Рішення

від 24.10.2016 по справі 913/959/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 жовтня 2016 року Справа № 913/959/16

Провадження №26/913/959/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабільність І К", м.Брянка Луганської області

до Державного підприємства "Лутугинський Науково-Виробничий Валковий Комбінат", Лутугинський район Луганської області

про стягнення 13092294,74 грн

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Мозговий М.В. , представник за довіреністю б/н від 24.10.2016;

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 24.10.2016 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Стабільність І К" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Лутугинський Науково-Виробничий Валковий Комбінат" про стягнення з відповідача 13092294,74 грн, з яких основний борг у розмірі 5420958,84 грн; проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2781703,05 грн; 3% річних у розмірі 394123,63 грн; індекс інфляції в розмірі 4495509,22 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 916460,63 грн та судовий збір у розмірі 196384,42 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.09.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 12.09.2016, ухвалою від 12.09.2016 відкладено на 28.09.2016, ухвалою від 28.09.2016 відкладено на 11.10.2016, ухвалою від 11.10.2016 відкладено на 24.10.2016.

24.10.2016 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору. Також, позивач подав заяву б/н про зменшення позовних вимог, в який просить суд:

- зменшити розмір процентів за користуванням чужими грошовими коштами до 2102463,77 грн;

- зменшити розмір 3 % річних від простроченої суми заборгованості до 291740,56 грн;

- зменшити розмір індексу інфляції до 2835303,49 грн;

- повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 36627,44 грн.

Позивач від витрат на правову допомогу відмовився в повному обсязі.

Згідно з ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача, зокрема, зменшити розмір позовних вимог, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Вказана заява приймається судом до розгляду і в подальшому справа розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

24.10.2016 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2014 між позивачем, як покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стабільність І К» та відповідачем, як продавцем, Державним підприємством "Лутугинський Науково-Виробничий Валковий Комбінат" укладено договір №327. Умовами договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язуєтеся передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (Товар) (п.1.1.). Обсяг товару, ціна, терміни і умови поставки визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до цього договору (п.1.2.). Загальна сума договору 30000000,00 грн (п.2.5.). Умови поставки СРТ - склад покупця (Инкотермс 2010) (п.3.1.). Датою поставки товару вважається дата передачі товару (п.3.2.). Покупець зобов'язується оплатити продавцю повну вартість товару на протязі 30 календарних днів від дати отримання товару згідно п.3.2. цього договору виставлення рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.1.). У разі порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, винна сторона несе відповідальність за цим договором та / або законодавством, яке є застосовним до цього договору (п.7.1.). Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п.7.2). Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання (п.7.3.). Продавець за порушення термінів поставки, несе відповідальність передбачену діючим законодавством України (п.7.4.). Покупець за порушення термінів оплати, несе відповідальність передбачену діючим законодавством України (п.7.5.). Сплата винною стороною штрафних санкцій не звільняє її від обов'язків по виконанню умов цього Договору (п.7.6.). Штраф і інші види відповідальності за порушення термінів виконання зобов'язань винувата сторона несе незалежно від причин порушення, крім випадків коли законодавством передбачені причини звільнення від відповідальності (п.7.7). Цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2014 (п.10.1.).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2014 по 14.11.2014 кінцеве сальдо на користь позивача становить 6610958,84 грн, зазначений акт підписано повноважними представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця), посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена копії якого знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до видаткових накладних, а саме:

- №6 від 19.06.2014 на суму 2459897,84 грн;

- №11 від 26.06.2014 на суму 435845,45 грн;

- №12 від 26.06.2014 на суму 297256,15 грн;

- №13 від 27.06.2014 на суму 2012725,00 грн;

- №14 від 01.07.2014 на суму 436264,40 грн;

- №54 від 06.08.2014 на суму 968970,00 грн;

Загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару з червня 2014 року по серпень 2014 року складає - 6610958,84 грн. Вищезазначені видаткові накладні підписані повноважними представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця), посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Також, до матеріалів справи позивач надає товарно - транспортні накладні, а саме:

- №14 від 01.07.2014 на суму 436264,40 грн;

- №р6 від 19.06.2014 на суму 2459897,84 грн;

- №р13 від 27.06.2014 на суму 2012725,00 грн.

Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача відповідач здійснив оплату заборгованості в період з 06.04.2015 по 05.05.2015 в розмірі 1190000,00 грн.

15.10.2016 на адресу засновника відповідача позивач направив претензію, в якій зазначає, що просить протягом 30 календарних днів розглянути претензію з моменту її отримання та задовольнити вимоги, погасивши заборгованість.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (частини 1, 2 статті 673 ЦК України).

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частин 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору №327 від 11.04.2014, був поставлений товар на загальну суму 6610958,84 грн, який відповідачем, як покупцем, був прийнятий, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без будь - яких претензій та зауважень. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті товару, відповідно до п.4.1. (порядок оплати товару) договору строк (... оплатити продавцю повну вартість товару на протязі 30 календарних днів від дати отримання товару...) - не виконав, а оплатив лише частково на суму 1190000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 08.04.2014 по 01.09.2016 (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи). Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 5420958,84 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 291740,56 грн та інфляційні витрати в розмірі 2835303,49 грн (суми з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України .

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу .

Як зазначено у пункті 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом були перевірені надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних з якими суд погоджується, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2835303,49 грн та 3% річних у розмірі 291740,56 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить на підставі ст.536 ЦК України стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2102463,77 грн (сума з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Згідно з ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Судом встановлено, що договором №327 від 11.04.2014 не встановлено обов'язок постачальника сплачувати проценти за користування грошовими коштами та положеннями Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для застосування до спірних правовідносин ст. 536 Цивільного кодексу України, є, зокрема, факт встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2102463,77 грн не є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме задоволенню підлягає основна заборгованість в сумі 5420958,84 грн, 3% річних у сумі 291740,56 грн, інфляційні витрати в розмірі 2835303,49 грн.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач відмовився від стягнення витрат на правову допомогу.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача у розмірі 128220,04 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.7 ЗУ про Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Статтею 2 встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

З огляду на викладене, враховуючи наявність клопотання позивача та заяви про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, а саме в розмірі 36627,43 грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Лутугинський Науково-Виробничий Валковий Комбінат" (код ЄДРПОУ 00187369, місцезнаходження: 92000, Луганська область, Лутугинський район, місто Лутугине, вул. Заводська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабільність І К"( код ЄДРПОУ 39154516, місцезнаходження: 94100, Луганська область, місто Брянка, вул. Білоруська, 3, офіс.109) основну заборгованість в сумі 5420958 (п'ять мільйонів чотириста двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 84 коп. , 3% річних у сумі 291740 (двісті дев'яносто одна тисяча сімсот сорок) грн 56 коп , інфляційні витрати в сумі 2835303 (два мільйона вісімсот тридцять п'ять тисяч триста три) грн 49 коп. , а також витрат по сплаті судового збору в сумі 128220 (сто двадцять вісім тисяч двісті двадцять) грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабільність І К"(код ЄДРПОУ 39154516, місцезнаходження: 94100, Луганська область, місто Брянка, вул. Білоруська, 3, офіс.109) судовий збір в розмірі 36627 (тридцять шість тисяч шістсот двадцять сім) грн 43 коп.

5. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016.

Суддя С.В. Масловський