Рішення

від 25.10.2016 по справі 915/979/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 915/979/16

За позовом: Виконувача обов'язків керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави,

56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, пров. Костенка, 2

Відповідач 1: Таборівська сілька рада,

56571, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Таборівка, пл.Центральна, 1

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство В«Вознесенськ облплемсервісВ» ,

5 6501, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Висока, 38

Про:

1. визнання незаконним та скасування рішення;

2. зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя О.Г. Смородінова

Представники сторін:

від позивача: Прокурор відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1, посвідчення № 035058 від 13.08.2015р.

від відповідачів: представники не з'явились

Суть спору:

Виконувач обов'язків керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави 12.09.2016р. звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Таборівської сільської ради та Приватного акціонерного товариства В«Вознесенськ облплемсервісВ» про:

1. визнання незаконним та скасування рішення Таборівської сільської ради від 29.01.2014р. № 5 в частині надання ПАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» в оренду 20 га ріллі для ведення товарного сількогосподарського виробництва, розташовану в межах с.Таборівка, Таборівської сільської ради Вознесенського району;

2. зобов'язання ПАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» повернути територіальній громаді в особі Таборівської сільської ради земельну ділянку сількогосподарського призначення площею 20 га ріллі вартістю 563435,61 грн. розташовану в межах с.Таборівка, Таборівської сільської ради Вознесенського району, передану на підставі договору оренди від 03.02.2014р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору оренди від 03.02.2014р.; додаткових угод № 1 та № 2 до цього договору; норм ст.ст. 12, 83, 116, 123, 124, 125, 126, 134, 152 Земельного кодексу України; статтей 16, 21, 182, 210, 240, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; ст. 6 Закону України „Про оренду земліВ» ; ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»; ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про охорону земель» та мотивовані тим, що рішення Таборівської сільської ради від 29.01.2014р. № 5 в частині надання ПрАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» в оренду 20 га ріллі суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси держави, що є підставою для визнання його незаконним та скасування у судовому порядку; укладений договір оренди від 03.02.2014р. не є договором оренди землі в розумінні Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду земліВ» , а є лише домовленістю сторін про оплату за фактичне користування спірною земельною ділянкою; таким чином зазначений договір оренди від 03.02.2014р. є неукладеним.

Відповідач - Таборівська сільська рада у відзиві погоджується з позовними вимогами та пояснює суду, що рішення про проведення конкурсу із надання права оренди зазначеної земельної ділянки не приймалось у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та відсутністю відповідних коштів. Також відповідач у відзиві повідомляє, що на теперішній час земельна ділянка площею 20га, яка передна у користування ПАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» на підставі договору оренди від 03.02.2014 року згідно акту прийому-передачі від 19.09.2016 року звільнена підприємством та повернута у розпорядження сільської ради, а договір оренди із додатковою угодою припинено.

Відповідач - ПАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» у своєму відзиві стверджує, що підприємство правомірно користувалось земельною ділянкою комунальної власності площею 20га, яка розташована в межах с.Таборівка, на підставі договору оренди. Підприємство щорічно у повному обсязі сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. Заборгованість відсутня, та повідомляє суд, що на теперішній час будь-які роботи на вказаній земельній ділянці припинено, земельна ділянка звільнена після збору врожаю озимих культур. Згідно акту прийому-передачі земельна ділянка площею 20га передана у комунальну власність Таборівської сільської ради.

25.10.2016 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

1) 29 січня 2014 року Таборівська сілька рада Вознесенського району, Миколаївської області на позачерговій сесії шостого скликання прийняла рішення № 5 «про надання дозволу щодо відведення земельних ділянок в оренду», пунктом першим якого надала в оренду терміном до одного року (до виготовлення технічних документацій) земельні ділянки наступним орендарям зокрема - ПрАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» - 20 га ріллі - для ведення товарного сільсько-господарського виробництва, з земель передбачених для розширення села.

Пунктом 3 вказаного рішення рада рекомендувала орендарям заключити в тиждневий термір тимчасові договори з Таборівською сільською радою, сплачувати орендну плату в термін згідно чинного законодавства та прискорити виготовлення технічних документацій.

2) 03.02.2014 року на підставі вищезазначеного рішення сільської ради № 5, між Таборівською сільською радою (надалі - орендодавець) та ПрАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» (надалі - орендар) було оформлено та підписано договір оренди землі № 10 згідно з предметом якого орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності в межах села Таборівка. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 20га ріллі, із них 20 га ріллі.

За умовами п. 8 цей договір було укладено строком до затвердження землевпорядної документації, але на строк не більше ніж 364 дні та діє до 31.12.2014р.

Розмір орендної плати сторони встановили у сумі 10472,27 грн. за рік (п. 9).

В подальшому додатковими угодами № 1 та № 2 учасники продовжили строк дії договору до 31.12.2016 року; орендну плату за 2015 рік встановили в розмірі 13080,52 грн. - за 2016 рік - 15696,60 грн.

Предметом даного позову виступили дві немайнові вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Таборівської сільської ради від 29.01.2014р. № 5 та зобов'язання орендаря повернути територіальній громаді земельну ділянку передану на підставі договору оренди від 03.02.2014р.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступних висновків:

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами чинного Земельного законодавства України.

За даними Головного управління Держгеокадастру у Вознесенському районі Миколаївської області (лист 10-14.02-04-587/2-16 від 16.05.2010 року) інформація щодо спірної земельної ділянки площею 20,00 га така:

Категорія - сільськогосподарські угіддя;

Цільове використання - для іншого сільськогосподарського призначення;

Знаходиться в межах населеного пункту с.Таборівка;

Форма власності комунальна;

Розпорядником землі є Таборівська сільська рада:

Договір управлінням не реєструвався;

Зазначена земельна ділянка не реєструвалась;

Проект відводу чи документація по встановленню меж в державному фонді документацій із землеустрою не зареєстрована;

Вартість земельної ділянки згідно технічної документації по грошовій оцінці земель с.Таборівка на 01.01.2016 року складає 563435,61 грн.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, рад у галузі земельних відносин на території сіл належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтями 116, 123 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття вищевказаного рішення передбачено, що юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, які приймаються на підставі відповідних проектів землеустрою щодо їх відведення. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання їх у користування.

Частиною 2 статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, водночас частиною 1 цієї статті передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 статті 134 ЗК України.

Разом з тим, частиною 2 вказаної статті не передбачено надання земель юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів.

Отже, за правилами статті 134 передача земельних ділянок для вищевказаних цілей юридичним особам повинна відбуватися за результатами земельних торгів.

Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладання договору оренди землі.

Водночас, всупереч зазначеним вимогам законодавства, проект землеустрою щодо відведення ПрАТ „Вознесенськ облплемсервісВ» в оренду вищевказаної земельної ділянки не розроблявся, рішення про надання вказаної земельної ділянки в оренду на підставі виготовленої документації не приймалися. Технічна документація із нормативної грошової оцінки земель переданих підприємству не виготовлялася та не затверджувалася. Земельні торги щодо продажу права оренди спірної земельної ділянки не проводились.

З огляду на викладене, рішення Таборівської сільської ради від 29.01.2014р. № 5 в частині надання в оренду ПрАТ „Вознесенськ облплемсервісВ» земельної ділянки суперечить законодавству, порушує цивільні права та інтереси держави, що згідно ст.ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України та ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» є підставою для визнання його незаконним та скасування у судовому порядку.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно положень п.п. 2.1, 2.9, 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України. Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України і ст.16 Закону України „Про оренду земліВ» . Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Згідно зі ст.ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» .

Аналогічні положення містяться у ст.6 Закону України „Про оренду земліВ» (в редакції чинній на момент укладення договору), ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 210, ч. 2 ст. 640 ЦК України.

Таким чином, згідно з вищевказаними нормами законодавства правочин не вважається вчиненим у разі непроведення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на спірну земельну ділянку за ПрАТ „Вознесенськ облплемсервісВ» не зареєстровано.

Відповідно, укладений договір оренди від 03.02.2014р. не є договором оренди землі в розумінні Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду земліВ» , а є лише домовленістю сторін про оплату за фактичне користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» , не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Зокрема, в будь-якому разі не вважається вчиненим правочин (укладеним господарський договір), який не зареєстрований у встановленому законом порядку, якщо така реєстрація є обов'язковою.

Таким чином, вищенавений договір оренди від 03.02.2014р. слід вважати неукладеним.

25.10.2016 року до господарського суду від позивача надійшла заява від 21.10.2016 року № (15-33)6571-вих16 в якій останній підтверджує той факт, що на час розгляду заявленого позову ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс» звільнило земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20 га, розташовану в межах с.Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, достроково у добровільному порядку, повернуло спірну земельну ділянку у розпорядження Таборівської сільської ради. Отже, у Вознесенської місцевої прокуратури відпали правові підстави для вимоги щодо зобов'язання повернення земельної ділянки, тому відповідно відсутній предмет спору.

У зв'язку із наведеним прокуратура просить суд, на підставі п. 1-1, ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області до Таборівської сільської ради, Приватного акціонерного товариства «Вознесенськ облплемсервіс» в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Вознесенськ облплемсервіс» повернути територіальній громаді в особі Таборівської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20 га вартістю 563435,61 грн., розташовану в межах с. Таборівка, Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, передану на підставі договору оренди від 03.02.2014р.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Перевіривши достовірність факту повернення орендарем орендодавцю спірної земельної ділянки: сільськогосподарського призначення площею 20 га, розташовану в межах с.Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, з'ясувавши відсутність спірних питань з цієї немайнової вимоги між учасниками судового процесу, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання ПАТ В«Вознесенськ облплемсервісВ» повернути територіальній громаді в особі Таборівської сільської ради земельну ділянку сількогосподарського призначення площею 20 га ріллі вартістю 563435,61 грн. розташовану в межах с.Таборівка, Таборівської сільської ради Вознесенського району, передану на підставі договору оренди від 03.02.2014р., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивач у судовому засіданні надав суду інформацію про те, що Таборівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області своїм рішення № 4 від 07.10.2016р. визнала таким, що втратило чинність п.1 рішення сільської ради від 29.01.2014 року № 5 «Про надання дозволу щодо відведення земельних ділянок в оренду» в частині надання земельної ділянки площею 20га ріллі в оренду ПрАТ «Вознесенськ облплемсервіс».

Відповідно до положень ст.ст. 13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 2 Закону України „Про охорону земельВ» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Надання земель за відсутності відповідного рішення органу державної влади, проекту землеустрою та зареєстрованого договору оренди землі призводить до не облікованого використання земель. Наведене, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки та втраті з боку держави загалом контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільгосппродукції в країні.

При цьому, надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави.

З урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 12, 122 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського і народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Водночас, прийняття рішення про надання в оренду земель комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду і правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування і на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

За наведених обставин стосовно надання в користування вільних земель юридичним особам, у тому числі для ведення товарного сільгоспвиробництва, закон установлює конкурсний порядок набуття таких прав і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування передавати таку землю без проведення земельних торгів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 15 ЦК України безпосередньо не визначаються органи, які здійснюють захист цивільних прав.

Так, крім органів, зазначених у статті 55 Конституції України, відповідно до окремих актів законодавства України здійснюють захист цивільних прав та інтересів або сприяють їх захисту, зокрема, органи прокуратури.

За правилами ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За наслідками розгляду даної справи суд дійшов висновку про доведеність органом прокуратури (позивачем по справі) правомірності заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, з урахуванням вищенаведених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Отже, керуючись ст.ст. 29, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Таборівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (56571, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Таборівка, пл.Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04376251) від 29.01.2014р. № 5 в частині надання Публічному акціонерному товариству В«Вознесенськ облплемсервісВ» (56501, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Висока, 38, код ЄДРПОУ 00702386) в оренду 20 га ріллі для ведення товарного сількогосподарського виробництва, розташовану в межах с.Таборівка, Таборівської сільської ради Вознесенського району.

3. Провадження у справі в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства В«Вознесенськ облплемсервісВ» повернення територіальній громаді в особі Таборівської сільської ради земельну ділянку сількогосподарського призначення площею 20 га ріллі вартістю 563435,61 грн. розташовану в межах с.Таборівка, Таборівської сільської ради Вознесенського району, передану на підставі договору оренди від 03.02.2014р., - припинити.

4. Стягнути з Таборівської сілької ради (56571, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Таборівка, пл.Центральна, 1, код ЄДРПОУ 04376251) на користь Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області (56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, пров. Костенка, 2) (р/р 35215058000340, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено 31.10.2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова