Постанова

від 25.10.2016 по справі 813/2377/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року № 813/2377/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Бугара М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламела» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламела» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2016р. № НОМЕР_1 та № 00000852202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Зазначає, що до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми спеціального законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, відтак нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вивезенні товарів в режимі реекспорту є безпідставним, а винесені податкові повідомленні рішення підлягають скасуванню.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву від 30.08.2016 року. Заперечення мотивовані тим, що позивачем ввозились на митну територію України товари для комерційної концесії, тобто використовувались на території України у відповідності до умов договору оренди, що є неоподатковуваними операціями податком на додану вартість. У зв'язку із наведеним при вивезенні таких товарів за межі митної території України підлягає сплаті податок на додану вартість. Таким чином податкові повідомлення-рішення винесенні правомірно, а в адміністративному позові слід відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в додаткових письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Ламела» (код ЄДРПОУ - 32234448) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. , за результатами якої складено акт від 25.03.2016 року №44/13-01-14-02/32234448 (далі - Акт перевірки).

В акті встановлено наступні порушення:

- п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п 138.1, п. 138.2 ст. 138, .п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 251173 грн;

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 п.198.3, пп. «а» п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 84004 грн. за грудень 2014 р, а також дане порушення призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 291843 грн.

В результаті чого, 11.04.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00000852202 яким збільшено суму ПДВ на 403746 грн., та податкове повідомлення - рішення №0000862202 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 61448 грн.

Так суд встановив, що позивач та польське підприємство «LAMELA» sp.z.o.o. oj 20.07.2005 року уклали договір комерційної концесії, згідно котрого польське підприємство «LAMELA» sp.z.o.o. oj як право-володілець надає позивачу за плату на вказаний у договорі термін комплекс належних право-володільцю виняткових прав на виробництво і реалізацію продукції під ТМ «LAMELA», та забезпечує позивача необхідним для виготовлення продукції обладнанням.

Як видно з наявних у матеріалах справи ВМД протягом 2014 року позивач на виконання укладеного договору ввіз на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення обладнання на загальну суму 2031200,99 грн., та нарахував і сплати до державного бюджету суму ПДВ 407342,1 грн. (20%) котру відніс до складу податкового кредиту.

Поряд з цим згідно представлених ВМД протягом 2014 року було вивезено отримане згідно договору комерційної концесії від 20.07.2005 року обладнання митною вартістю 1653060,22 грн., проте вивезення обладнання позивач здійснив в режимі реекспорту, так як мав місце режим тимчасового ввезення.

Однак податковий орган твердить, що оскільки згідно наданих позивачем ВМД ним сплачувалось до бюджету сума ПДВ у розмірі 20%, тобто в розмірі який встановлений при режимі імпорту, а не в розмірі 3%, що є передбачений для режиму тимчасового ввезення, то права застосування спеціальних норм (реекспорту) при вивезені у підприємства не має, з чим не погоджується суд з огляду на наступне.

Договір комерційної концесії - це договір, за яким одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК).

Укладення договору комерційної концесії переслідує мету отримати однією особою дозвіл на використання об'єктів інтелектуальної власності та комерційного досвіду для успішної реалізації товарів, надання послуг чи виконання робіт і впливати таким чином на розширення ділової репутації іншої особи.

За нормою пп. «а» п. 198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кооексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1. пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ визначений ст. 196 ПК України.

Зокрема, за п.196.1.2. ст.196 не є об'єктом оподаткування операції з

- передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

- повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг.

При цьому, на переконання суду зазначені вище операції стосуються загальних випадків здійснення господарської діяльності на митній території України тоді, як у зовнішньоекономічних операціях діють спеціальні норми ПК України (ст.185. 187.189. 206 ПК України).

Так зокрема статтею 185 ПК України дано визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, а саме такими є операції платників податку з

а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно укладеного позивачем з польським підприємством «LAMELA» sp.z.o.o. oj договору 20.07.2005 року ввезене позивачем обладнання на митну територію України, як це встановив в акті перевірки податковий орган, було здійсненне, саме в режимі тимчасового ввезення.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Таким чином, позивач, сплативши податкові зобов'язання з ПДВ при тимчасовому ввезенні товару на митну територію України, правомірно відніс такі суми до податкового кредиту.

Окрім того, статтею 206 ПК України встановлено особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму.

Так за п. 206 ст.206 ПК України, до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України.

Пунктом 206.7.1 ПК України визначено, що умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 105 Митного кодексу України.

Згідно п. 206.7.2 ПК України, умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 106 Митного кодексу України. Сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.

Пунктом 206.5 ст. 206 встановлено, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою значеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Згідно ст.85 МК України, реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 5 частини 1 ст. 86 МК України передбачено, що митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту:

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, окрім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричиниш реекспорт товарів;

в) визнані помилково ввезеними на митну територію України.

Жодної з перелічених п. 5 ч. 1 ст. 86 МК України подій стосовно майна, ввезеного позивачем на митну територію України, в режимі тимчасового ввезення та вивезеного за межі України в режимі реекспорту, - не відбулось.

Відтак зважаючи на наведене, суд не може погодитись з позицією контролюючого органу про відсутність в позивача права на застосування спеціальних норм податкового законодавства, зокрема норм що регулюють режим реекспорту обладнання, котре як не заперечується самим відповідачем, ввезене на митну територію України в режимі тимчасового ввезення.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи зазначене в цілому відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати слід присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області податкові повідомлення-рішення № 00000852202 від 11.04.2016 року та № НОМЕР_1 від 11.04.2016 року.

3.Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламела» (ЄДРПОУ - 32234448 ) судовий збір у розмірі 6977,91 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.10.2016 року.

Суддя Братичак У.В.