015, №84 від 30.01.2015, №97 від 03.02.2015, №92 від 03.02.2015, №107 від 04.02.2015, №117 від 04.02.2015, №117 від 04.02.2015, №136 від 06.02.2015, №135 від 06.02.2015, №151 від 11.02.2015, №196 від 12.02.2015, №186 від 18.02.2015, №204 від 20.02.2015, №236 від 02.03.2015, №237 від 03.03.2015, №247 від 06.03.2015, №249 від 11.03.2015, №253 від 12.03.2015, №263 від 20.03.2015, №273 від 31.03.2015, №377 від 10.06.2015, №106 від 02.02.2016.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 2 047 559,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4 від 06.01.2015 на суму 1 000 000,00грн. (а.с.36, том 1), №683 від 24.04.2015 на суму 400 000,00грн. (а.с.117 т.1), №470 від 24.12.2015 на суму 470 000,00грн. (а.с.149, том 1), №283 від 01.02.2016 на суму 177 559,00грн. (а.с.150, т.1).

В підтвердження обставин поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 7 800 727,09грн., поставка якого здійснювалася за вищезазначеними видатковими накладними, позивач та відповідач підписали акт звірки взаємних розрахунків. Згідно цього акту заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 5 753 168,09грн. (7 800 727,09грн. - 2 047 559,00грн.), (а.с.154, т.1).

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 530 та ст. 692 Цивільного кодексу України до правовідносин купівлі-продажу товару, які склалися у зв'язку з передачею товару від продавця до покупця за видатковою накладною без укладення відповідного договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі 3-121гс14; справа господарського суду № 927/1232/13), яка для господарського суду при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в силу приписів ст. 111 28 ГПК України є обов'язковою.

У спірних відносинах між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки у письмовій формі у вигляді єдиного документа, а поставка продукції позивачем відповідачу за спірними видатковими накладними здійснена на підставі зазначеного Договору.

Згідно п.1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи, що попередня оплата не була здійснена відповідачем до моменту поставки товару, інший строк оплати вартості поставленого товару сторонами не визначений, у зв'язку з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірними видатковими накладними у відповідача виник обов'язок щодо оплати її вартості після його прийняття.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Сторони Договору погодили поставку позивачем відповідачу товару на умовах EXW згідно Інкотермс - самовивіз.

Відповідач у встановлений строк не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отриманий від нього за вказаними видатковими накладними товар, заборгованість відповідача становить 5 753 168,09грн.

Доказів повного погашення боргу у зазначеній сумі на дату прийняття місцевим господарським судом рішення відповідач не надав.

Отже, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 5 753 168,09грн.

Окрім вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу вартості поставленої та неоплаченої продукції, позивач заявив також вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої продукції з 19.01.2015 по 31.08.2015 у сумі 262 029,378грн, інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу із застосуванням індексів інфляції за період з 19.01.2015 по 31.08.2016 у розмірі 2 207 318,45 грн.

За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Зазначене позивачем не враховано, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають зменшенню і будуть складати 2 141 107,91 грн.

Розрахунок втрат від інфляції:

за видатковою накладною №1 від 19.01.2015: 86 899,68грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 39 365,20грн.,

за видатковою накладною №3 від 21.01.2015: 109 008,00грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 49380,17грн.,

за видатковою накладною №5 від 21.01.2015: 158 784,00грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) =71 928,5грн.,

за видатковою накладною №6 від 21.01.2015: 259 312,06грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) =117 467,29грн.,

за видатковою накладною №7 від 21.01.2015: 82 122,34грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 37201,08 грн.,

за видатковою накладною №8 від 22.01.2015: 189 344,59грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) =85772,32грн.,

за видатковою накладною №9 від 22.01.2015: 16 873,92грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) =7 643,82грн.,

за видатковою накладною №10 від 23.01.2015: 42 336,00грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) =19 178,03грн.,

за видатковою накладною №11 від 27.01.2015: 22 400,58грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 10 147,37грн.,

за видатковою накладною №12 від 30.01.2015: 29 232,00грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 13 241,98грн.,

за видатковою накладною №13 від 02.02.2015: 53 712,00грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 24 331,31грн.,

за видатковою накладною №14 від 03.02.2015: 24 596,82грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 11 142,26грн.,

за видатковою накладною №15 від 03.02.2015: 7 659,14грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 3 469,56грн.,

за видатковою накладною №16 від 04.02.2015: 6 016,19грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 2 725,31грн.,

за видатковою накладною №17 від 04.02.2015: 16 934,40грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 7 671,21грн.,

за видатковою накладною №18 від 04.02.2015: 5 591,52грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 2 532,94грн.,

за видатковою накладною №19 від 06.02.2015: 6 131,52грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 2 777,55грн.,

за видатковою накладною №20 від 06.02.2015: 7 490,64грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 3 393,23грн.,

за видатковою накладною №21 від 11.02.2015: 180 410,8грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 81 725,35грн.,

за видатковою накладною №22 від 11.02.2015: 81 400,03грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 36 873,88грн.,

за видатковою накладною №23 від 11.02.2015: 547 921,64грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 248206,24грн.,

за видатковою накладною №24 від 12.02.2015: 33 915,2грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 15 363,45грн.,

за видатковою накладною №26 від 13.02.2015: 57 000,00грн. х 145,29958722% (сукупний індекс інфляції з лютого 2015 року по серпень 2016 року) = 25 820,76грн.,

за видатковою накладною №26 від 13.02.2015: 120 000,00грн. х 109,24244145% (сукупний індекс інфляції з травня 2015 року по серпень 2016 року) = 11 090,93грн.

за видатковою накладною №27 від 18.02.2015: 2887,2грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 1 096,74грн.,

за видатковою накладною №28 від 20.02.2015: 3243,31грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 1 232,01грн.,

за видатковою накладною №29 від 02.03.2015: 602 060,04грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 228 700,41грн.,

за видатковою накладною №30 від 03.03.2015: 360 092,59грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 136 785,9грн.,

за видатковою накладною №31 від 06.03.2015 на суму 17 847,36грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 6 779,55грн.,

за видатковою накладною №32 від 11.03.2015: 57 000,00грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 21 652,2грн.,

за видатковою накладною №33 від 11.03.2015: 1 560 000,02грн. х 137,98631265% (сукупний індекс інфляції за період з березня 2015 року по серпень 2016 року) = 592 586,48грн.,

за видатковою накладною №34 від 20.03.2015: 618 124,50грн. х124,53638326 (сукупний індекс інфляції за квітень 2015 року по серпень 2016 року) = 151 665,4грн.,

за видатковою накладною №35 від 31.03.2016: на суму 257 880,00грн. х124,53638326 (сукупний індекс інфляції за квітень 2015 року по серпень 2016 року) 63 274,43грн.,

за видатковою накладною №36 від 11.06.2015: 128 940,00грн. х 106,89084291% (сукупний індекс інфляції за червень 2015 року по серпень 2016 року) втрати від інфляції складають 8 885,05грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає сума 8 156 305,37грн. (основний борг у сумі 5 753 168,09грн. + три відсотки річних у сумі 262 029,37грн. + втрати від інфляції у сумі 2 141 107,91грн.).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем не дотримано договірних зобов'язань щодо поставки товарів, якість яких відповідає умовам договору, надання податкової накладної, видаткової та сертифікату якості

Згідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

З огляду на те, що відповідач не відмовився від отримання товару внаслідок невідповідності його умовам договору, а саме, у зв'язку з відсутністю сертифікату якості товару, видаткові накладні на поставку товару містяться в матеріалах справи, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що обов'язок по оплаті товару не настав. Ненадання цих документів не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України.

Щодо акту звірки взаємних розрахунків, суд погоджується з доводами відповідача, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак акт звірки складений та підписаний сторонами підтверджує наявність несплаченої відповідачем суми боргу і оцінюється судом нарівні з іншими наданими позивачем доказами (договором, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними тощо).

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов, зокрема, забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів щодо проведення відповідачем дій, направлених на підготовку та відчуження майна (рухомого та нерухомого), зняття коштів з рахунків, а висловлені лише припущення щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, заява про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову судові витрати за розгляд цієї заяви покладаються на позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд виходить з наступного.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 123 345,48грн. згідно платіжного доручення № 359 від 31 серпня 2016 року (а.с.8, том 1) та у сумі 689,00грн. згідно платіжного доручення №360 від 31 серпня 2016 року (а.с.157, том 1).

19.10.2016 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" заборгованість у розмірі 8 222 515,92 грн. Судовий збір за розгляд цієї вимоги складає 123 337,74грн. (8 222 515,92 грн.х1,5%).

Отже, переплата судового збору становить 7,74грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Між тим, станом на час розгляду справи клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору від позивача не надходило, тому питання повернення судового збору не розглядається судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 122 344,58грн.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (49068, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Орбітальна, будинок 13, код ЄДРПОУ 32495626) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалактив" (49033, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 106А, код ЄДРПОУ 37806201) заборгованість у сумі 5 753 168,09грн., три відсотки річних у сумі 262 029,37грн., втрати від інфляції у сумі 2 141 107,91грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 122 344,58грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 01.11.2016