Рішення

від 24.10.2016 по справі 914/2058/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016р. Справа№ 914/2058/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс», с.Слобідка Стрийського району Львівської області

про стягнення 91616,71грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс», с.Слобідка Стрийського району Львівської області про стягнення 61781,36грн. основного боргу, 20461,98грн. пені та 9373,37грн. штрафу.

Ухвалою суду від 10.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2016р. Ухвалою суду від 22.08.2016р. розгляд справи відкладено на 10.10.2016р. у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 10.10.2016р. строк вирішення спору за клопотанням відповідача продовжено на 15 днів для надання можливості сторонам укласти мирову угоду, розгляд справи відкладено на 24.10.2016р.

Представнику позивача роз'яснено права передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 24.10.2016р. з'явився, надав усні заперечення щодо укладення мирової угоди між сторонами, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Еко-Ресурс» в вересні 2015 року укладено договір, на виконання якого ТзОВ «ТК-ЛОГІСТИК» надано відповідачу послуги із перевезення вантажу, які останнім оплачено лише частково та з порушенням встановленого договором порядку. Зазначене зумовило звернення ТзОВ «ТК-ЛОГІСТИК» до суду із позовною заявою про стягнення із ТзОВ «Еко-Ресурс» 61781,36грн. основного боргу, 20461,98грн. пені та 9373,37грн. штрафу. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 24.10.2016р. не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином.

За резолюцією судді до матеріалів справи долучено відзив ТзОВ «Еко-Ресурс» (вх.№42622/16 від 26.10.2016р.), який надійшов на адресу господарського суду Львівської області поштою.

Суд, у відповідності до ст.75 ГПК України та беручи до уваги встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК» (позивач по справі, експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс» (відповідач по справі, клієнт за договором) укладено договір №03092015-ПВ/ТЕ від 03.09.2015р., за яким клієнт доручив, а експедитор прийняв на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним, водним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору «послуги») (п.1.1). Згідно з п.1.4 договору, виконуючи обов'язки за ним, згідно умов п.1.1 договору, експедитор може надавати такі види транспортно-експедиційних послуг як організація перевезення вантажів різними видами транспорту, організація робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, складуванням, зберіганням, зважуванням, митним оформленням вантажів клієнта та інше, надавати у користування вагони, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов'язань, визначених цим договором.

У договорі сторони погодили, що вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в протоколі погодження договірної ціни / додатку, який є його невід'ємною частиною (п.1.2). Так, 03.09.2015р. сторонами підписано відповідний додаток №1, а 15.10.2015р. - додаток №2 до вказаного договору, в яких узгоджено ставки на перевезення вантажу у критих вагонах власності АТ «ФГК» за маршрутом Стрий (станція відправлення) - Кішли (станція призначення).

До матеріалів справи також долучено заявку за підписом директора ТзОВ «Еко-Ресурс» на перевезення вантажів, що перевозяться в міжнародному сполученні за участю іноземних залізниць №2 від 17.10.2015р. (додаток №1/1 до договору) за маршрутом ст.Стрий Львівської залізниці - ст.Кішли, Азербайджанська залізниця.

ТзОВ «ТК-ЛОГІСТИК» виставлено рахунок №2133 від 15.10.2015р. на оплату послуг міжнародного перевезення на підставі договору №03092015-ПВ/ТЕ від 03.09.2015р. на суму 141781,36грн.

Згідно з п.4.1 договору, клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку. Банківські витрати несе клієнт. Аналогічні за змістом положення містять і в додатку №2 до договору, в якому зазначено, що клієнт зобов'язаний оплатити виставлений рахунок протягом 2-х робочих днів включаючи день виставлення рахунку. Окрім цього, за умовами договору, оплата за ним здійснюється в національній валюті України (п.3.2). В дорученні банку на перерахування грошових коштів клієнт зазначає за які перевезення проводиться оплата, номер договору, рахунку (п.4.2).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом гарантував оплату та просив відтермінування платежу за послуги міжнародного перевезення згідно рахунку №2133 від 15.10.2015р. у сумі 141781,30грн. до 28.10.2015р.

Так, ТзОВ «Еко-Ресурс» 16.10.2015р. здійснено часткову оплату послуг на суму 70000,00грн.

Листом №28 від 25.11.2015р. відповідач, гарантуючи оплату, просив позивача відтермінувати платіж в сумі 71781,36грн. до кінця грудня 2015 року. Водночас, позивач, листом №3-05/959 від 07.12.2015р. повідомив про можливість відтермінування платежу, однак з урахуванням умов договору, що передбачають нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне проведення розрахунків.

Зважаючи на неналежне виконання ТзОВ «Еко-Ресурс» взятих на себе за договором зобов'язань із оплати, ТзОВ «ТК-ЛОГІСТИК» звернулось до нього із претензією №3-05/0083 від 01.02.2016р. про погашення суми заборгованості, у відповідь на яку ТзОВ «Еко-Ресурс» надано лист №02 від 03.03.2016р., яким гарантовано погашення заборгованості згідно договору №03092015-ПВ/ТЕ від 03.09.2015р. в сумі 71781,36грн. протягом 3 місяців, а саме з 03.03.2016р. по 03.07.2016р.

Проте, на погашення заборгованості ТзОВ «Еко-Ресурс» здійснено лише часткову оплату в розмірі 10000,00грн. 03.03.2016р. Зазначене зумовило звернення ТзОВ «ТК-ЛОГІСТИК» до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 61781,36грн. основного боргу, 20461,98грн. пені та 9373,37грн. штрафу.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Як встановлено ч.1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.1 ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.929 ЦК України та ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Згідно зі ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу на те, що у договорі сторони дійшли згоди про те, що надання послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною договору (п.6.1). Так, акт виконаних робіт підписується після проведення сторонами звірки розрахунків (п.4.5). Водночас, у випадку, якщо відправлений експедитором клієнту акт виконаних робіт та (або) акт звірки ним не підписаний і не заперечений протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п.6.2). Також слід зазначити, що умовами договору не пов'язано виникнення обов'язку із оплати із фактичним наданням послуг. Окрім того, до матеріалів справи долучено дублікати накладних СМСГ №38246898 та №3887303, якими підтверджується надання ТзОВ «ТК-ЛОГІСТИК» послуг, передбачених договором №03092015-ПВ/ТЕ від 03.09.2015р.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 61781,36грн. основного боргу обґрунтований матеріалами справи, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.8.8 договору, у випадку порушення клієнтом термінів оплати за послуги, які надає експедитор, в т.ч. термінів сплати додаткових платежів, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, у п.8.15 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення.

Проаналізувавши розрахунок позовних вимог суд звертає увагу на те, що позивачем вірно визначено настання моменту прострочення боржника - з 17.10.2015р., однак при проведенні нарахування пені не взято до уваги, що загальна кількість днів у 2016 році - 366, а не 365, як звично, а також те, що розмір облікової ставки Національного банку України є змінною величиною та становив з 25.09.2015р. - 22%, з 22.04.2016р. - 19%, з 27.05.2016р. - 18%, а з 24.06.2016р. - 16,5%. Відтак, провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача підлягає 19317,92грн. пені, нарахованої за визначений позивачем період з 17.10.2015р. по 18.07.2016р.

Що стосується вимог про стягнення 9373,37грн. штрафу, суд зазначає, що у п.8.8 договору сторони передбачили, що у випадку порушення клієнтом термінів оплати за послуги, які надає експедитор, в т.ч. термінів сплати додаткових платежів, клієнт сплачує експедитору, окрім пені, 20% річних з простроченої суми.

Суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р., про те, що застосування такого виду неустойки як штраф, до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Аналогічну позицію викладено й Верховним Судом України у постанові від 09.04.2012р. №3-88гс11, в якій зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 (постанова від 21.10.2015р.), штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Водночас, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено сплату трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем допущено помилку при визначені правової природи відповідальності, відтак, провівши відповідний перерахунок, до стягнення із відповідача належить5543,72грн. 20% річних за період з 17.10.2015р. по 18.07.2016р.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Еко-Ресурс» (Львівська область, Стрийський район, с.Слобідка, вул.Воз'зєднання, буд.8; код ЄДРПОУ 32863045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК» (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: м.Київ, Святошинський район, вул.Жовтнева, буд.4а; код ЄДРПОУ 34846461) 61781,36грн. основного боргу, 19317,92грн. пені, 5543,72грн. 20% річних та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 31.10.2016р.

Суддя Щигельська О.І.